Біг із перешкодами. Чи може Україна створити вакцину проти коронавірусу

За даними ВООЗ, сьогодні у світі застосовуються принаймні сім вакцин проти COVID-19. Загалом на різних стадіях розробки в різних країнах перебувають 287 кандидатів (тобто попередніх розробок) у вакцини. Із них 102 проходять клінічні випробування — перевірку на людях. 

Попри те, що українські науковці та урядовці раніше заявляли про початок роботи над створенням власної вакцини, її досі немає. Навіть про клінічні дослідження поки не йдеться. 

hromadske поспілкувалося з Зеновієм Ткачуком, кандидатом біологічних наук, старшим науковим співробітником Інституту молекулярної біології і генетики (ІМБіГ) НАН України, щоби з’ясувати, чи можливо взагалі створити вакцину від коронавірусу в Україні та що цьому перешкоджає. 

Кожен сам за себе 

«Чи потрібно Україні взагалі створювати власну вакцину проти коронавірусу?» — це одне з перших запитань, яке виникає, коли починаєш розбиратися в темі.

Для сумнівів справді вистачає приводів. Зокрема, розробка вакцини обходиться дуже дорого. Існують різні оцінки, але загалом вважається, що вартість повного циклу створення вакцини — від ідеї до виходу на ринок — оцінюється в мільярдах доларів.

Хоча в Україні свого часу виготовляли вакцини проти інших хвороб, але сьогодні немає навіть виробництва вакцин, не кажучи вже про їхню розробку. Це означає, що дуже багато чого потрібно створити «з нуля», а це точно не здешевить кінцевий продукт.

До того ж на світовому ринку вже з’явилися кілька видів вакцин. Так, сьогодні в Україні їх все ще немає в достатній кількості. Але можна сподіватися, що у міру того як світовий ринок буде насичуватися, Україна також зможе задовольнити свій попит імпортними препаратами.

«Сьогодні у світі склалася така ситуація, коли кожен сам за себе. Уряди інших країн думають, як забезпечити вакциною насамперед своїх виборців, тому таким країнам як Україна доводиться сподіватися на залишки, якщо вони будуть», — пояснює Зеновій Ткачук.

Він упевнений, що Україна не лише повинна, але й може створити власну вакцину проти коронавірусу. Проте це складне завдання, розв’язання якого лише частково залежить від науковців.

Революційна платформа 

Сьогодні на світовому ринку є вакцини, створені на різних технологічних платформах. Зокрема й перші у світі так звані РНК-вакцини. Саме за таким принципом працюють вакцини від Pfizer та Moderna.

На думку Зеновія Ткачука, Україна повинна сконцентруватися саме на створенні таких РНК-вакцин. Річ у тім, що ця нова технологія дозволяє не лише відносно легко і швидко видозмінювати вакцину під нові штами коронавірусу, які можуть виникнути в майбутньому, але й розробляти вакцини проти збудників інших хвороб, наприклад, нових вірусів грипу, Еболи та небезпечного вірусу Ніпах. До того ж, за словами науковця, ця технологія розроблялася ще до появи нового коронавірусу для лікування онкологічних захворювань, і в цьому напрямку на неї досі покладають великі надії.

Зеновій Ткачук також запевняє, що в Україні є наукові групи, які мають знання та досвід, щоб працювати із такими технологіями. Але далі все складніше.

Що таке рівні біологічного захисту і чому вони важливі 

Для розробки будь-якої вакцини потрібні наукові лабораторії з відповідним рівнем біологічного захисту. Вони гарантують, що збудники хвороб не потраплять за межі лабораторії випадково. І навпаки, що генетичні конструкції, з якими науковці працюють в лабораторії, не забрудняться генетичним матеріалом із навколишнього середовища. Адже це може зашкодити дослідженням або й узагалі звести роботу науковців нанівець.

Лабораторії можуть мати різні ступені біологічного захисту. Простими словами — захищати більше або менше. Що небезпечніший патоген, із яким працюють науковці, то вищий рівень захисту. Для кожної лабораторії його підтверджують шляхом спеціальної міжнародної сертифікації, яка може тривати близько півтора року і є досить коштовною. Позначають такі рівні від BSL-1 до BSL-4 (BSL — biosafety level, або «рівень біологічної безпеки»).

Для того, щоб працювати із генетичними конструкціями для РНК-вакцини, потрібна лабораторія рівня BSL-2. Така конструкція не становить небезпеки для людей, але її саму потрібно захищати від навколишніх впливів.

В ІМБіГ, який є одним із найбільш успішних інститутів біологічного спрямування в структурі НАН України, такої лабораторії немає. Але до кінця поточного року її планують створити. А втім, деякі інші установи в нашій країні мають такі лабораторії.

Наприклад, Український науково-дослідний протичумний інститут імені І. І. Мечнікова в Одесі має лабораторія з рівнем BSL-2+ і є найбільш прогресивною в цьому плані з усіх лабораторій в Україні, як запевняє Зеновій Ткачук. Хоча часто можна почути, що вона має рівень захисту BSL-3.

Лабораторія, якої немає 

Отже, навіть для того, щоб створити потрібну генетичну конструкцію (а це ще далеко не вакцина), потрібна відповідна лабораторія, яких в Україні мало. Затим таку конструкцію потрібно перевірити на лабораторних тваринах — чи викликає вона імунну відповідь, наскільки безпечна тощо. Це означає, що потрібно працювати безпосередньо з вірусом SARS-Cov-2, а робити це можна лише в лабораторії класу BSL-3 або вище. Отже, такі роботи потрібно або виконувати за кордоном, або ж створити лабораторію тут і отримати для неї міжнародний сертифікат.

Випробування на людях 

Після того, коли кандидат у вакцини успішно пройде доклінічні випробування на тваринах, настане черга клінічних випробувань, тобто перевірки на людях. Вони відбуваються у три етапи. Лише після третього — найбільш масового — етапу можна зробити висновок про ефективність вакцини.

Як пояснює Зеновій Ткачук, для випробування вакцини на цьому етапі потрібно залучити близько 30 тисяч добровольців. Але це мають бути люди, дібрані за строгими критеріями щодо віку, супутніх захворювань і т. ін. Ймовірно, що з огляду на чисельність населення України, тут взагалі буде неможливо провести третій етап кліндосліджень згідно з міжнародними стандартами.

Виробництво 

Припустімо, що й цей етап вдалося здолати (наприклад, провести клінічне дослідження в іншій країні чи в кількох одразу). Тоді потрібно налагодити промисловий випуск нової вакцини. Нагадаємо, що його треба створити фактично «з нуля», оскільки жодної вакцини в Україні сьогодні не виробляється. Зробити це може лише одна з фармацевтичних компаній. До того ж за умови, що це буде вигідно для неї.

Ціна української вакцини з огляду на запуск нового виробництва майже точно суттєво перевищуватиме ціну закордонних аналогів. Але держава мусить гарантувати виробнику, що вона викупить у нього вакцину. Інакше на нього точно чекають збитки.

Головна перешкода 

Зеновій Ткачук упевнений: усі складнощі на шляху до створення української вакцини можна здолати. А вартість розробки не буде такою захмарною, як це часто вважають. Адже значну частину досліджень вже провели розробники перших РНК-вакцин, і нашим вченим немає потреби йти всім цим шляхом заново.

Найголовніша перешкода — в тому, що в державі немає політичної волі втілити такий проєкт. А без державної підтримки він приречений на невдачу.