Чия хата скраю, або Чому бойовим медикам не дозволяють переливати кров
Понад 60% смертей на фронті, яким можна було б запобігти, пов’язані з крововтратою, наголошували у Міністерстві охорони здоров’я.
«Вчасне переливання цільної крові або її компонентів може суттєво зменшити цей відсоток, оскільки дозволить виграти час на доставлення пораненого до найближчого госпіталю», — зазначали у відомстві.
Але коли постало питання про надання бойовим медикам, які забирають поранених захисників із поля бою та доставляють до стабілізаційного пункту, можливості вливати кров — щось пішло не так.
hromadske розібралося, чому питання переливання крові постало зараз так гостро і яка позиція щодо цього в Командування медичних сил ЗСУ та МОЗ.
«Або діалог, або ж нас усіх посадять»
Кілька днів тому уряд ухвалив постанову №681 «Про задоволення потреб сил безпеки та сил оборони у донорській крові та компонентах крові в умовах воєнного стану», яка спрощує постачання донорської крові на фронт.
Тридцятий пункт документа, який опубліковано на сайті Кабміну, передбачає, що робити переливання можуть:
- медпрацівники, які через свою кваліфікацію володіють методами трансфузії;
- медпрацівники або військовослужбовці з медичною освітою, які навчилися переливати кров за програмою, визначеною Центром трансплант-координації.
Із таким рішенням не погодилися бойові медики. Зокрема, інструкторка з такмеду Марія Назарова, чий тред у твіттері побачили майже 400 тисяч людей, заявила, що з погляду Командування медичних сил «можна сісти в тюрму за порятунок поранених».
Назарова писала, що в Україні декларують, що для навчань війська використовують настанову з тактичної медицини ТССС. Згідно з нею, перший фахівець, який може переливати кров — це бойовий медик.
За словами інструкторки, коли МОЗ готувало постанову №681, там, зокрема, передбачався дозвіл бойовим медикам на переливання крові. І вони на це сподівалися. А втім, Командування медичних сил наполягло на виключені їх із переліку.
«Таким чином майже все, що роблять бойові медики — незаконна лікувальна діяльність», — заявила Марія Назарова.
«Сьогодні з МОЗ та комітетом Верховної Ради з оборони ми переконували КМС дозволити бойовим медикам рятувати життя, і щоб КМС перестало вдавати, що бойових медиків не існує. Хтось у ЗСУ має відповідати за тих, хто рятує життя. Або діалог, або ж нас усіх посадять. А поки що ми рятуємо», — додала інструкторка.
Позиція МОЗ
Рік тому Міністерство охорони здоров’я затвердило наказ про «Надання медичної допомоги постраждалим з геморагічним шоком на догоспітальному та госпітальному етапах при травмі».
«Наказ відкрив можливість низці найпрогресивніших бригад тактичної медицини в разі потреби проводити переливання кровігемотрансфузії на догоспітальному етапі», — пояснює відомство роль цього документа.
Разом із ухваленою постановою №681 це «створює унікальну систему крові на фронті, яка складається з ефективної методики дій, освітньої підтримки та зрозумілої логістики».
Простішими словами, МОЗ не проти, щоб бойові медики переливати кров пораненим. У країнах НАТО це роблять ще на догоспітальному етапі, відразу після зупинки кровотечі.
Переливання можливе за межами зони активних бойових дій — під час доставки пораненого до медзакладу або стабпункту.
«Це значно підвищує шанс урятувати життя військовослужбовця та запобігти погіршенню його стану під час транспортування до найближчого госпіталю, де здатні надати фахову допомогу», — кажуть у відомстві.
Якою є нинішня реальність?
Переливання крові робили пораненим захисникам на «Азовсталі». Про це розповідав бойовий медик Олександр Демченко в інтерв’ю виданню Міноборони «АрміяInform».
«Так, ми робили переливання крові. Це були критичні пацієнти, вони померли б без допомоги, при пораненні були втрати крові часто більше ніж 2,5 літра. Ми розуміли, якщо ми це спробуємо зробити, то у них є хоч один шанс на виживання, а якщо ні — то 100% смерть», — зазначив Демченко.
Він додав, що орієнтовно було проведено п’ять таких процедур.
«Перших чотирьох пацієнтів 10–15 днів поспіль могли спостерігати — ускладнень не було. Вони всі були у свідомості, інтоксикації не було», — вказав бойовий медик.
Також про переливання, які виконують бойові медики, розповідала керівниця медичної служби «УЛЬФ» Аліна Михайлова в етері Radio NV.
«Ми зараз перебуваємо на таких позиціях, де евакуація з місця поранення до першого стабпункту займає мінімум 2,5 години. У мене на бронетехніці перебувають бойові медики, з ними — холодильники, EcoFlow та генератор. Це проста система. Навіть у випадку високої ампутації стегна, за наявності крові ми збережемо бійцю життя», — сказала вона.
За її словами, бойові медики в медичній службі проходили навчання в Німеччині, а також в Україні, де їх окремо вчили переливати кров.
Позиція Командування медичних сил
Радниця командувача медичних сил Євгенія Слівко у коментарі hromadske заперечила, що командування наполягало на виключенні бойових медиків із переліку тих, хто може переливати кров.
«Постанова подана МОЗ та ухвалена Кабміном. Командування не є навіть органом виконавчої влади. Це неможливо апріорі», — сказала вона.
Слівко додала, що перед командуванням стоїть завдання навчити медичний персонал, бо не всі навіть серед медиків вміють здійснювати переливання крові.
Однак у МОЗ у коментарі hromadske зазначили, що саме Командування медичних сил наполягало на виключенні бойових медиків із 30 пункту постанови №681.
Марія Назарова заявляла раніше, що командування має таку позицію через те, що там усвідомлюють, що «якщо вони зараз висловлять підтримку, то будуть вимушені визнати відповідальність не тільки за госпітальну ланку».
«Потрібно буде навчати та забезпечувати бойових медиків. Я розумію, що це величезні суми для командування. Але в нас для цього і є командування всіх медиків у Збройних силах. Вони не можуть говорити тільки про госпіталі, вони повинні відповідати й за бойових медиків, які є у кожному взводі», — казала вона в етері Radio NV.
Назарова наголосила, що навчання навичок переливання крові відбувається фахівцями за програмою, яку затвердило МОЗ.
«Переливати будуть саме фахівці, але потрібно, щоб у нас була можливість навчити цих фахівців серед бойових медиків», — додала інструкторка.
