Чому почастішали зливи і що робити, щоб вони не затоплювали наші міста
Підтоплені станції метро та збої в роботі транспорту в Києві, затоплений Крим та десятки загиблих через повені в Німеччині — все це наслідки рясних опадів, які значно почастішали останнім часом. Чому вони стаються, чому затоплюють наші міста та як себе убезпечити від наслідків негоди — в матеріалі hromadske.
Чому стаються такі великі зливи?
Аномальні зливи — наслідок глобальної зміни клімату, пояснює керівник відділу з питань зміни клімату Національного екоцентру України Георгій Веремійчик.
Середня температура постійно зростає і, наприклад, Київ з 1950-х років з огляду на температурне підвищення наче посунувся на 400 кілометрів на південь. Клімат тут наближається до тропічного — задушливо, волого, гаряче. Через зсув кліматичної системи перепади температур стають більш різкими, а опади — більш ненормованими. Це відбувається доволі швидко.
Глобальне потепління в разі інтенсивного танення вічної мерзлоти може призвести до стрімкого танення метану, який там законсервований. А це потужний парниковий газ. Виходить, що система нагрівається, викидає додаткові парникові гази і ще далі нагрівається. Стримати процес неможливо, каже Веремійчик.
А чому зливи затоплюють міста?
Винна в цьому водовідвідна інфраструктура.
По-перше, колектори, що пролягають під вулицями, скидають воду в головний колектор, а потім у річки, не можуть упоратися з обсягами води, розповідає містопланувальник Дмитро Беспалов. Ширина колекторів обчислюється з огляду на максимально можливі опади. Однак опадів більшає, і ті розрахунки, які робили 30 чи 50 років тому, вже не актуальні.
До того ж навантаження на інфраструктуру зростає через тотальну забудову. Новими житловими комплексами та бізнес-центрами, пішохідними доріжками та дитячими майданчиками ми ніби натягуємо на землю водонепроникну плівку, каже Беспалов. Поля й газони, через які здійснювався дренаж води, тепер під асфальтом. Поверхня збору води збільшується, а водовідні споруди лишаються тими, якими були, коли цієї забудови ще не було навіть в проєкті.
По-друге, дощоприймальні споруди потребують належного обслуговування — їх необхідно регулярно перевіряти, чистити, ремонтувати. Однак часто, особливо в місцях, де колектори не магістральні, а локальні, каже Беспалов, чиновники не звертають на них уваги.
Наприклад, зливостоки у Києві, за словами гендиректора «Київавтодору» Олександра Густєлєва, не реконструювали близько 60 років, і зробити це за кілька років не вийде, адже в місті 800 кілометрів зливостоків.
Зливові каналізаційні колодязі, яких у Києві близько 30 тисяч, постійно засмічуються, зокрема піском, яким щозими посипають вулиці столиці.
Крім того, каналізація має бути правильно спроєктована і розрахована. А в Києві, за словами директора Інституту міста Олександра Сергієнка, дуже складно прокладати каналізацію через складний рельєф. Зокрема саме через непростий схил у каналізації постійно затоплює район станції метро «Лівобережна».
Ще одна причина — нечищені річища річок, до яких стікає вода зі зливової каналізації, а також системи меліорації. Зокрема через це, наприклад, затоплює деякі райони в Криму. За словами інженера лісового господарства із Судака Дмитра Демчука, чистити ці споруди — дуже витратно з огляду і на людські ресурси, і на гроші.
Що ж робити?
Слід переобчислювати ширину колекторів та змінювати інфраструктуру, однак це надзвичайно дорого. І найгірше, каже Дмитро Беспалов, що люди не помітять різниці, поки не стануться зливи, адже це все розташоване під землею. Тож чиновники навряд захочуть вкладатися в реконструкцію.
Приділяти увагу необхідно також дорогам і тротуарам — вони повинні мати правильні схили, щоб вода вільно стікала й не збиралася на вулицях.
До змін клімату активно готуються американці — облаштовують дренажні споруди та розробляють покриття для доріг, яке могло б всмоктувати воду як губка та пропускати її під землю. А в Німеччині в пікові періоди утримують воду в спеціальних басейнах і вже звідти поступово зливають до річок чи використовують для технічних потреб.
Щоб адаптуватися до глобальної зміни клімату, необхідно також пом’якшувати негативний вплив людини на довкілля, зазначає Георгій Веремійчик. Використовувати якомога менше матеріальних та енергетичних ресурсів, економити та не забруднювати воду, зберігати водні об’єкти в максимально природному стані, зменшувати площі розораних земель та обсяги виробництва. Адже все це змінює клімат.