36 вище нуля. Звідки береться аномальна спека

Хвиля спеки накрила Україну і сусідні країни. Знову потерпають на Балканах, геть нещодавно вона полишила центральну Європу. І мільйони людей ставлять собі питання: це черговий природний ексцес чи нова норма?

Метеорологи знову розповідають про блокувальний антициклон (області підвищеного атмосферного тиску), який поширився на величезну територію, і повільно, знехотя обертаючись за годинниковою стрілкою, неквапом дрейфує на схід. Саме він не дає західним циклонічним прохолодним повітряним масам рухатися за звичним маршрутом, і вони звертають на північ, де їхня прохолода нікому не потрібна.

А з заходу до Європи наближається нова зона високого тиску, і цілком можливо,що, змістившись на схід, вона так само простягнеться над величезними рівнинними просторами Східної Європи — від гір Гарца до Уралу. Якщо, звичайно, циклонічна серія не прорветься в східному напрямку і не посде своє місце

Прогнози змінюються з калейдоскопічною швидкістю. Навесні нам пророкували холодне і дощове літо. Травень був на подив прохолодним, а потім ця прохолода змінилася несподіваною спекою. І зараз уже мало віри розмовам про те, яким може бути липень,а тим паче серпень. Відповідь проста: та будь-яким.

Слід зауважити, що ще 15 років тому багато видатних фахівців говорили про процес, який нам, жителям земної поверхні, незнайомий.

Йдеться про порушення в русі так званих струменевих потоків повітря в атмосфері. Через обертання Землі й повітряних мас на висоті понад 10 кілометрів дмуть постійні повітряні потоки — їх називають «струмінними». Їх можна порівняти з річками шириною в сотні кілометрів, глибиною в 2-4 кілометри, що течуть зі швидкістю більш як 100 км/год.

Ці невидимі з поверхні потоки утворюють у північній півкулі планети стійке кільце. Раніше воно час від часу трохи вигиналося, але загалом досить швидко відновлювало свою течію. Ситуація змінилася протягом останніх десятиліть, коли зростання температури повітря в Арктиці стало досить помітним. Через це зменшилася різниця температур між помірним і арктичним поясом.

Фахівці часто наводять приклад із побутового життя. Як відомо, тепле повітря легше за холодне — завдяки цьому працює так звана пасивна вентиляція. У морозну погоду вона діє дуже добре, тому що тяга залежить від різниці температур в квартирі й назовні. Наприклад, +20 і -20 — тобто 40 градусів. А якщо на вулиці +30 і в квартирі +30 — жодної тяги не буде.

Зменшення різниці температур в атмосфері призводить до уповільнення потоків, розмивання їхніх «берегів», і активного меандрування — вони вигинаються та утворюють петлі. І ось якщо в гігантську петлю потрапить антициклон, його петля струмінного потоку утримуватиме на місці тривалий час. Земля нагріватиметься, температура ростиме. Хмарність геть зникне. А циклони з заходу йтимуть на північ...

У земній атмосфері нічого не «зникає» просто так — і якщо зараз над Східною Європою стояла спека, і волога активно випаровувалася, можна бути впевненим, що десь на схід або південь вона обов'язково проллється. Так влаштований наш світ — десь убуває, а десь прибуває, і з надлишком.

Найгірше доводиться тим, хто опиняється під місцем зіткнення гарячих і холодних повітряних мас. На землі є місця, де це відбувається регулярно — наприклад, у центральних штатах США, відомих як «алея торнадо».

Урагани та шквали характерні, скажімо, для Північного Кавказу. Знаменита повінь у Кримську в 2012 році була наслідком екстремально потужних за обсягами опадів, проте наслідком цілком очікуваним, оскільки потужні шторми й залпові опади там відомі місцевому населенню здавна, а перша станція спостереження за селевою небезпекою була відкрита ще за чарських часів.

Однак саме протягом останніх двох десятків років частота екстремальних погодних явищ зростає. Плавного підвищення температури не відбувається, радше навпаки: температурні гойдалки гойдаються все сильніше. Як зауважили фінські фахівці ще десять років тому, потепління насамперед виявляється через підвищення температури взимку, проте і влітку можуть бути винятково спекотні періоди, що змінюються різким похолоданням.

Старі моделі розвитку метеорологічних процесів уже не надто відповідають сьогоднішнім реаліям. Клімат став нестійким: він змінюється, а значить, змінюється і погода — ще й швидко.

Швидше за все, південні частини Європи — від Португалії до Каспію — все частіше потерпатимуть від спеки. Та й північні регіони, аж до Лапландії, зазнають її. Спеку змінюватимуть періоди різкого похолодання, і холодна погода приходитиме зі шквалами, грозами, зливами й навіть смерчами.

Забагато опадів після посухи сприятимуть сильним повеням. Можливе швидке переміщення кордону напівпустель і степів на північ — це створить дуже великі проблеми для сільського господарства. Втім, навіть міські жителі будуть усе частіше стикатися з проблемами залпових опадів, які призводитимуть уже до міських потопів через неспівмірність зливової каналізації та об'ємів води, яка одразу випадає з небес. Промоїни, затоплення підвалів, просідання будинків та інші неприємності — теж наслідок зміни клімату.

Півтора десятка років тому фахівці провідних країн світу стали викладати на столи керівників держав товстелезні звіти та прогнозні графіки, попереджаючи, що скоро природа надішле свої рахунки. Паризька хартія 2015 року тільки намітила шляхи вирішення цієї проблеми. Нині вже говорять про те, що слід думати не про те, як зупинити процес кліматичних змін, а про те, як врятувати те, що можна врятувати. Нам, як виявилося, не потрібна війна, щоб зробити життя нестерпним. Ми все зробимо самі, використовуючи природні ресурси за старим принципом: «після нас — хоч потоп».

Автор: Костянтин Ранкс, «Новая газета — Балтия». hromadske публікує матеріал за підтримки «Медиасети»