Цифровий колгосп чи манна небесна? Чому українські айтішники побоюються створення «Дії.City»

Уже котрий місяць поспіль у вітчизняній IT-галузі не вщухають суперечки щодо створення окремої економічної зони під назвою «Дія.City». І от новий акт у цій п’єсі — на сайті президента петиція із закликом зупинити реалізацію проєкту набрала необхідні 25+ тисяч підписів.

Навіщо держава хоче створити окремий економічний острівець для працівників IT-галузі, і чому більшість самих айтішників дуже остерігаються такого благодіяння від держави — читайте в матеріалі.

Що за «Дія City»?

«Дія.City» — це віртуальна вільна економічна зона зі спеціальним податковим, фінансовим і правовим режимом. На відміну від, наприклад, «Парку високих технологій» у Білорусі, це не буде якась фізично окрема територія, резидентами «Дії.City» зможуть бути компанії, розташовані будь-де в Україні.

Важливо уточнити, що вступ до цього проєкту — добровільний, тобто ніхто не змушуватиме компанії туди вступати.

Автори проєкту зазначали, що в разі успіху подібні особливі умови поширюватимуть на інші галузі економіки. Але поки брати участь у ньому зможуть лише IT-компанії з конкретними видами економічної діяльності, як-от розробка програмного забезпечення або видання комп'ютерних ігор. Повний список можна переглянути тут.

Серед переваг автори «Дії.City» називають зменшення податкового навантаження, особливий статус компаній у кримінальному процесі, що має захистити від «кошмарення» з боку силовиків, новий вид трудових відносин (гіг-контракти) та захист інтелектуальної власності.

Все це, за розрахунками Мінцифри, має дати у результаті зростання IT-галузі до 11,8 мільярда доларів (на противагу 6,8 мільярда у 2019-му).

Чому працівники галузі не в захваті?

Профільне видання DOU проводило опитування серед айтішників, яке показало: 79% виступають проти впровадження «Дії.City», а підтримують його лише 9%.

Ще один показник — згадана петиція на сайті президента, яка набрала 25 тисяч підписів за півтора місяця. Згідно з дослідженням GlobalLogic, в Україні загалом 180 тисяч айтішників. Тобто за умови, якщо петицію підписували саме айтішникикожен сьомий не полінувався й підписав петицію проти «Дії.City».

Головні страхи айтішників щодо «Дії.City» — підвищення податків та заборона працювати ФОПом.

В опитуванні DOU противники «Дії.City» головними аргументами обрали «Не довіряю Мінцифрі та державі» та «ІТ-індустрія розвивається, не треба нічого міняти» — 77% та 69% відповідно. А варіанти «Умови праці для ІТ-спеціалістів погіршаться» та «Скасують 3 групу ФОП» набрали по 41%.

Автор петиції також каже про заборону діяльності ФОПів 3-ої групи та про недовіру державі.

«Не існує жодних гарантій, що наступний уряд не буде використовувати державну регуляцію як інструмент тиску на бізнес», — йдеться в ній.

Що кажуть ті, кому держава «хоче допомогти»?

Ми запитали у спільноти hromadske (а в ній багато айтішників), що вони думають про «Дію.City».

Головні меседжі наших читачів: немає довіри до влади та її запевнень, що все це на благо і що нічого не погіршиться; IT-галузь у нинішньому вигляді добре розвивається, не треба руйнувати те, що працює; робота ФОПом дуже зручна і намагання це змінити тільки нашкодить; погіршення умов праці призведе до витоку кадрів за кордон.

Яна Ш., Харківська область:

«Мені не подобається, що держава під приводом "Ми хочемо допомогти" намагається лізти в те, що і так працює непогано. Я не довіряю нашій владі, яка просто шукає шляхи, як отримати більше грошей, замість того, щоб налагодити оподаткування в цілому і створити умови, щоб компанії чесно оформлювали найманих робітників».

Олександр Фалалєєв, Київ, Senior developer, компанія Evoplay:

«Я погоджуюся, що айтішники самостійно (всупереч усім проблемам в Україні) створили успішну систему зайнятості. Якщо все добре, навіщо чіпати? IT-сфера розвивається завдяки невтручанню держави (крім маски-шоу). Хоч нас, ФОПів, і легко звільнити, але так само легко ми знайдемо нове місце (якщо справді достойні). Усіх айтішників, яких я знаю, цілком влаштовує соцзахист від компаній; він кращий за державний, адже є ринок і конкуренція. Смак свободи, який відчули ФОПи-айтішники, вже важко буде загасити».

Максим, Київ, 17 років в ІТ:

«Я працюю як ФОП вже протягом десяти років, і мене все влаштовує. Я звик бути відповідальним сам і не хочу ближчих і формалізованих відносин із моїми клієнтами. Я теж маю побоювання щодо заборони роботи через 3-тю групу. Я маю більш як одного контрагента та не розумію, як мені будувати із ними відносини в разі такої заборони».

Ігор, Київ:

«Не до вподоби ідея “Дії.City” через втручання в галузь, яка наразі самостійно відповідає на виклики й постійно розвивається. Немає віри у добрі наміри з боку держави щодо IT-сфери, що може призвести до ще більшого відтоку кадрів за кордон».

Як це працює за кордоном?

Також відгукнулися й українці, які працюють за кордоном. Ми запитали в Андрія з компанії Zettle, який мешкає у Стокгольмі, та Олега Краснянського, який живе в Амстердамі, про те, як працюють айтішники у Швеції та Нідерландах.

За словами Олега, в Україні він працював як ФОП, а в Нідерландах вже — як найманий працівник. Більшість IT-спеціалістів у цій країні працевлаштовані саме як наймані працівники, а податки там суттєво більші за 5%: якщо річний дохід не перевищує 68 508 євро, то податок становить 37,1%, якщо більше, то 49,5%.

Водночас деякі спеціалісти відкривають юридичні особи для оптимізації податків, коли дохід перевищує 150 тисяч євро.

«Тобто оптимізація податків — це нормальне явище, воно виникає, якщо прибуток суттєво перевищує середньостатистичний. Що й відбувається в українському ІТ», — додає Олег.

Андрій зі Стокгольма розповідає, що у Швеції айтішники також працюють здебільшого як наймані працівники, а податки залежно від регіону становлять 29-35%.

«Наприклад, у Стокгольмі із зарплатнею 50 тисяч шведських крон (близько 5 тисяч євро) після сплати податків лишається приблизно 35 тисяч. Якщо річний дохід досягає 537 тисяч крон, із суми, що перевищує цей поріг, сплачуються додаткові 20%», — додає він.

Якщо ж спеціалісти створюють власне підприємство, вони сплачують 20,6% податку на доходи підприємств, а коли виводять кошти з нього напряму, платять іще 20%.

А що відповідає айтішникам держава?

Щоби розібратися, чи виправдані острахи IT-спеціалістів, ми звернулися до Міністерства цифрової трансформації з проханням прояснити деталі проєкту «Дія.City».

Найболючіша історія пов’язана з занепокоєнням, що в «Дії.City» не буде місце фізичним особам-підприємцям. ФОП — дуже поширений серед ІТ-спеціалістів (і не тільки) спосіб оптимізації податків. Так, ФОПи 3-ої групи сплачують 5% від доходу та фіксований ЄСВ — 22% від мінімалки (зараз це 1 320 грн).

У законопроєкті про «Дію.City» зазначено, що резиденти цієї економічної зони зможуть залучати ФОПів. У Мінцифри нас також запевнили, що ФОПи ніхто не скасовує. Але не все так просто.

З 2025 року із загальної суми виплат резидента «Дії.City» виплати ФОПам (за товари, послуги та виконання робіт) не повинні перевищувати 20%, інакше компанія змушена буде сплачувати 9% податку. Тобто компаніям буде вигідно виділяти на оплату праці ФОПів не більше однієї п’ятої.

До 2024 року триватиме перехідний період, коли це обмеження не застосовуватиметься, а у 2024 році поріг буде вищим — 50%.

У такий спосіб держава хоче стимулювати компанії та працівників перейти на альтернативний вид співпраці — гіг-контракти. Це щось середнє між трудовими відносинами та ФОПами.

Гіг-контракт — цивільно-правовий договір, за яким фізична особа (гіг-спеціаліст) зобов’язується особисто виконувати роботи та (або) надавати послуги за завданнями резидента «Дії.City» (замовника), а резидент має забезпечити гіг-спеціалісту належні умови роботи та соціальні гарантії. Зокрема, йдеться про допомогу з тимчасової непрацездатності чи на випадок пологів. Повний перелік — у статті 20 розділу V законопроєкту.

Як запевняють у Мінцифри, перехід до такої взаємодії компаній і спеціалістів насамперед пов’язаний із необхідністю зафіксувати права працівників, зокрема, на соціальний захист. Проте у відомстві натякнули, що всеосяжне використання статусу ФОП не є дуже чесним.

«Широко використовувана в ІТ модель залучення ФОПів часто викликає питання в іноземних партнерів, причому в контексті зловживання спрощеним режимом оподаткування також», — йдеться у відповіді Мінцифри на запит hromadske.

Також у відомстві додали, що у співпраці з МВФ Україна декларує наміри «мінімізувати практики ухилення від сплати податків та зловживання спрощеним режимом оподаткування».

Слід згадати ще один момент із ФОПами. Раніше в уряді погодили законопроєкт про трудові відносини, спрямований на те, аби вивести з тіні найманих працівників, а також подолати практику «маскування» працівників під ФОПи.

Це стосується не тільки айтішників, а загалом усього ринку праці в Україні. Тобто в разі ухвалення такого закону вже буде не дуже важливо, які там правила для ФОПів у «Дії.City», адже IT-спеціалістам загалом стане куди складніше працювати ФОПами.

Водночас голова владної фракції Давид Арахамія саме під час пресконференції щодо «Дії.City» пообіцяв «поховати» цей законопроєкт. Тоді ж міністр цифрової трансформації Михайло Федоров також запевнив, що нинішню систему не ламатимуть, а «Дія.City» є «додатковою можливістю» для галузі.

Що з податками?

Ще одне з побоювань — збільшення податків. І тут справді для працівників (і за трудовим договором, і за гіг-контрактом) таке передбачено. Якщо податок на дохід фізосіб — 5%, як і у ФОПів, то ще додаються 1,5% військового збору.

З іншого боку, компанії отримують низку податкових преференцій. Зокрема, вони можуть обрати, платити податок на прибуток (18%) чи За такої моделі оподаткування компанія сплачує збір державі лише з тієї частини прибутку, яку виплачує своїм власникам. Кошти, які компанія реінвестує в бізнес, не оподатковуютьсяподаток на виведений капітал (9%). До слова, обмеження щодо ФОПів, наведені вище, стосуються компаній, які оберуть саме податок на виведений капітал.

Тож якщо компанії платитимуть менше податків, теоретично вони зможуть платити більшу зарплату працівникам.

У контексті податків автор петиції казав про 1,5% податку на користь «Дії.City», проте такого податку насправді немає. Можливо, він мав на увазі членські внески компаній до Організації резидентів «Дія.City» «на розвиток освіти та популяризації режиму у світі».

Проте норму про обов’язковість вступу до цієї організації із законопроєкту прибрали. Вступ до неї буде добровільним, кажуть у Мінцифри.

«Їхній (членських внесків — ред.) розмір мають встановити самі компанії-резиденти, що сформують Організацію резидентів. Зібрані кошти не надходять до державного бюджету, вони залишаються у розпорядженні компаній-резидентів», — йдеться у відповіді відомства.

Також у Мінцифри запевнили, що заяви про нібито заборону айтішникам працювати на фрилансі — один із міфів про проєкт. І як у випадку з новими гіг-контрактами немає обмеження на їхню кількість, так і поза межами таких договорів працівники не мають обмежень на співпрацю з іншими компаніями.

Ще одна суперечлива норма — можливість компаній укладати між собою «договір про непереманювання», тобто в такий спосіб захистити себе від того, що конкурент «вкраде» працівника, пообіцявши йому кращі умови. Проте самі працівники побоюються, що це може спричинити «картельну змову», і їхні можливості на ринку від цього звузяться.

У Мінцифри нам розповіли, що автори проєкту дослухалися до відгуків і вирішили прибрати з законопроєкту згадку про договір непереманювання.

***

Крім якихось конкретних побоювань щодо проєкту «Дія.City» (правдивих чи ні), чи не найбільшою проблемою залишається відсутність довіри громадян до влади. Люди просто не вірять, що держава може захотіти зробити їм краще.

Держава каже: «Ми вам зробимо вільну економічну зону, а наглядати за нею буде Мінцифри, проте воно у ваші справи не втручається, навіть у законопроєкті чорним по білому написали, що держава, її органи та посадові особи не втручаються у діяльність резидентів “Дії.City”».

Натомість люди відповідають: «Ви маєте забагато повноважень, і це використовуватимуть корупціонери у владі, які зможуть диктувати свої умови компаніям».

Автори проєкту кажуть: «Держава гарантує збереження умов роботи в «Дії.City» щонайменше на 15 років, “обмеження чи звуження змісту прав та гарантій, збільшення регуляторного навантаження” — неприпустимі».

Люди у відповідь: «Можливо, ви й не змінюватимете правила гри, але після вас прийде хтось інший і начхає на ці обіцянки».

У випадку ж із проєктом «Дія.City» правила остаточно поки не встановили, адже не ухвалений жодний із законопроєктів. Тож у Мінцифри є час, аби переконати, що їхня ідея — на краще.

«Недовіра викликана тим, що навколо “Дія.City” досі багато міфів та викривлених трактувань її положень. Широка роз’яснювальна кампанія, яку ми проводимо і плануємо продовжувати це робити, має позбавити ІТ-спільноту від зайвих упереджень», — кажуть у відомстві.

Натомість противники проєкту можуть продовжувати свою боротьбу. Принаймні вітчизняні айтішники вже домоглися того, що на петицію має відповісти президент.