Дані поліграфа вперше визнали доказом в суді 85 років тому. Історія детектора брехні та як він працює в Україні

Перші детектори брехні з’явились ще у давні часи. Злочинців намагались виявити за допомогою риса, яйця, заміряли пульс підозрюваних чи звертали увагу на колір обличчя під час провокаційних питань. З розвитком технологій наприкінці ХІХ століття з’являються перші прилади для виявлення брехні. А 2 лютого 1935 року в США покази такого приладу — поліграфа — вперше стають доказом вини в суді.

В Україні застосування поліграфа прямо законодавством не передбачено. Однак у політиків стало традицією після скандалів публічно проходити тест на детекторі. Наприклад, Давид Арахамія, Олександр Дубінський зі «Слуги народу» пройшли його після історії із антикорупційним законопроєктом. 

hromadske коротко згадує історію детектора брехні від давніх цивілізацій до сучасного поліграфа. Також ми поспілкувались з адвокаткою Оленою Сторожук про те, як використовують поліграф в Україні.

Прадавні «детектори брехні»

Ще у давнину люди помітили: коли хтось щось приховує або каже неправду, то його часто видають емоції. А це, у свою чергу, іноді супроводжується певними фізіологічними реакціями — частота пульсу, ритм дихання, температура тіла, пото- та слиновиділення, тремтіння, координація рухів, особливості мовлення тощо.

Саме ці показники намагались фіксувати прадавні «детектори брехні». Так, наприклад, у Давньому Китаї підозрюваному клали до рота рисове борошно і зачитували обвинувачення. Якщо рис лишався сухим — значить винен. На Близькому Сході заміряли пульс підозрюваного. У такий спосіб виявляли подружню зраду. В Індії підозрюваний, відповідаючи під час допиту, мав тихенько вдаряти в гонг. Більш сильний удар свідчив про причетність до злочину. В Африці в якості детектора брехні використовували крихке яйце, яке підозрювані передавали одне одному по колу. У кого в руках воно трісне — той винен. У Стародавньому Римі в особисті охоронці відбирали тих, хто червонів під час провокаційних питань. Вважалось, що така людина не братиме участь у змовах.

Технологічний прорив

Перший прилад для детекції брехні створив у 1895 році італійський криміналіст Чезаре Ломброзо. Він називався «гідросфігмометр». З його допомогою Ломброзо вимірював у підозрюваних тиск крові, в той час як їх допитувала поліція.

На початку ХХ століття технологія інструментальної детекції брехні розвивається в США. У 1920-х роках офіцер каліфорнійської поліції Джон Ларсон сконструював пристрій, що реєстрував кров’яний тиск, пульс і дихання. Свій винахід він назвав «поліграф». У 1930-х учень Ларсона Леонард Кілер вдосконалив прилад свого вчителя і розробив власну методику перевірки. Саме Кілер запровадив базовий набір каналів реєстрації — дихання, кров’яний тиск, електричний опір шкіри і тремор — які використовуються й у сучасних приладах.

У 1935 році поліція Вісконсіна заарештувала двох чоловіків, яких звинувачували у вбивстві шерифа. До того, як передавати справу до суду, прокурор хотів установити, хто саме стріляв у загиблого. Заарештованим запропонували пройти тест на поліграфі Кілера, і вони погодилися. Спираючись на ці результати суд встановив, хто стріляв в шерифа, а хто вів машину. Обвинувачені визнали провину, а їхні адвокати не стали навіть подавати апеляцію. Так покази поліграфа вперше стали доказом вини у судовій практиці. Згодом Кілер налагодив серійний випуск поліграфів і заснував першу школу спеціалістів-поліграфологів.

Сьогодні поліграф використовується у понад 70 країнах світу. Його застосовують правоохоронці, спецслужби і корпорації. Однак щодо ефективності і точності результатів поліграфа досі точаться суперечки.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

Як поліграф використовують в Україні?

В Україні немає державних поліграфологів. До них може звернутися як слідство, так і сторона захисту. Деякі політики проходили поліграф не в межах слідства чи якоїсь кримінальної справи. По суті вони просто захотіли пройти поліграф, аби їх перевірили: кажуть вони правду чи ні. Але якщо вони до того спілкувалися із поліграфологом, протестували техніку, зрозуміли як це працює, то їм потім не так важко відповісти на питання на поліграфі. Усі (публічні — ред.) перевірки політиків на поліграфі відбуваються не в рамках якоїсь справи. Це їхнє бажання. Та у такому випадку поліграфологи не несуть жодної відповідальності за результат. Ба більше, результати перевірки не можна вважати офіційними.

«Це результати для себе та для публіки. Це не для слідства. Для слідства — це, коли справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань», — каже адвокатка Олена Сторожук.

Поліграф завжди каже правду?

Результати поліграфа — це не експертиза у чистому її розумінні. Це не остання інстанція, результати потрібно перевіряти іншими експертизами. За датчиками можна сказати, що деякі питання викликали неоднозначні реакції. Вони показують, що людина хвилюється. Але ніколи не можна сказати, що дані датчиків стовідсоткові.

Поліграф можна обдурити?

Це дуже непросто. Але його можна заплутати. Наприклад, люди «вмикають» тривожність, щоб було незрозуміло, яка у них справжня реакція. За таких обставин досвідчений поліграфолог припиняє процедуру.