«До дупи бруківку — в країні війна». На що йдуть місцеві бюджети (не) воєнного часу
«Ми тут, схоже, нікому не потрібні», — щойно повернувшись із фронту, каже племінник киянки Ірини. Вони разом проїжджають вулицею митрополита Липківського, де частково обмежений рух через капітальний ремонт.
У столиці вирує життя. Та саме будівельні роботи і спецтехніка спрацьовують для військового як тригер. Зазвичай мовчазний, тут він не витримує.
«Я так бачу, нас ніхто тут не чекає… Тут собі дороги укочують… Може, ми вже перемогли? Чи вони думають, що ми там і залишимось?..»
Столична паралельна реальність просто не вкладалась йому в голові, переповіла нам цю розмову Ірина.
Сотні мільйонів на ремонти доріг, парків та паркінгів, або мільярди — на нові розв’язки. У когось із військових і волонтерів це викликає злість, у когось — зневіру. Але те, що в суспільстві назріло обурення «ремонтами всього на світі» під час війни, — очевидно.
Хто щотижня протестує під Київрадою, що на це каже міська влада, чи справді у громад «зв’язані руки» для допомоги армії та як держава хоче покарати міста за марнотратні закупівлі — з’ясовувало hromadske.
«Де кошти? На скляних, бл*дь, мостіках!»
«Гроші на ЗСУ!», «Гроші на ЗСУ!» — скандують зо дві сотні активістів. Для більшості з них суботній ранок уже традиційно починається під стінами Київради. Щотижневі мітинги тут тривають уже місяць. До цього схожі акції відбулися в Одесі та інших містах.
«Клумби нас не врятують від ракет», «До дупи бруківку — в країні війна», «Чому волонтери, а не ви?» — кожен другий тримає в руках красномовні саморобні плакати. У когось із них на фронті друзі, у когось — рідні, хтось донатить останнє, а хтось і сам організовує збори. Як-от волонтеркаЮлія Черешня.
«Усі волонтери, фонди, навіть об’єднавшись, не покривають і 10% потреб (принаймні виникає таке враження). А потреби дуже великі. Ми просто захлинаємося в запитах. Це при тому, що я зараз здебільшого допомагаю лише з дронами. Тому військові дуже обурені. Вони не розуміють цю бруківку, ці розв’язки, чому за таких великих коштів міського бюджету (у Києві це понад 66 млрд грн — ред.) настільки мала допомога йде саме для армії», — каже hromadske Юлія.
Її нинішній збір у 300 тисяч грн на евакуаційне авто йде важко. Водночас на Оболоні, де мешкає жінка, у розпалі будівництво одного з найдорожчих інфраструктурних об’єктів — дворівневої розв’язки вартістю майже 2 млрд гривень.
«І як мене це може не зачіпати? У нас хочуть будувати аквапаркінг за 120 мільйонів (хоч ми й намагаємося зараз це скасувати). Та що казати, якщо всі вікна в моєму будинку на Героїв полку "Азов" поміняли, витративши пів мільйона гривень, а в сусідньому будинку — на мільйон. І нормальні були вікна», — додає Юлія.
Один з активних учасників мітингу — столичний активіст і правозахисник, військовослужбовець 112 бригади тероборони ЗСУ Олег Симороз. Після важкого поранення під час бойових дій на Донеччині він утратив обидві ноги.
«Місто не допомагає армії, місто не має укриттів, воно не інклюзивне, і при цьому всьому дерибанить кошти киян. Дам вам цифри. 8 мільярдів гривень військовослужбовці ЗСУ, які платять податки в Києві, поклали в бюджет. А на допомогу ЗСУ, за моїми підрахунками, місто не виділило навіть мільярда. Де решта коштів, спитаєте ви?! На Оболонській набережній, на штучних островах, на оновленнях автопарків, на будівництвах розв’язок, перекладаннях бруківки, на скляних, бл*дь, мостіках!» — обурюється Симороз.
«Це все треба зупинити, і це наша основна вимога. Міська влада відірвана від суспільства, вона дозволяє собі нецільове використання коштів. Тобто, вибачте, живе на широку ногу», — каже Олег у коментарі hromadske.
Бюджет «виживання»
«Столиця, як і вся Україна, живе і працює в умовах воєнного стану. Це бюджет "виживання", який допоможе забезпечити критично важливі статті видатків. Зокрема, на медицину, житлово-комунальне господарство, транспорт, освіту, соціальний захист», — говорив очільник столиці Віталій Кличко у грудні 2022 року після ухвалення бюджету на 2023-й.
Тоді видатки на капітальні ремонти скоротили ледь не вдвічі. Та вже у березні Київрада збільшила фінансування на будівництво, реконструкції та капремонти у два з половиною рази — із 7,6 млрд до понад 19 млрд гривень.
Суспільний гнів пізніше тільки підігріли скандальні закупівлі барабанів, високотехнологічних «сковорідок» та овочерізок у столичні укриття. А новим тригером згодом стало перекладання бруківки на одній з центральних вулиць Києва вартістю 12 мільйонів гривень. Це спричинило хвилю обурення в соцмережах: люди стверджували, що такі витрати не на часі.
Хоча водночас приблизно у стільки ж (майже 10 мільйонів) обійшлося саме лише проєктування вже згаданої розв’язки на Оболоні. Для порівняння, капремонт Повітрофлотського проспекту коштує 376 млн гривень, ремонт Кільцевої дороги — понад 1 млрд гривень, і також майже 1 мільярд — реконструкція Дегтярівського шляхопроводу (де нещодавно стався обвал).
У відповідь на суспільне обурення в Київраді кажуть, що столиця посилить підтримку ЗСУ, але також «важливо, щоб місто жило і працювало на перемогу». А критичну інфраструктуру, комунікації, шляхи сполучення тощо «необхідно підтримувати в належному стані».
Допомога чи «подачка»?
На тлі мітингів Київська міська рада все-таки збільшила допомогу військовим на 1,2 млрд гривень. Ідеться про додаткове фінансування міської цільової програми «Захисник Києва».
А втім, це рішення точкове і радше є «подачкою», аніж стратегічними змінами у плануванні бюджету, каже наше джерело у Київраді, ділячись залаштунками.
«Кличко переживає через те, що відбувається. Коли два тижні тому був мітинг, його депутати Бондаренко та Білоцерківець після того ще години зо дві сиділи в онлайні з Кличком — обговорювали, що можна зробити. Ну й додатково організували цю сесію позачергову. Щоб був інформаційний привід: Київ знову виділив додаткові гроші».
Рішення збільшити фінансування поки що декларативне. Тобто є намір виділити на «Захисника Києва» загалом 5,2 мільярда гривень.
Проте фактично на потреби військових зараз (згідно з правками в бюджеті) закладено трохи менше ніж 3 мільярди, розповів нам голова комісії Київради з питань бюджету Андрій Вітренко. Решту, каже посадовець, дофінансовуватимуть у разі потреби. Водночас голова комісії визнає, що «бюджет Києва на бюджет воєнного часу не схожий».
«Я про це кажу на кожній бюджетній комісії. Треба будувати економіку воєнного часу й ставити пріоритети бюджетного розвитку. І зараз, і на останній бюджетній комісії я говорив: дайте мені пріоритети для того, щоб ми формували бюджет. Щоб не було бруківок і всього іншого», — каже у коментарі hromadske Андрій Вітренко.
Проєкту бюджету столиці на наступний рік іще немає. Але, за даними нашого джерела, він знову «не про війну».
«Судячи з тих запитів, з якими виходять фракції, це знову про парки. Ремонт басейну, ремонт стадіону, ремонт парку. Тобто у свідомості зовсім нічого не змінилося».
Натомість тих, хто щиро вважає, що бюджет у Києві розподілений якось не так, може, з десяток — зі 120 депутатів у Київраді, стверджує джерело.
«Ну, наприклад, взяти Мондриївського. Це заступник мера з питань освіти, але досить впливовий. Живе на Оболоні. І якщо я правильно розумію, він один із тих, хто дуже сильно лобіював розв'язку на Богатирській (вартістю 2 млрд грн — ред.). Транспортного моделювання не було, нічого не було, але він десь почув, що "клеверні" розв'язки вирішать проблему заторів».
Чи можуть міста спрямовувати гроші на військо
Питань до адекватності тих чи інших рішень на місцях багато. Чітке і зрозуміле також гасло «Гроші — на ЗСУ». А втім, коли Віталій Кличко каже, що «за законом напряму Збройним силам кошти з місцевих бюджетів перераховувати не можна», він теж не спекулює.
Якщо коротко — з фінансуванням із місцевих бюджетів не все так просто через обмеження в Бюджетному кодексі. Місто може купувати і ставити речі на баланс лише тому, що перебуває в його управлінні. Військові частини — не в управлінні міста.
«Для того, щоб фінансувати з місцевого бюджету видатки на оборону, необхідно просто У цьому випадку йдеться про цільову грошову допомогу, яка передається в державний бюджет (бо військові частини перебувають в управлінні держави)робити субвенцію з місцевого бюджету на державний — це єдиний варіант», — каже голова бюджетної комісії Андрій Вітренко.
«Схема така: військові частини, зареєстровані в Києві, дають свої замовлення, і їх просто оплачують. Це йде на частини. Якщо купувати дрони, гранати або ще щось, це можливо лише через субвенцію з місцевого бюджету до державного. Але, знову ж таки, не всі види озброєння можливо закуповувати. Можна ремонтувати техніку, однак патрони, гранати, автомати, зброю чи спеціалізовану військову техніку закуповувати з місцевого бюджету заборонено (навіть через субвенції). Для того, щоб ніхто не створив собі власну муніципальну армію», — додає Вітренко.
Проблема є й у складній процедурі використання коштів, навіть якщо їх виділили на запит військової частини. Для цього військовим потрібно проводити тендерні закупівлі та готувати весь пакет необхідних документів. З цим існують проблеми, каже hromadske волонтерка Надія Вишняк, брат якої служить у 44 окремому стрілецькому батальйоні.
«Хлопці тільки зараз подали запит до Київради. Їм треба два вантажних авто, рації, дрони... Там багато всього. Вони раніше не робили такі запити, бо треба було проводити тендери. А вони цього не вміють. Тобто військова частина має складати тендерну документацію і займатися закупівлями. Та, чесно кажучи, навіть таких фахівців у частинах немає», — каже Надія.
Нині ініціативна група активістів добивається, щоб у Київраді створили так звану Сервісну службу закупівель допомоги ЗСУ, яка б допомагала військовим із цими питаннями.
Бруківка замість дронів — все
Суспільне обурення й дискусії щодо «розкішних» витрат на місцях зрештою вилились у те, що держава вирішила обмежити доходи громад.
Ідеться про надходження від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що сплачується з грошового забезпечення військових. Саме завдяки цьому податку доходи деяких громад стрімко зросли. Адже значно змінилось і фінансове становище війська під час війни.
Згідно з законопроєктом, який народні депутати найближчим часом розглядатимуть у другому читанні, «військовий» ПДФО планують повністю вилучати в державний бюджет.
За оцінками уряду, це дасть 120 мільярдів гривень на закупівлю дронів та виробництво зброї. Так вирішили «вбити двох зайців» — і знайти додаткові кошти на військові видатки, і розв'язати проблему з неефективним використанням коштів на місцях.
Хоча ця ініціатива викликала напружену реакцію серед громад, у Мінфіні запевняють, що це не створить для місцевих бюджетів жодних ризиків.
