Досягнули недосяжного: як ЗСУ зуміли звільнити Харківщину
Несподіваний контрнаступ на Харківщині заскочив зненацька не лише широкий загал, а й самих росіян. Пішовши у наступ на початку вересня, Збройні сили за 10 днів зуміли звільнити 3 тисячі квадратних кілометрів.
«Вони досягнули недосяжного, — так успіхи українських військових прокоментував експерт американського Інституту сучасної війни Джон Спенсер. — Україна здійснила найбільший контрнаступ у сучасній історії. Я маю на увазі найбільший за значенням для України, Європи і Вільного світу, адже, без сумніву, Україна бореться за Вільний світ».
Спенсер порівняв контрнаступ і на Херсонщині, і на Харківщині за значенням із поразкою російської армії під Києвом. А підготувати плацдарм для успішного наступу Україна змогла, запустивши перед цим не менш успішну інформаційну операцію.
«Оперативне мистецтво»
На контрнаступ росіяни чекали. Щоправда, на півдні. Українське командування розгорнуло інформаційну кампанію довкола звільнення Херсонщини, підкріплюючи її системним знищенням складів із боєприпасами та командних пунктів росіян, тим самим формуючи враження, що вдарять саме по півдню. росіяни не мали стільки військових, щоби забезпечити оборону 1 300 кілометрів фронту, тому змушені були перекидати війська з Харківщини.
«Українці написали сценарій, а росіяни зіграли призначену їм роль», — так прокоментував операцію професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюса в Шотландії Філліпс Пейсон О’Браєн. Він назвав харківський контрнаступ «однією з найбільш успішних військових стратегій із 1945 року».
Джон Болтон, ексрадник колишнього президента США Дональда Трампа з нацбезпеки, заявив, що «українці провели, безперечно, дуже успішну кампанію з дезінформації». А втім, директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь воліє називати це «оперативним мистецтвом».
«Українське командування просто ідеально грає те, що воно має грати. Це не просто кидати десятки тисяч людей на забій, як росіяни роблять, — це розігрувати такі партії, як було розіграно в Харківській області. російське командування неправильно оцінило обстановку, рухи й перенесло війська не туди, куди мало б», — пояснює Самусь, говорячи разом із тим про прогалини російської розвідки, яка не розгадала плани українського Генштабу.
Однак несправедливо казати, що наступ на півдні був лише імітацією. Просування тут відбувається не так стрімко, як на Харківщині, але ЗСУ звільняють і херсонські села. 12 вересня російські війська почали відходити з Киселівки — села за 15 кілометрів від Херсона. Це, за прогнозами американського Інституту вивчення війни, «може поставити під загрозу здатність росіян втримати північно-західну околицю Херсона та свідчить про те, що російські війська в цьому районі відчувають безпосередню загрозу своїм позиціям». Такий успіх підтверджує, що Генштаб планував операції на обидвох напрямках, про що й заявив міністр оборони Олексій Рєзніков.
«Хоча малоймовірно, що контрнаступ на півдні та спроби відвернути російські сили на південь України є обманом для поновлення операцій у Харківській області, українські сили, ймовірно, розумно скористалися перерозподілом російських військ, обладнання та загальної оперативної концентрації, щоби розпочати локалізовані контрнаступи на критичні точки в Харківській області», — ідеться у звіті Інституту.
Полковник запасу ЗСУ Роман Світан припускає, що Генштаб розробив два плани й основного удару у будь-якому разі завдав би туди, звідки росіяни перекинули б резерви.
«У результаті успішно проведеної інформаційно-психологічної операції війська російської армії були перекинуті з Ізюмського напрямку на Херсонський. Цим скористалася українська армія і завдала удару на Харківському напрямку. Якби росіяни не повелися на цю ІПСО, удар припав би по Херсонській області», — припускає полковник.
Ще один фактор — співпраця зі США. І йдеться не лише про надану зброю. Американці стверджують, що саме вони навчили українців неправильно скеровувати противника. Цю тактику використовують підрозділи спеціальних операцій США, які тренували ЗСУ. За даними The New York Times, американські військові обговорювали з українським Генштабом план контрнаступу, обмінюючись розвідданими, однак вони відмовилися розкрити масштаб цих консультацій. Зрештою, посадовці США високо оцінили «витонченість підготовки українців до контрнаступу», який підтвердив, що росіяни так і не змогли за шість місяців виправити свої слабкі місця — забезпечити захищені засоби зв’язку, розв'язати проблеми матеріально-технічного забезпечення чи подолати протиповітряну оборону України, яка не дає розгортатися російській авіації.
Ефект несподіванки
Ізюмський напрямок був важливим для росіян, адже звідси вони могли розгортати наступ далі, якби мали достатньо сил.
«З Балаклійського плацдарму міг розвитися досить успішний наступ на Дніпро, а з Ізюмського плацдарму — рух на південь у тил Слов’янська і Краматорська», — пояснює важливість цих позицій полковник запасу ЗСУ Роман Світан.
Завдавши несподіваного удару по Балаклії, ЗСУ вийшли на залізничний вузол — Куп'янськ. «Після цього припинило бути можливим забезпечення Ізюмського угруповання. Перебування росіян в ізюмському котлі стало недоцільним, а далі рух у два боки — на південь, до Ізюма, і на північ, до Вовчанська. Рух у два боки вичавив росіян практично зі всієї Харківської області», — пояснює полковник Світан.
російський фронт став руйнуватися, оскільки неочікуваний удар українців заскочив їх зненацька: прорвавши оборону, ЗСУ фактично зайшли в тил противника, якого охопила паніка.
«Наші підрозділи з надвисокою швидкістю рушили вперед, намагаючись не відставати від противника, який накивав п’ятами. Для чого? Щоб окупант не встиг зайти дещо далі, заритися в землю й забезпечити оборону нових рубежів і ділянок. Доки окупант не втік за річку Оскіл, ми постійно його переслідували. Передові підрозділи українських сил оборони, насамперед десантники, рушили у такий спосіб, що навіть не зупинялися для штурму та проведення пошуково-рейдових дій у населених пунктах», — пояснює військовий експерт, капітан І рангу Військово-морських сил Владислав Селезньов.
Через такий несподіваний удар росіяни неконтрольовано почали відходити, залишаючи позаду себе важке озброєння та маючи численні жертви. За даними британської розвідки, елітні частини Західного військового округу, які виходили з Харківщини, зазнали таких втрат, що їм знадобляться роки для відновлення повної потужності.
«Підірваний пропагандистський фасад кремля»
Через контрнаступ на Харківщині російське міноборони втратило не лише озброєння, але й зазнало поразки на інформаційному фронті. російські військові блогери не добирали слів для критики керівництва, звинувачуючи їх у провалі, — дійшло навіть до образ на адресу володимира путіна. Салют у Москві у день виведення військ з Ізюмського напряму та недолуге пояснення про «перегрупування військ» лише більше розпалили блогерів-яструбів. На думку експертів американського Інституту вивчення війни, це свідчить про те, що російське міноборони не має інформаційної стратегії на випадок несподіваного розвитку подій, як це сталося на Харківщині, адже кремль «зображує російське вторгнення в Україну як легку операцію без помилок».
«Найважливіше те, що така необізнана інформаційна практика підриває довіру російської громадськості до повідомлень російського Міноборони та підриває пропагандистський фасад Кремля», — вважають дослідники.
Перед українською ж армією стоїть завдання, як сказав міністр оборони Олексій Резніков, «убезпечити велику територію, яку вона відвоювала, від можливого російського контрнаступу».
Як пояснює полковник запасу ЗСУ Роман Світан, військові тепер повинні вибудувати оборонні споруди, розібрати гілку залізної дороги з Вовчанська та Куп’янська до росії, а також посилити лінію фронту вздовж річки Оскіл та Оскільського водосховища і рухатися вперед до Сватового. На цьому напрямку вже є успіхи: 12 вересня Нацгвардія оголосила, що ввійшла до Святогірська.
Але найголовніше — українське командування наступальною операцією на Харківщині виграло битву за ініціативу, додає Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network.
«Натепер російське командування не може собі уявити, де буде наступний удар, — це може бути на Херсонщині, на Донецькому напрямку, а може бути удар по Маріуполю чи Мелітополю. Куди вони будуть зараз перегрупуватися? Їхнє командування не знає, що робити. Вони в глухому куті», — вважає Самусь, прогнозуючи погіршення морального стану серед російських військових.
Як доказ того, що росіяни не знають, як реагувати на поразку, він приводить удар по цивільній інфраструктурі Харкова 11 вересня. Вичерпавши військові можливості, кремль не знайшов нічого кращого, ніж атака на теплову електростанцію. А втім, професійність української армії, на думку експерта, не лишила жодних шансів росіянам, і можна очікувати на нові успіхи ЗСУ.
Військовий експерт Владислав Селезньов менш оптимістичний у прогнозах, адже свої звільнені ресурси росіяни можуть перекинути на інші ділянки фронту. До того ж невідомо, як себе виявить тактичний резерв росіян — 3 армійський корпус.
«Роботи попереду багато, і ми пам’ятаємо, що Харківський регіон — лише один із напрямків ведення бойових дій. Фронт надвеликий — більш ніж 1000 км. Жодним чином не можна вважати, що росіяни вже програли, і навіть говорити, що стався вже перелом у війні — я доволі обережно ставлюся до таких речей. Так, росіяни отримали потужного ляпаса, але казати, що вони посипалися й далі на українську армію чекають суцільні перемоги, я б не став», — підсумував Селезньов.
Хоча відступ росіян із Харківщини справді не свідчить про стратегічну поразку росії, однак він все ж може стати переломним, якщо кремль не мобілізує додаткові сили, вважають американські розвідники. Співрозмовники The Washington Post серед посадовців США визнали, що «росіяни потрапили в халепу» й успіх Збройних сил може продовжитися на інших напрямках. Якщо американці досі лишалися скептичними, то тепер упевнилися в можливості України вийти на кордони 23 лютого.
Україна ж сподівається використати успішний контрнаступ на Харківщині, аби переконати союзників у необхідності отримати далекобійні ракети. За переконанням Генштабу, ракети ATACMS, які мають дальність ураження близько 300 кілометрів, необхідні Україні для стримування рф і для остаточної перемоги у війні.