🎧 «Думали: всіх вилікуємо. Але вийшло не зовсім так». Що таке генетичні тести в онкології і як їх читати

У новому епізоді подкасту «Я і воно: як пережити онко» автор і ведуча Яна Сєдова піднімає тему генетичних досліджень в онкології. Як давно вони з'явилися і чим відрізняються? Навіщо і коли їх роблять? Які спадкові види раку можна виявити з їхньою допомогою? Кому вони показані, якщо йдеться про встановлений діагноз — пацієнтам на ранніх стадіях або тим, у кого хвороба дала метастази, і як правильно читати імунограму — результат дослідження біологічного матеріалу? На ці запитання відповідає молекулярний біолог Дмитро Шапочка, заступник директора з наукової роботи лабораторії CSD.

Слухайте цей епізод на Castbox, Soundcloud Apple Podcasts, Google Podcasts і YouTube. Слухайте весь другий сезон подкасту на Castbox і Soundcloud.

Діагностика спадкової схильності до раку і виявлення мутацій

Є два основних напрямки: превентивна діагностика, тобто, виявлення поломки в генах, які передаються у спадок, і виявлення генетичних мутацій для вибору лікувальної тактики, коли діагноз вже встановлено.

Найвідомішими з них є мутації в генах BRCA1 і BRCA2. Якщо є такі мутації, то ймовірність виникнення раку молочної залози становить до 80% протягом життя, а ризик виникнення раку яєчників — 40-50%. Однак із цими видами раку пов'язані не тільки вищезгадані гени, тому варто проводити тестування й інших генів, це називається дослідженням генних панелей.

Під час цього тестування використовується метод секвенування нового покоління, NGS (Next-Generation Sequencing), він дозволяє тестувати не один ген, не два, а одразу кілька десятків, це означає, що є можливість протестувати всі гени, які пов'язані з високим ризиком розвитку онкологічних захворювань. Це важливо, адже за різні види онкологічних захворювань відповідають різні гени.

У спадок може передаватися не тільки рак молочної залози і яєчників, це також може бути колоректальний рак, в цьому випадку за нього відповідають гени, які належати до синдрому Лінча (спадковий рак товстої кишки без поліпозу, пов'язаний з високим ризиком виникнення цього виду раку у віці до 50 років).

Якщо в сімейному анамнезі є випадки колоректального раку і раку ендометрію (розвивається в слизовій оболонці органу), то в родині може бути такий синдром, і тоді найближчим родичам показано тестування NGS. Воно дозволить в майбутньому правильно побудувати скринінг, щоб виявити захворювання на максимально ранній стадії.

Третя форма раку, яка часто буває спадковою, це рак шлунку, в народі його називають синдромом Бонапарта (у якого в сімейному анамнезі це онкологічне захворювання зустрічалося часто).

Чим відрізняються генетичні тести?

Є безліч назв — Oncodeep, Oncoselect, Caris, Foundation One — проте, суть їх зводиться до того, щоб досліджувати безліч генів і визначити мету для таргетної терапії. Чим більше мутацій, тим більша ймовірність того, що організм зможе розпізнати пухлину й атакувати її, тоді пацієнтові буде показана імунотерапія.

У деякі дослідження входять маркери чутливості пухлини до хіміотерапії. Але краще брати до уваги рекомендації міжнародних протоколів лікування, які давно себе зарекомендували.

Кому показані тести?

Потреба в генетичних тестах виникла з появою таргетної терапії — це кінець 90-х і початок 2000-х. Першим був вивчений ген HER2/neu при раку молочної залози. Це гени, білки, які в нормі стимулюють ріст і розмноження клітин за наявності зовнішнього сигналу: клітина отримує сигнал, що треба розмножуватися і ділитися. Коли вона виконала цю функцію, сигнал зникає. Але в цих генах може відбуватися активація білка шляхом, наприклад, мутацій. І він починає постійно передавати сигнал до розмноження клітини. Є спеціальні таргетні препарати, мета яких — припинити передачу сигналу поламаним геном, поламаним білком. Так можна блокувати ріст пухлини.

На сьогодні описано кілька десятків таких мішеней. При меланомі це мутація в гені BRAF або C-KIT, при раку легені це може бути мутація в гені EGFR, ALK та інших. У деяких видах раку такі мутації трапляються досить часто, є багато клінічних досліджень, які доводять, що певні таргетні препарати при цих видах мутацій і при цих видах раку дають позитивну відповідь на терапію. Тоді тестування на ці мутації входить до стандартів діагностики та лікування.

Буває, що у пацієнта таких мішеней немає, і тоді йому пропонують стандартні види лікування. Однак зазвичай після третьої лінії терапії ніяких стандартів уже не існує. Але якщо фізичний стан пацієнта дозволяє отримувати терапію, тоді часто замовляють генні панелі, це називається молекулярне профілювання, щоб подивитися, чи є нестандартна мутація саме для цього виду раку, яка дозволить припустити, що буде ефективним якийсь із таргетних препаратів. І це буде вже експериментальне лікування, але воно може стати шансом для пацієнта.

Як змінюється пухлина під час лікування?

До лікування пухлину можна назвати «наївною». У неї є якісь генетичні характеристики, але будь-яка лінія терапії буде давати ефект, і більшість клітин буде гинути від дії ліків. Водночас залишаться деякі резистентні клітини, не чутливі до цієї терапії, які виживуть. Це закон еволюції, і тут працюють ті ж біологічні принципи, що і в світі, який нас оточує. Так з кожною лінією буде підвищуватися резистентність і гетерогенність пухлини (відмінні від більшості характеристики), тому боротися з пухлиною з кожною новою лінією терапії все складніше.

З появою потужних таргетних препаратів і імунотерапії стала можливою тривала ремісія і для пацієнтів з просунутими стадіями при деяких видах раку, якщо вони отримують повну відповідь на терапію.

Це можливо, коли є мішень для таргетних препаратів, сильна мутація, і коли повну відповідь дає перша лінія терапії.

Також тривалої ремісії дозволяє досягти імунотерапія, вона розблоковує механізм знищення пухлини, який з якоїсь причини в організмі призупинився.

Як читати результати імунограми?

Генетичні тести стали активно використовувати в 2010-х. Тоді думали: тепер можна кожному пацієнту підібрати персональне лікування і вилікувати його. Однак при одній і тій саме мутації у одного пацієнта препарат працював, а у іншого — ні.

Потім з'явилася можливість перевіряти безліч генів і виявляти різні мутації, які по-різному впливають на функцію генів.

На думку Дмитра Шапочки, інтерпретувати результати мультигенних панелей повинні не тільки клінічні онкологи, але і молекулярні біологи (молекулярні патологи). Адже перші знають анамнез пацієнта, а другі розуміють різницю в мутаціях генів і як клінічно їх застосувати.

Авторка «Я і воно: як пережити онко» Яна Сєдова також дякує за інформаційну підтримку подкасту фандрайзингову платформу онлайн-благодійності Dobro.ua, яка збирає кошти на благодійні й соціальні проекти будь-якого напрямку. 

Цього місяця всеукраїнський фонд КРОНА відкрив на платформі Dobro.ua збір грошей, завдяки яким Яна зможе заплатити за генетичний тест Oncodeep. Він рекомендований лікарем і допоможе підібрати новий протокол лікування, адже на сьогодні всі стандартні лінії терапії вона вже отримала.