Емоційне вигорання: як попередити та повернутися в норму?
Вихідні — час для відновлення сил після важких буднів. А втім, замість омріяного спокою чи безтурботних веселощів, ми «мусимо бути на зв’язку 24/7»: загрозливі сповіщення з месенджерів, переповнена поштова скринька, незакриті завдання в таск-менеджері. Перемкнутися з роботи на відпочинок так і не вдається. Що далі? Неуникне вигорання.
Що таке вигорання і як воно виникає?
У 1974 році термін для цього стану вигадав американський психолог Герберт Фрейденбергер. Саме він перший дослідив синдром емоційного вигорання. На сьогодні він у переліку міжнародних класифікацій хвороб серед професійних явищ і факторів, що впливають на загальний стан здоров’я.
Вигорання виникає внаслідок тривалого стресу на робочому місці, перенапруження та відчуття безсилля перед вимогами професійних обов’язків. Утома після закриття великого проєкту або важкого робочого тижня — звичайне явище, але й критичне для нашої нервової системи та психіки. Тож і піклуватися про ментальне здоров’я в такі моменти надзвичайно важливо.
Які симптоми вигорання?
Бити на сполох варто, коли не менше двох тижнів поспіль ми помічаємо хоча б два з цих проявів:
- складнощі з увагою та пам’яттю;
- слабкість, виснаженість;
- зниження активності, втрата ініціативи;
- зменшення залученості у власне життя, уникання проблем;
- збільшена потреба у часі на відновлення після інтелектуальних зусиль, важкість концентрації на завданнях;
- відчуття провини та знецінення, постійна незадоволеність власною продуктивністю;
- роздратування, агресія, порушення соціальних зв’язків;
- негативна оцінка себе та подій, пов’язаних з професійною діяльністю;
- негативне налаштування на майбутнє.
Які причини?
Якщо ви відстежили в себе, своїх близьких або колег такі симптоми, варто замислитися й про те, що ж до них призвело. Психологи вважають, що до вигорання призводять:
- Руйнівні переконання про себе та правила життя. Приміром: «Я маю робити все ідеально, щоб бути потрібним і відчувати себе професіоналом».
- Пастки мислення: фокус на негативі, негативне мислення, знецінення власної праці.
- Тривога, що підштовхує контролювати те, над чим ми не владні, та нести за це непомірну відповідальність.
- «Зараження» від інших членів команди. У колективі може утворитися певний «картковий будинок», коли одна емоційно вигоріла людина не дає собі раду із навантаженням — і підвищує навантаження інших. Прояви вигорання цієї людини впливають на емоційний клімат у всій групі.
- Токсична поведінка та її нормалізація.
- Токсична корпоративна культура.
- Порушення балансу між роботою й особистим життям.
- Відсутність професійної мотивації (невідповідне запитам кар’єрне просування або недостатня фінансова винагорода).
- Суперечність між особистими цінностями та цінностями компанії.
Пройдіться по цьому списку й подумки позначте, чи помітили ви збіги зі своєю ситуацією? Впізнали в описі вище ваш колектив? Прикро це визнавати, але я вітаю вас, бо усвідомлення проблеми — перший і визначальний крок до її розв’язання. Сучасний підхід передбачає, що вигорання та боротьба з ним — довготривалий процес, кожен етап якого є викликом для людини чи цілої компанії.
Які виділяють етапи вигорання?
- Запалення роботою — можливо, звучить дивно, але саме той стан, коли ви готові взяти на себе кожну задачу, працювати сумлінно та брати участь у всіх процесах — ключовий етап, який може призвести до вигорання. Адже це ще той стрес для вашої нервової системи! Звісно, стрес — нормальна і, можливо, навіть обов’язкова частина життя кожної людини, але в усьому треба знати міру.
- Критичне підвищення стресу, а також неефективні стратегії його подолання або подальші надмірні навантаження — десь тут ви можете згадати, що годин у добі не більше, ніж 24, і відпочинок має займати істотну їхню частину. Увага вичерпується, її вже не вистачає на всю вашу життєдіяльність.
- Хронічний стрес — оскільки робота займає в нашому житті тривалий час, пов’язаний з нею стрес набуває «повсякденного» характеру.
- Виснаження — десь на цьому етапі закінчуються вже навіть неефективні стратегії підтримки працездатності, з’являються думки про майбутнє невтішного характеру. Це вже кризовий стан.
- Вигорання.
Що ж робити?
Нагадую: стрес — неминуча складова нашого життя та професійного розвитку. Уникати його не вийде. Але як навчитися переживати його в добрий спосіб? Звісно, розв’язання конфліктів, вибудування кордонів та якісний розподіл годин професійного навантаження може бути дуже ефективною профілактикою вигорання, але залишимо це як думку для натхнення керівникам — саме вони мають створювати правила, щоб убезпечити своїх підлеглих, зокрема, від вигорання. А от кожен із нас може побудувати свою особисту мапу професійного світу, враховуючи не загальні, а особистісні показники «емоційної температури».
- Прислухайтеся до себе. Можливо, ви помічаєте, як ваш настрій погіршується в неділю надвечір, передчуваючи важкий тиждень попереду. Можливо, у вашій голові невпинно блукають нагадування про поточні задачі ще до того, як ви встали з ліжка — чи навпаки, коли варто було б перемкнутися з них на щось особисте. Вам варто замислитися, як зупинити такий потік і на що ви можете перемкнутися.
- Сформулюйте власне бачення: якими є і мали б бути ваші емоції, дії, думки та світогляд загалом? Визначте для себе рівні оцінки свого стану: що зі мною відбувається, коли я в «зеленій» зоні? А що у «жовтій»? У «червоній»? Стежте за цим і оцінюйте зміну станів. Ви можете навчитися мандрувати ними й повертатися до «норми». Тепер спробуймо подбати, щоб під час цієї мандрівки у вас вистачало «емоційного пального» для «внутрішнього двигуна». Для початку, влаштуйте тижневий експеримент: поспостерігайте, як та чи інша діяльність на вас впливає. Чи справді ви відчуваєте себе краще після гортання соцмереж? Чи, приміром, відпочинком для вас є прибирання? На основі цих спостережень ви можете скласти для себе перелік позитивної діяльності, який буде під рукою тоді, коли ви не маєте сил знайти відповіді на питання «Як відпочити?» тут і зараз. Якщо спиратися на це знання про себе, вам відкриється опція створення власного профілактичного плану дозування навантаження та відпочинку. Нехай мій нарис буде для вас простором для цих пошуків.
- Складіть план підтримки:
Слід допомогти «собі майбутньому». Створіть списки:
- Що я можу робити, щоб підтримувати себе кожного дня?
- Що я можу робити, щоб підтримувати себе раз чи кілька разів на тиждень?
- Що я можу робити, щоб підтримувати себе раз чи кілька разів на місяць?
- Що я можу робити, щоб підтримувати себе раз чи декілька на квартал?
Пошук балансу
Робота — одна з найважливіших сторін життя людини. Але не єдина. Справедливо щодо себе — подбати, щоб ваші енерговитрати в роботі уможливлювали й іншу вашу життєдіяльність. Саме час поговорити про створення та підтримку балансу:
- Керування часом. Плануючи свої завдання в календарі, не забувайте виділяти й час для відпочинку та позитивних практик, які приносять вам задоволення та відновлюють сили.
- Усвідомленість.Іноді, коли задача потребує вашої цілковитої на ній концентрації, буденні справи та навіть спілкування з близькими можуть опинитися в стані «автопілота». Наші звички — потужний інструмент, що може підтримати нас або навіть визначити життя. Але коли ми віддаємо повсякдення на поталу автоматизму, увага прикута до чогось іншого, а ми натомість відчуваємо притупленість і порожнечу. Спробуйте скерувати увагу на свій поточний досвід, прийняти його з цікавістю дослідника власного життя. Не бійтеся буденних процесів, знаходьте в них задоволення.
- Цінності. Маневрувати між складними життєвими виборами нам дозволяє визначення того, що важливо саме для нас. Варто зрозуміти, що ви робитимете і в професійному житті, і поза ним. Ставте собі питання про відносини, самосвідомість і особистий розвиток. Так ви зможете визначити, чого хочете досягти поза роботою. Наприклад: Які стосунки з собою ви хотіли б мати? Яке ставлення до себе ви вважаєте здоровим? Які особисті якості ви хотіли б розвинути? Чого б ви хотіли навчитися?
- Базові потреби. Це наші стовпи стійкості. Розгляньмо це на прикладі нашої нервової системи, яка є витканим вузлом внутрішніх зв’язків. Підтримка і догляд за тілом, відчуття його потреб — все це створює міцний каркас, на який можна нанизувати все інше.
Хоча емоційне вигорання — не клінічний розлад, воно збільшує ризик розвитку психічних захворювань. Нагадуйте собі: професійний успіх не залежить лише від кількості виконаної роботи, це також комбінація вашого уявлення про себе та вміння дбати про свої потреби. Тому важливо витрачати час і зусилля на догляд за собою.
Не чекайте, поки ви занадто втомитесь, аби відпочити, — відпочивайте «наперед». І завжди пам’ятайте, що можна звернутися по допомогу до фахівця. Потурбуйтеся про себе.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторки. Текст створено у партнерстві з Rozmova — платформою перевірених психотерапевтів.