Моя близька людина в депресії. Як бути поруч?

«Відчуваю безсилля…»

«Здається, це ніколи не скінчиться…»

«Це наче вже інша людина, яку я не розумію і не знаю».

«Не витримую цього, хочу уникати будь-яких контактів».

«Що б я не робив — реакція та сама».

Коли людина страждає від депресії, такі думки можуть виникати у її близьких. Партнерам, друзям і родичам справді боляче бачити, як хворіє той, кого ти так любиш, — але не розумієш, коли це закінчиться, а всі спроби допомогти видаються марними. Важко помічати покращення, адже вони зазвичай несистемні — особливо, якщо ніхто не дає прогнозів та порад, як із цим впоратись.

До чого призводить депресія?

Часто-густо слово «депресія» використовують не для власне психічного розладу, а для опису короткотривалого симптому — апатії, смутку, ситуативного поганого настрою. У таких випадках ми знаємо, як розвеселити, підтримати й допомогти. Та коли перед вами справжня хвороба, і ви вперше бачите, що таке реальна депресія, — легко розгубитися, адже звичні методи не працюють.

Депресія — захворювання, що характеризується постійним пригніченим станом та втратою цікавості до будь-якої діяльності, яка раніше приносила задоволення; а також нездатністю виконувати повсякденні справи протягом щонайменше двох тижнів.

Звучить наче досить просто й для декого навіть знайомо, а втім, досягти істинного розуміння стану людини в депресії нелегко. У цьому стані людина втрачає контакт не лише з близьким оточенням і світом довкола, а навіть із самою собою. Тому майже неможливо пояснити іншим, що з тобою відбувається і як тобі допомогти.

У такій ситуації відчуття безсилля, роздратування та втоми виникають і у близьких — між ними й людиною в депресивному стані виникає незрима перепона. Через неможливість відновити контакт із хворим, люди часто дистанціюються — і внаслідок цього самі поринають у неприємні відчуття від образи до провини. Страждають від усього всі, хоч і геть по-різному.

Як не втратити близькість?

Якщо ви самі не були в депресії, то щоб зрозуміти стан близької людини, вам передусім слід змінити своє уявлення про можливості самоконтролю. У більшості досі побутує думка, що силою волі та бажання ми завжди можемо змінити стан свого здоровʼя.

Доведеться усвідомити, що бути в депресії — не вибір. Людям у депресії це не подобається, вони не обирають цей стан. Людині, що хворіє, не вдається «не накручувати себе» чи «піти розвіятись».

Серед особливостей цього стану — уповільнення мислення, погіршена здатність критично оцінювати реальність, фокус довго тримається виключно на негативі. Це ніби програма, яка дає збій. Нові дані майже не сприймаються, а навіть якщо і додаються до задачі — будуть спрямовані на негативний результат. Поради «подумай про хороше» й нагадування «у тебе ж є я — невже це для тебе неважливо?» не тільки не підтримують, а ще й збільшують почуття провини хворого. Він справді розуміє, що є і хороше, але оскільки це не допомагає, то саме він буцімто винний у цьому.

«Не лінуватись, встати прогулятись, сходити кудись» — для людини в депресії ці ніби дієві поради теж звучать як щось нездійсненне.

Рухова активність значно знижується. Прості побутові речі, які були доведеними до автоматизму звичками, тепер потребують великих енергетичних затрат. Проводячи аналогію з технікою: уявіть, що ваш телефон може заряджатись лише на 15 відсотків і місткість батареї тепер лімітована. У депресивних станах елементарно почистити зуби або прийняти душ — значний подвиг, не кажучи вже про те, щоб кудись вийти й розважитись.

«Дай собі тиждень: постраждай, поплач — а з понеділка почни жити по-новому!»

На жаль, і ця порада не спрацює… Незнайомим із цим діагнозом важко помітити й зрозуміти динаміку хвороби — ми очікуємо на лінійний рух виключно до поліпшення стану. Однак такі зрушення важливо підтримувати, бо все ще можливе повернення назад. У кожному такому моменті слід його підживити й розділити — це може стати вашим місточком єднання у цей непростий для відносин момент.

Цікавтеся, що саме піднесло настрій, а також підкреслюйте, як вам зараз приємно бути поруч і бачити цю людину в покращеному настрої.

Яка підтримка потрібна людині в депресії?

• Слухайте, щоб зрозуміти, — уникайте надокучливих порад і суджень. Покажіть, що ви готові просто вислухати та прийняти близьку людину в різних її станах.
• Запевніть у своїй підтримці — ствердьте відчуття, що ви будете й надалі поруч і готові допомогти та підтримати.
• Збагачуйте свої знання про депресію: шукайте фахові пояснення, що таке депресія, які її симптоми та способи лікування — так вам краще вдаватиметься співпереживати та підтримувати.
• Заохочуйте звернутися по професійну допомогу: без нав'язування порадьте лікаря або психотерапевта.
• Будьте терплячі: відновлення від депресії — процес, який може тривати довго. Тож не очікуйте швидких змін, але вірте в них.
• Визначте власні кордони: турбота про людину з депресією може бути емоційно виснажливою, тому важливо подбати й про власний емоційний добробут — якщо необхідно, встановіть межі. У разі власного виснаження — памʼятайте, що ви теж маєте право на підтримку та можете звернутися по допомогу.
• Допомагайте налагодити побут: конкретна допомога в повсякденних справах може бути дуже цінною. Наприклад, сходіть по харчі чи допоможіть із прибиранням.
• Нагадуйте, що людина для вас важлива і не визначається її станом: депресія може змусити людину втратити відчуття власної цінності в житті інших. Нагадуйте їм про їхні досягнення та те, наскільки вони для вас важливі.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки. Текст створено у партнерстві з Rozmova — платформою перевірених психотерапевтів. Юлія Давиденко — психологиня платформи Rozmova.