«Фронт буде кипіти»: на яких напрямках українська армія взимку може прорвати оборону росіян

Зимового паралічу не буде 

Зимою російські війська будуть вразливими: вже зараз з’являються відео, які показують їхню погану підготовку до морозів. Наприклад, мобілізовані якути живуть у наметі, який продувається вітром, і не мають спальників.

Оскільки всередині цього намету багато ящиків для боєприпасів та різноманітної зброї, зокрема ручні протитанкові гранатомети, можна припустити, що відео зняте у прифронтовому районі.

«Забезпечення солдата — дуже важлива деталь, бо воює не гармата чи танк, а людина. Людина має бути добре одягнена й зігріта, щоб ефективно виконувати бойові завдання», — зазначає військовий експерт Петро Черник.

Проблеми у росіян не лише з наметами. Мобілізовані з Алтайського краю скаржаться, що їм видають стару форму, а нова, з міткою військової частини, продається у місцевому воєнторзі. Додають, що за три тижні після призову навчилися лише накладати джгути.

А депутат державної думи рф Андрій Колесник запропонував видавати російським солдатам ватники, як у часи Другої світової війни.

Та попри неякісне забезпечення російську армію не варто недооцінювати.

«Так, справді, там мобіки, але їх багато. Люди, які проходять через війну, дуже швидко навчаються. Якось же треба виживати. Тож ігнорувати цю загрозу ми не можемо», — розповідає генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко.

І хоч українська армія краще забезпечена, найближчими тижнями на фронті навряд чи будуть прориви. Через осінню сльоту і підвищену вологість ґрунту техніка буксує, а мобільність військ знижується. Навіть американським бронемашинам підвищеної прохідності MaxxPro важко проїхати по українській багнюці.

«Може бути легка зима, як наприкінці лютого, коли противник атакував. Ґрунт був порівняно в’язкий, і ми бачили величезну кількість техніки, яка застрягла в ньому. Якщо ситуація повториться, матимемо можливість рухатися тільки дорогами, де нашу техніку можна буде легко підбити, як раніше ми підбивали росіян», — розповідає військовий експерт Петро Черник.

Він зазначає, що навіть за таких умов «фронт буде кипіти» і триватиме контрбатарейна боротьба.

«Якщо морози протримаються кілька тижнів, ґрунт промерзне й не буде проблем з маневруванням. Але це досить індивідуальна історія, і на різних ділянках фронту може скластися неоднакова ситуація», — підкреслює Черник.

Прорізати оборону на півдні

Після звільнення Херсона та прилеглих територій росіяни продовжили зміцнювати свої позиції на південь від Дніпра. Утеча з правобережжя дозволила кремлю перекинути свої війська на інші напрямки, зокрема на Запоріжжя. На цьому напрямку поки не було зафіксовано нових фортифікаційних споруд, як на Херсонщині, де ворог збудував три лінії траншей і дотів.

Виняток — захисні споруди поблизу Маріуполя: росіяни розмістили у глибокому тилу пірамідальні протитанкові укріплення, так звані «зуби дракона», щоб запобігти просуванню ЗСУ в разі прориву.

Південний напрямок є найперспективнішим для того, щоб прорвати оборону російської армії, вважає підполковник запасу Армії оборони Ізраїлю Ар'є Зайден: «Наприкінці листопада на півдні закінчується сезон опадів, випадає сніг, буде холодніше. Січень та лютий дуже вітряні, сухі, температура мінусова. У степу техніка зможе спокійно їздити».

Збройні сили продовжують гатити по позиціях окупантів у Запорізькій області — періодично з’являються повідомлення від Генштабу про сотні поранених загарбників. Сама ж лінія фронту на півдні простягається приблизно на 200 кілометрів.

«Дворівневу систему захисту використовували в Радянському Союзі, а зараз, імовірно, нею послуговуються й росіяни: два батальйони попереду й один позаду. Кожен батальйон може перекривати щонайбільше чотири кілометри. У росіян немає стільки сил, щоб усю цю лінію втримати щільно. Тому, найімовірніше, ЗСУ знайдуть щілину в обороні, зможуть пройти і розвинути наступ», — зазначає Ар’є Зайден.

За його словами, найбільшим успіхом було би взяття Мелітополя, який зараз є ключовим транспортним вузлом окупантів.

«Якщо росіяни здадуть місто, це кінець для них, бо тоді все угруповання залишиться без логістики, а отже буде знищене чи вимушене тікати», — розповідає Зайден.

Як зазначає підполковник, для вагомої переваги необов’язково заходити в сам Мелітополь — достатньо тримати під артилерійським вогнем логістичні артерії поблизу міста: Залізничні, шосейні або ґрунтові дороги паралельні до лінії фронтурокадні дороги, які з’єднують захід і схід.

Залізничний шлях до Мелітополя вже опинився під прицілом Збройних сил: військові пошкодили міст у районі Чернігівки. Тож тепер, як зазначають у Генштабі, окупанти не зможуть його використовувати.

Для забезпечення ворожого угруповання на півдні є ще Керченський міст, прохідність якого зараз зменшена вдвічі. Та логістику з Криму можна зруйнувати, повністю взявши під вогневий контроль дороги, що ведуть із півострова до материкової України. Це можливо зробити, каже генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко, бо ЗСУ вже атакували об’єкти значно далі в тилу ворога: наприклад, аеродром поблизу Джанкоя.

«Щонайменше для цього у нас є ракети “Гарпун” та “Нептун”, які мають для цього достатню дальність польоту», — каже Романенко.

Прорив на Луганщині

Ще один перспективний напрямок — Сватове-Кремінна на Луганщині. Збройні сили поступово витискають звідти окупантів. За інформацією британської розвідки, війська рф стають дедалі вразливішими у регіоні, однак там тривають важкі бої. Це можуть бути як артилерійські дуелі, так і сутички зі стрілецькою зброєю.

«Після відступу за Лиман ворог зумів збудувати досить непогану ешелоновану оборону. Ще й дороги підводять. Неможливо проїхати гусеничною технікою, що вже говорити про позашляховики. Машини застряють, їх треба витягати. Крім того, у противника достатньо засобів ураження: потужна артилерійська підготовка, і танків вистачає», — розповідає пресофіцер добровольчого підрозділу «Хартія» Ілля Колдомасов.

Щойно у регіоні промерзнуть ґрунти, наші війська зможуть почати стрімкіший наступ, вважає полковник запасу Роман Світан.

«ЗСУ вже звільнили Макіївку на Луганщині. Це село посередині між Сватовим та Кремінною. Його можна використовувати як зручний плацдарм для подальшого виходу на схід, у бік Щастя та Луганська».

Український прорив із півночі Луганської області створить загрозу для ворожого угруповання, яке штурмує Бахмут.

«Якщо це вдасться, ми вийдемо в їхній тил. Тож росіяни будуть змушені припинити атаку і перейти до оборони», — зазначає генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко.

Смертники йдуть на Бахмут 

росіяни вже майже чотири місяці намагаються захопити Бахмут і населені пункти поруч із ним. Донецький напрямок — єдиний, де вони зараз наступають.

«Ми працюємо три місяці, і в нас уся мапа в цілях. Не порахувати, як багато русні. Зате снарядів у нас також багато», — розповідає оператор безпілотника з позивним «Нік».

Окупанти цілодобово обстрілюють місто артилерією та авіацією. Це найгарячіша точка на сході. Українські військові відбивають по кілька штурмів на день. В Інституті вивчення війни раніше назвали ці російські атаки «безглуздими», а мережею ширяться відео, де позиції загарбників із приватної військової компанії «Вагнер» усіяні тілами загиблих.

Постійні поповнення особового складу дозволяють росіянам продовжувати наступ у регіоні. «Вагнер» і далі вербує людей із тюрем: кількість в'язнів у росії скоротилася на 23 тисячі лише за два місяці.

«Будемо тримати цей район, у нас там хороші укріплення. Їх будували вісім років, адже це була друга лінія оборони. Наші тамтешні підрозділи вже посилені військами, що прийшли з правого берега Херсонщини», — розповідає полковник запасу ЗСУ Роман Світан.

Нескінченні російські штурми Бахмута приречені на провал, вважає австрійський військовий аналітик Том Купер. За його словами, ударні групи противника надто малі та погано підготовлені. Керуються вони не військовою стратегією, а бажанням путіна захопити бодай будь-яке місто, аби на пропагандистському телебаченні створювати картину успіху.

Білоруський гамбіт

Відкритим залишається питання нового нападу з боку Білорусі. Цього разу до армії рф можуть приєднатися і військові цієї недружньої республіки.

У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України повідомляли, що російські спецслужби планують атаки під чужим прапором на енергетичну інфраструктуру Білорусі, аби безпосередньо втягнути її у війну.

Однак нині напад з півночі аналітики вважають малоймовірним. Підполковник запасу Армії оборони Ізраїлю Ар'є Зайден зазначає, що ворог не має для цього достатньої концентрації сил: «Наприклад, щоб взяти таке величезне місто як Київ в облогу, потрібне угруповання за розміром майже таке, що зараз воює на всій території України. Одним наскоком місто не захопити».

Нещодавно на території Білорусі завершились навчання підрозділів 2 мотострілецької дивізії 1 танкової армії рф. Але це не означає, що після тренувань їх залучать для атаки з півночі, вважає генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко: «Ймовірніше, що вони будуть перекинуті на схід чи південь, щоб виконувати бойові завдання там».

Водночас, як зазначав керівник ГУР, генерал-майор Кирило Буданов потенційна загроза з боку Білорусі залишається.