hromadske обрало фіналістів конкурсу документальних короткометражних фільмів «Ліфт»
До свого десятиріччя hromadske разом із партнерами — фестивалем документальних фільмів Kharkiv MeetDocs та Чеським центром — організовують конкурс документальних короткометражних фільмів «Ліфт».
«Кількість і якість картин, які ми переглянули, вражає. Війна — одна з головних тем робіт, поданих на конкурс. Ці трагічні історії змушують задуматися над тим, як війна впливає на життя кожного з нас. Фільми конкурсантів цілком заслуговують на кінотеатральну демонстрацію», — коментує головний режисер hromadske Сашко Назаров.
Ми отримали від учасників 102 роботи, з яких журі обрало фіналістів. До короткого списку увійшло сім фільмів.
«Поверніть мені тата»
Александра Фогг
«Документальний фільм “Поверніть мені тата” — це альманах історій про незаконні затримання в окупованому Криму. Історії, розказані дітьми, які надовго (або й назавжди) втратили своїх головних героїв у житті — батьків. Історії, розказані людьми, які більше не зможуть назвати своє дитинство безтурботним і щасливим. У своїх інтерв'ю п'ятеро дітей розкажуть про те, чим їм запам'яталися ті страшні події, після яких вони більше не бачили своїх батьків. Серед іншого хлопці поділяться, чим живуть зараз і про що мріють».
«Будинок 359-й»
Алла Мітюкова, Одарка Кириленко, Станіслав Качан
«На зруйнований будинок у Бородянці, який мають знести, приходять подивитися мешканці селища. Їхні історії ми незабаром почуємо. Усі вони різні, проте їх об’єднує дещо спільне — відчуття втрати. У чиємусь випадку це котик, в іншому — квартира, а в когось — дитина.
А тим часом у будинку під номером 359 закінчують демонтаж. Наші герої досі спостерігають за процесом, сподіваючись, що замість руїн на цьому місці побудують щось нове».
«Лютнева Чума»
Дарина Сніжко
«Північна Салтівка, Харків. Жителі будинку з сім'ями й без них зустрічаються в підвалі. Спостереження за батьками режисерки трансформується в загальний портрет усіх, з ким вони разом долають шлях: підвал, вокзал, потяг, прихисток у Львові, кордон. Жодної відповіді — лише питання. І з кожним кадром їх стає дедалі більше».
«Паперовий лицар»
Олександр Хоменко, Дмитро Шовгеля
«Харків знає, що таке війна. Знає краще, ніж Київ. Десятий місяць без упину люди звикли жити без світла й води. Лягати спати під вибухи, прокидатись — від сирен швидкої допомоги й запаху диму із сусідньої вулиці. росіяни понівечили обличчя літературної столиці України.
А втім, не змогли вирвати її серце. Разом із Романом Алімаскіним (політичним активістом, культурним діячем, засновником MARMURSTORE — найбільшого магазину літературного мерчу в Україні) ми вперше за весь час повномасштабного вторгнення вирушимо до його рідного міста, щоби провести там літературний вечір».
«Мій Хрест»
Жора Папоян, Дар'я Голоско, Давид Папоян
«Головна героїня цього фільму — моя мати, Таліна, з якою ми не бачилися 10 місяців. Перш ніж полетіти до Канади з моїм батьком і братом, вона на тиждень приїжджає до мене в Київ.
Наше життя не просто змінилося з моменту розлуки. Мати пережила Маріуполь, утрату бабусі та нескінченне скитання у пошуках нового дому. Я тим часом будував своє життя у столиці, вчився існувати самостійно. Відтоді наша зустріч — це спроба порозумітися, знайти втрачену мову, познайомитись одне з одним знову й передати те, чим неможливо поділитись через відеозв’язок».
«Родинна історія»
Олексій Чубун, Філіп Алекс Свобода, Юрас Карака
«Світлана разом із доньками та мамою вимушено емігрують до Праги, залишаючи все, що мали в рідному місті на Київщині. Минає майже рік, жінка асимілюється в новій країні, її доньки вивчають чеську мову й ходять до школи, Світлана знаходить роботу. Але все це не допомагає почуватися в Чехії як удома, адже батько родини — в Україні. Очікуючи на різдвяні свята, Світлана разом з дітьми уперше від початку війни хоче поїхати додому, щоб родина могла бути разом. Уже все заплановано, але постає питання, з ким залишити морську свинку Семена? Відповідь здається очевидною — з бабусею, яка поки що не знає про новорічні плани доньки».
Frontire
Андрій Литвиненко, Микола Базаркін
«Це документальний фільм про життя прифронтового міста Дергачі, яке стало непереборною перешкодою для російських військ. У передмісті Харкова завдяки місцевим партизанам і взаємодії зі Збройними силами України вдалося зупинити кілометрові колони ворожої військової техніки.
В’ячеслав Задоренко, міський голова Дергачівської ОТГ, спромігся згуртувати навколо себе людей — і з перших днів очолив загін територіальної оборони. Вони передавали розвіддані про пересування окупантів, а також відзначилися тим, що відігнали близько 10 одиниць покинутої російської техніки. Ми показуємо різних мешканців Дергачів, їхнє життя та діяльність під час окупації, але наш головний козир — історія пана В’ячеслава.
Під час усіх протистоянь це була особливо чутлива тема для нього, адже мати міського голови залишилася в окупації в сусідньому селі Козача Лопань. Нещодавно під час контрнаступу на Харківщині село звільнили, В’ячеслав зустрівся з мамою. Проте вона й решта громади травмовані садизмом і насильством, які чинили росіяни».
Журі відібрало фільми, що увійшли до шорт-листа, за оригінальністю ідеї та якістю матеріалу. На конкурс приймалися фільми, які висвітлюють теми війни, відбудови України, прав людини та підтримують демократичні цінності суспільства.
Ознайомитися зі складом журі можна тут.
Переможців конкурсу ми оголосимо на закритій прем’єрі 1 березня в кінотеатрі «Жовтень».