Цифрова економіка в авторитарній державі: як Білорусь намагається стати IT-країною

«Сінгапур східної Європи», «Гонконг слов’янського світу», «IT-гавань» — як тільки не називають Білорусь після ухвалення декрету «про цифрову економіку».

«Заробляючи собі, не забувайте, будь ласка, що ви живете в конкретній державі», — заявив президент Білорусі Олександр Лукашенко на зустрічі з ІТ-фахівцями наприкінці минулого року.

Він підписав декрет і назвав його «революційним». Громадське розбиралася, чи дійсно цей документ «революційний», як уважають у Мінську, і які він має плюси та мінуси.

Як працювала IT-галузь у Білорусі до декрету?

У країні понад 10 років існує «Парк високих технологій» (ПВТ) — спеціальний пільговий режим для IT-сфери. Новий декрет істотно розширює цей режим. Тобто декрет насправді регулює діяльність «Парку високих технологій».

ПВТ запрацював у 2005 році. Спочатку це була територія в Мінську, де містилися офіси ІТ-компаній. Згодом інфраструктура розширювалася: з'явилися житлові будинки, школа, дитячий садок тощо.

Пізніше, коли учасників проекту побільшало, ПВТ почав працювати за принципом екстериторіальності. Резидентом могла стати компанія, яка перебувала в будь-якому білоруському місті, а не обов'язково в Мінську.

Згідно зі звітом Ernst & Young, від 2005 до 2016 року експорт IТ-послуг і продуктів з Білорусі зріс у 30 разів. За прогнозами компанії, виторг компаній ПВТ у 2020 році складе 1,3–1,4 мільярди доларів, заразом у 2005-му йшлося про десятки мільйонів.

«У 2005 році білоруський ринок являв собою аутсорсингову модель. Грубо кажучи, ми купуємо програміста за 20 доларів, віддаємо замовнику годину його роботи за 30. На ці 10 доларів і живемо. Ця модель переважала, але поступово почала витіснятися іншими, такими, як-от виробництво власних продуктів», — розповідає в інтерв'ю Громадському білоруський IT-менеджер Сергій Лавриненко.

У 2006 році в ПВТ було 15 компаній, де працювало 2506 людей. У 2017-му кількість компаній виросла до 181, які сьогодні налічують понад 30 тисяч співробітників.

«На тлі кризи класичних галузей, таких як будівництво й машинобудування, IT-галузь — острівець позитивних новин», — уважає Лавриненко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи стане Львів українською Кремнієвою Долиною?

За минулі роки Білорусь стала відома завдяки MSQRD (застосунок для відео та фото швидко набрав популярності, він дає змогу користувачеві змінювати зображення на селфі за допомогою масок для обличчя — ред.), компанії Aimatter (Google купив її у 2017 році, Aimatter працює над технологією розпізнавання й обробки зображення, а також над запуском нейромереж на мобільних пристроях) та грі World Of Tanks.

Як Лукашенко погодився на лібералізацію

Незважаючи на такі темпи розвитку, в IT-галузі залишалася проблема — занадто сильний контроль.

У розпал протестів проти «декрету про дармоїда» в березні 2017 року Олександр Лукашенко прийшов в офіс компанії найбільшого ІТ-підприємця Білорусі Віктора Прокопені. Цей бізнесмен відсидів 10 місяців у СІЗО — його звинували в ухилянні від сплати податків. Утім, Прокопеня залишається найбільшим IT-підприємцем у країні та сплачує найбільше податків. Під час зустрічі йшлося про створення іншого декрету.

Айтішники розповіли президентові, з якими проблемами стикаються та що треба змінити.

«Наприклад, для укладення міжнародного договору потрібен паперовий контракт з підписами та печатками обох сторін, — розповідає в інтерв'ю Громадському один з розробників декрету про цифрову економіку Микола Марковник. — Якщо компанія на аутсорсингу, і вона має 3 — 5 контрагентів, цілком можливо укладати таку кількість договорів. Але якщо ми говоримо про продуктові компанії, у яких, можливо, сто, тисяча або мільйон клієнтів, і з кожним укласти паперовий договір, поставити підпис та печатку, — це з розряду фантастики».

За словами Марковника, коли про це розповіли президентові, він сказав, що підтримує пропозицію спрощення операцій для IT тому, що вони спрямовані на дебюрократизацію та зниження кількості непотрібних паперів.

Для Лукашенко цей крок також є неабияким піаром у зазвичай критичної щодо нього іноземної преси. Про білоруський декрет написали The New York Times, Wall Street Journal, Bloomberg тощо.

Що прописано в декреті?

По-перше, декрет подовжує термін режиму ПВТ до 2049 року.

По-друге, істотно розширює список компаній, які зможуть стати учасниками ПВТ, тобто діставати податкові та низка інших преференцій порівняно з компаніями, що не входять до списку Парку.

Таку можливість здобудуть: біржі та оператори обміну криптовалюти, а також компанії, що займаються майнінгом; компанії, що працюють з нейронними мережами, штучним інтелектом, безпілотним транспортом, кіберспортом тощо.

Учасники ПВТ звільняються від податку на прибуток і ПДВ, замість нього сплачують 1% від валового виторгу адміністрації Парку. Ставка прибуткового податку становить 9% (приміром, податок на прибуток від звичайної підприємницької діяльності — 16%, а загальна ставка ПДВ — 20%).

Декрет упроваджує елементи «англійського права». Ідеться не про повномасштабне використання, а про запровадження деяких процедур, що за задумом авторів декрету мають спростити, наприклад, фінансування стартапів на ранніх стадіях.

У Білорусі створять умови для впровадження в економіку технології блокчейн (децентралізований спосіб зберігання даних або цифровий реєстр транзакцій, угод, контрактів), використання токенів (одиниця криптовалют та обліку), криптовалют («електронних грошей»).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Bitcoin та Blockchain: що це таке і як працює в Україні та світі

Юрособи (через резидентів ПВТ) зможуть створювати токени й у Білорусі, і за кордоном, купувати їх, здійснювати операції через біржі криптовалют і операторів обміну криптовалют.

Фізособи зможуть також володіти токенами і здійснювати з ними різні операції (майнінг, зберігання, обмін), зможуть їх подарувати або залишити у спадок.

Іноземець, який уклав договір з ПВТ, зможе працювати без спецдозволу та візи. Раніше іноземець мав отримати спеціальний документ для роботи, а без візи можна було перебувати в Білорусі не більше 5 днів (нині — 180).

Захід у «Парку високих технологій», Мінськ Фото: Hi-Tech Park Belarus

Як усе зміниться. Версія влади

Білорусь стане східноєвропейським прообразом Сінгапуру. Один з головних лобістів перетворень в IT-сфері — голова парламенту Білорусі Михайло Мясникович каже, що «з декретом «Про розвиток цифрової економіки» країна стане аналогом Сінгапуру в ІТ-сфері».

«Не дарма в Білорусі чиновники читають Лі Куан Ю (перший прем'єр Республіки Сінгапур, автор сінгапурського «економічного дива» і, зокрема, книги «З третього світу в перший» — ред.) та із  задоволенням його цитують, — каже Громадському експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич. — ПВТ — це реалізація підходів Лі Куан Ю».

Однак чи зможе ліберальна економіка поєднуватися з авторитарним режимом?

Під час наради в грудні 2017 року Лукашенко прямо заявив представникам IT:

Усі розумні й тямущі люди розуміють, що таке стабільність і порядок. І цього берега кожен намагається пристати. Ми готові організувати таку пристань, ба більше — гавань. Ви маєте стати добрими господарями в цій гавані. Дати змогу заробити. Але держава потребує сили

За словами Ігоря Тишкевича, економічна лібералізація йде досить давно:

«Якщо раніше в рейтингу найбагатших білорусів були люди, у яких є фізичні активи — фабрики й заводи, нині серед найбагатших з’явилися айтішники. Айтішника так просто у в'язницю не запроториш, він узяв і поїхав. Тому змінюються стосунки Лукашенка з бізнесом. Він дедалі більше йде від ролі Батьки й схиляється до ролі арбітра».

Навчальний клас у «Парку високих технологій», Мінськ Фото: Hi-Tech Park Belarus

Як усе зміниться. Версія IT-індустрї

Зміни в IT можуть викликати зміни і в інших сферах, зокрема, у правовій.

«Білорусь хоче бути айтішним Гонконгом для слов'янського світу. В умовах санкцій і політичної нестабільності біля наших кордонів це як ніколи актуально. Новий декрет дає свободу використання найсучасніших правових конструкцій (елементи англійського права — ред.)», — заявив восени 2017 року Віктор Прокопеня.

Фото
IT-підприємець Віктор Прокопеня. Фото із соцмереж

Зміна структури суспільства, а саме — зростання кількості людей, які добре заробляють, у довгостроковій перспективі змінить основи функціонування самої держави. Так уважає білоруський IT-менеджер Сергій Лавриненко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Нове покоління на зв'язку: коли в Україні запрацює 4G

«Цікаво, що сам президент сказав, що якби в Білорусі були одні бізнесмени, то він був би президентом довічно, тому що знає, що  потрібно бізнесменам. У цьому плані влада демонструє готовність змінюватися».

Нововведення, що їх влада запропонувала IT-сфері, можуть бути лише апробацією й у майбутньому торкнуться всього бізнесу. У цьому впевнений Микола Марковник.

«Якщо ми дивитимемося на сигнали, що їх посилає декрет № 8 суспільству, то йдеться про більшу свободу й лібералізацію у сфері бізнесу. Високі технології згодом дедалі більше проникають в інші сфери бізнесу. У майбутньому не буде компаній, що не  використовують високі технології. Йде апробація на компаніях-резидентах ПВТ».

Конференція у «Парку високих технологій», Мінськ Фото: Hi-Tech Park Belarus

Критика декрету

Один з головних критиків декрету, економіст з Білорусі Сергій Чалий в інтерв'ю Громадському заявив, що незабаром країна, можливо, перетвориться на «чорну діру», куди хлинуть «брудні» гроші.

«Криміналітет, а надто той, що шукає засоби для легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом, від тієї ж наркоторгівлі, давно шукає способи відмивання й легалізації (в декреті йдеться, що фізособи можуть володіти токенами й не декларувати їх — ред.). Цим декретом фактично створюється така чорна діра», — каже Чалий

Водночас, за спостереженнями економіста, ні галузь, ні влада цього це розуміють, але віддають перевагу принципу — гроші не пахнуть.

Декрет критикують і через те, що він застосовується лише до IT-сфери та не впливає на життя решти населення. Білоруська «Економічна газета» випустила статтю «Народ проти айтішників: до чого призводить нерівність»:

«Повномасштабна реалізація Декрету № 8 рано чи пізно призведе до притоку в Мінськ людей із зарплатами не тільки 5 — 10 тисяч доларів, а й 100–200 тисяч доларів на місяць. І нехай демонстративне споживання в IT-галузі не є нормою, приховати цей розрив не вийде. Заздрість, образи й соціальну напругу нікуди не подінуться».

Нині середня зарплатня в Білорусі становить трохи менше 500 доларів.

На думку IT-менеджера Сергія Лавриненка, проблема соціальної напруги перебільшена:

«Програмісти — це не якісь люди з Марса, не якісь чиновники, які живуть у закритому котеджі за парканом. Це прості люди, які навчалися в простих школах, в яких є такі ж бабусі й дідусі. Ці люди інтегровані в білоруський соціум. Велика зарплата не робить їх відокремленими людьми».

Керівник інвесткомпанії Микола Марковник згоден, що розрив між ІТ та не-ІТ існує, а також, що це є проблемою. Однак розрив передусім в освіті:

«Дуже важливо, щоб люди після закінчення школи на високому рівні знали англійську. Сьогодні з урахуванням глобалізації міжнародного бізнесу немає національних ринків, є ринок глобальний.

Багато моделей бізнесу можуть працювати на світ загалом. І якщо в країні буде більше людей, що володіють знаннями в цій сфері, меншим буде й майнове розшарування, і більшою —середня зарплатня».

Марковник додав, що тенденція розшарування — не лише білоруська, російська або українська, це глобальний тренд.

Читайте цей матеріал також російською мовою.