Карт-бланш чи право на самозахист? Як українське законодавство розмежовує вбивство за умислом та самооборону
«Маю право на самозахист» — з такими лозунгами та плакатами люди приходили під Шевченківський суд Києва підтримати Сергія Стерненка, якого вчора відправили під домашній арешт за підозрою в умисному вбивстві Івана Кузнєцова. Сергій запевняє — він оборонявся. То де межа між самозахистом та умисним злочином? Як не перетворитися на злочинця, захищаючи своє життя, — в матеріалі hromadske.
Гарантоване право
Право на «необхідну самооборону» гарантується статтею 36 Кримінального кодексу України. Йдеться про те, що нападнику можна завдавати шкоди, необхідної для негайного порятунку свого життя чи життя інших. Але закон наголошує, що при цьому не можна перевищувати межі необхідної оборони.
Що таке межі необхідної оборони
«Метою самооборони є захист, тож якщо людина після нейтралізації нападника добиває його ногами, то мова про захист вже не йде, і це більше схоже на розправу. Або якщо людина під час сварки після удару в щелепу дістає рушницю та вбиває нападника, то така реакція теж не виглядає адекватною», — пояснює голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
За вихід за межі необхідної оборони настає кримінальна відповідальність. Вбивство при перевищенні заходів самооборони загрожує виправними роботами на строк до 2-х років, обмеженням волі на строк до 3-х років або позбавленням волі до 2-х років. Завдання тяжких тілесних ушкоджень — громадськими роботами до 240 годин, виправними роботами до 2-х років, арештом до 6-ти місяців або обмеженням волі до 2-х років.
У кожному випадку, коли йдеться про перевищення меж необхідної оборони, слідству й судам доводиться досліджувати комплекс обставин. Один із головних моментів — оцінка мотивів. Якщо доводять, що людина не оцінила рівень заподіяної нею шкоди, покарання можуть скасувати.
Пленум Верховного Суду України ще в постанові 1991 року зазначив, що стан необхідної оборони виникає не тільки в сам момент, коли на вас нападають, але й якщо існує реальна загроза цього.
«Важливо, що не може вважатися перевищенням меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи, або нападу групи осіб, або вторгнення у житло. І це незалежно від тяжкості шкоди, яку було заподіяно нападнику», — каже Олександра Матвійчук.
Як самозахист може стати умисним вбивством?
Існує кілька законодавчих колізій, які можуть надати правоохоронцям підстави інкримінувати людині, яка оборонялась, умисне вбивство. Однак у будь-якому випадку, це все детально досліджується в суді.
— Зброя. Вогнепальна зброя, яку людина застосовує під час оборони має бути зареєстрованою.
— Умисел. Умисними вважатимуться дії, коли людина, наприклад, розуміла, що було достатньо одного удару для дезорієнтації нападника, але на цьому не зупинилася. Це трактується як перевищення меж самооборони.
— Першоджерело. Якщо людина, яка нібито оборонялася, сама була першоджерелом агресії та конфлікту, її дії можуть кваліфікувати як умисне вбивство.
— Тяжкість. У ситуації крайньої необхідності застосовується принцип «меншого зла». Наприклад, якщо злочинець розмахує ножем перед кимось з ваших близьких, а у вас в руках пістолет, то вам варто стріляти в руку з ножем, а не в голову нападника.
Дискусійні питання
Юристи наголошують на тому, що ст. 36 КК України має загальний, характер і належним чином не роз’яснює усіх особливостей оборони. Більшість судових справ за статтями 118 (вбивство при перевищенні оборони), 124 (нанесення тілесних ушкоджень при перевищенні оборони) та 115 (умисне вбивство, якщо мова йде про самооборону) викликають дискусії у суддів, прокурорів, адвокатів та громадськості.
«Типова історія жінок, засуджених за вбивство, — вона захищалася від ударів чоловіка та схопилися за ніж. Такі справи часто автоматично кваліфікуються як “умисне вбивство”. Докладати зусиль, щоб зібрати докази та змінити підозру, наприклад, на “умисне вбивство при перевищенні меж необхідної самооборони”, правоохоронці не вважають за потрібне. Як наслідок, багато жінок, які вбили нападника, захищаючись від згвалтування, ударів сокирою, побиття ногами чи удушення, — опинилися в тюрмі», — розповідає Матвійчук.
Але чимало судових рішень скасовуються у інших інстанціях. Ось деякі приклади.
— У квітні 1996 року в Хмельницькій області до 10 років засудили жінку за вбивство чоловіка. Апеляційний суд зменшив вирок до 7 років. Захист підозрюваної та сама жінка наголошували на тому, що вона оборонялася від нетверезого чоловіка, який перед цим її побив, про що свідчили результати експертиз. Верховний суд визнав, що умислу на вбивство чоловіка жінка не мала і дійсно оборонялася. Але зауважив, що після того, як вона відібрала ніж у нападника, у неї не було потреби завдавати йому удару, оскільки в цей момент у нього в руках не було предметів, якими він міг їй погрожувати. Суд зменшив термін ув’язнення до трьох років з позначкою про самооборону.
— У квітні 2018 року Верховний суд взагалі скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив кримінальне провадження щодо вбивства. Суд визнав, що до приміщення обвинуваченого проникли люди, які били його та погрожували перед тим, як чоловік завдав одному з кривдників смертельного удару.
— У квітні 2020 року Касаційний суд виправдав засудженого на два роки за нанесення тяжких тілесних травм. Того побили у нього вдома та погрожували вбивством. Після чого чоловік взяв зі столу ніж і почав вимагати від кривдника покинути дім. Той відмовився і почав наближатися до власника дому. Чоловік два рази ударив нападника ножем.
— Вбивство під час служби. У січні цього року на території Голопристанського лісництва Віталій Григорьєв — колишній військовий, лісник — помітив чотирьох людей, які вели незаконну вирубку лісу. Намагаючись їм завадити, він зробив постріл з рушниці в повітря. Чоловіки сіли в автомобіль і намагалися наїхати на нього. Тоді Григорьєв вистрілив у бік автомобіля. Куля влучила у водія. Той загинув. Слідчі Державного бюро розслідувань зазначили, що це є перевищенням необхідної оборони. У квітні Херсонський суд зняв звинувачення з лісника, однак, слідство повернулося до першочергової кваліфікації.
Уявна оборона
Іноді людина помилково сприймає певні обставини за посягання на себе. Це зветься уявною обороною. Приміром, коли вночі сусіда сприйняли за грабіжника та вдарили його. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність лише у випадках, коли обстановка давала людині достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала помилковості свого припущення.
Статистика
«Основні проблеми із реалізацією права на необхідну самооборону виникають на практиці. Людина не зобов’язана доводити свою невинуватість, тож обов’язок доказування вини покладається безпосередньо на суд. Саме суд має ретельно вивчити кожну конкретну ситуацію. Але виправдувальні вироки досі велика рідкість», — пояснює голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
За статтею 118 ККУ (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) тільки у 2019 році закрили одну справу, 20 людей засудили — 2-х на 1 рік, ще двох — від 1-го до 2-х років. Решта: одного з тих 20-ти згодом амністували, 15 звільнили з-під варти з випробувальним терміном.
З одного боку, законодавство наділяє правом захищатися, з іншого — треба враховувати межі необхідної оборони, щоб з потерпілого не перетворитися в нападника.