«Кілька років я не дарувала мамі квіти». Як говорити про 8 березня з дітьми, батьками та колегами
Колеги на роботі бажають жінкам і надалі тішити чоловіків своєю красою, родичі надсилають листівки з квітами у вайбері, а в батьківських чатах точаться сварки щодо подарунків, які хлопчики мають дарувати дівчаткам. Як пояснити усім навколо, що 8 березня — не свято весни і краси, а день боротьби жінок за свої права, розповідаємо далі.
Як говорити з колегами
Тамара Злобіна, головна редакторка сайту «Гендер в деталях», каже, що колегам однозначно треба доносити свою позицію щодо 8 березня. Обговорити, як саме ви бачите цей день та його святкування, можна напередодні десь на кухні за чаєм.
Зокрема, колегам можна пояснити, що привітання не має бути шаблонним, адже це демонструє байдужість та неповагу, а звертання до жінок замість «дорогі наші донечки, сестри і кохані» має більш відповідати діловим стосункам — скажімо, «шановні колеги».
«”Дякуємо вам, що прикрашаєте наше життя”, “Усміхніться, нехай ваші серця зігріє весна” — шаблонні фрази, які демонструють неповагу. Вони свідчать про байдужість мовців, які не обтяжували себе тим, аби дізнатись про становище і потреби жінок, про актуальні тенденції, та не намагалися сказати щось щиро. Історія про жінку, яка чогось навчила чи на щось надихнула і яка є зразком для мовця, звучатиме набагато краще», — каже Тамара.
Також, за її словами, треба акцентувати увагу на досягненнях жінок, а не на тому, що вони підтримують чоловіків. Справжньою турботою про жінок-колег є, наприклад, обізнаність щодо їхніх проблем, налагодження корпоративної культури протидії дискримінації, повага до балансу між приватним і робочим життям, гнучкий робочий графік тощо.
Насамперед Тамара радить шукати союзниць, які теж вже мають подібні погляди.
Водночас вона каже, що коли структура організації жорстка та ієрархічна, а керівником є чоловік старшого віку — доводити йому свою позицію не варто. Слід визнати, що є певні межі впливу, і не звертати уваги на стереотипні вітання.
«Кожна людина, залежно від того, який у неї колектив, обирає модель поведінки, — каже Таїсія Герасимова, комунікаційна менеджерка Маршу жінок. — Іноді можна (і, напевно, треба) сказати “дякую”, відкласти ці квіти вбік і промовчати, бо неадекватні шефи також трапляються».
Як говорити з дітьми
Мистецтвознавиця Євгенія Моляр має двох дочок: молодша вчиться в першому класі, старша — у третьому. Батьківський комітет третьокласників цього року вирішив привітати з 8 березня лише вчительку та подарував їй конверт з грошима. Євгенія каже, що це вагома підтримка — з огляду на те, якою низькооплачуваною є праця вчителів.
Але переконати батьків першого класу в тому, що хлопчики не мають вітати дівчат з 8 березня, їй не вдалося. Каже, що схожа полеміка була в них і з приводу 14 жовтня, коли хлопчиків так само вітали з Днем захисника України — попри те, що Україну захищають і жінки. За словами Євгенії, багато батьків вважають, що через такі ритуали діти навчаються робити й отримувати приємності.
«Хоча я їм аргументувала, що коли все так формалізовано — це не вчить робити приємності. Приємність має бути особистісною, від людини до людини. А просто передавання закуплених мамами подарунків від хлопчиків до дівчаток нівелює щирий процес дарування», — пояснює Євгенія.
Про те, що святкування 8 березня виходить за межі формального обміну подарунками, а сам цей день пов’язаний із жіночою боротьбою за свої права, Євгенія говорить і з дочками. Розповідає, зокрема, що багато років тому жінки не мали права голосувати, не мали права отримувати освіту; що жінки часто роблять невидиму роботу.
«Іноді вдома я їм кажу, мовляв, от зараз ми будемо займатися прибиранням — зазвичай цим займаються жінки і це сприймається, наче так і треба. Намагаюся без моралізаторства, — каже Євгенія. — Дивилися нещодавно фільм, де дівчинка хотіла стати науковицею, а в науковій спільноті були одні чоловіки. І її старші наставники говорили: “Як ти можеш сюди потрапити, якщо ти дівчинка?”. На якісь такі речі діти звертають увагу і ми їх намагаємось обговорювати».
Замість шкільного свята Євгенія з дочками піде на Марш жінок, для якого купила їм футболки з написами «Girl power». Каже, що це їхнє спільне з дівчатками рішення, і вони не ображаються, що не отримають у школі цукерок, як їхні однокласниці.
«Сподіваюся, що наша прогулянка з маршем 8 числа буде вагомим аргументом. Буде весело, багато друзів, ми ходитимемо містом. Це має їх остаточно переконати, що такий формат святкування є оптимальним», — каже Євгенія.
Як розмовляти з батьками
Таїсія Герасимова, комунікаційна менеджерка Маршу жінок, почала розмовляти з батьками про 8 березня кілька років тому. Каже, що цей день — привід не дарувати квіти, а поговорити про рівні права.
«Кілька років я не дарувала мамі квіти попри те, що “такий день”. Ані мамі, ані її сестрі — моїй хрещеній. І коли вони надсилають в чатик привітання з 8 березня чи якусь дурнувату листівку, я відповідаю їм: “Так, я вас теж вітаю з міжнародним днем боротьби за права жінок. Цей день присвячений тому, що жінки мають менше можливостей, але сьогодні можна поговорити про те, як це змінювати”, — каже Таїсія.
Вона пояснює, що наші батьки часто споживають інформацію не з тих джерел, що й ми, вони мають інше інформаційне поле. Тому важливо доносити до них факти, які вони не бачили: що жінки, згідно зі статистикою, менше заробляють або що жінки більше страждають від насильства. Також Таїсія радить розповідати про Стамбульську конвенцію, яку ніяк не можуть ратифікувати, або про історію боротьби за рівні права.
За її словами, рік чи два родичі не дуже її розуміли — можливо, навіть ображалися через те, що вона не приїздила до них на чай із подарунками.
«Але зараз це нормально, — каже Таїсія, — Я говорю: скоро день народження, тоді й побачимося і з квітами, і з подарунком».
Тамара Злобіна вважає, що вітати маму з 8 березня можна — і навіть з квітами, якщо вона їх любить, але важливо дібрати правильні слова.
«Сказати: “Матусю, бажаю тобі весни, краси, натхнення і так далі”, коли вона цілими днями пере, прасує тощо — це одне. А сказати по-людськи якісь щирі слова: “Мамо, я хочу тебе привітати, ти для мене така важлива, ти мене навчила цього й того” — це буде цілком доречно”, — каже Тамара.