«Київське Полісся згорить усе». Скільки природа буде відновлюватися після війни
Дика природа так само, як і люди, потерпає від війни. За оцінками «Української Природоохоронної Групи» (UNCG), 44% найцінніших природоохоронних територій України охоплені війною.
«Саме уздовж державного кордону та Азово-Чорноморського узбережжя розташовані найцінніші, унікальні заповідні території. Йдеться не лише про 100-річну Асканію-Нову або Чорноморський біосферний заповідник, що є об'єктами охорони ЮНЕСКО, а й десятки інших унікальних заповідників та національних парків», — повідомляє UNCG.
Природоохоронці люблять нагадувати, що суспільство часто керується принципом «природа не на часі». Якщо це справедливо для мирного життя, то тим більше справедливо під час війни, коли кількість людських жертв іде на тисячі, мільйони людей змушені залишити рідні міста, а економічні втрати рахуються сотнями мільярдів доларів.
Але щойно завершиться гаряча фаза війни, природа почне відновлюватися. Від того, наскільки успішно, залежатиме, що ми будемо їсти, чим дихати і яку воду пити. Також це вплине на різні сфери економіки — сільське господарство, лісівництво, туризм та інші.
hromadske поспілкувалося з природоохоронцями, щоб з'ясувати, як сильно війна шкодить природі та які перспективи її відновлення після завершення активних бойових дій.
Полісся у вогні
Хоча у 2014-2015 роках масштаби бойових дій на території України були меншими, ніж сьогодні, вплив на природу саме тоді був більшим.
«Бої відбувалися безпосередньо на ділянках природи, а зараз — переважно в населених пунктах і на автомобільних дорогах», — пояснює голова правління UNCG Олексій Василюк.
Важливий виняток — Полісся. Саме тут сьогодні бойові дії безпосередньо впливають на природу. Механізми впливу різні. Найголовніший серед них — лісові пожежі.
Усупереч розповсюдженій думці, природні пожежі далеко не завжди шкодять природним екосистемам. Наприклад, для степів це нормальне явище. Вогонь справді знищує надземні частини рослин, але їхня основна маса — коріння — перебуває у ґрунті й залишається неушкодженою. Завдяки цьому степ дуже швидко відновлюється після вогню. Пожежі також є звичними для евкаліптових лісів Австралії, які легко після них відновлюються.
«Але ми не в Австралії, де для лісів пожежа є нормою. Для нашої природи вогонь не означає нічого, крім смерті всього живого, — каже Олексій Василюк. — На супутникових знімках можна бачити, що кількість лісових пожеж у зоні бойових дій на півночі країни зростає. Я думаю, що Київське Полісся згорить усе».
Такий песимістичний прогноз зумовлений не якимись сприятливими умовами для пожеж, адже сьогодні в лісі досить волого і ще зовсім не спекотно. Проблема в тому, що через бойові дії або тимчасовий контроль територій російськими військами загасити ці пожежі немає можливості. Через це страждають численні поліські заказники, а також Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник — «найбільша зелена пляма на мапі Європи», як його називає Олексій Василюк.
Тварини війни
На перший погляд, війна негативно впливає на дику природу. Загалом так і є. Проте з погляду окремих видів тварин або рослин вона може виявитися «рідною матір'ю». Один із класичних прикладів — вовки, яких називають «тваринами війни».
«Зазвичай квітень і початок травня, коли у вовків з'являються дитинчата, — це голодний період, — розповідає координаторка проєктів БО «Міжнародний благодійний фонд “Save Wild”» Марина Шквиря. — Самка перший час узагалі не відходить від лігва, натомість лише самець полює десь неподалік, тому всі вони змушені задовольнятися тим, що є. До сезону полювання на копитних, коли вовки матимуть вдосталь їжі, залишається приблизно пів року. Звісно, не всі цуценята цього дочекаються».
Але цьогорічна ситуація у місцях, де точаться бої, для вовків нетипова. Чимало російських військових загинули, і в багатьох випадках їхні тіла так і залишаються на місці. З погляду вовків — це додаткова кормова база, яка підвищує шанси на виживання для потомства.
У 2014-2015 роках науковці також спостерігали збільшення чисельності вовків, лисиць і шакалів на Сході України. Причини — зменшення обробітку землі, збільшення популяції мишей та кількості бездомних домашніх тварин тощо — так чи інакше були наслідками військових дій.
Трагедія великих
Помилково думати, що вовки лише виграють від війни. Підриви на мінах, випадкове потрапляння боєприпасу в лігво чи поруч із ним, пожежі — усе це й не тільки, безперечно, шкодить популяції звірів. Щодо інших видів великих тварин, то вони зазвичай тільки програють від військових дій.
Марина Шквиря розповідає, що Перша і Друга світові війни стали фатальними для зубрів і бурих ведмедів на території Білорусі та Польщі (на українському Поліссі вони вже зникли на той час). На зубрів під час воєн полювали без обмежень заради їхнього м'яса. Так само заради м'яса люди полювали на ведмедів, але, крім того, їх винищували як прямих конкурентів людини, що зазіхають на пасіки та худобу.
Наукові дослідження в Африці свідчать про те, що саме військові конфлікти, починаючи з середини минулого століття, були головним фактором негативного впливу на популяції великих тварин — різноманітних хижаків та копитних.
Коні Пржевальського
Що стосується нашого Полісся, то тут під час бойових дій у вразливішому становищі перебувають коні Пржевальського. Наприкінці 90-х років минулого століття і на початку «нульових» науковці заселили цих тварин до Чорнобильської зони, де вони добре прижились і розмножуються.
Хоча вони й дикі, проте не бояться людей, тому дозволяють наближатися до себе. Через це раніше нерідко ставали жертвами браконьєрів. Сьогодні, коли в Зоні відчуження багато озброєних росіян і жодні обмеження не працюють, ризики для коней зростають.
Щодо інших копитних або таких хижаків, як рисі, то вони досить добре вміють уникати людей, тому прямий відстріл їм загрожує менше.
Заповідники без нагляду
Що стосується об'єктів природно-заповідного фонду на Півдні та Сході України, то впродовж останнього місяця вони постраждали значно менше, ніж природа на Півночі країни. Чого не можна сказати про їхніх співробітників, які безпосередньо охороняють природу.
Більшість будівель адміністрацій заповідників та національних парків зруйнували або захопили окупанти, отже, про їхню нормальну роботу не йдеться. До того ж документація та архіви, які збиралися іноді упродовж сотні чи й більше років, можуть бути назавжди втраченими. Але це вже окрема історія.
В окремих випадках на Півдні та Сході страждає і сама природа заповідників чи нацпарків. Деякі з них, наприклад, утримують тварин у розплідниках чи зоологічних парках. Але відколи логістика та фінансування їхньої роботи порушилися, тваринам бракує кормів. Особливо це актуально для хижаків, яким потрібне свіже м’ясо.
У заповіднику Єланецький степ на Миколаївщині окупанти важкою технікою зруйнували паркан вольєра, де у напіввільних умовах утримувалися кілька десятків бізонів. Хоча самі тварини не постраждали, зараз вони гуляють «самі собою». За словами Олексія Василюка, вартість зруйнованої огорожі становить приблизно два мільйони гривень, і дуже складно уявити, що сьогодні її будуть відновлювати за державний кошт.
Ще більша зелена пляма на карті Європи
Сьогоднішні пожежі на Поліссі не унікальні — великі пожежі тут були у 2015 році, а менші повторюються щороку.
«Під час Другої світової війни згоріло практично все житомирське Полісся, — каже Олексій Василюк. — Але потім природа відновилася».
Голова правління Української природоохоронної групи впевнений, що природа Київського Полісся після завершення війни так само відновиться. Цілком можливо, що «найбільша зелена пляма на карті Європи» стане ще більшою. Адже значна площа лісів буде замінованою чи «забрудненою» вибуховими боєприпасами. Це означає, що ліс упродовж десятиліть або й довше буде небезпечним, а тому недоступним для людей. Завдяки цьому на місці штучних соснових насаджень буде відновлюватися природний ліс.
Для природи це добре: що менше втручається людина, то ліс стійкіший до різних негативних впливів і більше видів рослин і тварин може прихистити. Але час від часу в такому лісі відбуватиметься детонація боєприпасів — через тварин або лісові пожежі.
Після нашої перемоги
Якою б великою не була шкода безпосередньо від бойових дій, для природи важливіше, що відбуватиметься після війни або принаймні після гарячої фази.
«Природа ніколи не була пріоритетом, — каже Марина Шквиря. — Стан природи буде залежати від того, як розподілятимуться бюджетні кошти, як працюватиме система пожежного та екологічного контролю, а також від інших факторів».
Якщо країна опиниться у стані економічної стагнації, то природоохоронна діяльність майже точно буде не в пріоритеті. Після завершення війни у багатьох буде вогнепальна зброя. І в умовах, коли люди залишилися без житла та засобів для існування, навряд чи хтось надто прискіпливо стежитиме, щоб вони не полювали на косуль чи якихось інших тварин.
Але можуть бути й плюси. Перемога України у війні означатиме швидшу інтеграцію до європейської спільноти. Як наслідок, ми будемо запроваджувати європейське природоохоронне законодавство. А ще за такого сценарію в Україну прийдуть гроші міжнародних фондів та активізуються міжнародні природоохоронні організації.