«Коли замахнувся табуретом утретє, вона схопила зі стола ніж». Як в Україні судять жінок, які вбили, захищаючись
«Лише у 2019-му й у 2020-му роках внаслідок домашнього насильства скоєно 80 і 70 убивств відповідно. Байдужість реально вбивча», — заявляла кілька місяців тому генеральна прокурорка Ірина Венедіктова, коментуючи кримінальні справи щодо домашнього насильства. Йшлося про вбитих жінок.
Ми ж проаналізували зворотну сторону медалі — коли, захищаючи своє життя від насильників, вбивали саме жінки. Ми прочитали кілька сотень вироків у справах вбивства жінками чоловіків за останні кілька років. Вивчили мотивацію суду, слідства, захисту та коментарі жінок, які запевняли — вбили, захищаючись.
Чи легко постраждалим від насильства жінкам довести у суді те, що вони вчинили злочин не умисно? Чому в Україні жінки досі отримують реальний термін за самозахист? І найголовніше — як не довести ситуацію до цього?
«Пам’ятаю, як уже завдавала останнього удару»
«У мене є подруга, в якої батько забив маму, і вона померла у кареті “швидкої допомоги”. Я завжди цього боялася. Тому, коли вітчим підіймав на маму руку, я завжди за неї заступалася. Зрештою перепадало й мені», — розповідає нам 17-річна Настя з Херсонщини.
Наразі вона є підозрюваною в убивстві свого вітчима. Каже — зробила це, захищаючи себе та матір із малолітньою сестрою.
«Того дня ми сиділи з ним на лавочці, а він каже: “Я хочу тебе “чпокнути”… Давай я тебе “раком”?” Я кажу: “Ти що?”, а він бере тарілку і начебто замахується на мене, а потім кидає в землю. Ці уламки мені по ногах…. А потім продовжує: “Ні, ну давай я тебе з мамою по колу пущу?”» — пригадує той день дівчина.
Її маму позбавили батьківських прав через вживання алкоголю. Настя навчалась в інтернаті, але дуже часто приїздила до неї, допомагала та підтримувала.
«Мама завжди просила приїхати й казала, що коли я поряд — вона хоч усміхається», — каже дівчина.
З часом вона почала помічати у мами синці. Та ж відповідала, що випадково вдарилась, а вітчим тут ні до чого.
«Зрештою, зізналась, що він її б’є. Розповіла, що колись була на городі, а він поїхав на відмітку (через судимість). Приїхав обкурений, п’яний і почав її бити, казати, що вона йому зраджувала. Був випадок, коли він її душив. Мама викликала поліцію, і я теж. Вони приїздили, спілкувалися і їхали. Одного разу приїхали, поїхали, а вона потім три дні не ночувала вдома, бо боялася, що він її вб’є», — пригадує дівчина.
Вона розповідає, що просила маму його покинути, але коли в них народилася дитина, це питання вже навіть не розглядали.
«На маму в мене не було образи, я навпаки хотіла її захистити. Тому що розуміла, що нікуди вона вже з дитиною не дінеться. Додому (мати весь цей час жила у вітчима — ред.) не повернеться, тому що дитину просто заберуть, адже там нема умов для життя», — розповіла нам Настя.
Вбивство Настя пам’ятає погано. Каже — все було, як у тумані, але терпіти більше не могла.
«Він її бив з малою на руках, потім я прийшла, він переключився на мене. Мама пішла, а коли я вже завдавала останнього удару, то вона зайшла і кричала: “Доцю, що ж ти наробила? Що тепер з нами буде?” Я навіть не розуміла, що робила. Я спочатку стояла, курила, дивилась на це все, терпіла, терпіла і не знала, що робити. І потім уже дах поїхав. Пам’ятаю, як уже завдавала останнього удару», — пригадує дівчина.
Спочатку дії дівчини кваліфікували за статтею 115 — «умисне вбивство». Однак згодом перекваліфікували на 118-ту — «перевищення меж необхідної самооборони». Максимальна санкція цієї статті — 2 роки позбавлення волі.
«Сварка на побутовому ґрунті»
«У судових вироках, із якими я працювала, домашнє насильство часто не бралося до уваги. Зазвичай усе кваліфікувалось як “сварка на побутовому ґрунті”. Була недовіра до слів жінки, бо от насильство було, але свідків цьому немає», — розповідає урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.
Свого часу вона працювала у комісії з питань помилування і вивчала вироки засуджених жінок. Левченко каже, що багато з них просто не змогли довести у суді, що захищалися.
Окремої статистики, скільки жінок вчинили вбивство, захищаючись від домашнього насильства, в Україні не існує. В Офісі генерального прокурора нам повідомили, що загалом протягом 2020 року вбивство вчинили 116 жінок. Тоді як 405 жінок були вбиті, з них 70 — саме внаслідок домашнього насильства. За п’ять місяців 2021 року вбивство вчинили 25 жінок, а вбиті були 152. Скільки з них через домашнє насильство — невідомо.
Ми спробували дослідити ситуацію детальніше. Для цього вивчили вироки за останні 10 років. Відфільтрували в реєстрі рішення за 115-ою статтею за критеріями: засуджена — жінка, а в справах зустрічаються ключові фрази «сімейний конфлікт», «захищалась», «домашнє насильство».
Серед досліджених справ є такі, де жінки вбивали заради помсти — здебільшого через ревнощі; з корисливих мотивів — здебільшого через майно. Інші ж стосувалися сімейних сварок. Частина вбивств була скоєна жінками у стані алкогольного сп’яніння, решта — те, що цікавило нас, — під час самозахисту.
Не можемо стверджувати, що їх багато, оскільки велика частина справ ще перебуває в суді, а ми досліджували саме вироки. А втім, те, що ми побачили, таки підтверджує факт — жінкам важко доводити те, що вони захищалися від нібито близької людини.
Коли всі обставини врахували
Нещодавно суд Запоріжжя виніс вирок жінці, яка, захищаючись, убила свого співмешканця. За даними слідства, чоловік систематично вчиняв жорстке насильство, принижував її, від чого жінка перебувала у стані сильного стресу.
Вину вона визнала. Розповідала, що чоловік зловживав алкоголем, після чого поводився агресивно та бив її.
«Вона готувала на кухні. Туди зайшов чоловік, почав сварку та став її бити по обличчю, плечах, голові. Вона намагалася вибігти, проте чоловік не пропускав. Схопила зі столу ніж, ударила його в груди. Після чого вибігала до зали. За деякий час почула, що чоловік упав. Вона зателефонувала сину, якого не було вдома, щоб той викликав “швидку”», — йдеться в матеріалах справи.
На щастя, суд урахував усі обставини та встановив, що вона була у стані душевного хвилювання, і засудив до умовного терміну — 4 роки з іспитовим терміном в 1 рік.
Однак не всі справи мають такий фінал.
«У скоєному розкаюється»
Харківський суд у 2019 році засудив до 5 років реального терміну жінку за вбивство брата. Сама обвинувачена каже, що той був у нетверезому стані, і їй довелося захищати себе та двох неповнолітніх доньок.
«Жінка сиділа у своїй кімнаті на дивані, перед нею стояв табурет, на якому вона столовим ножем різала ковбасу. Зайшов брат та став вимагати пляшку горілки, вона відповіла, що горілки в неї немає. Потім брат на неї навалився та став душити, розірвав блузу. Вона вдарила його ножем, однак точно не пам’ятає, як це було», — йдеться в матеріалах справи.
«Швидку» вона викликала за 30 хвилин, а ганчірки, якими витирала кров та ніж, викинула у смітник.
«У скоєному щиро розкаюється, вказує, що навмисно брата вбивати не хотіла, це все було випадково, вона терпіла від нього побої та захищалася», — йдеться в ухвалі суду.
Ці ж обставини підтвердила й донька засудженої. Вона розповіла, що дядько, який проживав із ними, був агресивним, пиячив, нецензурно лаявся, бив її матір.
«Того дня він двічі ходив по горілку, і коли повернувся останнього разу, в нього була розбита брова. Він зайшов до маминої кімнати, де вона різала ковбасу ножем, а потім вийшов і пішов до своєї та плювався кров’ю. Бачила, що мати та дядя стояли одне до одного обличчям, однак самого удару ножем не бачила і не пам’ятає, щоб дядя валив матір на диван. “Швидку” викликала вона і вважає, що мати захищалась», — йдеться у свідченнях доньки.
«Казав, що не обіцяє, що вона буде сьогодні дихати»
Три роки тому до 5 років ув’язнення засудили жінку з Дніпропетровщини. На думку слідства, вона умисно вбила свого чоловіка. Сама жінка переконує, що захищалася від постійних принижень і побиття, а також захищала своїх дітей.
Відповідно до матеріалів справи, обвинувачена зі своїм чоловіком ввечері поверталися додому. Чоловік був п’яний, розпочав сварку і почав її бити. Судово-медична експертиза потім зафіксувала в жінки легкі тілесні ушкодження — садна на лобі, на скроні та на підборідді.
Під час судового засідання вона частково визнала вину. Пояснила, що конфлікт виник через те, що вона взяла кредит в одній із компаній «швидких грошей», щоби сплатити борг за електроенергію. Запевнила, що не мала умислу вбивати чоловіка.
«Чоловік почав її бити по обличчю кулаками, ногами та казав, що не обіцяє, що вона буде сьогодні дихати. Вона не кричала, а лише просила його не бити. Також чоловік сказав, що якщо її син не прибере добре город, то він почне розправу з нього, а потім перейде до неї. Вона боялась за своє життя, адже дії чоловіка були агресивнішими, ніж завжди», — йдеться в матеріалах допиту обвинуваченої.
За її словами, коли чоловік розсік їй брову, вона почала йти швидше, щоб прийти додому першою.
«Прийшовши додому, загнала дітей у будинок, щоб вони нічого не бачили. На той момент вона перебувала на 6-7 місяці вагітності. Діти зайшли в кімнату, а вона на кухню, де взяла кухонний ніж, який лежав на умивальнику, після чого вийшла на вулицю. Коли відкрилася хвіртка, чоловік запитав її: “Готова?” — і в цей момент вона вдарила його 2-3 рази ножем у тулуб. Потім побігла в дім і сказала синові, щоб він утікав із сестрами. Але вони без неї не пішли, і вона з дітьми побігла через город», — розповідала обвинувачена на допитах.
Потім вона зателефонувала у «швидку» та сказала, що в чоловіка ножове поранення.
«Вибила з його рук ніж, але він почав її душити»
У 2017 році до 7 років позбавлення волі засудили жінку на Херсонщині. У суді вона запевняла, що захищалася від зґвалтування і вбивати свого колишнього співмешканця не хотіла.
За її словами, вони кілька років жили разом, пізніше розійшлися, а з 2014 року він періодично проживав у її будинку. Вони постійно сварилися.
«Він прийшов додому дуже п`яний, сидів на дивані в літній кухні, пив горілку. Вона готувала їжу. Чоловік почав її ображати, погрожуючи зґвалтувати, встав із дивану. Тримаючи в руці ніж, вона обернулася і побачила, що він спустив шорти. Побоюючись насилля з його боку вдарила його ножем», — йдеться в матеріалах справи.
За словами жінки, вона не пам’ятає, як завдавала удар і куди поділа ніж.
Рівненський суд засудив жінку за вбивство її чоловіка до 2 років умовного терміну з іспитовим терміном у 2 роки. Вона каже, що захищала себе та матір і вбивати не збиралася.
За даними слідства, чоловік був нетверезий і бив свою дружину. А коли вона відмовилась дати грошей на алкоголь, став поводитися ще агресивніше.
«Обвинувачена сховалася у літній кухні, замкнувши двері на ключ. Чоловік не зміг їх відчинити та вибив вікно. Поки він ліз, жінка відчинила двері і вибігла на подвір'я. Побачивши, що чоловік біжить за нею з ножем, побігла до будинку, щоб сховатись, але не змогла відчинити вхідні двері. Чоловік наздогнав її та, тримаючи ніж у руці, знову завдавав ударів. Обвинувачена вибила з його рук ніж, але він почав її душити», — йдеться в матеріалах справи.
Не маючи можливості втекти, жінка схопила ніж і завдала чоловікові два удари. Після цього, за її словами, одразу викликала «швидку».
Два роки обмеження волі отримала жінка з Миколаївщини. Її дії кваліфікували як перевищення меж необхідної оборони.
За даними слідства, жінка повернулася з Миколаєва до селища, в якому проживала. На вході до будинку її зустрів чоловік, який там тимчасово проживав. Він був п’яний, вони посварилися, і чоловік почав її бити. Вона намацала на підлозі ніж і вдарила його. Потім викликала «швидку», однак до лікарні його не довезли, чоловік помер.
«Схопив табурет і намагався ним ударити»
Історія 2013 року завершилась одним роком позбавлення волі для жінки з Херсонщини. Суд встановив, що вбитий чоловік зловживав спиртним, зчиняв сварки й неодноразово застосовував до обвинуваченої та її батька фізичне насильство. Того дня чоловік також був у стані алкогольного сп’яніння.
«Чоловік був налаштований агресивно, і вона стала випроваджувати його з квартири. У відповідь він став її ображати, погрожувати, а потім схопив табурет і намагався ним ударити. Один раз вона ухилилася, під другий удар підставила руку. Коли він замахнувся табуретом утретє, вона схопила з сушарки на кухонному столі ніж і навмання махнула ним у бік чоловіка. Як потім зрозуміла — влучила ножем у груди», — йдеться в матеріалах справи.
Після того, як вибігла з кухні, жінка викликала поліцію і «швидку», яким повідомила, що вчинила вбивство.
До чотирьох років позбавлення волі у 2018 році за вбивство чоловіка засудили іншу жінку. За словами обвинуваченої, вона захищала себе та малолітню дитину. Чоловік же вживав алкоголь та не працював.
«Вона була вдома з донькою. Чоловік зателефонував і повідомив, що звільнився з роботи. В обід прийшов п’яний і ліг спати. Прокинувся і кудись пішов. Повернувся ввечері, почав до неї чіплятися, ображати. Просив приготувати їсти, намагався забрати в неї дитину, але жінка її не віддала. Тоді чоловік зателефонував до батьків та поскаржився, що вона не готує йому їсти, не дозволяє взяти дитину. Вона забрала у нього телефон. Він пішов на кухню і повернувся з ножем. Вона поклала дитину на диван. Чоловік нецензурно лаючись, схопив її правою рукою за шию та приставив до шиї ніж. Вона його відштовхнула, відібрала ніж і кілька разів ударила, але скільки, не пам'ятає», — йдеться у свідченнях обвинуваченої.
Такі свої дії жінка пояснила тим, що в той момент відчувала страх за дитину.
Ще одну жінку засудили минулого року до чотирьох років позбавлення волі.
За її словами, того дня від самого ранку чоловік вживав спиртне, потім ліг спати. Після обіду до них приїхав дільничний інспектор щодо її заяви на чоловіка. Той примушував її забрати заяву, вона відмовилась.
«Після від`їзду поліцейського він почав конфліктувати та вдарив її рукою по голові. Потім знову пішов пити горілку та спати, а ввечері прокинувся та розпочав сварку знову. Його мама намагалася його заспокоїти, він її відштовхнув, та впала і вдарилася об двері. Тоді він підійшов до дружини, взяв її за волосся, схопив другою рукою за шию. Вона штовхнула чоловіка обома руками в живіт, при цьому тримала в одній руці був ніж», — йдеться у матеріалах допиту обвинуваченої.
Жінка каже, що в них були нормальні стосунки, поки чоловік не почав пити горілку майже щодня. Під впливом алкоголю він її бив, вона зверталася до сільської ради та правоохоронців. Але побої не знімала — думала, що чоловік схаменеться.
«Говорив, щоб ішли з його квартири, а то він їх поріже»
До п’яти років позбавлення волі минулого року засудили жінку за вбивство чоловіка.
За її словами, вони проживали разом із 1992 року, їхня донька померла у 2016 році, а після її смерті чоловік став багато пити, став агресивним. Разом із ними у квартирі, що належала батькам чоловіка, мешкав її син від першого шлюбу з невісткою й онукою.
«Він був дуже п'яним та ліг спати. Син пішов на роботу, невістка повела дитину у дитячий садок і повернулася, згодом до неї прийшла дівчина на манікюр. О 13-й чоловік прокинувся, побачив, що у невістки у кімнаті людина, сказав, що коли людина піде, він їм влаштує “концерт”. Говорив, щоб вони йшли з його квартири, а то він їх поріже, та взагалі вони жити у квартирі не будуть. Потім до них зайшла невістка та попросила його прибрати за собою брудний посуд, після чого він знову “завівся”. Схопив ніж, кричав, що всіх заріже. Жінка попросила його викинути ніж, згодом ще раз, після чого підійшла та штовхнула його. Він схопив її за зап'ястя правої руки та замахнувся на неї ножем. Вона дуже злякалася, схопила лівою рукою інший ніж та штовхнула ним його один раз у груди», — йдеться в матеріалах допиту обвинуваченої.
Жінка каже, що чоловік останні 10 років поводився агресивно, між ними виникали бійки, раніше він також приблизно раз на пів року погрожував їй ножем. Додала, що не йшла від чоловіка, бо не мала куди. До того ж коли він не вживав спиртного, то був хорошою людиною. Каже, що того дня він повівся агресивніше, ніж завжди, і вона дуже злякалася, що він її може вбити.
Іноді роль суддів на себе переймають і діти, які тривалий час є свідками домашнього насильства. Часто — намагаючись захистити маму.
Як розповіли нам в Офісі генерального прокурора, за останній рік неповнолітні скоїли 4 вбивства, яким передувало цькування чи насильство від членів сім’ї або близьких родичів.
Останній відомий випадок стався на Рівненщині. Третьокласниця вдарила ножем співмешканця мами, коли той її бив. Чоловік вижив. Але оскільки дитина не є суб’єктом злочину, справу мають закрити.
Не заперечують убивство, але заперечують умисел
Катерина Левченко каже, що у справах останніх 10 років, які вона вивчала, мотивація слідства та судів часто були необґрунтованими.
«Мене дуже вражала “сліпота” тих, хто виносив вироки. Жінок засуджували за навмисне вбивство, бачили цей “умисел”, але водночас у більш ніж половині вироків вказано щось на кшталт “ударила ножем, захищаючись або під час сварки, викликала поліцію, викликала швидку допомогу”. Ви таких убивць часто бачите?» — розповідає вона.
Катерина Левченко запевняє, що мало хто з цих жінок заперечував, що вони скоїли вбивство: «Але вони однозначно заперечували, що мали умисел убити. Вони хотіли захистити себе».
Віцепрезидентка громадської організації «Ла Страда-Україна» Марина Легеньказапевняє, що такі жінки не становлять суспільної небезпеки.
«Винесення вироків за статтею 115 — це, як на мене, абсолютне безглуздя. І вони щиро розкаюються. Я спілкувалася з однією жінкою з Маріуполя, яка вбила, захищаючи свого трирічного сина. Вона вже відбула 5 років покарання, син пішов до школи, а вона все жалкує, що вбила колишнього чоловіка, і каже, що він був єдиною дитиною у своїх батьків. Хоча мати того чоловіка сама приходила до суду і говорила, що син дуже довго з жінки знущався», — каже Марина Легенька.
Що каже закон?
Важливо наголосити, що право на необхідну самооборону гарантується статтею 36 Кримінального кодексу України. Але вихід за її межі загрожує кримінальною відповідальністю. Вбивство під час перевищення заходів самооборони загрожує виправними роботами на строк до 2-х років, обмеженням волі на термін до 3-х років або позбавленням волі до 2-х років.
Що ж таке перевищення? Під час кваліфікації злочину правоохоронці мають врахувати декілька моментів:
- Умисел. Умисними вважатимуться дії, коли людина, наприклад, розуміла, що було достатньо одного удару для дезорієнтації нападника, але на цьому не зупинилася. Це трактується як перевищення меж самооборони.
- Зброя. Вогнепальна зброя, яку людина застосовує під час оборони, має бути зареєстрованою.
- Хто розпочав конфлікт. Якщо людина, яка нібито оборонялася, сама була першоджерелом агресії та конфлікту, її дії можуть кваліфікувати як умисне вбивство.
- Тяжкість. У ситуації крайньої потреби застосовується принцип «меншого зла». Наприклад, якщо злочинець розмахує ножем перед кимось із ваших близьких, а у вас в руках пістолет, то вам варто стріляти в руку з ножем, а не в голову нападника.
Тож виходить, що межа між умисним вбивством і самозахистом — дуже тонка. І вирішальними у таких історіях стають судові процеси, в яких мають прояснити, що ж відбулося насправді. Аби вбивці не скористалися цим задля уникнення відповідальності, а жертви нападу — не потрапили за ґрати лише за те, що не дали себе вбити.
Як довести?
«Такі справи часто автоматично кваліфікуються як “умисне вбивство”. Докладати зусиль, щоб зібрати докази та змінити підозру, наприклад, на “умисне вбивство при перевищенні меж необхідної самооборони”, правоохоронці не вважають за потрібне. Бо це додаткова робота. Як наслідок, багато жінок, які вбили нападника, захищаючись від зґвалтування, ударів сокирою, побиття ногами чи удушення, опинилися в тюрмі», — каже правозахисниця Олександра Матвійчук.
На думку Марини Легенької, законодавчо ситуація покращилася після ухвалення закону про домашнє насильство, але є проблеми із практичним застосуванням.
Слідчий має підняти абсолютно всі обставини. Нещодавно ми мали звернення на гарячу лінію, коли жінка завдала тілесних ушкоджень. Але коли вона пояснювала слідчому, що це її колишній чоловік і він її неодноразово бив, то ніхто не звертав уваги на те, що вона оборонялась, а говорили, що завдала умисних тілесних. Зміна ось цих застарілих уявлень є вкрай важливою, тому що, яким би не було досконалим законодавство, без зміни практики не буде зрушень», — каже Легенька.
У Головному слідчому управлінні Національної поліції нам повідомили, що якоїсь окремої кваліфікації для вбивств, вчинених під час самооборони чи домашнього насильства, закон не передбачає. Але за певних обставин покарання може бути пом’якшене.
Зокрема якщо вбивство скоєне «внаслідок збігу тяжких сімейних чи інших обставин» або «під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого» (пункти 6 і 7 статті 66).
Радикальний крок
«Шкода, та статистика безжальна. Тільки 25% жертв домашнього насилля заявляють у поліцію і йдуть шляхом боротьби. Решта терпить або мириться, накопичує у собі гнів, який виникає як природна реакція на домашнє насилля. А тоді в афективному стані, коли сил терпіти більше немає, скоює просто якісь радикальні вчинки. Зокрема й убивства», — каже психологиня Оксана Сашенко.
За її словами, здебільшого так стається, коли людина протягом тривалого часу терпить насильство і не намагається захистити себе в здоровий спосіб — втекти, піти зі стосунків або ж розпочати парну терапію, що теж може бути виходом.
«І тоді вже не жертва керує своїм гнівом, а гнів керує жертвою. І лише коли настає час, коли стан афекту послаблюється, настає усвідомлення того, що ж сталося насправді», — пояснює психологиня.
Катерина Левченко вважає, що домашнє насильство має бути враховане судом як пом'якшувальна обставина.
«Я вважаю, що немає одного підходу і до кожної ситуації потрібно ставитися індивідуально. Але те, що тривале терпіння насильства має враховуватися як пом’якшувальна обставина — це однозначно», — каже Левченко.
Психологи пояснюють детальніше механізм того, що відбувається з жінками перед вчиненням злочину.
«Коли ми не виявляємо здорової агресії, то вона накопичується всередині й перетворюється на нездорову. А далі, коли знову стається подібна ситуація, у нас вимикаються “раціональні” зони мозку. Це диктує нам одну з трьох реакцій — бити, втікати або завмирати. Але коли жертва протягом довгого часу завмирала, коли не дозволяє собі або не бачить змоги втекти, тоді вмикається третя реакція — бити», — пояснює психологиня Оксана Сашенко.
«Це можуть бути роки звернень до органів державної влади, неналежного реагування з їхнього боку. Як наслідок настає переломний момент, коли жінка розуміє, що або вона повинна вчинити відповідні дії, або вб’є чи завдасть тілесних ушкоджень вже їй кривдник», — каже віцепрезидентка «Ла Страда-Україна» Марина Легенька.
Чому жінки не йдуть від кривдників — питання одне з найпоширеніших.
«Домашнє насильство коять ті люди, яких люблять. Батьки проти дітей, чоловіки проти дружин. Багато хто з постраждалих, із якими мені доводилося зустрічатися, кажуть, що хотіли б припинити насильство, але не хочуть розлучатися з чоловіком. Є причини й економічні, коли житло маленьке і піти фактично нікуди. Особливо, якщо таку жінку не приймають родичі, не розуміють друзі або їх немає. І тому людина залишається сам на сам, часто із дуже заниженою самооцінкою, і вину покладає лише на себе. І в таких ситуаціях я чула: “Я не варта допомоги, не варта того, щоб мене вислухали”», — розповідає Катерина Левченко.
Марина Легенька каже, що часто насильство не завершується навіть після того, як жінка йде.
«Дуже часто жінки розлучаються з кривдником, але чоловіки приходять під приводом того, щоб поспілкуватися з дитиною, або вимагають повернутися, переслідують. У нас досі немає кримінальної відповідальності за переслідування, як це передбачено міжнародними стандартами», — каже Легенька.
Як запобігти?
Щоб не дійти до крайньої точки, органи державної влади мають реагувати на попередні випадки насильства.
«Якщо це первинний випадок, то має бути адміністративна відповідальність, направлення на програму для кривдників, щоб сформувати ненасильницьку модель поведінки. Якщо це систематичний випадок, то має бути кримінальна відповідальність. Кривдник має розуміти, що далі вчиняти не можна, тому що буде повторна кримінальна відповідальність. А не “Та мені нічого за це не буде. Приїдуть, посварять та поїдуть”», — каже Марина Легенька.
На думку правозахисниць, важливою є й реакція суспільства.
«Важливо, щоб ми відходили від стереотипів, від того, що “вона сама винна”, що “вона завжди бреше”, що домашнє насильство нібито перебільшується. І дуже важливо правильно реагувати не тоді, коли ми маємо вже такі трагічні події, а з самого початку», — каже Катерина Левченко.
Як вважає психологиня Оксана Сашенко, для профілактики домашнього насильства дуже важливо не допускати другого разу.
«Коли відбувається щось неприємне або вкрай образливе у стосунках, то дуже важливо показати своєму партнерові, що вдруге вона такого не допустить. Якщо ж жертва допускає перший, другий раз, то це стає системною поведінкою. А коли система замкнулася — її спинити вкрай важко», — каже психологиня.
***
«Зараз, коли я бачу, що хлопець на дівчину кричить, в мене починається трясіння. У нас є парочка, і там хлопець поводить себе так, як цей Віталя (вбитий — ред.). Мене це дратує, я постійно йду», — ділиться з нами Настя з Херсонщини.
Вона каже, що мала певні психологічні проблеми, але пропрацювала їх із психологом:
«Зараз усе нормально. Немає такого, що я можу підійти там, ударити. Я тримаю це в собі та можу контролювати».
Її справа наразі досі слухається в Голопристанському суді Херсонської області. Сама дівчина шкодує про вчинок, але сподівається на виправдання або на умовний термін.