«Я не ставлю питань, я стимулюю учнів питати мене», — найкращий учитель України Паул Пшенічка

Учитель, який понад 47 років викладає фізику та астрономію в Чернівцях, має власні принципи взаємодії з учнями, створив наукове товариство і готує підопічних до світових конференцій. Паул Пшенічка переміг у національній премії Global Teacher Prize Ukraine і визнаний найкращим учителем України. Чому школярі бояться помилок і до чого це призводить, і яким буде вчитель майбутнього — в інтерв’ю Громадського з учителем року.

Що таке Global Teacher Prize?

Global Teacher Prize заснований у 2014 році арабським мільярдером Санні Варкі. Конкурс відбувається вже вчетверте, в Україні — уперше. Організатор — Громадська спілка «Освіторія».

«82% українських учителів не відчувають себе комфортно і говорять про низький соціальний статус, тому премія покликана підняти престиж професії, щоби до українських вишів ішли за покликанням, а не за залишковим принципом. Цьогоріч отримали дві з половиною тисячі номінантів», — розповідає Оленка Северенчук, організаторка премії.

За її словами, премія відрізняється від національного конкурсу «Учитель року», адже має на меті відшукати не лише сильних у своєму предметі викладачів, а й відомих вкладом у розвиток спільноти, де проживає. Приміром, одна з фіналісток конкурсу Вікторія Беркович, учителька початкових класів, працює з дітьми-ромами.

За словами організаторів, переможцем мав стати учитель, що вміє працювати в команді та готує дітей жити в  глобалізованому світі. Двадцятку обирали волонтерські офіси.

У склад експертного журі ввійшли Зоя Литвин з «Освіторії», заступник Міністра освіти та науки Павло Хобзей, Майк Вамая — учитель балету з Кенії, Олександр Елькін — натхненник руху EdCamp в Україні, Павло Роналдо — учень, який розробив прототип робота, що допомагає людям із вадами зору, Роман Солецький — переможець світової олімпіади з фізики, та українська телеведуча Наталія Мосейчук.

Про учнів і викладання

Пауле, на конкурсі ваше ім’я було поруч із хештегом «#космічний», бо ви є викладачем фізики та астрономії. Чому ви обрали саме ці науки?

Я закінчував фізичний факультет Чернівецького державного університету, тоді він так називався. У 7-му класі за два тижні прочитав підручник з астрономії Воронцова-Вельямінова, а у 8-му мені до рук потрапила книжка Уільяма Томсона «Електрика», я прочитав її одним подихом. Тоді в мене виникло враження, ніби я все зрозумів.

Хто номінував вас на премію?

Я знаю тільки одну людину — це мій учень 1979 року випуску, відомий в Україні оператор.

Викладач фізики й астрономії Чернівецького ліцею №1 Паул Пшенічка Фото: Сергій Бейко/Громадське

У якому віці ви почали викладати, і чи відчуваєте, що з часом ваш підхід до викладання змінився?

У 24 роки. Я мало відрізнявся від старшокласників. Була перша проблема — зробити так, щоб учні мене слухали.

Відчуваю з кожним роком, що краще викладаю. Я ще розвиваюся, вчуся. І це ж стосується ставлення до учнів. Це безкінечний процес, бо школа — дуже складний організм.

У чому особливість вашої методики викладання?

Я маю певні принципи, за якими працюю. Перший: я можу викладати одночасно трьом категоріям учнів на уроці. Умовно — це слабші, середні та сильні. Є задачі, які задовольняють усі рівні.

Другий принцип: я не ставлю питання, я стимулюю учнів питати мене. Я показую якийсь дослід і ми починаємо його обговорювати в приємній бесіді, із жартами, цікавими історіями з життя вчених або учнів, які запізнилися на урок, або наших випускників.

Ви мали виступ на TEDx із назвою «Проектно-орієнтоване навчання». Що це таке? Чи можливо його масово запровадити в школах?

Річ у тім, що інформація, яку ви подаєте учням під час уроку, зазвичай іде з вуст викладача в конспекти повз голови. Засвоєння знань відбувається вже після уроку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Відірвати вчителів від дошки: які зміни чекають на українську школу

Суть методу в тому, що треба мотивувати учня привести цю інформацію до ладу, скласти схему, яка б йому запам’яталася. А ще краще — розповісти, що ця інформація важлива, бо використовується в авіації або комп’ютерній техніці, щоби було натхнення це вивчати.

Відтак дати можливість учневі застосувати це на практиці, зробити проект, але після уроку. У мене, як у фігурному катанні, є основна програма — це урок, і вільна — позакласна робота.

Завершальний етап премії Global Teacher Prize Ukraine 2017. П'ятірка вчителів-фіналістів привезли у Київ свої практики та навчальні інновації. Паул Пшенічка другий ліворуч Фото: Global Teacher Prize Ukraine

Про реформу освіти

Чи розділяєте ви ідею нової української школи? Ви як учитель відчуваєте, що ці реформи реально нині упровадити?

Я не дуже добре знайомий із програмою реформи. Але я прибічник того, що їх треба провадити дуже обережно. Спочатку треба зробити пілотні школи, прокатати програму. У нас було вже багато різних змін. Мені особисто ніяких реформ не треба. Я вважаю нашу школу прообразом школи майбутнього.

Чи важливо те, якою мовою викладають у школі? І як це впливає на якість освіти?

Кожна дисципліна має свою мову. Часто кажуть, що математика є мовою фізики. Це не зовсім так, бо математика є інструментом. Я пояснюю мову фізики дітям щодня, бо інакше — це як читати вірші китайською.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Нацменшини проти нового закону про освіту — репортаж із Закарпатської та Чернівецької областей

Немає національної таблиці множення. Немає значення, якою мовою викладати фізику: німецькою, французькою, англійською. Цифри також інтернаціональні. Кажуть, що ми користуємося арабськими цифрами, а вони індійські. Це все набуток цивілізації.

Багато говорять про те, що рівень вищих навчальних закладів, які випускають педагогів, не є високим. Як в Україні стати професійним учителем?

Треба на порядок краще за своїх учнів знати предмет, інакше буде важко. Я не закінчував педінститут, я готувався стати фізиком. Але коли прийшов у школу, усі ці знання полетіли шкереберть, бо ти стикаєшся з проблемою, як зробити так, щоб учні тебе слухали. І кожен новачок має цю проблему. Тому варто вчитися на ходу.

Скільки за місяць заробляє вчитель Чернівецького ліцею?

П’ять-шість тисяч гривень. У моєму випадку ще пенсія, надбавки за старшого вчителя, учителя-методиста, заслуженого вчителя.

Чи дозволяє вам ця сума думати не про те, як прожити, а як працювати якісно?

Нікому ніколи не вистачає зарплати. Треба шукати ще якісь заробітки.

На TEDx-Kyiv ви казали, що сучасні школярі бояться помилок. Як ви думаєте, до чого це призводить? І як це змінити?

Це характерно для учнів у багатьох країнах. Учні бояться помилитися, бо за це знизять бали. Але саме помилки допомагають у творчому мисленні, приводять до успіху. Коли ти аналізуєш помилки, вони стають поштовхом до відкриття. Це характерно не лише для фізики, а й для будь-якої творчої діяльності. Найкраще, коли оцінка залишається десь збоку.

Викладач фізики й астрономії Чернівецького ліцею №1 Паул Пшенічка Фото: Сергій Бейко/Громадське

Приміром, у нас в академії «Квазар» немає оцінок і навчання набагато ефективніше, ніж на уроці. Але там учаться дуже вмотивовані діти. У школі не можна наразі скасувати оцінку — почнеться безлад. Оцінка стимулює учнів до дисципліни та  відповідальності. Це є дві суперечності.

Проте я вважаю, що в майбутньому школи здебільшого звільняться від оцінок. Сам процес навчання, якщо він вільний, є в рази ефективнішим.

Менше з тим нас привчили, що гарну оцінку можна отримати лише за добре виконане завдання або вирішену задачу. За якими критеріями ви оцінюєте учня?

У них є конкретний результат — це проект. Якщо вам шиють сукню, вас же не цікавить, як прострочують або ґудзик пришивають, ви дивитеся готовий продукт. Сукня гарна, значить добре працював. І не треба на кожному етапі ставити оцінки.

Чи можна сказати, що шкільна регулярна освіта не розвиває в дітях творчого мислення? Якщо так, то з яких причин?

Школа не може розвивати творче мислення, його розвиває вчитель. Дитина сама по собі творча. Після народження діти здійснюють кілька геніальних проривів. Перше — учаться говорити. Якщо до двох із половиною років дитина не буде чути людську мову, свідомість уже не з’явиться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Нова українська школа: 9 змін, які пропонує Міносвіти

Друга — учаться самотужки ходити, роблять тисячі помилок, поки не підуть. І мову вони вивчають без граматики та будь-яких учителів.

Ця геніальна фаза проходить і щодалі, то творчий поштовх людської свідомості слабшає, бо з’являється досвід. Досвід заміняє творчий підхід. Далі маємо випадки, коли творчість погано сприймається спочатку батьками, потім однолітками і людина тупіє.

Був такий французький педагог Жан Піаже, який з’ясував, в якому віці дитина може засвоїти ту чи іншу інформацію, а коли це робити вже важче. У майбутньому дуже важливою стане педагогіка нульового циклу, тобто викладання одразу після народження, а може навіть і до.

Приміром, можна дитині подарувати 3-5 мов від народження, які вона знатиме, як рідні. Як навчити дитину математиці в такому віці, ще незрозуміло. Але деякі геніальні люди самотужки вивчали математику вже у 2 роки, як-от відомий математик Карл Фрідріх Гаусс. Це окрема цікава галузь майбутньої педагогіки.

Про альтернативну освіту

Як ви ставитеся до хоумскулерів, тобто до тих, хто обрав домашню освіту?

Позитивно. Усі знамениті фізики та математики вчилися вдома. Наприклад, Джоуль, який уперше зрозумів, як передається тепло, і що це механічний процес саме енергії, а не якоїсь невідомої рідини. А вчив його інший геніальний учитель — Джон Дальтон, основоположник хімії та деяких розділів фізики, який не був такий багатий, як Джоуль. Тоді взагалі могли вчитися лише багаті.

Але все одно дитині потрібен наставник...

Ви бачили колись футбольну команду без тренера? Усі футболісти отримують мільйони доларів. Значно більше, ніж Нобелівська премія. Але як би прекрасно вони не грали, їм потрібен тренер. Так і учневі потрібен учитель. Але не такий, який усе розжовуватиме й кластиме готове до рота.

Чимдалі важливішою ставатиме місія вчителя. Це вже не просто джерело інформації. Позаяк інформацію нині можна черпати всюди: в інтернеті, на TEDx тощо. Треба вибудувати для дитини траєкторію, за якою вона може рухатися.

У мене був випадок, коли, рухаючись за такою лінією, мій учень закінчив школу на один рік раніше і на два роки раніше — виш. Він захищав диплом, коли інші були тільки на третьому курсі університету. Звичайно, треба адекватно оцінювати можливості, працездатність, розум, організацію.

Також учитель має бути менеджером. Я організую їм можливості показати себе на всіх рівнях — від українського до міжнародного. Онлайн-курси дуже добрі, але мають недолік — немає прямої дискусії лицем до лиця, віч-на-віч. Машини не можуть навчати людей. Машини краще вчать тільки машини. Комп’ютери та системи можна використати в комплексі, тоді навчання стане казкою.

Паул Пшенічка став переможцем премії Global Teacher Prize Ukraine 2017. Церемонія нагородження Фото: Global Teacher Prize Ukraine

Головний приз у Global Teacher Prize Ukraine — 100 тисяч гривень. Чи маєте ви вже плани на ці кошти?

Я на рік витрачаю на поїздки моїх учнів з особистих коштів десь 12-15 тисяч гривень. Ці гроші компенсують те, що я витратив за останні 7 років, наприклад. Ми двічі їздили в Індонезію, також були в багатьох країнах Європи: Голландії, Німеччині, Чехії, Польщі. Але ми їдемо не як туристи, ми там змагаємося, привозимо свої проекти, захищаємо їх.

До речі, мої учні мають шанс просто вийти до дошки. Виходять, забувають, що хотіли сказати, й артистично та гордо сідають на місце. Але таку можливість мають. Є такий поширений жарт: ставлю питання, піднімається рука. «Хочеш до дошки?». «Ні, можна я вийду?».

Підписуйтесь на наш канал у Telegram