Купа номінацій, жодної перемоги: головні невдахи в історії «Оскара»
Торік «Ірландець» Мартіна Скорсезе, попри видатний акторський склад (Аль Пачіно, Роберт Де Ніро, Джо Пеші) та інноваційну (хоч і трохи моторошну) технологію екранного омолодження, не отримав жодного з десяти «Оскарів», на які претендував. Але потрапити в «Оскарівську» категорію — вже неабиякий успіх, тому сьогодні згадуємо фільми, які були очевидними фаворитами за кількістю номінацій, та врешті залишилися без статуеток.
1. Банди Нью-Йорка (2002, реж. Мартін Скорсезе)
Кажуть, двічі в одну річку не ввійдеш. Але Скорсезе все ж спромігся. Його сага про конфлікти корінних американців та іммігрантів у Нью-Йорку XIX ст. мала 10 номінацій на «Оскар». Та всі виявилися «холостими». Не врятував стрічку навіть традиційно неперевершений акторський перфоманс Деніела Дей-Льюїса — рекордсмена за кількістю нагород кіноакадемії за найкращу чоловічу роль. Актор працює за системою Станіславського, для втілення на екрані жорстокого головоріза на прізвисько М’ясник Дей-Льюїс деякий час працював помічником у м’ясній лавці та брав уроки з метання ножів у циркових артистів.
Загалом у Мартіна Скорсезе сім режисерських номінацій на «Оскар» і тільки одна перемога — з кримінальною драмою «Відступники». У рік, коли номінувалися «Банди», більшість нагород між собою розділили мюзикл «Чикаго» та драма Романа Полянського «Піаніст».
2. Втеча з Шоушенка (1994, реж. Френк Дарабонт)
Парадокс: стрічка, що часто-густо очолює добірки найкращих фільмів, свого часу програла аж у семи номінаціях на головну кінонагороду світу. Ба більше — провалилася й в прокаті, зібравши майже на 10 млн менше 25-мільйонного бюджету. Другий шанс стрічці дав телепрокат, а також реліз на відеокасетах та DVD. Саме з маленьких екранів ця доволі нехитра драма про безвинно звинуваченого банкіра завойовувала прихильність глядачів і зрештою вивела його на перше місце в найкращі 250 фільмів за версією IMDB.
Стівену Кінгу не завжди щастить з екранізаціями, проте Френк Дарабонт зробив три напрочуд вдалих. Окрім «Втечі з Шоушенка» (до речі, це улюблена екранізація Кінга) в активі режисера сусідка в топах — драма «Зелена миля», а також не така популярна (незаслужено!) «Імла» про загадкове вторгнення монстрів у провінційне американське містечко.
3. Американська афера (2013, реж. Девід Рассел)
В основі сюжету — реальна спецоперація ФБР, проведена наприкінці 70-х під кодовою назвою Abscam. Спочатку вона була націлена на розслідування торгівлі краденими предметами мистецтва. Агенти мали діяти в злочинному середовищі під виглядом посередників, які скуповують крадені шедеври для багатих колекціонерів Близького Сходу. Згодом операція викрила корупцію значно більших масштабів.
Шпигунська комедійна драма потрапила у десять номінацій: відзначили і режисера, і весь акторський склад, і сценарій. Але нагород «Американська афера» так і не отримала. Взагалі Девіду Расселу не дуже щастить з «Оскарами» — режисер міг отримати золоту статуетку і за «Збірку промінців надії» (2012), і за «Бійця» (2010), але лавреатом жодного разу так і не став. Хай там як, «Афера» — ідеальний варіант для перегляду на вечір.
4. Марсіянин (2015, реж. Рідлі Скотт)
Історія про те, як астронавт самотужки намагається вижити на Марсі мала сім шансів отримати «Оскар», але не склалося. Метта Деймона у головний акторській номінації обійшов (нарешті) Леонардо Ді Капріо, найкращим фільмом стала журналістська драма «У центрі уваги». Технічні нагороди того року забрав «Шалений Макс: дорога гніву». Режисерської номінації за «Марсіянина» у Рідлі Скотта не було, а в попередніх спробах йому жодного разу не щастило — ані «Гладіатора», ані «Тельму та Луїзу» академіки так і не відзначили.
Роман Енді Віра «Марсіянин» став бестселером завдяки винятковій достеменності та точності описів, екранізація ж вийшла набагато жвавішою. В очікуванні порятунку герой Деймона вирощує картоплю, слухає диско і записує геть не драматичні відеощоденники. І хоч «Оскарів» стрічка не отримала, та своє почесне місце серед найкращих фільмів про космос та самоізоляцію зайняла впевнено.
5. Тонка червона лінія (1998, реж. Теренс Малік)
Назва стрічки англійською мовою означає ведення бойових дій на межі людських можливостей. Саме такою була битва за Гуадалканал, що сталася на Тихоокеанському театрі військових дій Другої світової війни між силами Союзників і Японії.
«Тонка червона лінія» стала першою роботою за 20 років для Теренса Маліка. У 1978 році режисер зняв свій другий фільм «Дні жнив» — і надовго зник з кінематографічних радарів. Коли ж стало відомо, що Малік працює над новою стрічкою, потрапити до акторського складу хотіли багато артистів зі світовим ім’ям, деякі навіть були ладні зніматися без гонорару. Ажіотаж дозволив режисеру обирати, тож зрештою навіть у другорядних ролях «Тонкої червоної лінії» грали дуже популярні актори — Джордж Клуні, Джон Траволта, Джаред Лето та ін. Тригодинна військова драма отримала сім номінацій на «Оскар», але не перемогла в жодній. У більшості категорій стрічка поступилася драмі «Врятувати рядового Раяна» та тріумфатору тогорічної премії — ромкому «Закоханий Шекспір».
6. Справжня мужність (2010, реж. Джон Коен та Ітан Коен)
Занадто смілива (як на свій вік) дівчина рушає шукати вбивцю свого батька. Компанію їй складають одноокий федеральний маршал на прізвисько «Забіяка» (Джефф Бриджес) та простодушний техаський рейнджер ЛаБіфа (Метт Деймон).
Брати Коени намагаються реанімувати вестерн і вдаються до дієвих методів: фірмові діалоги та динаміка, круті актори, віртуозна робота оператора Роджера Дікінса (минулого року маестро отримав другого «Оскара» за військову драму «1917», а загалом мав 15 номінацій). Але не пощастило «Справжній мужності» у жодній з десяти номінацій. Найбільше нагород у 2011 році отримали «Король говорить!» Тома Гупера та «Початок» Крістофера Нолана.
7. Людина, яка змінила все (2011, реж. Беннет Міллер)
Класична спортивна драма про бейсбольну команду, яку завзятий тренер намагається вивести в найвищу лігу, мала шість номінацій, та «Оскарів» так і не отримала. Актори Бред Пітт та Джона Гіл, сценарист Аарон Соркін (що цьогоріч має всі шанси отримати нагороди за свій «Суд на Чиказькою сімкою» як режисер) поїхали додому ні з чим. У категорії «Найкращий фільм» переміг чорно-білий омаж німому кіно «Артист», за звук відзначили скорсезівського «Гюґо», а статуетка за монтаж пішла «Дівчині з татуюванням дракона» — ці стрічки стали головними тріумфаторами «Оскара»-2012.
8. Бойовий кінь (2011, реж. Стівен Спілберг)
Премія 2012 року була невдалою і для цієї зворушливої стрічки про дружбу хлопчика та коня на тлі Першої світової. Картина Стівена Спілберга також не отримала жодного з шести «Оскарів», за які змагалася. Можливо, кіноакадеміки просто не надто люблять коней, бо схожа ситуація була у 2004 році зі стрічкою «Фаворит» — сім номінацій, жодної перемоги. Найбільше шкода коня Файндера, що виконав «головну роль» в обох стрічках.
9. Хрещений батько 3 (1990, реж. Френсіс Форд Коппола)
Перша та друга частина мафіозної саги мали по 11 номінацій і забрала три та шість «Оскарів» відповідно. Остання глава життєпису Майкла Корлеоне змагалася за нагороди кіноакадемії у семи категоріях, але, як ви вже здогадалися, безрезультатно.
До речі, Френсіса Форда Копполу така ситуація зовсім не демотивувала: режисер планував знімати й четверту частину з Енді Гарсія та Леонардо Ді Капріо в головних ролях. Завадила цьому лише смерть Маріо П’юзо — автора книг та незмінного сценариста трилогії.
10. Барва пурпурова (1985, Стівен Спілберг)
Стівен Спілберг здивував усіх: після «Щелеп», «Близьких контактів першого ступеня», «Іншопланетянина» та «Індіани Джонса» король блокбастерів несподівано зняв чисту драму, за яку ще й отримав 11 номінацій американської кіноакадемії. Однак попри захоплення критиків та глядачів — жодного «Оскара».
«Барва пурпурова» — екранізація однойменного роману Еліс Вокер, що отримав Пулітцерівську премію. Це історія насильства в афроамериканській сім'ї на початку XX століття. У стрічці на великому екрані дебютували колишня стендаперка Вупі Голдберг та ведуча Опра Вінфрі — обидві були відзначені в акторських номінаціях.