«Ліки продають із машин на базарі». Що з медициною на окупованих територіях
Наша редакція працює цілодобово з різних куточків країни, аби ви були в курсі того, що насправді відбувається. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, і ви вже підтримали Збройні Сили України, можете підтримати наше інформаційне військо.
Від початку широкомасштабного вторгнення росіяни пошкодили 817 об’єктів охорони здоров’я, а 122 зруйнували вщент. За офіційними даними, 14 медичних працівників убито, ще 48 — поранено. На окупованій території зараз перебувають 469 закладів охорони здоров’я. росіяни продовжують руйнувати медичну інфраструктуру, позбавляють людей доступу до лікування та вивозять із лікарень апаратуру.
Про ситуацію з ліками та медичними закладами на окупованих територіях розповідаємо далі в матеріалі.
Херсон
«Продають ліки на базарі»
У травні Оля (ім'я змінене з міркувань безпеки) народжувала в тимчасово окупованому Херсоні. За кілька тижнів до пологів вона прийшла на огляд до лікаря. Він повідомив, що у закладі нестача медикаментів — знеболювального для пологів нема. Тож пошуки необхідних ліків Оля почала сама.
«Я гукнула в Instagram, знайшлися волонтери, які зголосилися везти мені ліки з Одеси. На щастя, чекати на них довго не довелося. Якщо замовляти через волонтерів, то невідомо, коли вони зможуть їх довезти, адже їхати треба через лінію фронту», — розповідає Оля.
Дорога може забрати кілька днів, а інколи навіть і тижнів. Волонтерам доводиться стояти у полі та проходити російські блокпости. «Можуть затримати, а можуть і розстріляти. Як кому пощастить прорватися. Я замовила мамі ліки з Одеси кілька тижнів тому, ще досі чекаємо», — каже Оля.
У березні, коли росіяни окупували Херсон, ситуація з ліками була критичною. Згодом, каже Оля, процес трохи налагодився — медикаменти почали возити волонтери, але їх не вистачало. Останніми місяцями росіяни завозять ліки з окупованого Криму. «У нас на базарі просто неба продають ліки. Люди їздять до Криму, закуповують і привозять до нас. Продають із машини, поруч стоїть пиво, памперси, огірки та ліки. Невідомо, якої якості, як зберігали», — розповідає Оля.
«Загинув, бо не змогли викликати “швидку” через відсутність мобільного зв'язку»
Херсон нині схожий на пострадянську країну початку 1990-х, розповідає Петро Коберник, херсонський журналіст Центру журналістських розслідувань, який виїхав з окупованої території. Люди продають-купують просто на вулицях все — від шкарпеток до ліків. На середину травня близько 80% аптек та лікарень на території Херсонської області не працювали, зазначає журналіст. «Херсонщина вже 4 місяці живе у стані перманентної гуманітарної катастрофи. Ми можемо приблизно підрахувати, скільки людей убили росіяни, але не можемо порахувати, скільки людей у Херсонській області загинули від нестачі ліків або ненадання медичної допомоги. Вже понад місяць на Херсонщині блокується мобільний зв'язок, і люди навіть не можуть викликати швидку допомогу. Була ситуація, коли російський БТР у центрі переїхав автівку в центрі Херсона, і молодий чоловік загинув тільки тому, що люди не змогли викликати йому “швидку” через відсутність зв'язку».
Марія (ім'я змінене з міркувань безпеки), лікарка з невеликого містечка на Херсонщині, продовжує працювати у рідній лікарні, попри окупацію. Вона також зазначає, що найбільша проблема — через брак ліків. У березні, наприклад, критично бракувало інсуліну. Люди вимушені були зменшувати дозу.
«Ми закуповували ліки через волонтерів, але було таке, що поки ліки надходили, людина вже померла. Ми почали ділитися медикаментами між закладами. Та найбільша проблема в термінах — ліки потрібні вже, а надходять через 1,5-2 місяці. Пацієнти приходять до нас із запитаннями: “Де взяти препарати?”» — розповідає лікарка.
Енергодар та Дніпрорудне Запорізької області
«Бабуся з хворобою Паркінсона місяць була без пігулок»
З березня Енергодар та Дніпрорудне Запорізької області перебувають під окупацією російських військових. Ірина (ім'я змінене з міркувань безпеки) живе в Енергодарі. Жінка каже, що ціни на ліки в аптеках суттєво зросли. Якщо до окупації звичайну мазь для ніг жінка купувала за 90 гривень, то нині така сама коштує понад 350 гривень.
«Деякі ліки подорожчали не вдвічі-втричі, а в 5 разів. Звичайних ліків в аптеках достатньо, а от тих, що продаються за рецептом, не знайти. У моєї бабусі хвороба Паркінсона, і їй потрібно постійно пити певний препарат, але в аптеках його не було. Вона місяць була без пігулок, їй було дуже зле», — розповідає Ірина.
Урятували бабусю волонтери. Вони безоплатно передали ліки на три місяці. Медичні заклади в місті працюють, однак, каже Ірина, її родич помер на підлозі в лікарні, бо йому не встигли вчасно надати медичну допомогу.
«Відчиняли двері з ноги та кричали: “Быстро давайте доктора!”»
«Аптеки зачинялися майже від самого початку окупації, тому що завезення жодного не було», — каже Юлія (ім'я змінене з міркувань безпеки), яка працювала лікаркою у Дніпрорудному. 29 червня жінка виїхала з окупованої території.
Згодом до Дніпрорудного почали завозити медикаменти з Криму з п'ятикратною націнкою. У медичному закладі, де працювала Юлія, також почався брак ліків. Рятувала гуманітарна допомога з медикаментами.
«Люди продовжують хворіти, тому будь-які запаси рано чи пізно вичерпуються. Крім того, до нас у лікарню почали звертатися також окупанти. Вони надто зухвало поводилися. Двері з ноги, з автоматом і кричали: “Быстро давайте доктора!” Дуже страшно було, коли вони заходили», — розповідає Юлія.
Більшість лікарів, за словами Юлії, лишаються у Дніпрорудному. Виїхали кілька її колег. Аби поповнити запас ліків, їм доводиться налагоджувати логістику та обмінюватися медикаментами із закладами сусіднього Енергодара та Василівки.
Волноваха
«Хірургічне обладнання окупанти вивезли до свого госпіталю»
Від початку широкомасштабної війни Волноваха перебувала під постійним обстрілом російських військових. У березні окупанти повністю захопили місто, забрали під контроль центральну районну лікарню та звільнили весь персонал, зазначає Петро (ім'я змінене з міркувань безпеки), лікар із Волновахи, який виїхав з окупованої території.
«Лікарня зазнала значних руйнувань, деякі будівлі знищені вщент, хоча в лютому ми робили там ремонт, побудували додаткове приміщення і придбали туди новий томограф», — говорить Петро.
Нині, за словами лікаря, у закладі проводять лише амбулаторне лікування, а на планові операції, пологи чи госпіталізацію людей направляють в окупований Донецьк. Частину хірургічного обладнання, що було в районній лікарні Волновахи, окупанти вивезли до військового госпіталю, який облаштували для себе.
«Тими ресурсами, що є зараз у лікарні, медики можуть надавати лише первинну допомогу: оглядати, робити перев'язки, але не більше. З лікарів залишилися ті, хто після звільнення окупантами у березні виявив бажання співпрацювати з так званою “ДНР”, таких — більш ніж половина», — розповідає Петро.
Бердянськ
«Мали сильні побічні реакції на російські ліки»
«Мій брат хворіє на діабет, ми шукали для нього інсулін в аптеках, але його не було. Окупанти сказали, що це наші проблеми й ми маємо шукати його самі», — розповідає Олена, мешканка тимчасово окупованого Бердянська.
До окупації її брат отримував інсулін безплатно за рецептом за програмою «Доступні ліки» — це програма забезпечення кожного громадянина України необхідними лікарськими засобами, які покращать якість його життя, зможуть запобігти виникненню ускладнень та передчасної смертності«Доступні ліки». Нині вони шукають та замовляють ліки через перевізника. Загалом у Бердянську з медичними препаратами також проблема — подекуди в аптеках важко знайти навіть Цитрамон, зазначає Олена. Люди переважно перепродають ліки одне одному або замовляють їх через волонтерів, які возять препарати із Запоріжжя.
Волонтерка Наталя організовує такі перевезення із Запоріжжя двічі на місяць. Ліки передають до дитячих та дорослих лікарень, а також тим людям, які замовляють їх на руки.
«Щоразу це списки щонайменше на 30 тисяч гривень. До Бердянська в аптеки окупанти завозять російські ліки, але мені декілька разів телефонували люди і просили відправити їм ліки, бо від російських мали сильні побічні реакції», — каже Наталя.
Дорогі препарати, каже Наталя, доводиться ховати глибоко серед іншої гуманітарки, аби окупанти на блокпостах не забрали їх. У Бердянську списки, кому необхідні ліки, формує знайома Наталі Катя.
«Останнім часом кількість звернень збільшилася, люди почали дізнаватися про Катю. Навіть є такі, хто з Маріуполя приїздить у Бердянськ по продукти й замовляють для себе ліки через Катю», — розповідає Наталя.
З лікарями ситуація неоднозначна, каже жінка. Чимало її знайомих лишилися працювати у Бердянську, однак були й такі, кого росіяни не випустили з міста, бо хтось має працювати там.