«Ми побачили мертву дівчину — тоді й почалася паніка»: очевидці — про стрілянину в Керчі та загиблих друзів
Аня, Аліна, Ксенія і Данило — четверо студентів технологічного коледжу Керчі, рідні яких до ранку 18 жовтня все ще сподівалися знайти дітей. Та вже на світанку їхні прізвища вписали до переліку загиблих під час масового вбивства напередодні. Студент Владислав Росляков убив 20 людей. Більшість із них були студентами. Шестеро — неповнолітні.
Громадське поспілкувалося з очевидцями та розпитало про загиблих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Вибух і стрілянина в коледжі Керчі: що відомо (текстовий онлайн)
Що розповідають очевидці
«При вході стояли рамки. Але коли вони дзвеніли, ніхто не звертав на це увагу. Окрім цього, в коледж можна було щось пронести через вікна першого поверху та паркан. Охорони не було. Лише вахтерка, років 50-60. Окрім неї, на входах чергують викладачі», — розповіла Громадському студентка Керченського політехнічного коледжу Оксана.
Вахтерка Наталія Панікоровська і справді — єдиний охоронець коледжу. Щойно пролунали першій постріли, вона намагалася повідомити про небезпеку, тиснучи кнопку тривоги. Жінка спробувала рятувати дітей, проте сама отримала поранення. Вона перебуває в лікарні у важкому стані.
«Я побігла натискати тривожні кнопки. Ні слуху, ні духу, телефон не працює, свій теж не працює, мене сильно вдарило. Ноги, стегна і спина, кров ллється, почала кричати «викликайте швидку». Вахтерка, яка працювала в коледжі під час стрілянини, вижила. Вона каже, що тривожна кнопка зламалася після вибуху», — поділилася одна із постраждалих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Ненавидів технікум»: як стрілок у Керчі повторив убивства в американській школі «Колумбайн»
Російський телеграм-канал Mash повідомляє, що в корпусі коледжу 17 жовтня працювали 52 камери, за допомогою яких і відстежили шлях Рослякова. Записи з камер спостережень досі вивчають спеціалісти.
«Спершу пролунав один потужний вибух. За ним — вибухи тихіші. А потім постріли. Ніхто нічого не розумів. Хвилин десять ми перебували всередині будівлі закинутого корпусу, куди частину студентів вивели викладачі. Вони забороняли кудись бігти», — розповіла студентка Юлія.
За словами Юлії, коли постріли почали наближатися, вони наважилися тікати. Біля чорного входу студенти побачили мертву дівчину.
«Ось тоді почалася паніка. Ми вибили скло й перелізли через паркан», — згадує вона.
Студентка зазначила, що поліція приїхала не швидко, лише за 15-20 хвилин.
Ще одна очевидиця розповіла, що чула два вибухи. А коли намагалася з друзями вийти з будівлі — бачила закривавлених людей без кінцівок.
«Об 11:43 мій хлопець зайшов у вбиральню на другому поверсі, я чекала поруч. За кілька хвилини стався вибух на другому поверсі. Вибухова хвиля була настільки сильною, що мене відкинуло вбік, і я вдарилася головою. Через дві хвилини вийшов мій хлопець. Одразу ж прогримів вибух на першому поверсі. Нас почали евакуйовувати через спортзал. Спускаючись сходами в спортзал, мій хлопець побачив у вікні людей з гвинтівками. Відтак ми поспіхом вибігли на задній двір. Там перелізли через паркан. Дорогою бачили дівчину без ноги та закривавлених людей. Це був справжній жах».
Чи справді у Владислава Рослякова були спільники, які допомогли йому влаштувати масове вбивство в коледжі, наразі невідомо. Адже попри те, що за основною версію слідства хлопець діяв один, силовики заблокували всі виїзди з міста й оголосили план «Перехоплення». Пізніше окупаційна влада зробила декілька заяв про пошук спільників.
Будинки відрахованих студентів політехнічного коледжу обшукали. Шукаючи причетних до масового вбивства в коледжі, їх також допитали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Зброя замість підручників»: найгучніші випадки стрілянини в навчальних закладах світу
Хто загинув від рук «керченського стрілка»
Анна Журавльова, Аліна Керова та Ксенія Болдіна не повернулися додому після навчання в день, коли Владислав Росляков розстріляв людей у коридорах їхнього коледжу. На дзвінки рідних вони не відповідали. Близькі дівчат написали в соцмережах про зникнення й почали їх шукати.
Аня вивчала право. Була відмінницею, отримувала стипендію й мала б отримати червоний диплом. Дівчина любила танці й невдовзі збиралася вийти заміж.
«Була товариська та дуже правильна, ми її другою старостою називали», — розповідають про дівчину одногрупники.
У грудні Анні виповнилося б 20 років.
Аліна вивчала«земельно-майнові відносини» на 2 курсі коледжу. Одногрупники описують її дуже доброю і веселою, як і третю дівчину — Ксенію. Одна з подруг Ксенії, з якою вдалося поспілкуватися Громадському, розповідає, що дівчина була дуже сильною морально й фізично, любила свою групу та завжди посміхалася:
«Завжди підтримувала, допомагала нам, була промінчиком світла. Посміхалася, навіть коли їй було погано, ніколи нікого не ображала. Ми почали дружити з 1 вересня 2017 року. Вона одногрупниця мого хлопця та друзів. Ми часто гуляли після коледжу, вона бувало нишком підкралася до нас і кидалася ззаду — було весело».
«Без неї коледж не той. Я її востаннє бачила того дня. Після першої пари ми йшли одна одній на зустріч, вона усміхалася, підбігла до мене, ми міцно обійнялися і вона, сміючись, пішла далі», — додала подруга Ксенії.
Тіла трьох дівчат розпізнали наступного ранку.
Усю ніч близькі шукали ще одного студента коледжу — 16-річного Данила Пипенка. Він був новеньким — прийшов учитися на електрика лише цього року.
Одногрупники Данила кажуть, що хлопець був скромним і мало з ким спілкувався.
Бакланових у коледжі працювало троє: 57-річна Світлана була завучем і 26 років викладала математику, її чоловік — підсобним робітником, а донька, 27-річна Анастасія, навчала студентів суспільствознавству. Обидві жінки загинули від пострілів.
Чоловік був у підсобці — це врятувало йому життя.
Майже добу кримські лікарі боролися за життя Вікторії Демчук. У свої 17 вона отримала надто важкі поранення. Вранці 18 жовтня у вкрай важкому стані медичним гелікоптером її намагалися переправити до Москви. Проте дівчина померла під час перельоту.
«Вона була дуже веселою, щирою дівчинкою, завжди допомагала, роздавала поради, любила жити. Миролюбна, дуже хороша подруга, просто найкраща з кращих», — розповідає Громадському одногрупниця Віки.
Єгор Перепьолкін переїхав до Керчі з російського Челябінська чотири роки тому. Був третьокурсником. Після закінчення коледжу хотів повернутися в Росію. 17 жовтня перед навчанням хлопець зателефонував другові й сказав, що не хоче йти в коледж, але треба.
Сергій Степаненко пішов учитися в Керченський політех, щоб допомогти батькам з грошима. Прагнув отримати робітничу спеціальність, щоб забезпечити себе й родину. Хороший, скромний хлопець — кажуть про нього друзі.
Більшість сторінок загиблих у соціальних мережах або видалені, або давно не ведуться. Приміром, 19-річний Влад Лазарєв залишив останній допис у «ВКонтакте» ще у 2012 році — тоді йому було всього 13 років.
Викладач інформатики в коледжі Олександр Моісеєнко. Йому було 46 років.
Від рук Рослякова загинули ще дві співробітниці коледжа — викладачка Лариса Кудрявцева (62 роки) та працівниця Людмила Устименко (65 років).
Перший похорон відбувся 18 жовтня до заходу сонця — в Ленінському районі Керчі поховали хлопця мусульманина.
Список загиблих у Керчі:
Степаненко Сергій Олександрович, 30.08.2003 р.н.
Карим Роман Валерійович, 16.09.1997 р.н.
Устенко Людмила Олександрівна, 15.10.1953 р.н.
Перепьолкін Єгор Андрійович, 04.09.1999 19 р.н.
Журавльова Ганна Олександрівна, 27.12.1998 р.н.
Вердибоженко Владислав Євгенович, 23.08.2003 р.н.
Керова Аліна Сергіївна, 28.05.2002 р.н.
Лисенко Руслан Валерійович, 03.11.2000 р.н.
Джуран Руден Рішатовіч, 21.11.2001 р.н.
Лазарєв Владислав Віталійович, 06.09.1999 р.н.
Лавринович Олексій Віталійович, 12.09.1999 р.н.
Флоренський Микита Данилович, 26.06.2002 р.н.
Пипенко Данило Ігорович, 29.08.2002 р.н.
Чегерест Дар'я Олександрівна, 15.10.2002 р.н.
Росляков Владислав Ігорович, 02.05.2000 р.н.
Моісеєнко Олександр Володимирович, 27.06.1972 р.н.
Бакланова Анатсасія В'ячеславівна, 01.11.1991 р.н.
Бакланова Світлана Юріївна, 12.07.1961 р.н.
Кудрявцева Лариса Борисівна, 14.03.1956 р.н.
Болдіна Ксенія Олександрівна, 28.11.2000 р.н.
Редактори: Юлія Банкова, Роман Батькович