Ми подивилися «Борат-2» ㅡ чи не найгострішу сатиру про сучасні США. Чому вона буде цікавою і в Україні?
Уже завтра у США відбудуться вибори президента (і більшості парламентарів). А за два тижні до цього, 25 жовтня, британський режисер і актор Саша Барон Коен ударив по передвиборчій Америці гострою сатирою ㅡ другою частиною стрічки «Борат».
14 років, що минули після виходу першої частини дилогії, а передусім нинішній 2020 рік подарували Коену багато матеріалу для безжального висміювання американців та їхніх стереотипів. Ми переглянули стрічку і майже без спойлерів пояснюємо, чому вона стала такою популярною і чому цей продукт американця про американців варто подивитися і тут, в Україні.
«Казахстан» Бората й Казахстан Назарбаєва
Сюжет другої частини стрічки викладено у повній версії його назви: «Наступний фільм про Бората: Передання величезного хабаря американському режиму для отримання вигоди колись славному народу Казахстану».
Чотирнадцять років тому казахський журналіст Борат Сагдієв своїм відрядженням у США так ганьбить батьківщину, що його відправляють у ГУЛАГ. Але тепер, коли змінилася американська влада, йому дають нагоду виправитися. Для цього за завданням «президента Нажарбаєва» він має доставити президенту США мавпу на ім’я Джонні, яка водночас є міністром культури Казахстану.
План провалюється (чому ㅡ спойлерити не будемо!), і, зрештою, замість мавпи Трампу Борат планує доставити свою 15-річну доньку Тутар (її грає болгарська акторка Марія Бакалова) віцепрезиденту Майку Пенсу. А потому ㅡ наближеному до Трампа адвокату Рудольфу Джуліані.
Якщо після цього стислого переказу у вас ще не вибухнув мозок, то ви або підготовлений глядач фільмів Саші Барона Коена, або ж доволі сприйнятливі до гострої сатири.
А от у Казахстані як перша, так і друга частини «Бората» викликали гостру реакцію. Хоча фільм Коена розрахований передусім на американську авдиторію, а вибір Казахстану він пояснював тим, що у США мало хто взагалі знає, що така країна існує.
Після виходу першої стрічки ще у 2006 році казахський посол у Великій Британії називав Бората «свинею». А нині один із кримінальних авторитетів Казахстану Арман Дикий закликав «знайти й покарати» вигаданого персонажа, який «ганьбить нашу країну».
І як у 2006-му, так і у 2020-му ставлення до «Бората» змінювалося з гніву на милість. Казахський посол у Лондоні пізніше дякував Коену, що завдяки йому в світі взагалі заговорили про Казахстан, а нині улюблену фразу Бората «Very nice» навіть використало у своїй рекламній кампанії міністерство туризму країни.
До речі: сцени з начебто «Казахстану» було знято в Румунії.
Сплав реальності й вигадки
Чому «Борат» став свого часу сенсацією, а друга частина викликала не менший резонанс? Частково тому, що чимало сцен у стрічці не постановка, а реальні ситуації, спровоковані Коеном.
Важко повірити, що прості американці під прицілом камер готові підспівувати пісні, де лунають рядки «порубаймо їх [демократів], як саудити» (відсилання на жорстоке вбивство журналіста Джамаля Хашогджі в саудівському консульстві в Туреччині). Або що власниця кондитерської з незворушним обличчям на прохання Бората виведе на торті антисемітське гасло. Частину облич у стрічці приховують, а деякі камери вочевидь встановлені потай, що зайвий раз підтверджує, що це не постановка.
Переконатися в цьому дала змогу широковідома сцена з Джуліані, в якій той лежить у готельному номері на ліжку й засовує собі руку в штани в присутності «15-річної доньки Бората», яка перед цим брала в нього інтерв’ю. Цю сцену зняли без відома Джуліані, а сам він пізніше говорив, що просто заправляв сорочку, та й узагалі після того, як до номера ввірвався Борат, викликав поліцію.
Ще одна непостановна сцена, що навіть потрапила у трейлер, справді сталася на конференції Американського консервативного союзу в лютому цього року. Тоді під час виступу віцепрезидента США Майка Пенса до зали ввірвався перевдягнений у Трампа чоловік із начебто дівчиною, перекинутою через плече, й почав кричати: «Майкл Пен-іс! Я приніс тобі дівчину!» Як ви здогадалися, перевдягнутим Трампом був Коен-Борат.
За ширмою міксу постановки й реальності Коен (як і в першому «Бораті») порушив низку суспільних проблем: гендерна нерівність, засилля дезінформації та фейків, антисемітизм, коронаскептицизм. Здається, наче Америка цих проблем позбавлена, на відміну від «відсталого» Казахстану, приміром, Борат тримає свою 15-річну доньку в клітці (!), а вона цьому вкрай рада (!!!). Але чомусь самі американці, присутні в стрічці, не дуже й поспішають цей контраст посилювати.
Візьмімо хоча б становище жінок. Перед тим, як передати Тутар Пенсу, Борат відправляє її до американської Instagram-блогерки Мейсі Шанель, і та розповідає, як правильно поводитися з чоловіками. Серед іншого, на думку Шанель, дівчина має бути слабкою, підкорюватися волі чоловіка й лише стежити за своєю зовнішністю. Сама блогерка підтвердила, що справді давала таке інтерв’ю, але не знала, що воно увійде в «Борат-2».
Або ще одна суперечлива тема ㅡ Голокост. У стрічці ця історична трагедія є чи не елементом національної ідентичності Казахстану. Але Тутар і Борат бачать у Facebook пост про те, що Голокосту не існувало ㅡ і одразу приймають це на віру.
Чи не єдина по-справжньому серйозна сцена стрічки ㅡ зустріч Бората з Джудіт Еванс, єврейкою, яка справді пережила Голокост. Нині родичі вже, на жаль, покійної Еванс подали на Коена до суду, стверджуючи: вона не знала, що знімається в сатиричній стрічці. Коен (сам єврей за походженням) це спростовує, а у «Бораті-2» наприкінці вміщена посвята пам’яті Еванс.
Український слід?
Якщо ви навіть не дивилися «Борат-2», але знайомі з його сюжетом, то змогли помітити, що він дуже вже нагадує нещодавній цілком реальний сюжет відносин США та України.
Данина «Казахстану» американській владі у вигляді мавпи Джонні, а згодом і 15-річної дівчини в обмін на покращення репутації цієї країни нагадує «послугу за послугу», про яку Трамп просив президента України Володимира Зеленського в липні 2019 року. Якщо забули: під час телефонної розмови президент США натякнув, що було б непогано розслідувати дії ексвіцепрезидента США Джо Байдена в Україні, а ще начебто втручання Києва в американські вибори 2016 року. А за невиконання цих «послуг» Трамп начебто пригрозив заморозити 250 мільйонів американської військової допомоги Києву.
Слова «Україна», втім, за весь фільм ви не почуєте. «Борат-2» не заглиблюється в перипетії українсько-американських відносин, але доволі тонко відтворює дух часу, який, у розумінні Коена, полягає в руйнуванні Трампом уявлень про пристойність політики й поваги до американських демократичних інститутів. Невипадково ж фільм фактично завершується сценою з Джуліані ㅡ одним із головних неформальних гравців на українському напрямку зовнішньої політики США.
Хоча прізвища «Байден» у «Бораті-2» ви не почуєте, «Клінтон», «демократи» та пов’язані з ними теорії змови у фільмі є. А наприкінці ви взагалі дізнаєтеся, звідки ж насправді виник COVID-19!
Зрештою, проблеми на кшталт коронаскептицизму, дезінформації в соцмережах, ба навіть того ж ставлення до жінок є не суто американськими, вони універсальні. До того ж «Борат-2» цікавий для української авдиторії не лише як специфічний погляд американця на американців, а як і гостра сатирична рефлексія громадянина однієї небайдужої для нас демократичної країни на події в ній.