Мобілізація людей з розладами психіки. Маневри між потребою й небезпекою
«Я поїхав на Київ рятувати свою дівчину — її насильно тримають військовослужбовці».
Такий лист залишив військовий Імʼя змінене.Олег перед тим, як зникнути у Словʼянську.
Спершу його помітили біля заправки на краю міста — це було надвечір’я 21 березня 2024-го. Чоловік підзаряджав свій телефон — довго стояв на місці, тримаючи в руках ґаджет. Це привернуло увагу операторів заправної станції.
Операторка станції Ольга пригадує, що військового намагалися розговорити, але той лише усміхався та відмовлявся від допомоги:
«Стояв так майже до опівночі. Зранку йду на роботу, а він знову тут. Каже, спав на вулиці — мабуть, де “наливайка”.
Питаю: “Ти весь час телефонуєш кудись, а тобі ніхто не відповідає?” Відповів, що це він так молиться. Розповів, що написав рапорт про переведення в іншу частину. Я так зрозуміла, що він потрапив на фронт. Сказав, що тільки з Лимана».
Більше жінка не розпитувала — непокоїлася, щоб він узагалі не перестав з нею спілкуватися. Ольга звернулася до військових, які разом з капеланом вмовили чоловіка поїхати в хостел — вирішили наглянути за ним, поки не з’ясують деталі.
Наступного дня Олег зник, залишивши на ліжку в хостелі ту саму записку. На дзвінки не відповідав. Саме військові зі Словʼянська звернулися до hromadske з проханням висвітлити цю історію. Як з’ясувалося згодом, остання Військово-лікарська комісія, що проводить медичний огляд і визначає придатність до служби за станом здоров’я, потребу в лікуванні/реабілітації тощо.ВЛК визначила в цього чоловіка шизоїдний розлад особистості з психотичним епізодом в Інформація про хворого та його недугу, отримана шляхом особистого розпитування пацієнта.анамнезі. Попри це, його визнали обмежено придатним та повернули до війська — і таке трапляється не вперше.
Чи хибно визначили діагноз Олега; як відреагували на інцидент у Командуванні Медичних сил; які проблеми виникають у підрозділів з бійцями, які мають психічні розлади; а також чи потрібні зміни до нормативної бази — у матеріалі hromadske.
З чого все почалося
Як вдалося з’ясувати нашим журналістам, жодного переведення в іншу частину не було. Насправді Олег утік до Словʼянська з військової частини в центрі України. Чоловіка мобілізували в листопаді 2022-го — попри те, що за декілька років до цього було відомо про його психічні розлади.
Наприклад, Олег казав, що за ним «стежать масони», і розповідав про снайпера, який буцімто з будівлі навпроти його квартири стежить за ним. Також чоловік стверджував, що сусіди мають звʼязок із «масонами» та через дірку у стелі труять його газом. Згодом був переконаний, що його мама — смертельно хвора, хоч це і не було правдою. Був період, коли він перестав вживати їжу і втратив 15 кг.
Чоловік неодноразово проходив лікування — і раніше, і вже під час служби. Згідно зі службовою характеристикою, Олег зарекомендував себе з негативного боку ще під час навчання: потребував постійного контролю, до виконання службових обов’язків ставився безвідповідально, не дотримувався дисципліни, вчився незадовільно тощо.
Це й призвело до того, що вже за місяць після мобілізації його відправили на огляд до психіатра. А далі — на лікування. Після нього військово-лікарська комісія визнала чоловіка обмежено придатним.
Потім Олега перевели до батальйону резерву. Труднощі виникали й там. Приміром, чоловік боявся їсти зі всіма — непокоївся, що їжа буцімто може бути отруєна.
Наш співрозмовник з військової частини Олега вважає, що стосунків, про які чоловік писав у записці, у нього теж немає. Принаймні ніхто ніколи його дівчини не бачив. Мовляв, Олег спілкувався з нею лише телефоном. А втім, надсилав комусь великі суми коштів — йдеться загалом про кількасот тисяч.
Наш співрозмовник припустив, що спершу та жінка могла просто використовувати стан Олега. Коли ж це дійшло до поліції, вона намагалася припинити спілкування і казала, що їй нічого не треба. Однак військовий продовжував надсилати їй гроші.
Ми телефонували на номер «дівчини», з якою Олег листувався, та слухавки ніхто не взяв. Надіслали й запит до поліції щодо того, чи може йтися про ймовірне шахрайство. На момент публікації цього матеріалу відповіді ще не було.
Олег часто писав заяви до правоохоронців, кажучи нібито про зникнення дівчини. Одного разу його співслужбовці супроводжували чоловіка до вокзалу, куди буцімто мала приїхати ця жінка. Тоді вона не з’явилася — Олег заявив у поліцію, що військові її «викрали».
Наш співрозмовник розповів, що до військового в частині ставилися добре, оскільки розуміли й знали про його стан. Зокрема, співслужбовці намагалися відмовити його надсилати гроші невідомій жінці. Застосовували навіть ультиматуми, що Олегові доведеться мити підлогу. Не спрацювало.
Виявилося, що самостійно покинув військову частину Олег не вперше. Щоправда, до цього він хоча б не їхав кудись далеко — і повертався швидко. Через Самовільне залишення частини без дозволу на певний час. У випадку суду у воєнний час за цей злочин передбачено кримінальну відповідальність з покаранням від 5 до 10 років увʼязнення.СЗЧ призупинили виплати. Допомагали коштами співслужбовці.
Тяжку роботу на нього не покладали — хіба могли доручити порубати дрова, хоч і з цим він не завжди міг впоратися.
За словами його співслужбовців, із родичами Олег спілкуватися не хоче. Побратими сподіваються, що з чоловіком усе буде добре і ніхто йому не нашкодить. Аж у Києві його помітили 2 квітня, де він знову ночував на заправці.
Трохи згодом його затримала поліція. Правоохоронцям повідомили, що Олег самовільно залишив частину. Але поки невідомо, чи чоловіка доставили до Правоохоронне формування у складі Збройних сил, що опікується запобіганням, виявленням і розслідуванням злочинів військовослужбовців ЗСУ.Військової служби правопорядку. Раніше, коли чоловік втікав до міста, представники служби взяли в нього розписку, що він сам повернеться до частини. Як бачимо тепер, обіцянки він не дотримався.
Ми звернулися й до останньої військово-лікарської комісії, яка проводила огляд Олега за направленням командира. Там через конфіденційність інформації відмовилися коментувати, чим були обґрунтовані рішення ВЛК.
Надіслали запит і до Командування Медичних сил ЗСУ — також отримали відмову з приміткою, що законність рішень ВЛК встановлюють під час службового розслідування, яке призначає командир частини.
Чи могли придатність Олега до служби визначити помилково?
Кандидат медичних наук, доцент, директор Навчально-наукового інституту медицини та головний лікар державного спецсанаторію «Приморський».Науковець у галузі психічного здоровʼя Богдан Божук зауважив, що ймовірність помилки в лікарському діагнозі існує завжди — надто у психіатрії.
«Випадок неоднозначний і потребує експертної оцінки. Є підстави для сумнівів», — зазначив експерт, коментуючи рішення ВЛК щодо Олега. І додав, що підставою для діагнозу чоловіка, схоже, стали скарги хворого на момент ВЛК та результати патопсихологічного дослідження.
«Анамнез та факт приймання психоактивних препаратів, ймовірно, не врахували. Психотичні епізоди з маячінням не є характерними для розладів особистості. Також, як на мене, не врахували уточнення з наказу 402 про статтю 18», — відзначив Божук.
За цією статтею до пункту «А», який визначає непридатність, належать так звані ядерні форми психопатії та випадки патологічного розвитку особистості. Вони на тривалий час позбавляють людину працездатності та перешкоджають виконанню службових обов’язків.
Згадаймо службову характеристику Олега, де вказано, що він не справляється зі своїми обов’язками. Тож, ймовірно, саме це не було враховано. Чоловіка визнали обмежено придатним за статтею 18-Б.
Тут варто зауважити, що точно відповісти на наше запитання, чи відповідає поведінка Олега вказаному у рішенні ВЛК діагнозу, експерти не зможуть, оскільки для цього недостатньо лише документації — треба ще й контактувати з пацієнтом.
Про раціональність утримання таких військових
Це питання є неоднозначним, — вважає Божук. З одного боку, у війську є завдання в тилу, які можуть виконувати обмежено придатні, зокрема і з психічними розладами. З іншого боку, у випадку з Олегом є скарги командування щодо його неефективності, а отже, доцільність його служби під питанням.
Олену Худякову з позивним Мауглі бентежила ситуація з психічними захворюваннями в армії відтоді, коли вона ще була бойовою медикинею. Їй траплялися як свіжомобілізовані військові, так і ті, що мали подібні діагнози, хоч перебували на службі вже давно.
Деякі військові могли приховувати свої захворювання. І в таких випадках йдеться вже не про «злісні військкомати». Наприклад, був чоловік, який через своє психічне захворювання мав довічну інвалідність II групи ще з 2010 року.
Він сам пішов до Територіальний центр комплектування. Раніше — військкомат.ТЦК, хоч за документами й був схильним до агресії. З огляду на стан чоловіка його «тягнуло на пригоди». Уже під час служби ВЛК визнала його обмежено придатним — так відбувається в більшості таких випадків.
Такі військові отримають приписку, що їх не можна допускати до виконання певних обовʼязків, зокрема несення служби зі зброєю чи керування транспортом. Виникає питання, що така людина тоді може робити.
Ба більше, перебування деяких людей у війську — небезпека для них самих, як і для тих, хто поряд, — наголосила Олена Худякова. Часто такі військовослужбовці стають тяжкою ношею для свого підрозділу.
«Ми відчували себе якимось другим етапом військкомату, бо далі цих людей по лікарнях ганяли. Бачили, що військовий об'єктивно хворий. Частина з цього поповнення далі резервної роти не їхала», — розповідала раніше Олена в розмові з нашими журналістами.
Бували й геть критичні наслідки — самогубства. У соцмережах Худякова згадувала, як у її побратима влітку 2023-го після наступальної операції на Запоріжжі стався первинний гострий випадок важкого психічного захворювання.
Після стаціонарного лікування у психоневрологічному закладі його скерували на ВЛК задля встановлення придатності до військової служби. Не дарма, адже в людини були видіння та суїцидальні наміри. Уже після рішення ВЛК його перевели в резервну частину, де за кілька днів цей чоловік вчинив самогубство.
«За визнання людини здоровою мали б бути відповідальними члени комісій, які ставили підписи. Хоча б психіатр, як безпосередньо відповідальний за те, що людина в такому стані потрапила не на лікування, а в частину», — казала тоді Худякова.
Поліція ту справу закрила. Нікого не притягнули до відповідальності й не розбиралися, чому хвора людина опинилася у військовій частині. Ефективності й обороноздатності такі історії не сприяють, — підкреслювала Олена.
То що робити?
Науковець у галузі психічного здоров’я Богдан Божук закликає до змін до наказу 402. Зокрема, щодо психічних захворювань.
«Передусім варто прибрати всі формулювання “визначаються індивідуально” — натомість має бути однозначність і доказовість. Потім слід наблизити діагностичні критерії наказу до критеріїв класифікаторів хвороб Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров’ям — нормативний документ Всесвітньої організації охорони здоров’я.МКХ чи Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів — збірка реєстрів і описів психіатричних діагнозів, розроблена Американською психіатричною асоціацією.ДСМ», — пропонує фахівець.
Це дозволить чіткіше враховувати анамнез захворювання, — пояснив доцент. А за найменших сумнівів психіатра ВЛК у психічному здоров'ї людини чи то на етапі мобілізації, чи то служби — варто робити запити про вказаного пацієнта до психіатричної мережі.
Олена Худякова стверджувала, що й самі військові з нетерпінням чекають змін до 402-го наказу.
«Навести лад може саме чіткість формулювань щодо хвороб у нормативних документах, якими керується ВЛК. А не “значне/незначне порушення на індивідуальний розгляд”. Це, по суті, легалізована корупція і людський чинник», — підсумовувала військова.