На діжці з порохом. Як живе окупований російськими військовими Енергодар
російська армія захопила ЗАЕС на початку березня, але експлуатувати станцію продовжує український персонал. При цьому росія намагається довести, що станцію ось-ось під’єднають до енергомереж росії та Криму, а Україні вона не належатиме. Протягом останніх тижнів ЗАЕС зазнає регулярних обстрілів, у яких сторони звинувачують одна одну.
Візит експертів ООН із атомної енергії на Запорізьку АЕС стану справ не змінив. Вони кілька днів оцінювали збитки, тоді як найбільшу в Європі атомну станцію з шістьма ядерними реакторами продовжували обстрілювати. Місія МАГАТЕ, чия основна група залишила станцію 5 вересня, констатувала, що із 3 вересня на ЗАЕС працював лише один енергоблок — шостий, він продовжував подавати електроенергію до мережі України через останню, резервну, лінію. 5 вересня цю останню лінію теж було від’єднано.
Місцеві мешканці, які через ті чи інші причини вже шостий місяць залишаються в Енергодарі, погодилися розповісти нашим партнерам зі «Спектра» про ситуацію в місті. Імена героїв змінено — це питання їхньої безпеки. росія, як і раніше, глушить в Енергодарі мобільний зв'язок та інтернет. Сигнал є не скрізь, але журналістам вдалося поспілкуватися з мешканцями за допомогою онлайн-месенджерів, а ті, хто нещодавно залишив місто, розповіли про свій від'їзд та про те, що відбувається з їхніми рідними в Енергодарі.
Ситуація в місті вкрай важка
Віктор перебуває в Енергодарі, він боїться говорити. Після того як на його очах під обстрілом загинув сусід, який вийшов на прогулянку із собакою, у чоловіка, за його словами, залишилося лише одне бажання — вижити в місті. Можливості виїхати до безпечного місця Віктор не має — він пенсіонер. Та й залишати рідне місто чоловік не хоче.
Перед окупацією ЗАЕС та Енергодара територію, що прилягає до станції, довго обстрілювали — в одному з адміністративних корпусів спалахнула пожежа, яка спричинила тривогу у світі. Її загасили українські пожежники. Пізніше внаслідок обстрілу зупинилися п'ять із шести енергоблоків. Останній із них — 1 вересня, перед візитом МАГАТЕ, коли спрацював аварійний захист.
«Ситуація дуже складна. У місті знову були обстріли, знову загинули люди. Хорошого абсолютно нічого. Стріляють щодня. Постійні залпи: це й важка артилерія, і “Гради”, і “Піони". Обстріли тривають постійно», — розповідав Віктор перед візитом інспекції МАГАТЕ. Мешканці міста сподівалися, що із приїздом експертів ООН ситуація зміниться. Але 1 вересня житлові райони Енергодару знову зазнали артилерійського обстрілу, були загиблі та поранені.
При цьому жити в місті дедалі складніше. Через масові звільнення люди залишаються без зарплат, розповідає Віктор. За його словами, містяни їдуть — переважно це молоді сім'ї з дітьми. Людей виїхало, наводить місцеві оцінки Віктор, більш ніж половина. «За офіційними даними, до війни в місті проживало понад 50 000 осіб. Наразі й половини не набереться — тисяч 20 від сили», — каже він. Залишаються в Енергодарі, за словами Віктора, пенсіонери, як він, чи ті, хто має якийсь бізнес. Але не тільки.
Шантаж і погрози
«Ми разом із дружиною вирішили нікуди не виїжджати з міста, хоча наша дочка виїхала до Дніпра», — розповідає Артем. Він від самого початку війни приватно виїжджав та заїжджав до Енергодара, привозячи гуманітарну допомогу як волонтер. «І, знаєте, це все закінчилося погрозами та шантажем із боку російських військових, — пояснює він. — Навіть не хочу про це говорити. Тому поки що моя волонтерська діяльність на паузі».
Є в Енергодарі й ті, кого російські військові із міста не випускають, — енергетики. Тетяна, дружина працівника ЗАЕС, із лютого залишалася в Енергодарі разом із дітьми та чоловіком. Вона каже, що вірила в те, що в росії вистачить здорового глузду не вчиняти жодних провокацій на станції. Однак за кілька місяців вирішила виїхати. Чоловік із нею покинути Енергодар не зміг — на блокпостах є списки атомників, яких не випускають за межі окупованої території. «Оскільки в нас місто енергетиків, то в кожному будинку є енергетики зі стажем роботи не менш ніж 20 років», — зауважує житель Енергодара Артем.
«[На ЗАЕС] щодня якісь провокації, — розповідає Тетяна. — Чоловік каже, що працівники станції перебувають під постійним тиском: їх збирають під дулами автоматів, також росіяни збирають підписи працівників незрозуміло для чого. На прохідній раніше перевіряли, у якому стані люди приходять на роботу. Натомість зараз відбирають телефони й шукають у них щось, тому більшість працівників просто перейшли на старі кнопкові телефони».
Знайти незалежні підтвердження повідомлень про численні побиття, тортури та зґвалтування, що поширюються, зокрема, у соцмережах, не вдалося. Джерела в Енергодарі й на ЗАЕС, а також у ЗСУ повідомили, що не можуть поки що підтвердити або спростувати достовірність інформації, що публікується. Але в місті панує страх. «Люди зараз дуже налякані. Чимало з тих, хто міг, уже виїхали. Виїхали ті, хто не хоче жити під тиском і з “руським міром”. Залишилися лише ті, хто не може виїхати з різних причин, як мій чоловік, наприклад», — каже Тетяна.
Інший співрозмовник «Спектра» — Сергій каже, що зараз на виїзді та в'їзді до Енергодара чоловіків почали перевіряти трохи менше, ніж на початку війни (тоді містяни ще масово чинили опір окупації). Можна сказати, вибірково, уточнює Сергій. Пом'якшення пропускного режиму в його описі має такий вигляд: «У деяких автомобілях змушують усе викладати, і навіть обшивку знімати, до сумок залазять, гаманці перевіряють, усі смартфони та ґаджети перевіряють повністю. Проте тих, хто часто катається сюди-туди, на блокпостах уже навіть упізнають. Ну, звичайно, вони, напевно, ротацію не проходять — одні й ті самі стоять на блокпостах».
Обстріли
Співрозмовник «Спектра» Артем розповів про обстріли самої ЗАЕС і міста-супутника, наголошуючи, що, на його думку та думку його знайомих, обстріл ведеться з російського боку. За словами мешканця Енергодара, місцеві вже давно навчилися визначати це за звуками. «Чую виліт і одразу приліт. Тобто росіяни самі обстрілюють станцію та місто, але подають це під соусом обстрілів ЗСУ», — каже він. Аналогічна ситуація була в окупованому Донецьку — місцеві жителі говорили, що, судячи з місць, звідки долинали залпи, по місту били проросійські сили.
При цьому мешканці Енергодара особисто вручили керівникові МАГАТЕ Рафаелю Гроссі звернення від імені містян до світової спільноти, у якому вони звинувачують в обстрілі станції та міста українські війська. Співрозмовниця «Спектра» Тетяна вважає, що мешканці Енергодара зараз залякані, тому й за вказівкою російських військових розповіли делегації МАГАТЕ, що станцію обстрілювали ЗСУ.
В Україні з середини липня говорять про російські обстріли з території або околиць АЕС. Під вогонь часто потрапляють місто Нікополь на правому березі Дніпра, місто Марганець та навколишні села. Експерти Conflict Intelligence Team підтвердили, що ракетний обстріл дійсно ведеться з території в районі ЗАЕС. Видання The Insider писало, що російські військові обстрілюють лінії енергопостачання, щоб від’єднати станцію від української енергомережі, сподіваючись потім під’єднати її до російської.
До росії струм не потече
Поки що план щодо ослаблення української енергетики не реалізовано. Незважаючи на те що 5 вересня було від’єднано останню лінію, що пов'язувала ЗАЕС з українською енергосистемою, перевести українську електроенергію до російських мереж не вдається.
На станції досі працюють українські інженери, яких важко замінити. «От тому росіянам зараз не так і просто реалізувати свій план щодо підключення станції до “росатома”», — пояснює Артем. Працівники «росатома» на станції є, визнало відомство, але вони не втручаються в управління. Для росії справа ускладнюється тим, що в Криму було підірвано Джанкойську підстанцію, яка, за версією української сторони, потрібна для захоплення електроенергії ЗАЕС.
ООН закликала росію та Україну створити навколо станції демілітаризовану зону. З аналогічним закликом виступали Україна та 42 країни в усьому світі, включно з США, Південною Кореєю, Туреччиною, Новою Зеландією та державами Євросоюзу. Але Москва виступила проти, стверджуючи, що російські військові розміщені на ЗАЕС лише задля її охорони в умовах війни. Це було сказано й експертам МАГАТЕ, які побачили військові вантажівки в машинному залі станції. російська сторона назвала їх «технікою для забезпечення радіаційного та хімічного захисту станції».
Колись мешканці Енергодара виходили на мирні акції протесту проти російського вторгнення. Відповіддю були озброєні розгони, декого російські військові розстрілювали. Нині містяни очікують на гірше, вже майже пів року почуваючись як на пороховій діжці. Їх заспокоюють, кажуть, що нового Чорнобиля чи Фукусіми не буде, і просять поки не пити йоду, оскільки радіаційний фон у місті в межах норми. Але чи вистачить у тих, хто веде війну, сил і розуму зупинитися за крок від ядерної катастрофи?
Здебільшого угоди про припинення вогню під час війни не виконуються, однаково відбуваються обстріли з обох сторін. Військові просто автоматично відповідають на будь-який вогонь, хоча часто й не визнають цього. І жодні накази — ні генералів, ні президентів — не діють. Війна, розпочата росією проти України, не є винятком. Тому експерти кажуть: єдине, що можна зробити, — розвести сили, щоб на території станції та на околицях узагалі не було жодних військ.
Мешканець Енергодара Сергій, який твердо вирішив не їхати з міста, каже, що містяни сподіваються лише на здоровий глузд — як російських військових, так і українських. «Моя велика надія, як мешканця міста, лише на здоровий глузд із будь-якого боку, що ніхто не додумається допустити витоку радіації. Адже це спричинить дуже серйозні наслідки, дуже страшні не лише для міста, а й узагалі для всієї Європи», — резюмує він.
Авторка: Анна Жук, «Спектр». hromadske публікує матеріал за підтримки «Медіамережі»