Народ «Л/ДНР» проти України: хто подає тисячі скарг до ЄСПЛ і чи дозволить Страсбург зрушити ці справи
Росія, Туреччина та Україна — три лідери у списку країн, проти яких подають найбільшу кількість позовів до Європейського суду з прав людини. Водночас, за інформацією ЄСПЛ, 7 тисяч із 10 500 «українських» позовів — це скарги громадян із непідконтрольних Києву територій Донбасу та Криму, подані здебільшого під час і відразу після гарячої фази війни — з 2014 по 2017 роки.
Наш колега зі «Спектру» зміг поговорити з юристами та правозахисниками, які брали участь у поданні позовів до ЄСПЛ від імені жителів Донбасу — проти України. Джерело «Спектру» в Донецьку, ім'я якого ми не можемо розголошувати, мало безпосередній стосунок до процесу подачі позовів.
Хто подає позови і що це за скарги
За інформацією джерел «Спектру», за сім «військових» років до громадянської палати ЄСПЛ було подано приблизно 6 тисяч позовів (4 500 із «ДНР» і 1 500 із «ЛНР»).
Що це за скарги? Як кажуть джерела «Спектру», серед позовів є десятки справ так званих одеситів. Так місцевим сленгом називають багато десятків заарештованих українськими правоохоронцями і згодом засуджених або незасуджених «сепаратистів», яких потім віддають у «ДНР» за процедурою обміну.
Це, зрозуміло, не завжди жителі Одеси. Наприклад, наші джерела стверджують, що серед позовів є скарга мешканки міста Часів Яр Артемівського району Донецької області Надії Козлової. У серпні 2014 року 19-річна дівчина чотири години ходила по рідному місту з гранатою Ф-1 із висмикнутою чекою, змусила підлітка на мопеді підвезти себе до центру, далі спробувала пограбувати кіоск, а потім сіла в машину до двох військовим і за версією, описаною у вироку суду, не втримала у лівій руці гранату і впустила її на коробку передач — один військовий загинув, другий був важко поранений, дівчина теж зазнала поранення. Вирок суду — 14 років позбавлення волі.
Надія Козлова вже після вироку народила в колонії дитини, і в межах непублічних домовленостей у 2018 році президент України Петро Порошенко її помилував. Козлову разом із дитиною передали в «ДНР».
За що вона може вимагати компенсації від України у Європейському суді? Точно невідомо, адже змісту позовних вимог до прийняття їх до розгляду в ЄСПЛ не розголошують.
Але знайти формальну підставу для позову досить просто. Річ у тім, що обміни — процедура, яка не прописана в законах України. Іноді людей віддають із СІЗО без вироків або після оформленого нашвидкуруч помилування, без документів. А значить, говорить джерело «Спектру», процедури так званого юридичного очищення не відбувається, і після обміну вони, як і раніше, залишаються обвинуваченими у злочинах.
«Адже їх сюди віддають зазвичай без паспортів, із папірцем — довідкою про звільнення, — пояснює джерело "Спектру", яке погодилося поговорити з нами на умовах анонімності. — Такі правила: коли проти людини порушують кримінальну справу й заарештовують, у неї вилучають паспорт, пришивають його до кримінальної справи, і вона йде разом з ув'язненим на зону. Після закінчення терміну йому видається довідка про звільнення, і колишній в'язень повинен прийти туди, де він прописаний, і оформити там новий паспорт. Ця фішка була завжди, з радянських часів».
За словами джерела, людей передають за обміном з одним папірцем чи то із СІЗО, чи то з колонії. Виходить, вони ніде не прописані. Спроби відправити їх у Ростов-на-Дону, щоб зробити паспорт через українське консульство, не мали успіху — новий паспорт роблять тільки за місцем реєстрації. «І ніхто офіційно нічого не може зробити! — каже джерело. — Неофіційно іноді виходить витягувати ксерокопії українських паспортів із кримінальних справ, і тоді їх разом із довідкою принаймні можна ідентифікувати — і видати паспорт "ДНР"».
Але джерела «Спектру» стверджують, що серед позовів до ЄСПЛ є скарга від імені Володимира Цемаха, командира ППО «ДНР» у районі міста Сніжне влітку 2014 року. Його вважали важливим свідком у справі про збитий у небі Донбасу малайзійський «боїнг» рейсу MH17. Цемах був викрадений зі своєї квартири 27 червня 2019 року українськими спецслужбами, під час його переправлення через лінію зіткнення загинув один боєць окремого 74-го розвідбату ЗСУ, а інший втратив ногу. Вже у вересні 2019-го під час обміну ув'язненими з Москвою президент України Володимир Зеленський віддав Цемаха Росії. Тоді говорили, що він був ключовим персонажем — без нього РФ не йшла на переговори. Це був, певно, найгучніший обмін: в Україну повернулися 35 осіб, серед яких найвідоміші політв'язні — Олег Сенцов та Олександр Кольченко, а також Станіслав Клих і Микола Карпюк.
Яким був процесуальний статус Володимира Цемаха, коли Володимир Зеленський вирішив його звільнити без суду, і він сів у літак на Москву, неясно. Зараз він цілком може вимагати компенсації за викрадення та незаконне позбавлення волі, наприклад.
Проте абсолютна більшість позовів із «Л/ДНР» стосуються компенсації за пошкоджене або зруйноване під час бойових дій житло. Багато позовів на 600-700 тисяч рублів (224-262 тис. грн) шкоди за зруйновані будиночки в дачних кооперативах, але є й серйозніші суми.
«Я знаю людину, котра мала будинок на вулиці Злітній (район приватних будинків, що межує з донецьким аеропортом, під час активної фази боїв недалеко розташовувалася база одного з батальйонів бригади "Сомалі", тому приватні будинки навколо досить сильно постраждали — ред.), будинок коштував 2 млн євро, це реальні витрати, до того ж там згоріла машина, і він претендує на всю цю суму. До пакета його документів входять акти виконаних робіт, акти стану майна — уявіть собі будинок, знесений під фундамент, влетів якийсь заряд потужний...», — пояснює співрозмовник« Спектру».
Як систему збору заяв поставили на потік
«Подавати позов просто — заходиш на сайт ЄСПЛ, де є зразок скарги, за ним формуєш заяву. Заповнюється формуляр, додаються документи, які підтверджують збитки. І цей пакет надсилають поштою. Далі залишається чекати», — пояснює джерело «Спектру».
Скарг можна надіслати скільки завгодно, а потім процес тягнеться роками, та не за всіма заявами представники потерпілих отримують якусь відповідь і починають комунікацію із судом. Адвокати в «ДНР» говорять про тисячі скарг і сотні справ, прийнятих до розгляду.
Здається, що система підбору заявників до Європейського суду дуже нагадує становлення армійських структур «ДНР». Ось були розрізнені загони, а ось з'являється система мотострілецьких корпусів. Так і тут: були окремі групи адвокатів, потім з'явилася чітко вибудувана робота з населенням від місцевої «партії влади» — громадського руху «Донецька республіка» («ГРДР»).
До «ГРДР» обов'язково вступають усі бюджетники, держслужбовці та всі, хто отримує свою «приватну» роботу від місцевої «влади» — наприклад, нотаріуси та адвокати. Виходить, за заявами «ГРДР», у них 220 тисяч простих членів і приблизно 40 тисяч активістів.
Є громадські приймальні, штаб роботи з прифронтовою зоною та мобільна група «Правомобіль». Штаб працює зі зверненнями громадян. Серед іншого, тут приймають заяви на відновлення зруйнованого житла з коштів гуманітарної допомоги. Натомість «Правомобіль» повинен знімати соціальну напругу. Група виїжджає щоп'ятниці туди, де більше активних звернень — їде нотаріус, адвокат і представники «МОЗ», «міністерства ЖКГ» і так далі.
Окрім структур «ГРДР», є ще гуманітарні місії Міжнародного Червоного Хреста, «Центру розвитку Донбасу», але вони ухвалюють рішення самостійно — збирають пакет документів, а потім уже дивляться, яке житло відновлювати.
Міжнародної пошти в Донецьку та Луганську немає, як і легітимної банківської системи та міжнародних перекладацьких сервісів, тому скарги надсилають з одного офісу в Москві, туди ж тепер приходять перші відповіді по суті з ЄСПЛ.
Головною особливістю всіх позовів з Донбасу є те, що вони йдуть безпосередньо в Страсбург. Однак правила Європейського суду передбачають, що заявник вичерпав усі способи захисту своїх прав у національних судах. У кожному позові з «Л/ДНР» заявники намагаються довести, що нормального захисту своїх прав в українських судах вони отримати не можуть.
Як стало відомо «Спектру», наразі в Донецьку розгортається справжня юридична драма — ЄСПЛ почав комунікацію з адвокатами з «ДНР»: суд повернув 500 позовів з проханням уточнити або доповнити перелік документів з доказами за заявами. Поява цього листа спричинила справжню паніку в «ДНР».
Спочатку подачею позовів на території самопроголошеної «ДНР» займалися безліч конкурентних груп юристів, і працювали вони на різних умовах. Юристи з «міністерства юстиції ДНР» займалися процесом «за службовим обов'язком», за заробітну плату, і не брали з клієнтів грошей. Але вони були далеко не єдиними, хто цим займався.
Раніше «Радіо Свобода» вже звернуло увагу на аномально велику кількість справ проти України, поданих одними й тими ж юристами за заявами від жителів непідконтрольних територій. Журналісти з'ясували, що серед найактивніших були як жителі «ДНР», так і безпосередньо громадяни Росії. До того ж діяльність у Росії велася через організацію «Право проти фашизму», підтримку якій надавали в Громадській палаті РФ, а фінансування забезпечував, зокрема, «Російський фонд миру». Крім того, за інформацією того ж «Радіо Свобода», величезна кількість позовів проти України в ЄСПЛ була подана юристами Міжтериторіальної колегії адвокатів «Клішин і партнери», яка отримувала великі держконтракти в РФ.
Водночас у «ДНР» подача позовів відбувалася ще й через громадський рух «Вільний Донбас» і місцеву організацію «Справедливий захист» адвоката Віталія Галахова. Сотні позовів подала як представниця скаржників племінниця «глави ДНР» Дениса Пушиліна — адвокатка Юлія Нікітіна.
Що кажуть стосовно позовів у ЄСПЛ
ЄСПЛ вимагає, щоб скарги, які стосуються обмежень свободи пересування, відсутності доступу до українських судів і позасудових засобів правового захисту, були підкріплені інформацією про те, що саме перешкоджає переміщенню заявника на підконтрольну територію.
Якщо заявник скаржиться на умови життя в зоні конфлікту, він повинен детально оцінити власне матеріальне становище, житлові умови та безпекову ситуацію в безпосередній близькості від місця проживання.
Заяви про пошкодження будинків або іншого нерухомого майна внаслідок обстрілів, а також заяви про жертви серед цивільного населення повинні супроводжуватися інформацією, що ілюструє контекст (наприклад, розташування всіх сторін, які воюють, щодо місця події, дані, що тоді потерпілий перебував саме там і т. д.), точні обставини інциденту, а також докази, які дозволять оцінити місце події та збитки. Тобто заявник повинен зібрати вичерпні докази у своїй справі.
Усі ці додаткові докази, про які заявив ЄСПЛ, насправді й так уже повинні бути грамотно оформлені в позові. Але ніхто не розуміє, наскільки коректно ці позови були складені у 2014, 2015 та 2016 роках, коли юристи з різною кваліфікацією подавали їх тисячами в межах явно організованої кампанії.
До того ж навколо хвилі позовів почали ширитися розмови про фінансування цього процесу.
У Донецьку джерело «Спектру» розповіло про державний контракт на надання юридичних послуг, укладений в РФ у серпні 2015 року, згідно з яким на роботу з Європейським судом була виділена сума в $600 тис., але куди саме пішли ці гроші, ніхто не знає. Розслідування «Радіо Свобода» показало, що фінансуванням витрат «на подачу позовів до ЄСПЛ від імені жителів Південного Сходу України» з 2015 по 2017 рік займалася організація «Російський фонд миру».
У Донецьку адвокати зараз говорять про бюджети приблизно у $2 тис. на подачу одного позову — гроші, які здебільшого пройшли повз місцевих виконавців. Але якщо сотні позовів «порожні», то хтось повинен відповісти за погану роботу.
Ще один важливий нюанс — відсутність права власності на багато будинків у дачних кооперативах Ясинуватої або Докучаєвська.
«Люди часто тупо живуть у відумерлому (майно, яке залишилося після померлої особи і на яке ніхто не претендує — ред.) нерухомому майні десятиліттями, не набуваючи прав спадкування», — пояснює на умовах анонімності ситуацію юрист із «ДНР».
За дужками цієї цитати залишилися сумніви, чи подавалися всі позови від імені реальних людей. Чи немає в цих п'яти сотнях позовів, за якими в ЄСПЛ зажадали додаткові документи, і тисячах інших документів «мертвих душ»? І, головне, як довести, що національні засоби захисту для цих громадян на непідконтрольній території були вичерпані, коли буквально десятки тисяч людей усі ці роки успішно судяться зі своєю країною, виїжджаючи з Донецька, Луганська або Докучаєвська з Ясинуватою?
Хто в «Л/ДНР» вимагає захисту своїх прав у національних судах
Сотні тисяч пенсіонерів відновлювали виплати пенсій, громадяни через українські суди за стандартною процедурою легалізували свідоцтва про народження дітей, видані в «Л/ДНР». Тисячі нині судяться, вимагаючи скасувати штрафи українських прикордонників на переходах за незаконний перетин з «Л/ДНР» ділянки російсько-українського кордону з Ростовською областю.
Наші джерела кажуть, що аргументація юристів «ДНР» під час подачі позовів до Європейського суду була проста.
«Українські прокуратура, міліція, суди працювали на нашій території до жовтня 2014 року, а потім вони, природно, скоротилися. А ті суди, які були в Добропіллі, Краматорську, Докучаєвську, тоді ще були не наші (відповідно до карти лінії розмежування від 19 вересня 2014 року, затвердженої під час перших Мінських угод про перемир'я, Докучаєвськ і Дебальцеве були розташовані на підконтрольних Україні територіях, контроль над містами був втрачений під час боїв узимку 2015 року — ред.), вони ці позови приймали, але провадження у справах не відкривали», — говорить джерело.
Подавали позови про відшкодування за пошкоджене житло у Волноваському районі, у Краматорську, але за ними виробництво уже не йшло.
«У 2015 році в Мінському переговорному процесі ми вже розуміли, що за нашими позовами розгляду не буде, тому виписували уже відразу порушення прав людини в тому плані, що немає національного способу захисту прав людини і, відповідно, ми змушені подавати скарги в ЄСПЛ. У нас просто не було взаємодії з тими судами, і ми звернулися до Європейського суду з прав людини безпосередньо!»
Ці звернення обростали чутками, але не зустрічали жодного офіційного опору з боку України.
«Я не мала можливості туди (на непідконтрольну територію — ред.) офіційно в'їхати і здійснювати свою діяльність як омбудсмен України, — прояснює ситуацію уповноважена Верховної Ради України з прав людини з 2012 до 2018 року Валерія Лутковська. — Інформація про збір позовів до нас долинала, громадські організації говорили, що є група юристів, які хочуть сформувати певний пул заяв проти України до Європейського суду, але, на жаль, у мене не було можливості ознайомитися з цією роботою ближче. До того ж заяви, подані в ЄСПЛ, для держави залишаються невідомими до того часу, поки конкретна справа не приходить на комунікацію. Тож, власне кажучи, і відстежувати цей процес ніхто не міг, тому що це було б порушенням статті 34 Європейської конвенції про право на звернення до Європейського суду».
Водночас Валерія Лутковська не виключає, що справи проти України будуть відхилені Європейським судом, адже національний захист не був вичерпаний.
«Кожна справа індивідуальна. Але в цій стандартній ситуації ЄСПЛ уже сказав, що охочі звернутися до Європейського суду повинні використовувати національні засоби захисту. Знову ж таки, повторюся — це стандартна відповідь, винятки можливі», — підсумовує Валерія Лутковська. Вона також каже, що в практиці Європейського суду щодо України вже були випадки, коли в одне провадження об'єднували десятки тисяч однотипних позовів. Це відбувається для економії зусиль і часу суду, коли об'єкт позову є ідентичним у великій кількості заяв.
Самопроголошені республіки живуть у межах своїх власних жорстких реалій — ті ж Маріуполь, Краматорськ і Добропілля у всіх державних «ЗМІ ДНР» (а іншого, наприклад, телебачення та радіо там немає) офіційно називаються «окупованою Україною територією ДНР».
Увесь місцевий держапарат, уся зовнішня реклама пронизана гаслами про інтеграцію з Росією, а підприємці, лікарі, учителі й навіть сантехніки в ЖЕКах втрачають можливості працювати, не маючи принаймні паспорта «ДНР», а як наслідок — і громадянства РФ.
І звернення до українських судів громадян України розцінюються як «зрада батьківщини», поїздки через лінію зіткнення — ознака нелояльності, а зараз вони ще й максимально обмежені під приводом пандемії COVID-19.
Тисячі позовів до ЄСПЛ вимагають визнати як цю реальність, так і ідею про неможливість звернення в національні українські суди для постраждалих від обстрілів громадян України уже від Страсбурга. Водночас у якісно складених позовах у ЄСПЛ напевне достатньо документів із двоголовим орлом, які за задумом організаторів процесу Європейський суд також повинен узяти до відома як легітимні.
Виходить, що багато тисяч позовів з «Л/ДНР» — це передусім не про вимогу від України мільярдів євро та компенсації конкретним людям з їхніми конкретними бідами. Це радше про визнання обмеженої легітимності самопроголошених республік, про інформаційну кампанію, яка виставляє Україну одним зі світових лідерів за порушеннями прав людини. Чи варто тоді дивуватися тисячам і тисячам нашвидкуруч зібраних позовних заяв, за якими тепер нудні європейські бюрократи від юриспруденції вимагають доказову базу.
Автор: Дмитро Дурнєв, Spektr.Press. hromadske публікує матеріал за підтримки «Медиасети»