«Нас продав іспанець!». Партійці Шарія викривають «вождя»
Про Анатолія Шарія та його партію є багато розслідувань. Його звинувачують у фейках, маніпуляціях і сумнівних фінансах. Проте ці викриття майже не діють на його прихильників, бо йдуть від опонентів і недругів.
Останні місяці (період виборів і старт роботи нових місцевих рад) кардинально змінили ситуацію. Негативний бік Шарія почали помічати й показувати ті, хто довгий час були його прихильниками та однопартійцями.
Ми на кілька діб потрапили до інформаційної «бульбашки» активістів «Партії Шарія» і зсередини побачили процес розчарування шаріївців у лідері. Вони нарікають на перетворення партії в рабсько-кріпосну систему, коли партійні осередки легко передаються в управління іншим, а всіх незгодних дискредитують і залякують.
Причини провалу «Партії Шарія» на виборах
«Вітаю нас із чудовим результатом на місцевих виборах… Одержати такий результат, який ми взяли — це досягнення», — підсумувала місцеві вибори Ольга Шарій. Саме вона є головою партії.
Проте тріумфальна промова суперечить цифрам. Ще другого жовтня на ФБ-сторінці «Партії Шарія» за підписом тієї ж голови опублікували інфографіку з їхніми рейтингами. Ніби саме ці цифри відповідали реальній підтримці шаріївців. Якщо порівняти їх із підсумками виборів, то можна побачити, що партія отримала в 1,5-2 рази менше, ніж сподівалася. І не пройшла до міськрад Дніпра, Херсона та Кривого Рогу.
Загальна картина підсумків виборів ще сумніша. У місцевих радах по всій країні «Партія Шарія» отримала лише 52 мандати. Це 43-є місце серед усіх партій. Для прикладу, «Перемога Пальчевського» здобула 62 мандати. Для партії з парламентськими амбіціями це колосальний провал.
І після виборів партійці почали відкрито говорити про причини цієї невдачі. Один із викривачів — уже колишній головний модератор «Партії Шарія» Дмитро Рибаков. Він один із тих шаріївців, які зазнали нападу в червні 2020-го. У грудні на своєму YouTube-каналі він почав вести стріми з викриттям внутрішньої партійної кухні.
«З’явилися «парашутисти». Активом забивали технічні місця, непрохідні. Багатьох активістів викинули зі списку», — пояснював Рибаков принципи формування виборчих списків. Тобто замість активістів «Партії Шарія» на прохідних місцях з’являлися люди, які до партії жодного стосунку не мали. Це призвело до відходу активістів від справ у ключових регіонах.
Обурення шаріївців викликали не лише принципи формування виборчих списків, а й відмова партії від участі у виборах до різних місцевих рад. Загалом по країні обирали депутатів у 792 ради. «Партія Шарія» брала участь у виборах лише до 49. «Ішли туди, де впевнені в наших командах», — прокоментувала після виборів Ольга Шарій.
Рибаков озвучив інше пояснення. Він назвав дві можливі причини відмови від участі: «Перша — не змогли знайти своїх людей. Друга — хтось свідомо віддав ці регіони, тому що підігріта аудиторія прийде на вибори, не побачить у бюлетені «Партію Шарія» — і нескладно здогадатися, за кого вона віддасть свій голос».
Рибаков не називає конкретну партію, до якої відійшли голоси прихильників «Партії Шарія». Проте інші шаріївці кажуть у цьому контексті про політичну силу Віктора Медведчука — «Опозиційну платформу — За життя». Факт співпраці двох партій усередині грудня підтвердив сам Медведчук. «Фактично в усіх областях, де вони пройшли, ми з ними співпрацюємо. І конфігурації з розподілу посад здійснюємо разом із ними», — пояснив нам проросійський політик.
Одеса. Куратор з ОПЗЖ на вхід, головний шаріївець — на вихід
1 грудня «Партія Шарія» оголосила про виключення зі своїх лав двох одеситів: Олексія та Олега Нагаткіних (сина і батька). Перший був лідером одеського осередку, обрався до Одеської міськради, другий — до районної. Згідно з офіційними документами, саме вони були одними з найбільших фінансових донорів партії у 2020-му році.
Причиною виключення назвали порушення партійної дисципліни та інформацію про можливий підкуп на користь одеського міського голови Геннадія Труханова.
Сталося це після того, як Олексій Нагаткін і ще одна депутатка від «Партії Шарія» Ганна Шабанова проголосували за кандидатуру секретаря міськради, яку запропонував Труханов. Інші депутати-шаріївці участі в голосуванні не брали. В одеській міськраді вони разом з ОПЗЖ залишилися в меншості.
Наступного дня на YouTube-каналі Анатолія Шарія з’явилося відео «В бараке крыса. Поступаем резко, как и обещали». Там він озвучив інформацію про підкуп Трухановим двох депутатів. «Олексій Нагаткін, який же ти тупоголовий. Те, що ти продався — побачили, складно було не побачити. Нагаткін моментально виключається з «Партії Шарія». Одесити голосували за «Партію Шарія». Ти жодного стосунку до «Партії Шарія» не маєш. Ти просто продажна мерзота», — заявив лідер політсили.
Відповідь Нагаткіна не забарилася. 26 грудня він розповів, що ще в лютому 2020-го в одеського осередку «Партії Шарія» з’явився куратор від ОПЗЖ. Навіть описав кілька акцій, де від рук опонентів постраждали активісти партії, але все це робилося лише для піару цього куратора: «Побили, щоб зробити картинку, а депутатами стали люди, які проголосують тільки так, як вигідно ОПЗЖ або їхнім бенефіціарам».
Наступного дня Нагаткін опублікував у фейсбуку відео, на якому в партійному офісі обговорювалося питання формування виборчих списків, із супровідним підписом: «Нас ламали, щоб були кандидати з ОПЗЖ. Толік і його клеврети з Києва вкрай очманіли. Найвідданіший прихильник зрозумів, як нас продав іспанець».
Нагаткін описує, що підсумковий список кандидатів на вибори спустили згори «рішенням лідерів». Як наслідок, у перших десятках списків до міськради та облради залишилися лише по двоє активістів-шаріївців, а 14 із 20-ти прізвищ раніше взагалі не були відомі одеським прихильникам Шарія. Натомість сайт «Думская» розпізнав у списку цілу низку осіб, пов’язаних із Віктором Баранським. Нині він — депутат одеської міськради від ОПЗЖ.
Найцікавішою серед представників ОПЗЖ в одеському списку «Партії Шарія» є Олена Зефнер. Вона — співзасновниця приватної школи «Лідерс» дружини Баранського. А ще — московська тамада та професійна конферансьє.
Також Нагаткін стверджує, що з 47-ми осередків партії по області «лідери» пустили на вибори лише 4 — попри те, що влітку політична сила мала обласний рейтинг 11,7%. Колишній лідер одеського осередку зазначає, що це був «перелив» рейтингу від Шарія до ОПЗЖ. Саме через такий обман одеських активістів відбулося катастрофічне падіння рейтингу «Партії Шарія», вважає Нагаткін.
Харків. Зміна спонсорів
Харків цікавий тим, що тут живе родина колишнього регіонала Володимира Кацуби. Його називали фінансистом «Партії Шарія». Рух «Чесно» проаналізував фінансові звіти партії і виявив, що у 2019-му її на 83% профінансували харків’яни.
Дружина Кацуби, Наталія Гордієнко, досі формально зазначається головою харківського осередку. Але якщо на торішніх виборах до Верховної Ради вона балотувалася від «Партії Шарія», то на місцевих до списку вже не потрапила. Сам Володимир Кацуба опинився серед кандидатів до Харківської райради від «Блоку Кернеса». І після виборів став головою цієї ради.
У Харкові список «Партії Шарія» очолив колишній фітнес-інструктор, активіст партії Микита Роженко, якого влітку жорстоко побили.
А от далі купа кандидатів, які до «Партії Шарія» жодного стосунку не мали. Зокрема Сергій Світличний. Він зазначений як начальник підрозділу ТОВ «Євро Смарт Пауер». Це мережа заправок «БРСМ-нафта», яку журналісти Bihus.Info викрили у фінансуванні Шарія.
Також у списку знайшлися місця для колишніх міліціонерів та судді. Загалом із 7 обраних депутатами міськради лише двох можна було побачити на акціях «Партії Шарії».
Не знайшлося місця у списку для Зої Кускової. Її називають близькою саме до дружини Кацуби — Наталії Гордієнко.
15 вересня, напередодні затвердження виборчих списків, Кускова заявила, що пішла з «Партії Шарія», бо «в неї з лідерами зовсім різні внутрішні цінності». Також вона розповідала, як створювала команду партії в Харкові. І в грудні підсумувала: «Уся ця команда нікуди не пройшла. Ніхто з команди не пройшов до місцевих рад».
Зміни політичних симпатій Шарія Наталія Гордієнко не коментує. Проте наші співрозмовники з Харкова пропонують звернути увагу на її ФБ-сторінку. Останніми місяцями лідерка осередку «Партії Шарія» публікує «вислови великих людей». Наприклад, допис від 11 вересня: «Не люблю щурів. Особливо, коли це люди».
Дніпро. «Здувся, як "шарік"»
До Дніпровської міськради «Партія Шарія» не потрапила — отримала лише 4,3% підтримки. У самій партії це пояснили фальсифікаціями з боку Загіда Краснова. Останній був головним конкурентом чинного міського голови Дніпра Бориса Філатова.
У спроможності опозиційного кандидата щось фальсифікувати наші співрозмовники з Дніпра сумніваються. І провал пояснюють історією, яка трапилася ще напередодні старту виборчої кампанії.
Наприкінці липня Шарій вирішив закрити дніпровський осередок. Привід — лідер осередку Олександр Шишко нібито продав партійну організацію Олександру Петровському, якого суд забороняє називати кримінальним авторитетом «Наріком».
«Пів міста знало, що вони під кураторством цієї людини. Вона домовилася з керівником місцевого осередку «Партії Шарія», дала йому величезну зарплату, автомобіль, забезпечила охороною та особистим захистом», — розповів Шарій 28 липня у відеоблозі.
Уже за кілька днів відеозвернення у відповідь записав Шишко: «Я продався Петровському та Олійнику і рейдернув партію в Дніпрі? Ви образили мене, натякнувши, що я отримав за це 2 мільйони доларів. Виходить, що я рейдернув партію сам у себе. І от питання: а може це ви продали осередок панам Гуфману, Корбану і Філатову?»
У наступному відео Шишко не запитував, а прямо вказував на продаж Шарієм партійного осередку. Також місцевий лідер шаріївців попереджав інші партійні організації: коли ціна буде вигідною, «лідер» продасть і вас. «Вас зливатимуть чи продаватимуть ОПЗЖ. Як виявилося, ми — однопартійці — лише товар для нього», — заявив тоді Шишко.
Але й на цьому не зупинився. У наступних відео він уже закидав Шарію, що саме той отримав $2 мільйони за дніпровську організацію партії. І вже до колишнього свого політичного лідера звертався як до «шаріка»: «Ти здувся, як "шарік"».
Як прозріли головні шаріївці
Одеса, Харків і Дніпро — не єдині міста, де відбулися скандальні зміни керівників «Партії Шарія». Вони найпоказовіші. Під час підготовки цього матеріалу ми дізналися і про ротації партактиву в Запоріжжі та Маріуполі, «парашутистів» у Краматорську, провал у Києві. Усе це також можна було б описати.
Але важливе інше. Усюди видно єдиний підхід до політичної сили. Одні розбудовували партійні осередки, ризикували здоров’ям на акціях із червоними кульками, мали прагнення (часто ідеалістичні). А потім партійні лідери все це обнулили.
І тут важливо, що про партійні порядки та лідерів говорять не опоненти шаріївців, а ті, хто стояв із цією родиною пліч-о-пліч.
З цих людей на фото починалася розбудова «Партії Шарія». Вони вкладали в партбудівництво свої зусилля, час і гроші.
Щонайменше п’ятеро осіб із зустрічі у Відні вже не є прихильниками Шарія. Колишні шаріївці описують те, що побачили зсередини: маніпуляції, зверхність, зневагу навіть до однопартійців і залякування.
«Блогів Шарія практично не дивилася, навіть бувши в партії. Навіщо це нам? Чому ми такі тупі? Анатолій здогадується, що в нього не надто розумний та обдарований глядач», — розповідає колишня активістка «Партії Шарія» Зоя Кускова.
«Заради бабла він створив політичну піраміду, побудовану на методах нейролінгвістичне програмуванняНЛП, як секту з онлайн-політичними проповідями… Він не людина, а гидота», — каже колишній лідер осередку в Дніпрі Олександр Шишка.
«Чи є страх через те, що мені можуть мстити? Так, тенденція така є. Вожді дуже люблять цю історію, — говорить колишній головний модератор «Партії Шарія» Дмитро Рибаков. — Чи боюся я за життя? Так. Але це мене не зупиняє. Якщо в якийсь момент я зникну — ви знаєте, хто винен».