Науковці з'ясували, що заколисування однаково присипляє людей і мух. Це може стати ключем до розгадки нашого сну
Група науковців з Університету Томаса Джефферсона провела найбільш масштабне й детальне дослідження заколисування та його впливу на сон. Учені змогли визначити, що ритмічні погойдування впливають не тільки на людей, а й на мишей і навіть плодових мух (дрозофілів). Ці дані можуть стати ключовими в дослідженні сну людини.
Результати наукового дослідження вчені опублікували в журналі Cell Reports.
Зокрема, науковцям вдалося з'ясувати, що заколисування допомагає заснути не через сенсорну адаптацію в процесі погойдування, а завдяки звиканню до певного стимулу.
До того ж експеримент із мухами показав, що заколисування допомагає менше відволікатись на інші чинники (наприклад, світлові імпульси), які розбудили б комах. Так, науковці змогли змусити комах заснути незалежно від Біологічні процеси, пов'язані зі зміною дня і ночі.циркадних ритмів та освітлення. Причому сон дрозофіли, яку науковці «заколисали», не відрізнявся за якістю від звичайного сну, навпаки ㅡ комахи після нього поводили себе активніше.
Для свого дослідження науковці обрали дрозофіл через схожість нейронних механізмів із людиною. Вивчати вплив погойдувань одразу на людині було важко через складність людського мозку. Ефективність заколисувань раніше помітили й у мишей, та їх мозок також був би занадто складним для спостережень.
Щоб з'ясувати, як ритмічні погойдування впливатимуть на комаху, науковці помістили муху на поверхню, що постійно вібрувала. Спершу муха була активною, та згодом почала звикати до вібрацій і врешті заснула.
Цю методику перевіряли на трьох різних видах плодових мух і з різною тривалістю вібрацій. Результати показали, що заколисування в будь-якому разі знижує активність комах, особливо якщо їх присипляли вдень.
Оскільки вплив заколисування на сон міг бути наслідком як звикання, так і сенсорної адаптації (зміни чутливості до подразника), учені перевірили, як комахи спатимуть за різних умов: за постійної вібрації протягом години та за періодичної протягом 2 хвилин.
Як виявилось, мухи, що звикли засинати після довгого заколисування, не могли заснути від коротких погойдувань, і навпаки. Це говорить про те, що в основі впливу заколисування на сон, найімовірніше, лежить механізм звикання до певної тривалості, а не сенсорної адаптації до періодичності.
Потенційно це відкриття може допомогти науковцям розробити методику лікування проблем зі сном у людей, хоча висновки, зроблені з дослідження на комахах, не говорять про те, що аналогічні процеси властиві й нам.
Наразі вчені планують продовжити дослідження та з'ясувати, як на процес засинання та якість сну впливають звуки й запахи.