(Не)схуднути до літа. Три історії про тих, хто не хоче скидати вагу до відпустки

Звичайно, є. Літо — це необов’язково про схуднення. Громадське зустрілося з трьома людьми, які не худнуть до літа.

«Мені подобаються мої форми»

Тетяна, модель плюс-сайз

Тетяна Котьолкіна — модель плюс-сайз, генеральна директорка конкурсу Miss Top Of the World Plus Size Ukraine, засновниця проекту «Краса розкриває серця», який має на меті популяризацію жіночої краси та індивідуальності кожної жінки, незважаючи на вік, фігуру та фізіологічні особливості тіла.

Раніше я працювала економісткою, сиділа в жахливому кабінеті з купою звітів. Я просто помирала від нудьги і не розуміла, що там роблю.

Вже тоді я любила фотографуватися — дивилася на фото і думала: я богиня... Але тоді я не знала, що існують плюс-сайз моделі.

У мене завжди були пишні форми – у нас в родині всі жінки пишнотілі.

В 10 років у мене почали рости груди, і я дуже переживала через це. Коли я казала своїй подрузі, що у мене груди ростуть, вона говорила: «Це у тебе жир росте».

А це був не жир, це реально були груди!

Я почала розвиватися раніше, ніж мої однолітки. Коли в моїх однокласниць ще не було талії, грудей чи попи, я вже була фігуристою, на мене вже звертали увагу старшокласники.

Мені казали про щось: не можна, тобі не пасуватиме. Може, й не пасувало, але я одягала коротку спідницю.

Мені казали: не фарбуй очі яскравим, я все одно фарбувала синім чи зеленим.

Я була такою маленькою революціонеркою з самого дитинства, і ніколи не розуміла, чому всі люди мають бути однаковими, чому є якісь стандарти…

Я запитувала батьків, але не отримувала відповіді. Можливо, вони самі не розуміли.

Я вирішила, що треба щось змінювати, хоча у мене було дуже багато комплексів.

На тебе можуть глянути, і вже здається, що з тобою щось не так, ніби вони говорять: «О, глянь, яка задниця пішла», і ти вже думаєш: «Блін, а може, справді зад великий?

…За півтора роки я народила двох дітей.

Після перших пологів я не встигла схуднути, потім я завагітніла і народила другу дитину. Вага наклалась на вагу. Я набрала 15 кілограмів.

Я поставила собі ціль схуднути і за півроку скинула ці 15 кілограмів. Я дійшла до 86-87 кілограмів, які в мене були до пологів, і вже ця вага нікуди не йде.

Жирочок у мене є, звичайно, не без нього, але я почуваюся чудово.

Коли ти почуваєшся комфортно, я не думаю, що треба себе ґвалтувати і худнути далі. Навіщо?

Зараз пишнотілі жінки розкриваються, вони перестають носити балахони, відкривають свої шикарні груди, підкреслюють талію. Раніше такого не було.

Я не розумію, коли кажуть «нестандартний розмір». Кожна людина індивідуальна, і кожна людина — це і є стандарт. Стандарт для себе.

«Мій мінімум — 36,5 кілограмів»

Ірина, юристка

Ірина Кухта — юристка, громадська активістка. Вона розповідає, що все життя була худою й ніколи не зважала на свою вагу. Проте настав період, коли вага стала критично низькою. Зараз Ірина важить 42 кілограми і намагається набрати бодай ще кілька.

Моя нормальна вага — плюс-мінус 45 кілограмів при зрості 155 сантиметрів. Мінімум, якого я досягала, це 36,5. Це було через велике навантаження: диплом, закінчення універу, переїзд. Була купа біганини, коли ти не встигаєш піклуватися про себе, дбати про сон і їжу. А коли мало спиш і мало харчуєшся, то починаєш втрачати вагу.

В нашому суспільстві «ти схудла» не вважається проблемою, це вважається компліментом. І коли мені це казали «О, Іра, ти схудла», я думала: ну окей.

А потім проходить місяць-два, і організм починає відчувати нестачу ваги.

Це погане самопочуття, мало сил, постійно хочеться спати. Я часто застуджувалася, і в мене часто боліла голова.

Всі мої ровесниці завжди думали, що треба худнути, ходити в спортзальчик, заливати з нього фоточки в інстаграм.

Я цього ніколи не розуміла, і в мене й не було такої потреби – думати про зайву вагу.

Проблема така: всі хочуть досягнути мінімальної ваги, тож коли я почала шукати в гуглі, як набрати вагу, там виявилося дуже мало якісної інформації. Це був челендж навіть для лікарів, до яких я зверталася.

Вони казали мені: їжте. А як їсти, що їсти? Якщо ти їси мало, тобі кажуть просто їж більше, і тобі насипають величезну порцію, яку ти просто не можеш у себе запхнути.

У мене завжди був список справ на день, університет, робота тощо, але там ніколи не було їжі, і вона нарешті з'явилася.

Я намагаюся виділити мінімум 40 хвилин, щоб нормально поїсти і не поспішати. Також довелося налагодити свій сон. Коли ти погано спиш – ти погано їси. Коли ти погано спиш, організм під час активності витрачає більше енергії, і ти худнеш.

Взагалі, треба більше піклуватися про себе, і думати, що, може, не треба себе так навантажувати: небо не впаде, якщо відкласти щось на завтра чи сказати, що ти не можеш це зробити.

«Заняття спортом додає впевненості»

Володимир, тренер, радіаційний еколог

Володимир Костюк — тренер, власник одного з київських тренажерних залів, викладач дієтології та радіаційний еколог. Він займається спортом вже понад 20 років і вважає, що тіло повинне бути здорове, гнучке та функціональне. Намагається не виходити за межу 100 кілограмів, бо почувається «неповоротким».

До того, як я почав займатися саме з залізом, я був досить худий. При зрості 178 см в мене вага була близько 60 кілограмів.

В юності хотілося виглядати потужніше, щоб м'язи були. Ну й крім того, у мене з дитинства дефект мовлення, я гаркавлю, тож я хотів навчитися себе захищати.

Коли я починав займатися бойовими мистецтвами, як і кожен новачок, я припускався маси помилок. Одна з основних — це уявлення про те, що чим більше ми займаємося, тим краще.

Я міг по п’ять годин у залі тягати штангу, гантелі, без жодної системи, без жодного плану, і від цього я страшенно втомлювався.

Тренуватися мене ніхто не вчив. Я читав книги, аналізував інформацію.

Я біолог, я добре розумію основи процесів, які відбуваються в нашому організмі.

Дієти дають лише короткочасний ефект, але при цьому перебудови організму не відбувається.

Для того, щоб дійсно змінити своє тіло, треба перебудувати спосіб життя.