«Нова "Богдана" для нас — як "Мерседес"»: як працює перша українська самохідна артилерійська установка
«Гармата, снаряд, вогонь!» — кричить командир взводу, за мить перед цим передавши навіднику дані про ціль.
Артилеристи подають у комору гармати американський снаряд — гучний звук вибуху, ліс довкола наповнюється димом, звідусіль чути відлуння. Снаряд в польоті на ворожі позиції.
Це працює розрахунок 2С22 «Богдана» — САУ з гаубицею калібру 155 мм, на колісному шасі. Це перша така установка, розроблена Україною за стандартами НАТО.«Богдани» — першої самохідної артилерійської установки українського виробництва.
Бойове «хрещення» відбулося під час битви за острів Зміїний у 2022 році, активне застосування на фронті почали вже у 2023-му. Підрозділ однієї з бригад Збройних сил, роботу якого фільмує hromadske, отримав на озброєння ці колісні гаубиці два місяці тому. Фактично вони тестують «Богдану 3.0» — передають виробникам свої відгуки, а ті своєю чергою продовжують вдосконалювати цю САУ «натівського» калібру.
«На цій версії підняли кліренс, щоб вона не чіплялася за пеньки, — це вже високопрохідна машина. Водії задоволені, що можуть працювати вже на таких зразках», — розповідає про одне з останніх вдосконалень на «Богдані 3.0» командир батареї Максим. Він відзначає і камери з нічним баченням, а також спеціальну фару для їзди вночі, яка дозволяє водіям лишатися непомітними для ворожих дронів.
Краматорський завод почав розробляти «Богдану» у 2016-му, а за два роки її вперше продемонстрували на параді до Дня Незалежності. Утім, серійне виробництво розпочали лише після повномасштабного вторгнення — через судову тяганину між заводом та Міністерством оборони.
Виготовлення 155-калібрових гармат розв’язало одразу кілька проблем. Власне виробництво дозволяє ремонтувати й доопрацьовувати гармати в Україні. А уніфікація з натівськими зразками дає змогу використовувати 155-міліметрові снаряди від партнерів і уникнути нині рідкісних на світовому ринку «радянських» калібрів, як-то 122 мм та 152 мм.
Коли стало відомо, що Україна розроблятиме власну САУ, експерти гадали, яким буде шасі — гусеничним чи колісним. Нині «Богдана» працює на колесах, саме ця — на чеському шасі Tatra. На полі бою це має свої переваги.
«Вона може швидко відпрацювати, переміститися, знову відпрацювати. Тобто вона маневрова, а це убезпечує особовий склад розрахунку. Ми можемо підкрастися, відстрілятися й швиденько звалити. Якби це була Те саме, що гусеничне шасі чи плазун — рушій самохідних машин, у якому тягове зусилля створюється шляхом перемотування гусеничних стрічок.“гусянка”, так швидко не вийшло б», — пояснює командир взводу Олександр переваги колісної версії «Богдани».
Однією з ключових проблем «Богдани» першого покоління був процес заряджання: військовим власноруч доводилося підіймати, а потім заштовхувати тяжкі снаряди та заряди до камори гармати. У покращеній версії САУ вже має досилач, який доправляє снаряди автоматично. Утім, як кажуть самі артилеристи, цю складову варто доопрацьовувати — бувало, стрічка заклинювала чи не до кінця доїжджав снаряд. Тому сьогодні артилеристи продовжують заряджати «Богдану» власноруч — так поки надійніше. Та попри деякі «сирі» елементи, головною перевагою «Богдани» військові називають її точність.
«Уже під час великої війни вона зарекомендувала себе як дуже точна і надійна зброя. Зміни йдуть тільки на краще. Усі ми розуміємо, що під час активних бойових дій створити шедевр не вийде. Шишки набиваємо на полі бою», — ділиться досвідом командир батареї Максим. Він просить не називати українську гаубицю «Французька САУCAESAR на мінімалках», бо на полі бою «Богдана» проявляє себе не менш вправно.
Детальніше про бойову роботу розрахунку «Богдани» — дивіться в репортажі hromaske.