Палає серце Франції. Що варто знати про собор Нотр-Дам у Парижі
Близько сьомої вчора 15 квітня сталося те, чого ніхто не міг очікувати: в центрі Парижа загорівся всесвітньо відомий Собор — Нотр-Дам. Полум’я швидко охопило будівлю, на місці працювали близько 400 пожежників, французькі медіа перейшли у режим прямої трансляції, на місце події прибув президент Франції Еммануель Макрон. Свої співчуття французам висловили політичні лідери багатьох країн.
Попри зусилля пожежників, загасити пожежу до завершення дня не вдалося. Будівля палала 12 годин. Повністю зупинити вогонь вдалося вранці 16 квітня.
Поки пожежники намагаються врятувати бодай частину культурної пам’ятки Громадське розповідає, що треба знати про Нотр-Дам.
Чому така назва?
Cathédrale Notre-Dame de Paris — ось повна назва собору. Зазвичай її перекладають як «Собор паризької Богоматері». Але прикметник «паризький» (de Paris) стосується собору, а не Богоматері, тому правильніше було би перекласти його як «Паризький собор Богоматері» або «Паризький собор Богородиці».
Notre Dame («Наша Пані») — типове французьке позначення Діви Марії або Богородиці, що походить від латинського звернення domina nostra (найближчим до французького є італійське звернення Madonna, «моя пані»). В Нотр-Дамі було близько 37 різних зображень Марії.
Собор (cathedrale) Богородиці в Парижі один — але є кілька менших церков Богородиці, église Notre-Dame. У Франції загалом кілька десятків інших соборів «Нотр-Дам»; церков, присвячених Богородиці, значно більше.
Але цей, паризький, — найбільший, один із найдавніших і найславетніший.
Коли будувався?
Більшу частину того Нотр-Даму, який ми знали, будували понад двісті років. Почали його 1163-го (перший камінь заклав єпископ Моріс де Сюллі) за правління Людовика VII Юного. Завершили — 1330-го року, за правління Філіпа VI.
Утім, деталі продовжували будувати й потім — і в епоху ренесансу, і в епоху бароко. Велику реконструкцію Собору здійснили вже у ХІХ столітті.
Порятунок у ХІХ столітті
У ХІХ столітті собор був на межі руйнування. Однією з причин був час. Іншою — антирелігійні та антимонархістські настрої деяких частин французького суспільства. Не приймаючи реставрацію монархії 1814 року, вони спрямовували свою агресію, зокрема, і проти релігійних пам’яток. Собор став жертвою багатьох атак.
Ключову роль в його порятунку відіграв Віктор Гюґо зі своїм знаменитим романом «Собор паризької Богоматері».
Опублікований у 1831 році, роман був одним із найпотужніших літературних творів епохи, що прагнув реабілітувати Середньовіччя перед атаками тих, хто волів радикального заперечення минулого. Роман Віктора Гюґо був натхненням для цілого руху, що ставав на захист пам’яток.
1844 року розпочалася грандіозна реконструкція собору. Скеровував її архітектор Віоле-ле-Дюк. Реконструкція тривала 20 років, до 1864-го. Чимало знайомих нам елементів собору, зокрема шпиль, який впав унаслідок нинішньої пожежі, — саме з тієї епохи.
Французькі мистецтвознавці сьогодні висловлюють надію, що Нотр-Дам відбудують — так само, як це зробили майже двісті років тому.
Символічні події
Історик Жуль Мішле казав, що Нотр-Дам «сам по собі є книгою історії». І це справді так: із собором пов’язано чимало символічних речей — як для Франції, так і для всієї Європи.
Собор є в чомусь «точкою відліку» — не тільки культурною, але й суто географічною. Саме перед ним розташована так звана «точка відліку всіх доріг Франції»: «точка нуль» французької географії.
У середньовіччі та ранньомодерній добі Нотр-Дам був головним собором короля та його двору. Людовік Святий, Філіп Красивий, Франциск ІІ, Марі Стюарт, Генрих IV, Людовик XIV — усі вони пережили в соборі важливі для себе події: шлюбні церемонії, молитви на честь завершення війни, зібрання генеральних штатів і т.д.
Під час Французької революції кінця XVIII століття собор постраждав від варварських нападів: багато скульптур були розбиті, голови статуй монархів були відтяті. Коли якобінці вирішили замінити католицьку релігію на «культ Вищої істоти», собор перейменували в «храм Розуму», а вівтарну частину перетворили та «вівтар богині Розуму» (розум, la Raison, французькою мовою — жіночого роду).
Коли ж Наполеон вирішив помиритися з католиками та встановив «конкордат» («згоду») із Ватиканом, Собор знову став християнським, а Франція перетворилася на повноцінну «Імперію». Саме тут у 1804 році Папа Пій VII коронував Наполеона імператором. І це мало своє історичне значення: французьких королів коронували не у паризькому, а в реймському Нотр-Дамі.
Тож коли, через 30 років, Віктор Гюґо писав про собор свій знаменитий роман, — він намагався реабілітувати середньовічний спадок собору, готичну культуру — як проти «республіканської» Революції, так і проти «імперського» Наполеона. І якобінці, і Наполеон проголошували вищість античності (грецької чи римської) над середньовіччям; Гюґо ж повертав французьку культуру до її середньовічного і готичного коріння.
Пізніше, за часів Наполеона ІІІ, за правління префекта Парижа барона Османа, все місто перебудували. Замість вузьких середньовічних вуличок постали широкі бульвари та просторі площі. Саме ця перебудова дала можливість бачити Нотр-Дам таким, яким ми його знаємо. Раніше його закривали безліч будівель; від середини ХІХ століття він стоїть перед порожньою площею, відкритий для погляду.
У ХХ столітті собор також був місцем важливих подій. Тут співали Te Deum (католицький гімн з подякою Богові) після закінчення Першої світової та Другої світової війни.
Тут після смерті відспівували президентів Франції — генерала Де Ґолля, Жоржа Помпіду та Франсуа Міттерана.
Нарешті, тут щороку відбувалося міжконфесійне служіння в пам’ять жертв українського Голодомору.
Цифри, які приголомшують
Собор був найвідвідуванішою культурною пам’яткою Франції. Сюди приходили (уявіть собі!) 13-14 мільйонів людей на рік.
Довгий час він був найвищою будівлею Парижа: шпиль сягав 96 метрів; башти сягають 69 метрів.
Баштами можна було (і, сподіваємося, ще можна буде) піднятися пішки: 422 кроки — і ви нагорі, бачите весь Париж як на долоні.
У Нотр-Дамі — другий за розмірами дзвін Франції, «Еммануель» (кожен дзвін тут має ім’я). Вилитий у 1686 році, в епоху Людовіка XIV, він важить 13 тон і має 2,5 метри в діаметрі.
Собор також відомий своїм музичним шедевром — Великим органом із понад 7 тисячами труб, 5-ма клавіатурами та 111-ма регістрами.
Чому виникла пожежа?
Наразі точно невідомо, що саме стало причиною масштабної пожежі 15 квітня 2019. Наразі найвірогіднішою версією є зв’язок пожежі із реставраційними роботами, які розпочалися у 2018-му році.
Упродовж своєї багатовікової історії, жодного разу Нотр-Дам не горів. Хоча пожежі в соборах та церквах — явище, яке нерідко трапляється у Франції.
Наприклад, у 1836 сильно постраждав від пожежі Шартрський собор. З часом його реставрували.
А Руанський собор постраждав і від пожежі (в 1940-му), та від бомбардувань ( у 1944-му), і його теж відновили.
Сучасна офіційна статистика: з майже 45 тисяч християнських храмів у Франції, у 65 були зафіксовані пожежі, або підпали лише упродовж 2017 року.
На відміну від багатьох інших, Нотр-Дам не був пошкоджений ані під час Першої світової війни, ані під час Другої світової війни.
У 2018-му році Нотр-Дам почали реставрувати. Реставраційні роботи повинні були розпочатися зі шпилю собору, а загальну тривалість робіт оцінювали до 20 років. Лише минулого тижня зі шпилю демонтували шістнадцять скульптур: 12 апостолів та 4 євангеліста. Скульптури мали оновити та повернути на шпиль.
Чому пожежу не змогли зупинити?
Пожежники відмовилися від ідеї спробувати загасити пожежу з повітря. Вони пояснили, що спроби залити полум’я згори привело б до руйнування структури всієї будівлі.
Офіційний твіт-роз’яснення з’явився після того, як президент США Дональд Трамп запитав у своєму твітері, чому не задіяні гвинтокрили.
Окрім того, пожежники побоювалися зачепити сусідні будівлі.
Що буде далі?
Собор неможливо буде реставрувати — але його можна буде відбудувати, як колись відбудували собор в місті Шартр та Руанський собор.
Декілька годин після початку пожежі, Фундація спадщини повідомила, що внаслідок численних звернень громадян, оголосить загальнонаціональний збір коштів для реконструкції собору.
ЮНЕСКО також повідомили, що нададуть кошти на відновлення собору.