«Партія регіонів. Реінкарнація». Що за партію створює Борис Колесніков і до чого тут Ахметов
Найбагатша людина України Рінат Ахметов публічно відхрещується від зв’язків із політиками та впливу на різні партії, проте це не заважає експертам та журналістам називати «проахметівськими» цілу плеяду політичних сил.
І ось друг дитинства олігарха Борис Колесніков вирішив повернутися до великої політики та оголосив про створення нової партії, яка робить ставку на «професіоналів».
Що це за проєкт, якими є його шанси та навіщо він Колеснікову (чи Ахметову) — читайте в матеріалі.
Третій проєкт мільйонера
Останнім часом про Колеснікова не було нічого чути, і здавалося, що політичну кар’єру він завершив. І навіть коли ЗМІ почали писати про створення нової партії, його пресслужба це заперечила.
«Мене, окрім хокею, бізнесу та благодійності, наразі нічого не цікавить», — йшлося у відповіді на запит «Радіо Свободи» на початку травня.
Проте вже наприкінці того місяця Колесніков представив свій новий проєкт — партію із До слова, в Росії була партія під назвою «Наш дом — Россия» з ліберальною ідеологією, але, як і належить лібералам у Росії, політичних перемог домогтися їм не вдалосьназвою «Україна — наш дім».
Це вже третій політичний проєкт уродженця Маріуполя, власника кондитерської компанії «Конті», який зі 190 мільйонами доларів посідає 55-те місце в рейтингу найбагатших людей України за версією Forbes.
Спочатку він був нардепом від «Партії регіонів» протягом трьох скликань і став одним із її лідерів.
Найбільш відомою стала Його призначили в уряд Миколи Азарова на посаду віцепрем’єра — міністра інфраструктуриробота Колеснікова на чолі нацкомітету з підготовки до Євро-2012 з футболу. Його звинувачували у масштабних розкраданнях під час підготовки до турніру.
Проте після Революції гідності, яка фактично знищила «Партію регіонів», офіційного переслідування Колеснікова не було, а сам він став одним із лідерів «правонаступника» партії — «Опозиційного блоку».
Але інший уламок «Партії регіонів» — ОПЗЖ — у підсумку став значно успішнішим. Зокрема, на останніх парламентських виборах в окрузі на Донеччині Колесніков програв кандидату від ОПЗЖ. Зараз же «Опоблок» має рейтинг у 0,5%, тож, схоже, від нього вирішили остаточно відмовитися.
«Професіонали» проти «нових облич»
Ще не встиг Колесніков оголосити про створення нової партії, як її уже охрестили «Партією регіонів 2.0». Водночас ексрегіонал заперечує, що його сила орієнтується на якийсь окремий регіон.
«”Україна — наш дім” — не партія південного сходу, центру чи заходу. Не треба ділити українців за географічними ознаками», — каже Колесніков у своїй рекламі на Facebook, яка, все ж таки, написана російською.
Про старі методи партійного будівництва свідчить акцент не на політичній ідеології (хоч вона і заявлена як соціал-консерватизм), а на залученні «професіоналів» у різних галузях. Такі собі «міцні господарники» по-новому.
«Ми об’єднались, оскільки настає час професіоналів. У нашій партії — люди, не обтяжені вантажем бюрократії та владних інтриг», — йдеться на сайті партії.
Інші до болю знайомі постулати: не допустити деіндустріалізації, «прагматичний підхід» у міжнародній політиці (тобто без конкретного курсу на Захід чи Схід), першочерговість розвитку економіки для досягнення «соціально відчутного результату». Останнє, очевидно, головне гасло партії, адже за пів години одного з інтерв’ю Колесніков повторив його щонайменше 3 рази.
«Колесніков явно намагається відтворити в нових умовах «Партію регіонів». Ставка — на російськомовні регіони й трохи на центр, як і в «Партії регіонів», — погоджується із цією думкою у розмові з hromadske політолог Володимир Фесенко.
Акцент на «професіоналів» він пояснює зміною настроїв у суспільстві.
«Після 2019 року, коли відбувся різкий ухил у бік нових облич і був запит на це, тепер навпаки прийшло розчарування у нових обличчях. Люди вважають, що потрібні люди з досвідом, більш професійні, виник запит на це. Колеснікову явно розповіли про це його політтехнологи», — каже політолог.
Він також додає, що Колесніков вважає себе тим самим «справжнім господарником, який сам робив гроші».
Щодо принципових політичних моментів, то ексрегіонал має доволі обтічну позицію: за унітарну державу, але з дуже широкими повноваженнями на місцях (тобто і не федералізація, але й влада регіонам), за виконання Мінських угод, але «без шкоди українським інтересам» (що є шкодою, а що ні — незрозуміло).
На запитання, чи треба говорити з бойовиками «ДНР» і «ЛНР» напряму, він відповів: «Я вважаю, що будь-які засоби для досягнення миру хороші, якщо вони не утискають інтересів України. Кордони України непорушні, але все інше можна обговорювати».
Ну і куди ж без традиційного популізму.
«Ми хочемо, щоб Україна за двадцять років увійшла до G20. Ми хочемо, щоб Україна увійшла до Європейського Союзу як заможний родич, а не як жебрачка-безприданниця. Весь світ сьогодні стоїть у черзі за американським паспортом. За українським паспортом має стояти черга через усю Європу!» — заявляє про свої цілі партія Колеснікова.
Тінь Ахметова
Крім ярлика нової «Партії регіонів», про політсилу Колеснікова одразу ж заговорили як про новий проєкт олігарха Ріната Ахметова, адже вони давні друзі та завжди були політичними соратниками.
Обидва категорично це заперечують. Колесніков заявив, що олігарх «не в захваті» від його повернення в політику та «зовсім далекий від усього цього». Також Колесніков запевнив, що фінансує партію він сам, а також малий і середній бізнес, і йдеться ще «навіть не про мільйони гривень».
Ідея повернення в політику належала самому Колеснікову, вважає Володимир Фесенко.
«Я думаю, що це ініціатива і проєкт самого Бориса Колеснікова. Він, як і низка інших наших великих бізнесменів, як та муха, що потрапила до меду і ніяк не може вибратися, — вони почали реалізовувати себе в політиці й не можуть зупинитися. Для них це як наркотик. Той же Петро Порошенко яскравий приклад», — каже політолог.
Він також вказує на принципову різницю між минулою політичною діяльністю та нинішнім проєктом — «Партія регіонів» та «Опоблок» були «акціонерними товариствами», а тут Колесніков вперше створює власну партію. Зокрема, в ній немає жодного «опоблоківця».
За словами Фесенка, у Колеснікова конфлікт з колишніми однопартійцями, так званими «газовиками» — Юрієм Бойком та Сергієм Льовочкіним. Колесніков уже заявив, що ці двоє навряд чи будуть в його партії.
А ось із давнім соратником Ахметовим погляди напрочуд схожі. Олігархів в Україні немає, вважає Колесніков. Ахметов також називає себе не олігархом, а інвестором. Великий бізнес, який працює «в білу», не потребує представництва інтересів у політиці, каже Колесніков. Ахметов також наголошує на відсутності інтересу до політики, а його оточення часто акцентує на тому, як «багато» податків прозоро сплачують підприємства олігарха.
Навіть у питанні критики влади Колесніков не йде далеко від соратника по «Партії регіонів» — в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» він доволі компліментарно висловлювався про президента Зеленського. На телеканалах Ахметова президента також не сварять.
І навіть якщо ідея належить не Ахметову, не виключено, що старий надійний соратник в разі потреби не відмовить йому в політичних «послугах».
Україна — його дім
Тим паче коли Ахметову так потрібні «свої люди» в парламенті.
Після останніх виборів до Верховної Ради найбагатший українець постав перед нетиповою для себе ситуацією — у парламент не пройшли орієнтовані на нього партії. Зокрема, «Опоблок», «Радикальна партія» Олега Ляшка та сили колишніх прем’єрів Арсенія Яценюка (він навіть не брав участі у виборах) та Володимира Гройсмана. Всі вони давно «прописалися» на телеканалах Ахметова.
Звісно, у нинішньому скликанні є парламентарі, що «симпатизують» олігарху: його бізнес-партнер Вадим Новинський та ще декілька мажоритарників, що пройшли у Раду від «Опоблоку», окремі депутати в інших політсилах, як-от бізнес-партнер Сергій Тарута чи Михайло Волинець, син якого працює на Ахметова.
Також до орбіти найбагатшої людини України відносять так звану «групу Іллі Павлюка» — «слуги народу», який разом із близько 30 колегами з фракції голосує в інтересах Ахметова.
Проте все це ситуативна і невелика підтримка, особливо якщо порівняти з тим впливом, який Ахметов мав під куполом Ради раніше. І тут в пригоді олігарху — інша важлива «суперздібність»: вміння домовитися з чинною владою, навіть якщо вона до цього не була дружньою.
«Він лояльний до будь-якого президента, зокрема, і до Зеленського, попри проблемні моменти, які виникають», — нагадує Володимир Фесенко.
Водночас ставку лише на одного коня олігарх ніколи не робить. І хоч на телеканалах Ахметова загалом лояльно ставляться до влади, це не заважає їм давати майданчик для піару низці інших проєктів: Ляшку, Смешку, Гройсману, Яценюку.
«Рінат Леонідович розкладає яйця по різних кошиках. Це ж давно розпочалось. З одного боку, він «Партію регіонів» підтримував, а з іншого — опозицію. Він завжди страхується. Треба грати й на російськомовному фланзі, але й зберігати варіанти з роботою на проєвропейському, прозахідному фланзі. Це традиційна тактика Ахметова», — пояснює політолог.
Він додає, що, за його інформацією, зараз олігарх мало опікується новою партією Колеснікова. Проте Фесенко упевнений, що підтримку вона отримає. Тим паче проєкт «Опоблок» вичерпав себе.
«Медійна підтримка точно буде і, можливо, фінансова. Останнє вже залежить від обставин, від того, як проєкт себе проявить і які в нього будуть шанси. А поки, я думаю, найбільшу активність проявлятиме сам Колесніков. Це його ініціатива», — каже політолог.
Тож якщо проєкт Колеснікова «злетить», для Ахметова це добре, якщо ні — він нічого не втратить.
А які шанси?
Для реінкарнації «Партії регіонів» зараз доволі вдалий момент — частина виборців «Слуги Народу» і Володимира Зеленського розчарувалися, а частина прихильників ОПЗЖ буде відходити від партії через блокування телеканалів з «пулу Медведчука». Тож на «ринок» виборців випадає привабливий шматок електорального пирога.
Саме за нього і хоче поборотися Колесніков, та й не тільки він, погоджується Володимир Фесенко. Водночас політолог дуже сумнівається в успішності ексрегіонала.
«Головна проблема — відсутність яскравого популярного лідера. Подібні проєкти можуть спрацювати на місцевих виборах, але для потрапляння в парламент потрібен харизматичний лідер, адже так працює наша політика», — наголошує він.
І справді, якщо подивитись на партії, які в Україні потрапляють до парламенту, майже всі вони мають рейтингового лідера, а решту його команди багато виборців навіть і не знають. Для більшості «Батьківщина» = Тимошенко, «Слуга Народу» = Зеленський, «ЄС» = Порошенко. Колеснікова у цей ряд поставити навряд чи можна.
«У нього дефіцит харизми очевидний, сам він навряд чи зможе виконати цю роль (рейтингового лідера — ред.), хоч, може, в нього є якісь ілюзії та амбіції щодо цього. Іншого персонажа немає, і незрозуміло, чи допустить його появу сам Колесніков, адже це саме його проєкт», — підсумовує Фесенко.