Новий алфавіт — нова політика: як і чому різні країни світу змінювали письмо

Алфавіт протягом останніх ста років змінювали кілька країн світу. І якщо в одних реформа відбулася успішно, то інші опинилися в абетковому хаосі. Які країни міняли абетку і що із того вийшло — розбиралося Громадське.

Казахстан чи Qazaqstan, або сварки через моркву

26 жовтня 2017 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв видав указ про перехід із кириличного на латинське письмо. Процес буде тривалим і має завершитися до 2025 року. Необхідність перейти на латиницю Назарбаєв у зверненні до народу аргументував особливостями «сучасного технологічного середовища, комунікацій, а також наукового та освітнього процесу XXI століття».

Тоді ж, у жовтні, на сайті канцелярії президента з'явився проект нового алфавіту країни, одразу ж викликавши бурхливе обговорення. Оскільки в латинському алфавіті знаків менше, ніж у кириличному, деякі звуки казахської мови запропонували передавати буквою з апострофом. Та проект розкритикували лінгвісти, мовляв, таке написання незручне людям, та й виглядає не естетично. Тому вже наприкінці лютого 2018-го Назарбаєв вніс зміни до указу і проекту абетки. Згідно з новими правилами, замість апострофів використовуватимуть так звані «акути» — значки над буквами.

Для Казахстану це буде вже третя зміна алфавіту за останні 100 років. У 1929-му радянська влада запровадила латинське письмо замість арабської в'язі , та в 1940-му його замінили кирилицею.

У Казахстані, де мешкає багато етнічних росіян, російська мова є другою державною. На її статус перехід казахської мови на латинську абетку аж ніяк не вплине, запевняє президент Назарбаєв. Однак у Москві наміри Астани розглядають як недружній крок, що має на меті вивести Казахстан з російської орбіти ближче до Заходу.

Та і в самому Казахстані не всі радіють переходу на латиницю. По-перше, це виллється в кругленьку суму для державного бюджету, адже доведеться транслітерувати всі книжки, офіційні документи, вивіски на вулицях, дорожні вказівники… Лише в найближчі два роки на «латинізацію» витратять близько двох мільйонів доларів. По-друге, казахи невдоволені тим, як виглядатимуть латиницею деякі слова. В інтернеті з'явилися сайти, на яких можна перевірити, зокрема, написання свого імені новим алфавітом. А користувачі соцмереж висміяли перехід на нову абетку, поширюючи жарт про моркву — у кириличному варіанті казахської «сәбіз». Латиницею морква має писатися «saеbiz» — надто скидається на російське лайливе слово.

Туристичний стенд для фотографування з назвою міста Астана латиницею в центрі Астани, Казахстан, 9 червня 2017 року Фото: EPA/ZOLTAN BALOGH

Азербайджан: геть від Москви, ближче до Анкари

У прагненні перейти на латиницю Казахстан надихається прикладом сусіднього Азербайджану, де латиниця панує з 2001 року. Процес відмови від кирилиці, якою користувалися з 1922 року, запустили одразу ж після розпаду СРСР. Ініціатором виступив президент Гейдар Алієв, який проголосив метою переходу на латиницю «приєднання до світового інформаційного простору». Подейкують, що насправді це сталося під потужним тиском сусідньої Туреччини. Турецька та азербайджанська мови дуже близькі, тож транслітерацію запровадили за прикладом сусідньої держави.

Туреччина: місток на Захід  

У самій Туреччині перехід на латинське письмо відбувся на початку ХХ століття, одночасно з іншими реформами «батька» сучасної країни — Мустафи Кемаля Ататюрка. Він відмовився від арабського алфавіту, який не передавав усю повноту звуків турецької мови, приміром, одна літера арабського письма могла читатися турецькою і як «к», і як «г». Реформа відбувалася блискавично  — почалася в травні 1928 року, а вже 1 січня 1929-го використання арабського письма в Туреччині стало незаконним. За легендою, Ататюрк сам їздив селами з дошкою та крейдою, пояснюючи людям, як писати латиницею.

Історики кажуть, що запровадження латинської абетки повернуло Туреччину обличчям до Європи, водночас відрізавши її від арабського коріння. Через майже 90 років після впровадження реформи, мало хто в Туреччині знає арабське письмо — так звану османську турецьку. Її вивчають в університетах, але більшість турків уже не може прочитати написи на могильних плитах своїх пращурів.

Жінки на поромі, протока Босфор у Стамбулі, Туреччина, 5 листопада 2017 року. На склі напис турецькою мовою латиницею Фото: EPA-EFE/SEDAT SUNA

Молдова: дві назви, одна мова

Молдова запровадила латиницю замість кирилиці в передчутті розпаду СРСР — у 1989 році. Відтак латинське письмо почали використовувати на всій території Молдови, крім утвореної в 1990-х невизнаної Придністровської республіки — там пишуть кирилицею.

У Молдові досі сперечаються, але не щодо письма, а щодо того, як називати її мову — молдовською чи румунською. Конституція країни 1991 року встановлювала румунську державною мовою. Згодом, у 1994-му, в Основному законі державною мовою назвали молдовську. Зрештою Конституційний суд Молдови в 2013 році виніс ухвалу, згідно з якою державна мова — румунська.

За тим, хто як називає мову, в Молдові визначають політичні симпатії. Це питання знову загострилося напередодні парламентських виборів восени цього року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Молдова: одна мова — два імені

Узбекистан: мікс абеток

Узбекистан — ще одна пострадянська держава, яка проголосила перехід на латиницю. Це сталося ще в 1993 році, закінчити транслітерацію планували в 2005-му, потім перенесли на 2010 рік, однак і досі в Узбекистані панують два алфавіти. Латиницю вдалося запровадити лише в школах, підручники повністю перевели на нове письмо. Нею ж підписані назви більшості вулиць і станцій метро. Медіа використовують обидві абетки. На банкнотах написи кирилицею, а на монетах — і кирилицею, і латинкою.

Найскладніше перевчатися держслужбовцям — документообіг в Узбекистані досі ведеться кириличним алфавітом. Перехід на латинську абетку розділив суспільство за віковою ознакою — старше покоління так і не навчилося читати та писати латинкою, а молодше відрізане від літератури, яку видавали протягом останніх 60 років.

Кирилиця для старих, латиниця — для молодих?

Із подібною проблемою стикнулася й Сербія, де кирилицю офіційно визнали єдиним державним алфавітом у 2006 році. В Югославії активно послуговувалися ще й латиницею, однак після її розпаду та війн на Балканах письмо стало політичним маркером. Попри офіційний статус кирилиці, молодь у Сербії набагато частіше послуговується латиницею. Як свідчить проведене у 2014 році опитування, її використовує дві третини людей віком 21-29 років. Кирилицею ж переважно пише і читає старше покоління — ті, кому за 60.

Діти в тролейбусі, Кишинев, Молдова, 3 серпня 2006 року Фото: EPA/DUMITRU DORU