Підтримка буде потужніша і фаховіша. Як допомогти армії просто зараз та у разі ескалації

То як допомагати армії?

Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, третина українців готова чинити збройний опір у випадку російської агресії. Саме це можна вважати найбільшою допомогою своїй країні. Особливо якщо ви маєте воєнний досвід.

Проте армії потрібні не лише ті, хто вміє стріляти, але й медики, сапери, звʼязківці, інженери, водії, кухарі… Зрештою, зробити свій внесок у перемогу можна не лише безпосередньо на фронті.

В Україні є кілька великих благодійних фондів, які займаються підтримкою війська. Насамперед це «Повернись живим» і «Армія SOS». За час свого існування вони зібрали кілька сотень мільйонів гривень, які спрямували на допомогу армії.

Окрім фондів, системним волонтерством для армії займаються і публічні особи. Це Сергій Притула, Роман Донік, Наталя Воронкова, Сергій Стерненко.

Просто скинувши на їхні рахунки будь-яку посильну для вас суму, ви можете допомогти військовим.

Як допомогти військовим без посередників?

Якщо ви маєте друзів чи родичів, які служать у зоні Операції обʼєднаних сил, запитайте у них про їхні потреби. Якщо таких нема, то поцікавтесь, що потрібно для служби, у військових з найближчого від вас пункту постійної дислокації однієї з бригад Збройних сил України. Зрештою, через інтернет можна звʼязатися і з армійцями, які перебувають далеко від вас — сторінки всіх бригад є у «Фейсбуці».

Також можна скинути гроші безпосередньо Міністерству оборони. Їх обіцяють спрямувати на матеріально-технічне та медичне забезпечення війська.

А якщо грошей немає, але є вільний час?

У багатьох містах волонтери роблять просту, але потрібну роботу. Наприклад, плетуть для армії маскувальні сітки. Про такі ініціативи у вашому місті точно писали безліч разів, тож знайти інформацію про різні заходи, на яких роблять корисні речі для армії — не проблема.

«Коли нема грошей, але є бажання, то можна збирати мішки, які військові використовують для будівництва блокпостів, укріплень. Можна приносити старі речі, які потім будуть використані для плетіння маскувальних сіток. У 2015 році, коли було Дебальцеве, то ми тягали абсолютно все. Від проводів і лампочок до буржуйок. Допомагати можна різними способами — можна фінансово, можна інформацією», — розповідає hromadske волонтер з Донеччини Олександр Качура (не плутати з народним депутатом, його повним тезкою).

Тепловізори на фронті у перші роки війни були рідкістю, тож саме на них вирішив сконцентруватись фонд «Повернись живим» на початку своєї діяльності.

«Засновник фонду Віталій Дейнега з тодішніми співзасновниками зрозуміли, що треба робити щось одне. Всі везли все, а це неефективна допомога. Тоді критично не вистачало тепловізорів. Зараз вже десь тисяча тепловізорів є на фронті від „Повернись живим“», — розповідає hromadske керівниця комунікаційного відділу «Повернись живим» Марія Завʼялова.

В який момент відпала потреба «возити на фронт все»?

Дірки у забезпеченні армії держава закривала поступово.

«Роки чотири тому відпала потреба у взутті. Зараз і взуття, і форма дається централізовано у тій кількості, в якій це потрібно. Три роки тому я перестав на фронт тягати їжу. Раніше — то бабусі випікали якісь смаколики, то ще щось. Зараз у цьому немає потреби. Нестача боєприпасів відпала роки півтора тому», — розповідає Качура.

«Коли хтось пише, що йому потрібні шкарпетки чи цигарки, то це беруть на сміх. Люди на першій лінії заробляють не менше 1000 доларів на місяць і щось таке собі купити, навіть якщо зіпсувалось те, що видали — не проблема. Так само з їжею давно немає проблем», — додає у розмові з журналістом hromadske пресофіцерка 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» Ірина Рибакова.

Яким є волонтерство зараз?

Малих організацій, які на початку війни займалися волонтерством, сьогодні майже не лишилося, каже Качура. Натомість великі фонди перейшли до системної роботи.

«Діяльність волонтерів вже поставлена на потік. Коли бригада заходить у зону ООС, волонтери про це знають і одразу приїжджають до батальйонів. Майже завжди вони привозять тепловізори. Якщо якийсь пристрій ламається, то ми віддаємо, вони його ремонтують, і повертають на позиції. А на час ремонту дають нам інший пристрій. Вони не ставлять їх на баланс бригади, а дають під особисте зобовʼязання. І потім, коли бригада йде з ротації, вони забирають, і передають тепловізори наступній бригаді. Найбільш системно таким чином працює „Повернись живим“», — розповідає Ірина Рибакова.

«Зараз ми дійшли до того, що держава поставить тепловізори на облік і волонтерам вже не доведеться їх обслуговувати», — додають у фонді.

Нині один з основних напрямів діяльності «Повернись живим» — навчання і забезпечення коштовним обладнанням тих, хто пройшов відповідні курси.

«Фонд робив школи для снайперів і купував для них високотехнологічні гвинтівки. Так само і з саперами. Людина проходила спецкурс, і потім волонтери їй купували високотехнологічні міношукачі. Тому що у сучасних протипіхотних мін корпус не металевий — їх важко знайти. Такі міни заборонені конвенціями про звичаї війни. Але росіяни їх використовують. На Луганщині було дуже багато протипіхотних мін. Там просто все було ними всіяно. І щоб їх виявити, теж потрібне специфічне обладнання», — розповідає пресофіцерка 93-ї бригади Ірина Рибакова.

Чого потребує армія зараз?

Загалом із забезпеченням армії держава справляється. Волонтери закривають лише специфічні потреби, на які в бюджеті бракує ресурсів.

«Армія досі не забезпечена дронами тактичного рівня. У нас є безпілотні літальні апарати „Лелека“ і „Фурія“. Але потрібні і ті, які повністю замінили б собою Mavic, Autel. Вони коштують по 50-60 тисяч гривень. І це розхідники, тому що їх можуть збивати, вони не так далеко летять», — розповідає Ірина Рибакова.

Також, за словами пресофіцерки, в останні роки значно зменшилась кількість автівок, які передають військовим. Хоча потреба на фронті в них є завжди.

Що буде у випадку ескалації?

Волонтери переконані: якщо російська армія знову почне наступ, підтримка українських військових буде в рази сильнішою, навіть у порівнянні з 2014 роком.

«Більшість працівників фонду військовозобовʼязані. Тож у випадку ескалації вони підуть на фронт, — каже комунікаційниця «Повернись живим» Марія Завʼялова. — Ми маємо досвід, знаємо, як поводиться Росія. Тож і спротив, і волонтерська підтримка буде набагато потужніша і фаховіша. Вже не буде такого, що будуть шкарпетки і вареники возити».

Підтверджує її слова й Ірина Рибакова: взимку 2020-го, коли позиції 93-ї бригади штурмували бойовики, бійців за лічені дні забезпечили всім необхідним.

«Якщо по новинах бачать, що в якомусь районі „заруба“, що там дуже сильно обстрілюють, то волонтери самі виходять на ці підрозділи, питають: „Що вам треба, ми привеземо те чи те“. У минулу ротацію ми були на Луганщині і 18 лютого 2020-го російські найманці пішли на штурм, били з танків. Волонтери одразу активізувались. І буквально за два дні наші бійці були забезпечені всім, чим тільки можна», — згадує пресофіцерка 93-ї.

І волонтери, і військові наголошують на тому, що війна триває. Тож боятись, що «Путін нападе» — запізно. Він вже це зробив у 2014-му.