Після поранення у боях — удар сокирою в тилу. Напади на працівників ТЦК

Поки влада ухвалює надважливий закон про мобілізацію, ЗСУ ведуть важкі бої в обороні, росіяни знищують енергетичну інфраструктуру, а у США сперечаються про допомогу Україні — у тилу відбуваються напади на представників ТЦК і навіть тих, кого просто запідозрили у «співпраці» з ним.

Не будемо заперечувати, мобілізацію проводять не ідеально — і перевищення повноважень з боку працівників Територіальних центрів комплектування справді трапляються. Це визнавав і командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк. За його словами, військове керівництво це усвідомлює і працює над вдосконаленням процесу.

А втім, реакція деяких цивільних неоднозначна. Про резонансні випадки нападів на працівників ТЦК, наслідки для нападників і проблеми з мобілізацією — у матеріалі hromadske.

85 грн штрафу за напад на авто ТЦК

«Не бий, Лілька», — закликає хтось на відео, поки жінка держаком від граблів бʼє вікна автомобіля на Хмельниччині. До цього чоловік у військовій формі, який був на водійському місці, вибіг геть з машини. Йому вслід гукають: «Дивись, як тікає, падло».

Зі слів жінок, які були поряд, стає зрозуміло, що вони невдоволені мобілізаційними заходами: «Моя дитина на передовій вже два роки, падло… СБУвців і поліцаїв на пенсії у 50 років якого х*ра не береш?».

У Хмельницькому обласному ТЦК та Військовій службі правопорядку повідомили про «напад групою агресивних місцевих мешканок» на військовослужбовців Шепетівського районного ТЦК під час проведення «заходів оповіщення». За цим фактом поліція відкрила провадження проти Лілії Х., яка била вікна автівки військових.

Суд визнав її винною у дрібному хуліганстві й оштрафував на 85 грн. А ще — стягнув понад 600 грн судового збору. У суді фігурантка визнала вину й розкаялася. Вона просила врахувати її важкий емоційний стан, пов'язаний із постійними переживаннями за сина, який мобілізований до Збройних сил. Журналістам жінка зізналася, що не пишається своїм вчинком, тоді як їй «телефонують і кажуть, яка вона молодець».

Жінка пояснювала, що так емоційно відреагувала, бо побачила в автомобілі ТЦК того, хто не хотів приймати у неї документи на відстрочку від служби сина. А син, за її словами, мав на це право.

Брати з сокирами

7 березня сержант Микола Мусензовий та колишні військовослужбовці 10 окремої гірсько-штурмової бригади сповіщали місцевих мешканців про мобілізацію біля контрольно-пропускного пункту «Голеча» у селі Плоска в Чернівецькій області.

Того дня, як вказує пізніше слідчий у цій справі, двоє братів — Олександр і Борис — «безпричинно вчинили конфлікт з військовослужбовцями». Один із фігурантів ображав сержанта та солдата, а інший наїхав на Мусензового. Далі вони вдарили сержанта обухом сокири по плечу та передпліччю.

Крім цього, чоловіки пошкодили лобове скло та бокові вікна автівки, яка належить працівникам ТЦК. Нападників затримали, їм оголосили підозри та відправили під варту.

З нашими журналістами постраждалі військові говорити не захотіли, у поліції розкрити інші деталі інциденту теж відмовились, оскільки триває досудове розслідування.

Як писали в медіа, між учасниками бійки конфлікт начебто існував раніше. Родичі нападників розповіли, що старшого брата, Олександра, раніше побили у ТЦК, куди він приходив, аби отримати відстрочку. Чоловік просив про неї, щоб поїхати у частину свого сина, зниклого безвісти на Купʼянському напрямку.

А молодший брат, який брав участь в Антитерористична операція — режим ведення бойових дій на сході України у 2014–2018 роках під час першої фази російсько-української війни.АТО, 7 березня упізнав серед двох співробітників ТЦК одного з тих, хто, за словами родичів, брав участь у побитті Олександра. Тоді він покликав старшого брата, а вже далі сталася бійка.

Зауважимо, що один із постраждалих — Микола Мусензовий — був головним сержантом взводу 108 окремого гірсько-штурмового батальйону. Цей підрозділ брав участь у деокупації Київщини та в боях на Бахмутському напрямку, розповіли нам у Чернівецькому обласному ТЦК.

Військового нагородили орденами «За мужність» III ступеня, а потім і II ступеня. Після першого поранення він повернувся на фронт. Після другого, вже важкого, його перевели на службу до ТЦК. Інші постраждалі військові також мають поранення: воювали на різних напрямках — зокрема, на Бахмутському.

Не хотів брати повістку — побив військового

Ще один випадок стався у Глухові на Сумщині в липні 2023-го. На блокпості військові зупинили водія «Опеля». До чоловіка підійшов старший солдат для перевірки документів і виявив, що той перебуває у розшуку як ухилянт.

Коли інший солдат попросив водія показати документи, щоб уточнити облікові дані, той почав лаяти військового, а потім вдарив його лобом у перенісся. Як наслідок — у солдата струс мозку.

До листопада чоловік переховувався від правоохоронців у Києві, де його зрештою й затримали. У поліції нам повідомили, що нині кримінальне провадження скерували до суду — чоловікові загрожує до 5 років увʼязнення.

Невдоволення мобілізацією

За даними опитування, яке проводили на початку квітня на замовлення «Суспільного», 50% українців вважають, що мобілізація нині йде в неправильному напрямку, а 60% опитаних характеризують роботу ТЦК негативно.

Найбільша частка респондентів покладає відповідальність за проблеми мобілізації на ТЦК (59%) та Верховну Раду (55%).

Соціолог Андрій Єременко вважає, що напади — крок відчаю. Є багато різних претензій, через які людина може боятися мобілізації чи бути нею незадоволеною. Це і питання корупції, і відчуття нерівності та несправедливості, і власне дії самих працівників ТЦК. А ще — робота російської пропаганди, яка зсередини роздмухує конфлікт у нашому суспільстві, підриває довіру до ЗСУ та перешкоджає ротації українських сил.

Проблеми не лише в Україні

Коли йдеться про згуртованість і готовність служити батьківщині, коментатори у соцмережах часто наводять приклад Ізраїлю, де, мовляв, усі поголовно служили та готові в будь-яку мить взяти до рук зброю.

Проте в країні, яка після операції проти ХАМАС у Газі опинилася на порозі війни вже з Іраном, теж не все ідеально. Ультраортодоксальна релігійна спільнота складає близько 13% ізраїльського суспільства, а її представники мають право не нести службу — натомість три роки вчитися у семінарії. У світській частині суспільства подекуди навіть вважають, що неохочі до армії ізраїльтяни просто уникають служби, пристаючи до ортодоксальних юдеїв.

Ця ситуація поглиблює розкол в ізраїльському суспільстві, оскільки решта громадян хоче, щоб служба була рівним обов’язком для всіх. Верховний суд Ізраїлю навіть визнав чинну систему дискримінаційною.

Тепер уряд має представити новий законопроєкт, спрямований на збільшення призову серед представників цієї релігійної спільноти. У відповідь обурюються вже представники ультраортодоксальних течій, які скаржаться, що служба в армії загрожуватиме їхньому традиційному способу життя.

«Ми вважаємо за краще померти, ніж служити в ізраїльській армії», — заявив 42-річний Йона Крускал, батько 11 дітей і студент духовної семінарії. Нещодавно у березні він разом з 200 іншими протестувальниками блокував рух транспорту в Єрусалимі під час однієї з акцій протесту проти призову в армію. І це не поодинокий випадок.

Коли під час протесту між ультраортодоксами та поліцією почалася бійка, інші містяни лаяли своїх співгромадян, скандуючи «Ганьба!» — передавало AP.

«Мої друзі воюють у Газі, а ти тут, сидиш на землі», — вигукнув один із чоловіків. Поруч жінка кричала на протестувальників — її син також бере участь в операції у Газі.

У чинному уряді Ізраїлю теж немає єдності, бо він складається і з ультраортодоксальних, і релігійних ультранаціоналістичних партій — а отже сторони сильно розходяться у питанні призову.

Проблема з призовом не ставить знак «дорівнює» між Україною та Ізраїлем — забагато відмінностей і у війнах загалом, і у мобілізаційних процесах. Ця ситуація в Ізраїлі — лише ілюстрація до помилкової тези, що українське ухилянство буцімто унікальне явище.

Вчора на передовій — сьогодні в ТЦК

Ще один аргумент, який нерідко можна почути серед критиків мобілізації, — нібито представники ТЦК «сидять у тилу і ловлять інших», тоді як самі могли б бути на передовій. Однак у Збройних силах ці закиди заперечують.

«Понад 80 відсотків військових, які оповіщують цивільних, самі є учасниками бойових дій. Військових переводять до ТЦК через стан здоров’я, поранення, контузії. Це відбувається постійно. Натомість військовослужбовці ТЦК та Військова служба правопорядку України: Правоохоронне формування у складі Збройних сил, що опікується запобіганням, виявленням і розслідуванням злочинів військовослужбовців ЗСУ.СП вибувають на службу до бойових частин», — розповіли нам у Чернівецькому обласному ТЦК.

На ставлення до ТЦК з боку частини українців реагував і командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк. Він зауважив, що «російські пропагандисти змусили багатьох повірити в те, що мобілізація — це не про захист своєї держави від агресора, а про несправедливість і порушення прав».

Павлюк зауважив, що на всі випадки перевищення повноважень з боку працівників ТЦК командування і правоохоронні органи оперативно реагують.

«Ми не будемо миритись із порушенням прав цивільних громадян, але й порушувати права військових не дозволимо», — наголосив Павлюк.

Командувач Сухопутних військ стверджує, що сьогодні більшість працівників ТЦК — це вчорашні воїни та закликав:

«Ми не маємо права допустити, щоб вони почувалися винними, непотрібними чи небезпечними перед тими, кому вони буквально врятували життя. Усі громадяни України мусять тримати голову холодною й усвідомити одну просту істину: армія і народ неподільні».