Посмертний альбом, чоловіки за кордоном і «наколядований» на сцені пікап. ТНМК про свій євротур
Гурт Танок на майдані КонґоТНМК повернувся з європейського туру. Учасник гурту Олександр СидоренкоФоззі та Учасник гурту Олег МихайлютаФагот розповіли, як їм виступати за кордоном під час війни і як змінилася їхня музика; хто з українських артистів заробив на армію найбільше і чи подобається їм новий український реп. Про все це — у новому випуску музичного подкасту «СучЦукрМуз» на hromadske.
Про європейський тур
Ми проїхали 14,5 тисячі кілометрів — 38 міст у 12 країнах. У цьому турі збирали кошти на човни для Головного управління розвідки. Ми казали, що це евакуаційні човни, але припускаю, не зовсім вони й евакуаційними будуть. Точний обсяг збору ще підраховуємо, бо ж є країни, з яких платежі йдуть тижнями та місяцями — ще їх чекаємо.
Якісь гроші отримали з продажу Продукція з брендом гурту — наприклад, футболки чи значкимерчу. Весь прибуток з цього ми спрямовуємо на тактичну медицину — аптечки, якими я опікуюся. Але як людина з Харкова, тут теж наперед не прикидуватиму, скільки зібрали: поки грошей на руках нема, мовчу. А ще є те, що «наколядували» зі сцени.
В Австрії ми за гітару з автографом прямо на шоу отримали пікап для військової частини гітариста. Цей пікап уже в його батальйоні. Олександр Fozzy Сидоренко, музикант гурту ТНМК
У Кельні зібрали медикаментів на 1 мільйон 200 тисяч гривень. Довго везли їх по Європі, навіть отримували штрафи за перевантаження автобусів. А ще дрон був, який Фагот уже віддав своїм хлопцям.
В ідеалі, ми маємо генерувати «контент», аби він збирав додаткові кошти на допомогу Збройним силам. Зараз будь-яка мистецька акція — художня, футбольна, баскетбольна — для цього.
Про враження від поїздки
Після десятого міста в турі не лишається жодних емоцій. Тобі все одно, яка довкола архітектура, що поруч найбільша християнська церква у світі. Після десятого міста цікавить лише те, чи є сніданок у готелі. Поки ще мали сили, нам дуже сподобався Марсель. Потім, коли вже на північ потрапили, було вже все одно.
Прикольно, все ніби з туризмом поєднуєш. Ну як поєднуєш — умовно. Я от у Вроцлаві до вечора був свято переконаний, що ми у Варшаві. Добре, що зі сцени не сказав назву міста — бо ж існує таке упередження про музикантів, яким усе одно, де виступати, і вони плутають міста. Нам завжди хотілося цього уникнути, але вже не завжди вдається.
Про аудиторію на концертах
За кордоном ми все одно виступали переважно перед українською аудиторією. Від країни до країни відсоток місцевих і наших змінювався, але переважна більшість — це або біженці, або українські емігранти, які опинилися в Європі ще до великої війни. Саме на других краще адресувати збори, оскільки в них більше грошей, ніж у біженців.
Коли ми почали їздити за кордон улітку 2022 року, на концерти приходили жінки та діти. Зараз тур від туру збільшується відсоток чоловіків. Мабуть, вони раніше стидалися, а тепер уже ні. Олександр Fozzy Сидоренко, музикант гурту ТНМК
Ну й українські жінки місцевих приводять. Якщо ти бачиш у натовпі людину, яка взагалі ніяк не реагує, то розумієш — це місцевий, якого привела українка.
Про концерти у церквах
У цьому турі були геть різні зали в різних містах. Навіть церкви були, а ми там грали вертеп — Фагот з рогами був. Як з’ясувалося, частина кліриків не зрозуміла, що чорт — це персонаж вертепу в нас. Вони обурювалися й казали: «Що це за богохульство?», «Хто вас пустив до храму?». А церкви старовинні, дуже красиві.
Найкраще було в Роттердамі. Там у церкві бар працює! У церкві! Якщо це не «алілуя» — то що тоді «алілуя»? Але це єдина церква, де нам не дали зайти на амвон, бо ж святе місце. Олександр Fozzy Сидоренко, музикант гурту ТНМК
Хто з артистів найбільше заробив для ЗСУ
Бог його знає. Знаємо, що зараз дуже багато збирає «Курган & Agregat» — моя їм повага. Мабуть, Святослав Іванович Вакарчук. Він якось так свою аудиторію вираховує, до міліметра. Ще є ця компанія, яка їздила по багатих аукціонах — Пономарьов, Дзідзьо. Але вони адресно йшли. Як там Потап формулював? «Мінімальна кількість максимально багатих людей» — така мета. Це як день народження дружини прокурора.
Чи може щось українське набути світової популярності
Це справа прецедентна, її передбачити неможливо. Є криголами. Для нашої музики таким внутрішнім криголамом, наприклад, стали кілька синглів Ірини Білик або пісня «Весна» від «Воплів Відоплясова», які просто пробили стіну в українських медіа. Уявіть, як тоді було потрапити з українською піснею на українське радіо!
Так само має з’явитися вже наша міжнародна прецедентна пісня. Та чого, зараз навіть Depeche Mode знову вибухнув після пілотного епізоду серіалу The Last of Us, коли маленькі хіпстери відкрили для себе всю велич уже знаного легендарного гурту.
Конкуренція висока. Уявіть, скільки на день виходить синглів у світі. Є світова музика, а є ж іще багато локальних сцен. Це як оцінювати Премія Латинської академії звукозапису для музикантів з регіону Латинської Америкилатинську «Ґреммі» за двома піснями. Ми ж не знаємо величезного пласта.
Про новий сингл «Легенди» з Дмитром Шуровим
Приспів «Легенди злітають в небо, а нам залишатися тут, робити все, як треба» — це текст Шурова. А ми в куплетах розповіли про двох творчих особистостей із різних поколінь, які загинули в цій боротьбі: Василя Стуса і Василя Сліпака. Хтось може сприйняти це так, ніби ми себе якось із ними намагаємось порівняти. Сформулюємо в такий спосіб: тут можна до чогось до*батися, аледо*обуватись насправді нема до чого. Ми говоримо про справжніх легенд, а не про цейво-тойво.
Про нові альбоми
У нас готові два альбоми, їх треба лише видати. Ми зараз відійдемо. Бо ж тільки з туру, а одразу наступного дня прем’єра кліпу, прем’єра синглу й ефіри щодня. Я зараз навушники не дістаю — треба кілька тижнів, щоб знову полюбити музику. А потім ще хочемо дописати концертний трек — додамо його в один з альбомів.
Є просто альбом, який ми мали видати ще до повномасштабного вторгнення; і ще один альбом пісень, які записали вже під час великої війни. Треба буде вирішити, який видати першим. У нас деменція вже незабаром, ми можемо забути взагалі.
У Стівена Кінга була ідея, згідно з якою кожен письменник має відкласти одну книжку на свою смерть. Аби була ще посмертна хвиля популярності. Можливо, треба й нам мати такий посмертний альбом. Одного дня «бац» — а в нас іще щось є.Олександр Fozzy Сидоренко, музикант гурту ТНМК
Про «молодий» менеджмент
У нас на фейсбук-сторінці написано, що ми — «основоположники українського хіп-хопу». Але самі себе так не називаємо. Це наш «молодий менеджмент» — я для себе вирішив, що наші сторінки не дивлюся. Тож навіть не знаю, що там.
Нам насправді не пох*й. Я за цим завжди стежив, але в нас менеджери молоді — вони кажуть, що треба агресивніше. Мовляв, скромність нам заважає.
Коли я випадково побачив в описі «Легенд» фразу «легенди співають про легенд» — на нервах заплющив очі та сказав: «Цього не було, спокійно. Відмотай на 10 секунд назад, ти ї*анувся. Про тебе тепер декілька хороших людей змінять уявлення, але цього не було, цього не було». Якщо я почну в цьому розбиратися, то буде мордобій. А я не хочу мордобою, я втомився в турі. Ці молоді — вони ж безпринципні. Бл*дь, нічого святого в них.
Фоззі зі сцени каже: «Сьогодні з вами молодий гурт музикантів-початківців з Харкова». Коли ми вже років 15-20 на сцені були, то виходили в медіа такі заголовки, серйозно, ми з них ржали. А потім привласнили собі це.Олег «Фагот» Михайлюта, музикант гурту ТНМК
Наш перший менеджер переконував: мовляв, ви не будете цим займатися у 30 років. А де тепер ті 30? Смішно.
Про нову українську музику
Ми перетинаємося з молодими гуртами. Робимо щось із ними постійно. Нещодавно от з Ярмаком зробили дещо.
Є «молода поросль», яка з’явилася після 2022-го. Я часом просто не розумію, про що вони співають, і мені важко оцінити. Там форма важить — усе в перкусії, у вокалі. Я це називаю «словенський реп». Тобто просто деякі слова знайомі. Ну, в них така форма, вони хочуть з української зробити англійську — короткі слова, ударні склади. До речі, в них дуже прикольно виходить. Але це треба читати, це така реп-література.
Ще смішно з «Євробаченням». Пам’ятаю головний жарт щодо цього: «Була мати Стефанія, була мати Тереза, наступним має бути тато Бандера». Я думаю — це нормальний хід речей.
Загалом стало набагато краще. Рівень звуку, світла, рівень відповідності сучасності. Є один аспект цієї війни в культурному сенсі. Можливо, ми нарешті викинемо росію з цього транзитного ланцюжка. Попри весь показний антиамериканізм росіяни все ж хапали із Заходу — а потім воно до нас доходило. Тепер ми все це напряму отримуємо.