Президент Зеленський провів пресконференцію у столичному метро. Що сказав?

Зеленський — за дипломатичний шлях завершення війни

Я хочу зупинити війну і закінчити її. Є шлях дипломатичний, є шлях військовий. Будь-яка здорова людина завжди обирає дипломатичний шлях, бо знає: навіть якщо це складно, це може зупинити втрату тисяч, десятків тисяч, а з такими сусідами — сотні тисяч, а може навіть мільйони жертв. Цього не хочеться. І будь-який лідер, хотів би він цього особисто чи не хотів, не має права суб'єктивно скасовувати дипломатичний шлях.

Про зустріч із путіним

Я наполягав із самого початку на перемовинах із лідером рф, тому що вважаю, що будь-які формати зустрічей через посередників і передавання інформації через дружні країни не дадуть бажаного результату. Я вважаю, що цю війну може зупинити той, хто її розпочав.

* * *

Я мушу зустрічатися з президентом, якщо ми плануємо в дипломатичний спосіб розв'язати це питання.

* * *

Що я сказав би путіну? Мої питання стосуються винятково питань територіальної цілісності. Як далі буде жити наш український Донбас, як далі житиме Крим. У якій точці ми можемо домовитись — і чи можемо взагалі.

Про зустріч із Генсеком ООН

Мені здається, що ми зробили багато кроків, аби його позиція щодо підтримки України змінилася і зміцнилася. У мене було кілька особистих зустрічей із ним, і я досить твердо казав йому, що неможливо мати баланс у відносинах між Україною та росією. Ми чекаємо на стовідсоткову підтримку від Генсека ООН. Тому що правда на нашому боці, і війна у нас.

Постачання зброї

Нас точно не цікавить думка рф щодо постачання зброї в Україну. Хоча вони з початку війни нам також ці поставки робили. Ви пам'ятаєте, як із початку повномасштабного вторгнення вони залишали танки. Ми їм вдячні за таке постачання.

* * *

Ми хочемо більше, ніж нам дають. Але не можемо відмовлятись у часи війни від найпотужнішої військової допомоги, саме вона йде зі США та Великої Британії. США є лідерами у світі, тому задають темп переговорів і допомоги. Саме вони здебільшого впливають на те, чи може нам надати та чи інша європейська держава зброю.

* * *

Я не розглядаю варіант, за якого наші партнери не передадуть нам обіцяну зброю. У них немає альтернативи. Ми не дамо їм цієї можливості. У нас немає інших шансів, щоб відвоювати свою землю.

* * *

До нас зараз не можна приїжджати з порожніми руками. Ми не очікуємо презентів чи тортиків, ми чекаємо зброю. Ми не країна для трагічних селфі — приїжджайте до нас, але з тією допомогою, яку ми просимо.

Про підготовку псевдореферендуму на Херсонщині

Якщо будуть знищені наші люди в Маріуполі, якщо буде псевдореферендум у Херсоні, Україна вийде з будь-яких переговорних процесів. Але наші люди, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, повинні знати й не допомагати окупантам.

Щодо повернення посла Грузії

Я не розумію позицію лідерів Грузії. Те, на що вони йдуть, того не варте, на мою думку. Незапровадження цих санкцій, ці копійки...

* * *

Попри кількість кілометрів, ми сусіди набагато ближчі, ніж із росією. Ми точно не хочемо жодних конфліктів із Грузією і впевнені, що їх не буде.

* * *

Ми обов’язково повернемо посла до дружньої Грузії, щойно будемо відчувати підтримку України з боку її лідерів.

Чи готова Україна бути як Ізраїль?

Це не питання, готова чи ні. Більшість українців, які об'єдналися, не просто готові — у нас немає виходу, ми вже стали такою державою. Ми повинні знати, що нам доведеться захищати нашу землю. Це не значить, що ми будемо воювати. Я вважаю, що навпаки: коли ми переможемо, то будемо державою з найпотужнішою армією. Що стосується гарантій безпеки, я вважаю, що ми станемо однією з найміцніших країн у Європі. Не тому, що ми особливі. А тому, що у нас немає іншого виходу.

Про запити від рф

Ми отримали ультиматум, бо це не про переговори, не про діалог. Потім риторика почала змінюватися саме через наш об’єднаний народ. Уже за кілька днів ми побачили за меседжами, що з ультиматуму почали зникати ті чи інші пункти. Потім почалися переговори. Підготували комюніке в Туреччині, на яке рф спочатку позитивно реагувала, але потім вони отримали всередині держави критику.

* * *

Найактуальніші питання — це гарантії безпеки та нейтральність, доля Донбасу і Криму. Я вважаю, що більше питань не існує. Все інше — це політичні понти.

Підтримка США

24 квітня в Україну приїжджає міністр оборони США і Держсекретар США Ентоні Блінкен. Чекаємо, коли безпека дасть можливість і президенту США приїхати й підтримати український народ.

Чи розглядає влада військову деблокаду Маріуполя?

Ми маємо повне моральне право на військове розблокування наших міст. І маємо велику надію на те, що можемо це зробити. Чи готові ми зараз — ні. На сьогодні ми не готові. Хлопці, які боронять цю частину Маріуполя, лідери, командири прекрасно це розуміють.

Візит Зеленського до Варшави

Я вже 60 днів чую питання, чи не хочу я кудись поїхати. Не маю права. І, чесно кажучи, не хочу. Польщі можна лише подякувати — це безпечні та дружні сусіди для України. Вірю, що це надовго та серйозно.

* * *

Я завжди з радістю приїжджав на запрошення президента Анджея Дуди. Я завжди відчуваю щось близьке до нашого народу. Я вважаю, що саме тому таке дружнє ставлення поляків до українців.

* * *

У нас тісні відносини з Дудою. З погляду озброєння він завжди нам допомагав. Є один незакритий гештальт із літаками. Він залишився, але проти того, що Польща для нас зробила, це ніщо.

Про НАТО

Я вважаю великою помилкою те, що НАТО за всі ці роки не знайшло часу прийняти Україну в Альянс. Зараз усі бачать, що ми їх лише зміцнили б. Це була би висока ймовірність непочатку війни з боку рф.

Про зустріч делегацій України та рф у Туреччині

7 ракет сьогодні прилетіли в Одесу, дві ми збили. 8 людей померли, дитина трьох місяців загинула. Війна почалася, коли їй був місяць. Що це взагалі відбувається? Покидьки смердючі, як їх іще назвати. Немає інших слів.

Тому предметні зустрічі потрібні. Бажання грітися під сонцем із цими покидьками немає. Але говорити треба, чіплятися за кожну можливість, щоб більше таких дітей не було.

Про Папу Римського

У різні моменти життя він підтримує Україну, засуджує російську агресію. Ми з ним зустрічалися. Я йому розповів історію про Марківа. Він допомагав, як міг, і ми повернули нашого військового.

Зараз я дуже хотів, щоб він приїхав, підтримав наших людей на сході, спробував розблокувати гуманітарний коридор до Маріуполя. З таким проханням ми зверталися до нього. Є ті чи інші сигнали. Рано говорити про це, але ми очікуємо на нього.

Про Нацраду відновлення України

Щойно створена. Є список урядовців, які входять до неї, є представники Офісу президента, список буде поновлюватися.

Сама програма відновлення України започаткована нами. Я в деталях розповів про неї у ЄС. Її повністю підтримують Урсула фон дер Ляйєн, Шарль Мішель.

Окрім цього, ми почали двосторонні перемовини щодо переговорів із лідерами інших країн: Великою Британією, Швецією, Іспанією. Це окремо лідерство певних держав в окремих регіонах. Питання не тільки у фінансах, а й у патронаті. Це передбачає і своїх фахівців. Нас цікавлять митці, архітектори, які приїдуть допомагати. Велика Британія готова до патронату Київщини, Швеція — Миколаївської області.

Про «рашизм»

Українці не здаються, ми точно не здамося. Ми це довели кожним днем, який проживаємо в бою з рф. Те, що вони зробили з дітьми — це навіть не прояв, це і є нацизм.

Історично їхня [російських окупантів] держава матиме у книжках слово, яке ніхто не вигадував, але його повторюють уже і в Україні, і в Європі — рашизм. Слово нове, а вчинки ті самі, що були 80 років тому. Рашизм — поняття, яке буде в історичних книжках, в умовних Вікіпедіях, залишиться на уроках. За партами маленькі діточки в усьому світі будуть відповідати вчителям, коли цей рашизм почався, на якій землі, і хто переміг у боротьбі за свободу проти цього страшного явища.

* * *

Я не вірю, що ці люди будуть зупинятися. Якщо ми їх будемо зупиняти, то й переговори будуть. Неможливо силою і нелюдськістю перемогти нашу державу. Що вони з нею потім робитимуть? Усі їх ненавидять.

* * *

Я не розумію, для чого. Ще один коридор, ще одна країна. Забрали вони «Придністров'я», Абхазію, Донбас. Там що, Гонконг чи Дубай? Яка там цивілізація? Хто там щасливий?

* * *

Людина, яка хоче знати правду, знайде її... Вони повинні прийняти, що вони винні, їхня влада, яку вони обрали. Не можна сказати: «Я ні при чому». Можна сказати: «Ми винні». Це дуже багато, це і є сміливість людини. Попри те, що тобі кидають у спину — слова чи каміння. Не треба цього боятися. Це бажання людей. Коли їхні люди захочуть знати правду, а значить вийти з цією комп’ютерної гри, зняти ці 3D-окуляри, повернутися в реальність, у цивілізований світ. Він прекрасний.

Про ядерну зброю

Я не вважаю, що адекватна людина може використати ядерну зброю. Якщо керівництво рф не втратить зв’язок із реальністю, вони не будуть використовувати ядерну зброю. Чи може це бути з боку рф — може. Чи вірю я в це — в таке вірити не хочеться. Якби у нас була ядерна зброя, ми б ніколи її не використовували. Будь-якого керівника нашої держави, який подумав би про це, знесло б наше суспільство.

Єдине, що є несправедливим: люди, які глибоко в душі спроможні зробити такі нелюдські кроки, думають, що й інші можуть таке зробити. Якби у нас була ядерна зброя, ризики щодо початку війни з боку рф були б мінімізовані.