Пристрасті через кордон. Чи поверне Brexit насильство на ірландські вулиці?

19 серпня цього року поблизу північноірландського містечка Ньютаунбатлер, що біля кордону з Республікою Ірландія, спрацював вибуховий пристрій. У поліції Північної Ірландії заявили, що це була спроба вбивства їхніх працівників, за якою може стояти ІРА.

Із наближенням 31 жовтня — дня, коли Велика Британія має вийти з ЄС — напруження в прикордонних північноірландських районах зростає.

«Ми передбачаємо, що протягом шести-дванадцяти місяців у разі Brexit без угоди може спостерігатися зростання насилля», — нещодавно заявила очільниця контртерористичного підрозділу поліції Північної Ірландії Барбара Ґрей.

Неочікувана заява

Уже п’ятдесят років відділяють початок протистояння в Північній Ірландії від сьогоднішнього дня.

Унаслідок конфлікту, що тривав майже 30 років, понад 3700 людей загинули або зникли безвісти — велика цифра для регіону з трохи більш ніж тримільйонним населенням.

Але ситуація різко змінилась у серпні 1994 року, коли ІРА виступила із неочікуваною заявою:

«Визнаючи потенціал ситуації, що склалася, а також із метою сприяння демократичному процесу, підкреслюючи наше незламне зобов’язання забезпечити його успішність, керівництво ІРА вирішило, що, починаючи з опівночі 31 серпня, вона повністю припиняє свої військові операції. Відповідні накази було віддано всім нашим підрозділам…».

Саме цей крок ІРА фактично проклав шлях до Белфастської (Страстноп’ятничної) мирної угоди 1998 року. Вона й поклала край запеклому протистоянню в Північній Ірландії між юніоністами-протестантами — прихильниками перебування в межах Великої Британії та республіканцями-католиками, які виступають за возз’єднання з Ірландією.

Для багатьох заява Ірландської республіканської армії стала несподіванкою. Охоплені піднесенням і надією, тисячі людей вийшли на вулиці північноірландських міст. Ще донедавна про таке й годі було мріяти.

Менш ніж за рік до того, в жовтні 1993 року, закладений республіканцем вибуховий пристрій забрав життя десятьох людей. Через тиждень юніоністські Добровольчі сили Ольстера (ДСО), проти яких була спрямована ця атака, відповіли стріляниною в нічному барі в невеликому католицькому місті, смертельно поранивши й убивши вісьмох.

Мирна угода

Як не дивно, але в той же час неофіційні переговори існували між тодішнім британським прем’єром Джоном Мейджором і політичним крилом ІРА — «Шинн Фейном». Паралельно про вирішення північноірландського конфлікту велися розмови й між Великою Британією та Ірландією.

Особливу роль грали зустрічі лідера «Шинн Фейну» Джеррі Адамса та північноірландського політика Джона Г’юма, який представляв британську сторону. Останній пізніше отримає Нобелівську премію миру за сприяння вирішення конфлікту в Північній Ірландії.

Для британців Адамс був компромісною фігурою, з якою можна вести переговори. Передусім — тому, що він публічно заперечував свою причетність до діяльності власне ІРА і заявляв, що він політик, а не терорист. Це призвело до розколу в лавах республіканців. Частина з них продовжила закладати бомби й залякувати юніоністів. Прихильники Адамса, натомість, звикали до нової для себе ролі — політиків.

Результатом співпраці Адамса і Г’юма наприкінці 1993 року став проривний документ, відомий як “Декларація Даунінґ-стрит” — спільна заява Джона Мейджора і тодішнього прем’єра Ірландії Альберта Рейнолдса.

Ключове положення Декларації зазначало: «Уряд Великої Британії погоджується, що лише народ острова Ірландія, якщо на те їхня воля, за відповідної угоди між двома сторонами може здійснювати своє право на самовизначення на основі згоди, вільно й одночасно наданої північчю та півднем Ірландії, з метою її об’єднання».

За цим багатослів’ям крилася проста ідея: Північна Ірландія зможе вийти зі складу Сполученого Королівства й об’єднатися з Ірландією, якщо це підтримає більшість її населення. Це положення й перейшло в Страстноп’ятничну мирну угоду 1998 року.

Через кілька місяців після заяви ІРА про перемир’я оголосили й в ДСО. Мирний процес у Північній Ірландії став на незворотний шлях.

Ірландці проти Brexit

Не всі члени Ірландської республіканської армії погодилися з мирною угодою. Під «брендом» ІРА виникла низка угруповань — «Постійна ІРА»,« Справжня ІРА», «Нова ІРА» тощо, які переслідують одну й ту ж мету: створення об’єднаної Ірландії. Мирний процес послабив їхній вплив, але поліцейські в Північній Ірландії й досі їздять у броньованих автівках, побоюючись раптових обстрілів у кварталах, де живуть республіканці.

«Шинн Фейн», який після 1998 року бере участь у загальнонаціональних виборах Великої Британії, жодного разу не засідав у парламенті — бо не визнає британський уряд. Натомість Північну Ірландію там представляє Демократична юніоністська партія, яка нині перебуває в правлячій коаліції із консерваторами й підтримує перебування регіону в межах Сполученого Королівства.

Утім із боку північних ірландців зростають заклики до «Шинн Фейну» переглянути свою позицію. І причина тому — Brexit.

Після початку виходу Великої Британії з ЄС зросла загроза відновлення «жорсткого» кордону між Північною Ірландією та Республікою Ірландія. Проти Brexit на референдумі 2016 року проголосувало 56% північних ірландців. І справа тут навіть не в тісних економічних зв’язках двох країн — на Велику Британію припадає 10% ірландського експорту.

Поки обидві країни перебувають у межах спільного ринку, прикордонний рух там фактично вільний. Це частково компенсувало прореспубліканські настрої в Північній Ірландії. Нині ж, із огляду на зростання ймовірності жорсткого Brexit, загроза відновлення перевірок на кордонах збільшується. І це вже дає привід побоюватися, що північноірландський мирний процес може бути підірваний.

Чи закриє Джонсон кордон?

У своїй риториці щодо Brexit прем’єр-міністр Сполученого Королівства Борис Джонсон наголошує: чинна угода про вихід із ЄС, укладена за часів Терези Мей, неприйнятна, бо містить положення про так званий «бекстоп». Суть «бекстопу» в тому, що до вирішення проблеми ірландського кордону Північна Ірландія тимчасово перебуватиме в митному союзі ЄС.

Джонсон говорить, що так Сполучене Королівство може втратити суверенітет над Північною Ірландією. Але Європейський Союз загалом та Ірландія зокрема наполягають: іншого варіанту вирішення проблеми не існує. Більш того, ірландські посадовці прямо вказують на зв’язок між Brexit та перебуванням Північної Ірландії в складі Сполученого Королівства.

«Іронія в тому, що одна з речей, яка дійсно може підірвати союз Об’єднаного Королівства — це жорсткий Brexit», — заявив у липні прем’єр-міністр Ірландії Лео Варадкар, вочевидь натякаючи на можливий референдум у Північній Ірландії щодо возз’єднання з Ірландією, передбачений мирною угодою 1998 року.

Пізніше, щоправда, він уточнив, що не вважає правильним такий крок. Але вже існує прецедент із референдумом за незалежність у Шотландії 2014 року. А зі зростанням імовірності жорсткого Brexit передбачити, що ж відбудеться з мирним процесом у Північній Ірландії, майже неможливо.

ІРА повертається?

Після вибуху біля Ньютаунбатлера жителі Північної Ірландії дають однозначну оцінку можливому скасуванню вільних подорожей до сусідньої Ірландії.

«Першому ж митнику, який висуне тут свою голову, труба. Й однієї ночі не переживе», — каже один із колишніх республіканців, що відмовився називати своє ім’я.

«Я напевне знаю, що насилля відновиться», — говорить інший симпатик ІРА, 66-річний Террі Ґрін.

Оглядачі також схильні до думки, що жорсткий Brexit уможливлює загострення ситуації в Північній Ірландії.

«Очевидно, що поява кордону між Ірландією та Північною Ірландією призведе до нового витка конфлікту, який не було вирішено остаточно, враховуючи той факт, що спорадичні акти насильства відбуваються і до цього часу», — розповідає hromadske експертка аналітичного центру Ad Astra Анастасія Возович.

Вона прогнозує можливе поновлення масової терористичної діяльності Ірландської республіканської армії.

«Фактично для ІРА відкривається можливість скористатися слабкістю Сполученого Королівства для відновлення своєї діяльності навіть у більших масштабах, ніж це відбувалось у часи конфлікту. Такий сценарій стає можливим перш за все тому, що сьогодні є значно більше технологічних можливостей для терористичної діяльності», — стверджує Анастасія Возович.

Схоже, над мирним процесом у Північній Ірландії нависла загроза у формі Brexit. А отже, Ірландська республіканська армія штибу 1970-х років може з рудименту історії стати моторошною насильницькою реальністю.