«Простіше здатись у полон, ніж отримати дозвіл». Як через карантин люди застрягли з обох боків лінії фронту
Чому перетин лінії зіткнення через коронавірус став надзвичайно складним, що робити людям, та чи варто сподіватись на поліпшення цих правил — у матеріалі hromadske.
У лютому 2020 року контрольно-пропускні пункти в’їзду-виїзду на Донбасі перетнули майже сто тисяч людей. Два місяці тому вони зачинилися через карантин і відтоді через лінію розмежування пройшли всього 385 людей (станом на 22 травня — ред). А це майже на ті самі сто тисяч менше.
Весь цей час люди організуються в групи у соцмережах, передають списки в різні інстанції з обох боків або просто ночують на пунктах пропуску в порожніх будках та жартують: «Легше здатися в полон, ніж перейти КПВВ».
Тиша на КПВВ
«Знімайте, знімайте, покажіть це на „Луганськ-24“, хай Краснодон побачить, як я тут живу!», — кажепенсіонерка Людмила Іванівна.
16 травня, КПВВ «Станиця Луганська». Жінка каже, ночує тут вже кілька днів. Поселилась у ятці — раніше з неї торгували фруктами. Жінка застуджена і лікарі на пункті пропуску наполягають на її шпиталізації. Та відмовляється. Вона — одна з тих людей, які застрягли через карантин і не змогли вчасно потрапити додому.
Раніше на цьому КПВВ йшли з тачками й торбами, курили, кричали на ОБСЄ-шників, продавали овочі та м’ясо. Тепер — тиша: прикордонники, військові та кілька людей, які сподіваються на дозвіл проїхати. Його можна і не чекати на самому КПВВ — але раптом запізнишся, не встигнеш доїхати через блокпости. Тому краще почекати тут — або дозволу, або відмови.
Під час карантину лінію розмежування можна перетинати лише у випадках «важливих життєвих обставин». У командуванні операції Об’єднаних сил (ООС) пояснюють, що це хвороба, смерть рідних або возз'єднання родин. Людина приїздить на КПВВ, пояснює прикордонникам ситуацію, показує документи, ті зв'язуються зі штабом ООС і питають дозволу. Кого пропускати, а кого ні, вирішує одна людина — командувач Операції об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко. Того дня, 16 травня, з окупованої території пропустили 32 людини, а на окуповану — 20.
Шлях додому
Вікторія не може навмання приїздити на КПВВ, вона чекає на офіційний дозвіл. Жінка зараз в непідконтрольному Алчевську з матір’ю і двома дітьми. Після закінчення шкільної чверті вони планували переїздити до чоловіка в Харків. Але карантин поламав цей план.
Жінка знайшла в соцмережах людей зі схожими історіями. Вони склали списки зі своїми прізвищами та розсилають їх всюди: до міжнародних організацій, до штабу ООС, до офісу Уповноваженого з прав людини, до нардепів, до так званого «МЗС ЛНР». Але вже два місяці їх просять чекати:
«Вони обирають насамперед тих, хто раніше заяву написав, та за важливістю: наприклад, на поховання треба або через хворобу. Добре, що мій чоловік працює — може речі якісь собі купити там, бо поїхав майже без нічого».
Написала Вікторія і нам з проханням допомогти. Каже, що готова на самоізоляцію, встановити додаток «Дій вдома» і навіть орендувати на два тижні помешкання окреме від чоловіка, щоб не контактувати з ним:
«Якісь подвійні стандарти. Людей з-за кордону евакуюють більше, наймають для них рейси. Я за власний кошт все зроблю на власній машині, тільки б дозволили. Ми з чоловіком — як в кіно ото показують. Вечорами зідзвонюємося, син плаче, бо сумує за татом. І ми не знаємо коли це закінчиться, бо раптом друга хвиля захворюваності піде».
Світлана зараз в Луганську. Жінка каже, що їй пощастило — на роботі в Києві поставилися до ситуації з розумінням, а декількох її знайомих, які не встигли вчасно повернутися на підконтрольну Україні територію, звільнили. Коли закрили КПВВ Світлана почала думати, як їй все ж виїхати. Тепер вона відповідає за списки людей в луганському чаті в соцмережах і комунікує з різними інстанціями. Каже, в їхній групі зараз близько 40 людей — це лише повнолітні:
«У нас є таблички, гугл-форми, все красиво. Склали навіть окремий список з 11 дітей, бо жодна дитина чи родина з дітьми ще не перетнула пункт пропуску. Є ще люди, які подавалися в “МЗС ЛНР” окремо, є ті, хто нікуди не подавали ще себе».
Світлана виховує дитину і радіє, що не залишила її саму в Києві, бо невідомо, коли б вони зустрілися. Каже, з їхнього списку вдалося отримати дозвіл на перетин поки що трьом людям. Вона пояснює, що в Донецькій області ситуація ще гірша, а в списках схожої на їхню групу у соцмережах приблизно 600 людей.
«Там є жінка вагітна з маленькою 10-місячною дитиною, вона не знає що робити, бо її старша дитина на тій стороні. Там є бабуся, яка лежала в лікарні з онукою. В Донецьку безкоштовне лікування для онкохворих з Донецької області. Вони туди поїхали, а тепер їх виписали. У них там немає нічого і нікого, тепер бабуся з цією дитиною тиняються. Вони всюди зверталися, але їх футболять».
Що кажуть військові, прикордонники та офіс омбудсмена?
Скільки саме людей чекають на погодження від командувача ООС на перетин лінії розмежування у штабі сказати не можуть. Точної кількості не знають ні прикордонники, ні військові, ні — Офіс уповноваженого з прав людини.
Керівник пресцентру штабу ООС Павло Ковальчук каже, що люди телефонують в колл-центр штабу або присилають заявки на електронну адресу разом з копіями документів. Потім формуються списки, які передають командувачу Об'єднаних сил:
«Він особисто розглядає кожен випадок і ухвалює рішення. Є перелік підстав, які вважаються нагальними. Якщо в людей є документи і випадок такий, що потребує рішення, то, мабуть, він його так і ухвалює».
Павло Ковальчук погоджується, що чекають відповіді значно більше людей, ніж ті, хто вже отримали дозвіл, але каже, треба виконувати наказ і пускати «лише в разі нагальної потреби». На запитання, як визначити, в кого потреба нагальна, каже: «Потрібно все проаналізувати й ухвалити рішення».
Точної кількості тих, хто чекає на погодження, не знають і прикордонники. Знають тільки кількість людей, які з 22 березня перетнули лінію розмежування: 215 поїхали на тимчасово окуповану територію, 170 — на контрольовану (дані на 21 травня — ред.)
«Це відбувається фактично в режимі онлайн. Прикордонники на КПВВ, бачать людину, чують її проблему й одразу виносять на рішення командувача ООС», — пояснює Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби.
Та ще каже, що списків з прізвищами, кого можна пускати, а кого ні, — їм не передають. Якщо у штабі ООС вам дозволили перейти КПВВ, ви маєте приїхати на пункт пропуску і звернутися до прикордонника. Він зв’язується зі штабом ООС і отримує підтвердження.
Демченко також пояснює, що бувають випадки коли в перетині лінії розмежування відмовляють з боку непідконтрольної території, — так було, каже він, у Донецькій області: «На моїй пам’яті командувач ухвалював рішення щодо пропуску людей на окуповану територію, однак, дійшовши до тої сторони, люди отримували відмову і поверталися назад».
В Офісі уповноваженого з прав людини радять спочатку звертатися до них.
«Все, що ми можемо, — переконувати і вмовляти, що людині треба переїхати… Можна звертатися або напряму до ООС, або до нас, а ми вже від вашого імені надішлемо. Люди скаржаться, що їм не відповідають на запити. Але коли ми пишемо листа, то на наші запити реагують більш серйозно. Наші телефони є у вільному доступі і нам можна телефонувати 24/7», — каже Павло Лисянський, представник Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей.
Також Лисянський застерігає тих, хто хоче перетнути блокпост, передавати особисті дані стороннім людям і неперевіреним організаціям. Каже, що вже є приклади шахрайства, пов’язані зі списками на перетин лінії розмежування, коли в людей збирали дані та копії документів, які для перетину лінії розмежування не потрібні.
Від самоназваної «ЛНР» Ольга Кобцева, яка займається зокрема і питанням обміну полонених каже, що людей пропускають після домовленостей між українською стороною та «ЛНР».
Що чекає після перетину?
З українського боку всім, хто йде з непідконтрольної території, прикордонники міряють температуру. Якщо вона в нормі — відправляють на самоізоляцію. Додаток «Дій вдома», який контролює самоізоляцію, встановлюютьза бажанням. Якщо бажання немає, дані про людину передають у поліцію та лікарям, щоб вони організували обов’язкову обсервацію, кажуть в Державній прикордонній службі. Якщо є ознаки захворювання, то тут же на КПВВ людину передають черговим медикам.
На непідконтрольних територіях додатків, які контролювали б самоізоляцію, немає. Тому тут тільки обсервація. Світлана, яка чекає своєї черги на перетин лінії розмежування припускає, що це і є причиною, чому пропускають таку мало людей:
«Приїздять, кого треба — хто порушує обсервацію — забирають і тримають два тижні в лікарні. Жорсткий контроль і більше як 30 людей вони не можуть одночасно контролювати і розмістити. Через кілька тижнів звільняються місця і буде більше дозволів».
Після переходу пункту пропуску треба подбати про те, щоб вам було чим дістатися додому, якщо вас не зустрічають на власному авто. Міжміський транспорт через карантинні обмеження поки не працює. Перевізники через закриття пунктів пропуску і втрату заробітку підняли ціни.
Коли почнуть пропускати?
«Треба щоб закінчився карантин. Я б не рекомендувала без нагальної потреби їхати на ту територію», — каже депутатка від «Слуги народу» Галина Третякова, яка тепер представляє українську делегацію в гуманітарній підгрупі в Мінську.
Вона погоджується, що зараз процедура перетину складна, але говорить, що «займатися цим можна буде лише після виходу з карантину… Ми що, хочемо розповсюдження інфекції в армії?!» На уточнювальне запитання, в чому небезпека для армії, Галина Третякова нам не відповіла.
Олексій Резніков — віце-прем’єр та міністр з питань реінтеграції окупованих територій, який представляє Україну на переговорах Тристоронньої контактної групи в Мінську, — каже, що це питання на ТКГ зараз «не питання порядку денного».
Те, що у владі називають необхідними карантинними обмеженнями, правозахисники називають порушенням права людини не тільки на вільне пересування, але й на доступ до медицини. Але поки тривають карантинні обмеження і діє рішення РНБО про закриття пунктів в’їзду-виїзду, процедура перетину навряд чи зміниться. Окремі рішення щодо переходу окремих людей буде і далі ухвалювати командувач операції Об’єднаних сил. Карантин по Україні продовжили до 22 червня.
У штабі операції об’єднаних сил кажуть, що інформації щодо відкриття КПВВ після 22 червня у звичайному режимі поки що немає, та радять слідкувати за сторінкою у Facebook.
З 1 червня КПВВ мають перейти на літній час — працювати з 6:00 до 20:00, але для охочих перетнути лінію розмежування це нічого не міняє.
Тим часом на КПВВ «Станиця Луганська» досі тихо і дощить. Дехто наважується їхати на непідконтрольну територію через кордон з РФ. Звідти людей пускають та випускають. Але лише з 14-денною обсервацією. Нам розповідають, що так людей з Ростовської області перевозили в селище Новосвітлівка в Луганській області.
«Тобто якщо я перейду, мене на два тижні у Новосвітлівці запруть?», — питає літня жінка у працівника Державної прикордонної служби.
«Зараз ви ніяк не перейдете, бо вас немає у списках, але так, вони поміщають на карантин на два тижні», — каже прикордонник.
«Та нах… мені це треба», — відповідає жінка та швидко йде з наміром не повертатися на пункт пропуску до закінчення карантину.