«Проєкт Сивохо». Як колишній комік просуває інтереси Ахметова та Росії
«Падіння Сивоха». Цей термін увійшов у політичний словник ще в березні 2020-го. Тоді в Києві радник секретаря РНБО Сергій Сивохо презентував свою «Нацплатформу примирення». Це завершилося перепалкою з «азовцями», під час якої Сивоха штовхнули в спину, і він упав.
Уже за кілька тижнів Сивохо був позбавлений статусу радника секретаря РНБО. І колишній комік зник із політичного інформпростору.
Проте тепер він повернувся.
У вересні Сивохо мав кілька ефірів на телеканалах. На них, зокрема, озвучував ініціативи надати можливість жителям окупованих територій брати участь в українських виборах через електронне голосування та відновити економічну співпрацю з окупованим Донбасом. Також висловлював критику на адресу РНБО та особисто секретаря відомства Олексія Данилова.
До того Платформа презентувала Гуманітарну стратегію, а позафракційна депутатка Вікторія Гриб зареєструвала у парламенті альтернативний до урядового законопроєкту документ щодо реінтеграції непідконтрольних територій.
hromadske розбирається, як ця діяльність Сивоха грає на руку як росіянам, так і олігарху Рінату Ахметову.
«Відродження Сивоха»
«Я взагалі думав, що Платформа тихенько “померла”», — дивується дзвінку від hromadske колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Григорій Тука.
Проте остання активність демонструє, що Платформа отримала друге дихання. Так, протягом вересня Сивохо мав ефірі на кількох телеканалах:
- 8 вересня на «Україна-24» у Володимира Полуєва;
- 16 вересня на телеканалі «НАШ» у Назара Діордіци;
- 17 вересня на «1+1» у Наталії Мосейчук;
- 23 вересня на «Україна-24» в Наталії Влащенко.
Того ж місяця Сивохо дав інтерв’ю проросійським медіа: сайту «Вести» та Youtube-каналу Klymenko Time. А вже у жовтні запустив власнийYoutube-канал «СИВОХО СПРАШИВАЕТ». Першим співрозмовником став ведучий телеканалу «НАШ» Назар Діордіца.
Проте «відродження» почалося задовго до цього. І не в Києві, а в Маріуполі.
Ще наприкінці минулого року Платформа організувала в місті конференцію про розвиток Донбасу. Новину про цей захід зробили на телеканалі Ахметова «Україна-24» та сайті gordonua.com (власник — Дмитро Гордон, частий гість телеканалів олігарха).
Надалі Сивохо також з’являвся в медіа олігарха. Так у березні — в ефірі «Маріупольського телебачення» (належить структурам Ахметова), а в червні — в ефірі маріупольського комунального телеканалу ТV7. Останній сюжет був про презентацію Гуманітарної стратегії возз'єднання України.
Стратегію презентували як спільну розробку з Українським інститутом політики Руслана Бортніка. Також на заході був присутній мер Маріуполя Вадим Бойченко, позафракційна депутатка Вікторія Гриб, юристка Марина Ставнійчук, нардеп-«слуга» Святослав Юраш.
«Враховуючи всі думки, ми фіналізуємо Гуманітарну стратегію, яка обов'язково потрапить на стіл президенту», — розповідав Сивохо згодом в ефірі телеканалу «НАШ» у Володимира Полуєва та Ганни Степанець. Ці медійники протягом тривалого часу працювали на каналі «112» Медведчука, а нині є обличчями каналу Ахметова «Україна-24».
Чому ж до цієї стратегії возз'єднання українців досі не переходять? Відповідь Сивоха на запитання ведучих була такою: «Є люди, яким це не подобається. Які розхитують, підштовхують, розштовхують. Їм важливо, щоб якомога довше тривала ситуація, коли вони можуть сидіти на своїх потоках».
hromadske ознайомилося з цією стратегією. Привертає увагу, що в ній майже не згадується Росія. Пресслужба Платформи на запит редакції дала таке пояснення: «У нашій Гуманітарній стратегії не згадуються й інші країни, тому що це стратегія про всю Україну, це стратегія для всієї України. І ту роль, яку в сьогоднішній українській політиці грає Росія, через певний плин часу можуть грати зовсім інші країни. Ми не вважаємо, що в стратегії держави потрібно визначати позиції та ролі інших країн».
На додаткове питання щодо ролі Росії у роз’єднанні та возз'єднанні окупованого Донбасу з Україною у Платформі відповіли так: «Ми вважаємо, що Росія є учасником подій на Донбасі, Росія — один із найактивніших учасників. І з РФ треба проводити перемовини для успішного врегулювання конфлікту… Ми визнаємо та бачимо негативну роль Росії на Донбасі, але без Росії як переговорника все одно цей конфлікт не вирішити».
Власне, ця Стратегія показана і в законопроєкті авторства нардепки Вікторії Гриб. Цей документ став альтернативним до урядового законопроєкту щодо окупованих територій.
Україна vs Росія? Протистояння законопроєктів
9 серпня у Верховній Раді зареєстрували урядовий законопроєкт №5844 «Засади державної політики перехідного періоду». Як зазначають автори подання, документ містить комплекс заходів із протидії збройній агресії Росії проти України та відновлення територіальної цілісності держави. До цього законопроєкту з’явилися два альтернативні: від депутатки Гриб та групи депутатів «Європейської солідарності».
В урядовому законопроєкті фіксується роль Росії як агресора, передбачається люстрація для працівників окупаційних адміністрацій, відповідальність для причетних до вбивств та військових злочинів.
Григорій Тука у розмові з hromadske зазначає, що цей документ не має цілісного вигляду.«У мене таке відчуття, що поназбирали з різних фрагментів з різних законодавчих ініціатив. Зліпили зі шматочків, зробили компіляцію і видали як позицію готового законопроєкту», — каже Тука.
Натомість Сивохо розповів сайту «Вести», що був шокований законопроєктом. «Виглядає так, ніби ми зайшли туди з боями, звільнили цю територію, і тепер починаємо поводитися там, як повноправні хазяї. Тобто усіх жителів утискаємо у правах. І просто ми поводимося як диктатори на тій території», — пояснив він в ефірі «Україна-24».
З такою оцінкою не погоджується представник України в Тристоронній контактній групі Сергій Гармаш. Він зауважує, що йдеться не про «диктатуру», а покарання злочинців, так само як і на теренах всієї України, — за вбивства та держзраду.
«Законопроєкт уряду не виходить за червоні лінії, які існують в суспільстві. Він адекватно оцінює ризики безпечної інтеграції», — каже Гармаш.
Співрозмовник hromadske з команди Зеленського пояснює, що цей законопроєкт розглядають як позицію України, з якою можна виходити на переговори Нормандського формату. «На наш погляд — патріотичний — це правильний сценарій. З точки зору окупованих територій — це, напевно, жах», — каже він.
Сергій Гармаш у своїх висловлюваннях щодо можливої реакції Кремля різкіший: «Росія буде агресивно реагувати на ухвалення урядового законопроєкту. Він не повністю суперечить їхній лінії перспективи розвитку Донбасу. Їм сподобався б законопроєкт Гриб».
Законопроєкт депутатки Вікторії Гриб значно м’якший. У ньому використовуються формулювання не «окуповані території», а «непідконтрольні території», не «деокупація», а інтеграція. Також відсутня люстрація для тих, хто працював на окупаційну владу, передбачається широка амністія, відмова від декомунізації та уніфікації законодавства в гуманітарній сфері (йдеться про вимоги законів про мову та освіту).
«Головний принцип цього законопроєкту: реінтегруємо до українського соціально-правового поля спочатку людей — громадян України, що мешкають на непідконтрольній території, — а потім — території, на яких вони мешкають», — зазначають автори в пояснювальній записці.
У розмові з hromadske Сергій Гармаш висловлює цілу низву претензій до законопроєкту Гриб, які зводяться до такого: «Усе, що Росія від нас хоче, вони внесли в цей законопроєкт. У мене таке враження, що документ писався десь у Москві, а не в Україні».
Своєю чергою Георгій Тука зазначає, що альтернативний документ має більш цілісний вигляд, ніж урядовий. Проте додає: «У тексті законопроєкту вміщуються всі ті тези, які лунали з екранів телеканалів Медведчука протягом 2-3 років. Ну і показовим є факт, що одним із розробників зазначений Руслан Бортнік».
Сивохо особливістю альтернативного законопроєкту називає саме процес розробки. «По-перше, окрім Нацплатформи, брали участь Український інститут політики. По-друге, група депутатів, які об’єдналися у міжфракційне об’єднання», — розповів він в ефірі телеканалу Ахметова «Україна-24».
Директором Українського інституту політики є Руслан Бортнік. Він — завсідник заходів Платформи Сивохо. Раніше — постійний учасник ефірів на телеканалах Медведчука. Ще раніше — помічник проросійського депутата-регіонала Вадима Колесніченка, його заступник у русі «Русскоязычная Украина», співавтор мовного законопроєкту Колесніченка-Ківалова.
hromadske поставило запитання Платформі Сивоха щодо участі в розробці законопроєкту проросійського експерта. Відповідь пресслужби: «В чому полягає проросійськість його поглядів? У вас якась хибна або абсолютно суб'єктивна інформація. Руслан Бортнік не був у Росії з 2014 року, він відстоює лише українську позицію… Нам треба припинити навішувати один на одного ярлики: ватники, вишиватники, колоради, укропи, проросійські, соросята — все це вигадано, щоб розколювати нашу країну».
Також у письмовій відповіді редакції повідомили, що до розробки Гуманітарної стратегії було залучено широке коло осіб та аналітичних центрів.
Щодо згаданого Сивохом міжфракційного депутатського об’єднання, то йдеться про об’єднання «Національна платформа примирення і єдності». Про його створення оголосили в липні цього року. Очолила об’єднання Вікторія Гриб, заступник — «слуга» Святослав Юраш. В об’єднанні є представники всіх фракцій і груп, окрім «Європейської солідарності». Зокрема, серед 33 учасників: Вадим Новинський (бізнес-партнер Ахметова, обирався до парламенту в Маріуполі), Сергій Магера (колишній директор Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча, який входить до структури Метінвесту, обирався у Маріуполі), Олексій Кучеренко (з фракції «Батьківщина», постійний учасник ефірів телеканалу Ахметова «Україна-24»), «слуги» Ірина Верещук, Олександр Качура, Юлія Яцик, голова комітету прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець.
Відсутність представників «Євросолідарності» в цьому об’єднані не є дивною. Сам Сивохо партію Порошенка називає залишком «партії війни». А їхній альтернативний законопроєкт про особливості державної політики перехідного періоду вважає таким, що на його фоні урядовий документ виглядає м’якішим. Водночас обидва законопроєкти «спрямовані в один бік», розповів він в інтерв’ю «Україна-24».
Ініціативи Сивоха
У згаданих на початку тексту ефірах Сивохо неодноразово озвучував ініціативи, які пропонує реалізувати щодо Донбасу вже зараз.
Перша — електронне голосування жителів окупованих територій на виборах в Україні.
«Зараз, коли ми всі такі цифрові, можна було б уже вигадати електронний спосіб голосування, щоб люди на непідконтрольних територіях не забували, що вони — частина України», — переконує Сивохо. Водночас посилається на європейські стандарти та наводить приклад Естонії.
З цим категорично не погоджується Сергій Гармаш. Бо Україна не зможе проконтролювати, хто саме буде голосувати на окупованих територіях — український громадянин чи умовний «полковник МГБ».
Друга ініціатива — зняти економічну блокаду Донбасу. «Якби бізнесменам віддали ситуацію на відкуп, регіон би повернувся вже через тиждень!» — заявив Сивохо в інтерв’ю «Вестям».
Запроваджена у 2017 році економічна блокада найбільше вдарила по бізнесу Ахметова, у якого на окупованих територіях залишилась низка підприємств. А відсутність економічної блокади до 2017-го не допомагала ані поверненню регіону, ані зупиненню бойових дій.
Проєкт Ахметова чи росіян?
Одразу кілька факторів вказують, що активізація Платформи Сивоха може бути пов’язана зі співпрацею з Ахметовим.
По-перше, прив’язка до Маріуполя і сприяння місцевого мера, який є вихідцем із Метінвесту олігарха.
Депутат Маріупольської міськради від партії «Сила людей» Максим Бородин розповідає hromadske, що місто стало для Ахметова «новим Донецьком». Олігарх зареєстрував там частину своїх підприємств, щоби податки залишалися в Маріуполі. І хоче створити вітрину на показ, яким колись був Донецьк. І місцева влада в особі мера Вадима Бойченка підтримує проєкт Сивоха. «Це фактично його, Ахметова, проєкт», — підсумовує Бородин.
У самій Платформі обрання Маріуполя для презентації своєї Стратегії пояснюють тим, що велика команда сконцентрована саме в цьому місті. До того ж запевняють, що з мером Бойченком стратегічного партнерства нема. Лише давня дружба та спільна проблема.
Другий зв’язок Платформи з Ахметовим — через депутатів, яких пов’язують з олігархом. Насамперед — з Вікторією Гриб, яка і відповідне об’єднання у парламенті очолює, і законопроєкт «від Сивоха» у Верховній Раді зареєструвала.
Представник команди Зеленського в розмові з hromadske називає Гриб «ахметівською депутаткою». Натомість у Платформі на питання редакції відповіли, що Гриб «є лобісткою своїх виборців, які обрали її до ВР від округу з центром у сумнозвісному місті Щастя». Як відомо, у місті Щастя розташована Луганська ТЕС, яка входить до структури ахметівської ДТЕК. Гриб на момент обрання депутаткою працювала в структурі ТОВ «ДТЕК Енерго».
Третій зв’язок Сивоха з Ахметовим — це надання ефірів на телеканалі олігарха. І тут співрозмовники hromadske вказують, що «проєктом Сивоха» Ахметов хоче досягнути політичних цілей.
«Це боротьба за електорат південних та східних областей. Особливо — східних», — розповідає представник команди Зеленського. Він пояснює, що боротьба може провадитися за електоральний спадок ОПЗЖ. А відхопити шматок виборців можна лише мирним порядком денним.
«Туди можна вбудуватися лише одним — врегулювання не таке, як у президента. Ближче до Росії, але без фанатизму. Тому навколо цього ці ігри і йдуть», — каже співрозмовник з оточення Зеленського.
Схожу думку висловлює і Максим Бородин. Він вказує, що Платформа Сивоха у своїх програмних засадах грає на тих речах, на яких увесь час грала «Партія регіонів».
«Вся ця історія — намагання залишити регіон під своїм контролем. Ахметов грає “у довгу”. Він зацікавлений у тому, щоб деокупувати регіон. Але також повністю контролювати його», — вважає Бородин.
Найбільш категоричний в оцінках Сергій Гармаш. Він вважає, що Ахметов намагається закласти базу свого повернення на окупований Донбас після його звільнення.
«Ахметов хоче стати не просто хазяїном Донбасу, як це було, а королем з окремою суб’єктністю, у якому будуть зацікавлені і Москва, і Київ. Це найгірший сценарій, який може бути у розв'язанні конфлікту», — підсумовує представник України в Тристоронній контактній групі.
У самій же Платформі спростовують лобіювання інтересів будь-якого олігарха. «Ми не отримуємо жодного фінансування від жодного з українських олігархів. Нам не дають жодного особливого сприяння, одночасно й не заважають — і ми за це надзвичайно вдячні», — йдеться у відповіді пресслужби.
***
Уся історія з поверненням до активної діяльності Платформи Сивоха — це питання не просто співпраці з Ахметовим. У цієї громадської організації може бути тактичний збіг інтересів з олігархом — повернення окупованих територій. Але у кожного свій інтерес у цьому.
Проте проблемою для України може бути не цей союз — сталий чи тимчасовий. Більша проблема в тому, що це об’єднання взяло за зразок російський порядок денний. Як це вже робила свого часу «Партія регіонів».
І фінал історії може бути так само прогнозований. Донецьку «вітрину» втратили під «гудок Ахметова». Мало кому в Україні хочеться почути цей «гудок» ще й у Маріуполі.