Сергій Сівохо — нетиповий мажоритарник від «Слуги народу». На відміну від більшості інших кандидатів, його упізнають, але він практично не має досвіду політичної чи громадської діяльності. Зустрічі з виборцями кандидат проводить у великому брендованому автобусі, який час від часу переїжджає з місця на місце. Тут є дивани, кондиціонер та екран, на якому постійно транслюють агітаційні ролики з Сівохо. У цьому ж автобусі ми записуємо і інтервʼю.

Ви позиціонуєте себе як новий політик. Поясніть, що для вас означає це поняття — «новий політик».

Це нове обличчя без багажу. Тобто без поганого багажу, адже багаж може бути і позитивний. Людина, яка не була відзначена в бридких подіях, у бридких зв'язках. І яка уособлює собою надію. Я схожий на надію? Або: «Костянтинівка — місто надії», як написано на плакатах у одного кандидата. Це ті люди, які не заплямували себе зв'язками зі старою владою, з корупційними схемами.

Ви йдете за одним округом з Борисом Колесніковим. Чому саме тут?

Коли мені запропонували стати депутатом, я сказав, що готовий йти лише за рідним краєм. Це Донецька область. Тоді вже в багатьох округах визначилися кандидати в депутати, і мені запропонували піти сюди.

Я думаю, що партія дала мені відповідальне завдання. Туди, де важко.

Тобто вас кинули не передову, де найскладніше.

Так, так.

Ви казали, що знайомі з Колесніковим, і поважаєте його за певні аспекти його діяльності. За які саме?

Наприклад, організація Євро-2012. Все було чітко зроблено. Скільки вкрали — це вже інше питання. А те, що було чітко, і було чудово зроблено для країни — це безумовно.

Наскільки ви добре знайомі з Борисом Вікторовичем?

Ні-ні-ні, це навіть не дружба. Це просто кілька зустрічей. І,природно, що ми знаємо один одного.

Розкажіть, які стосунки ви мали з Віктором Януковичем.

З Віктором Януковичем — ну, які стосунки... Коли він був ще губернатором, я звертався — вони нам допомогли, коли ми святкували 11-річчя нашої команди — тієї самої знаменитої команди КВК ДПІ. А потім, перед 2010 роком, коли Ющенко став геть поганий, я бачив в Януковичі справді якусь альтернативу. Я навіть брав участь — як ведучий — в турі Януковича перед президентськими виборами. Але, на жаль, помилився. 

Буває. Я не знаю, чим викликане його падіння як лідера нації, як лідера країни. Але не виправдав надій. Я знаю, що весь наш край тоді сподівався, що відбудуться якісь зміни. Ми його знали як керівника області, в якій були справжні зміни на краще.

Як ви сьогодні до нього ставитеся?

Зрадник. Людина просто кинула країну і поїхала.

Зрадник лише через те, що поїхав? Чи були якісь ще питання до нього?

Він виявився слабким політиком. Він не міг контролювати процеси, і цим користувалися всі навколо. Або він занадто контролював все навколо — хто це може знати? Одиниці людей, які знають, але ніколи нічого не розкажуть — як це було насправді.

Кандидат-мажоритарник на парламентських виборах від партії «Слуга народу» Сергій Сівохо під час зустрічі з виборцями у Слов'янську, Донецька область, 26 червня 2019 року
Фото:

офіційна сторінка кандидата Сергія Сівохо у facebook

Ваше ставлення до конфлікту на сході України. Чим ви вважаєте цей конфлікт?

Це лихо — ось і все моє ставлення. Це лихо, з яким потрібно боротися. І що довше люди перебувають в зоні цього конфлікту, то більше ми їх втрачаємо. Треба негайно вживати якихось кроків щодо повернення насамперед — ось тут [в голові]. 

Є президентські думки з приводу створення інформаційної одиниці, яка намагатиметься повертати людей, розповідати їм правду, налагоджувати якісь мости. Я буду цілком підтримувати ці ініціативи, і я обов'язково братиму в них участь.

Як ви оцінюєте вплив Росії на цей конфлікт?

Безумовно, він був. Скористалися ситуацією. Україна нічого не зробила, аби попередити цю ситуацію. Це погано.

Але який може мати вплив на ситуацію українська інформаційна політика, якщо там все зав'язано на Росію?

Безумовно, те, яка була накрутка жителів нашого регіону, це... Я хотів сказати «промах», та це не промах, це катастрофа! Це катастрофа інформаційної політики. З жителів нашого регіону зробили якихось недолюдей. Це несправедливо. Я ніколи не приховував, що я з Донбасу, навпаки, я завжди цим пишався. Набридло наводити цей приклад, але коли в Києві в 2014 році палали машини з донецькими номерами, я не змінював номер на машині.

Коли ви востаннє були в Донецьку?

6 червня 2014 року.

Яким він тоді вам запам’ятався?

Він завжди був улюбленим... Дуже шкода було, звісно. Але вже була стрілянина, і я просто вивозив сім'ю.

Чи зберегли ви стосунки з вашими друзями, приятелями?

Так, з деякими ми спілкуємося. З деякими через різні причини зв'язок перерваний.

Ви вже казали, що в 2010-му підтримували Януковича. З якими почуттями ви зараз згадуєте цю позицію? Вам ніяково, соромно, ви просто вважаєте це помилкою?

Ні, мені не ніяково, мені не соромно. І — «іспанський сором» за Віктора Януковича напевно, що так. Вн тоді отримав величезну довіру. Втім, у нас часто так буває з президентами. Ющенко теж отримав колосальну підтримку людей і всю її розтринькав. З Януковичем сталося ще страшніше.

З Порошенком — взагалі не хочу коментувати. Слава богу, ми змогли його знести, і зараз вся надія на нового президента. Власне кажучи, я йду в політику, щоб підтримати його — йому треба на когось спиратися. Нині він стикається з найстрашнішим — це чиновницький саботаж.

Ви сказали, що нові політики — це ті, хто не заплямовані. Те, що ви досить активно виступали на підтримку Януковича…

Що означає досить активно?

Публічно.

Публічно... Ну, хто я був — ведучий на концертах, які проводились. Я не озвучував нічого такого, від чого б я міг відмовитися. Я казав: «Подивіться, як навколо хреново, і ми сподіваємося, що все буде набагато ліпше». Від чого я повинен відмовлятися з цих слів? Я і зараз сподіваюся. Але зараз стало ще гірше. А надії у людей менше, та я хочу, щоб надія все-таки залишалася.

Чому ви вважаєте, що якщо в трьох попередніх президентах країна серйозно розчарувалася, то із Зеленським може бути інакше?

Я знаю цю людину 25 років, у нас однаковий менталітет. Ви ж розумієте — Донбас, Кривбас. Ми читали одні книжки в дитинстві, дивилися одні фільми. Ми дуже багато спілкувалися, я бачив його в різних ситуаціях. В неприємних ситуаціях — не з його боку, а взагалі, як обставини. Він завжди поводиться дуже порядно, він завжди знаходив вихід з будь-яких важких ситуацій, які підкидало життя, і завжди виходив переможцем. І я сподіваюся, що зараз буде ще одна перемога.

Президент Украины Володимир Зеленський (праворуч) та кандидат-мажоритарник на парламентських виборах від партії «Слуга народу» Сергій Сівохо, Донецька область, 6 липня 2019 року
Фото:

офіційна сторінка кандидата Сергія Сівохо у facebook

Ми говорили, що головне, про що вас просять виборці — це домогтися миру. Чи є у вас бачення, якісь ідеї, як до цього можна наблизитися?

По-перше, треба повною мірою користуватися тим, що у нас є —це Мінські домовленості. Мене тішить, що президент теж вважає це своїм пріоритетом. Хоча йому, звісно, тут такі розтяжки понаставили — тільки він сказав про те, що треба припинити вогонь, як одразу ж почалися якісь незрозумілі обстріли. Хто це робить? І для чого це роблять? Та разом з тим — розведення військ в районі Луганська. 

Одні з перших місць, які він відвідав — Луганська область і Маріуполь, тобто Донбас. Постійні розмови з закордоном про цей конфлікт, про цю проблему. Це пріоритетне завдання президента і пріоритетне завдання для країни. 

Воююча країна —це катастрофа. Вона може лише розсипатися. Нам треба зупинити цей конфлікт і спробувати піднімати країну.

Зупинка конфлікту може означати його заморожування?

Існує купа можливих способів зупинити конфлікт. Деякі максималісти кажуть, що конфлікт можна зупинити лише перемогою чи поразкою. Це сироти так говорять? У яких немає ні дітей, ні родичів? 

Мені шалено шкода кожне людське життя. Я, може, вже дорослий дядько, але я став набагато... Ми максималісти всі в юності — прорвемося! Ура! Хич! Голова злетіла... Ні-ні-ні, про людей треба дбати, треба шкодувати. Кожне людське життя унікальне. Що швидше ми припинимо загибель людей, то буде краще.

На донецькому «Мега-радіо» ви були ведучим програми «Кривий ефір Джедая Суржика». Розкажіть про цю програму тим, хто ніколи про неї не чув.

Це програма, яку багато років не відпускали радіослухачі. І постійні спонсори під неї знаходилися, і люди писали й казали: «Не смійте закривати!» Це був прямий зв'язок у прямому ефірі з радіослухачами. Не лише спілкування, ще й гра. Тобто вона кілька разів видозмінювалася, врешті-решт, найвдалішою формою була «вірю-не вірю». І так вона проіснувала дуже багато років.

Ви вели її суржиком, правильно я пам'ятаю?

Так!

Чому?

Ну, в нас же регіон специфічний. Суржик виконує, я думаю, дуже важливу місію для тих, хто не знає української мови. Він дає певний словниковий запас української мови. І взагалі, це весела мова. І Вєрка Сердючка розмовляла ним, і радіоведучі. Фактично, у нас майже всі розмовляють суржиком. Суржик буває різний. На заході є суржик з польською мовою, з мадярською мовою. У нас — з російською мовою. З руською, як каже один мій товарищ.

До чого я вів із Джедаєм Суржиком — чи не вважаєте ви таким політичним суржиком все, що відбувається в Україні в політичній площині?

Я навіть для себе якось визначив те, що відбувається в політиці у нас.

Нас привчили, може, політичними шоу, може, постійною грою навколо політики. Нас привчили до того, що це видовище. Хлопці, це не видовище, це робота. Ми постійно оцінюємо політиків, але не по їхніх справах, а по красі політичних хитрощів, які вони виконали. «Ах, як він зробив цього, ах, як він викрутився з цієї ситуації!» Ось тут вони вже з цією ситуацією!

Я за своє життя посидів у багатьох журі, я був на багатьох фестивалях, я оцінював це все. Я не хочу оцінювати їхню роботу! Досить! Політиків треба оцінювати за реальними справами. Шоу маст гоу стоп!

Ви все життя брали участь в дуже яскравих проектах, і самі ви дуже яскрава людина. Ви не вважаєте, що вам буде шалено нудно в цьому парламенті?

Я не йду на все життя туди. Президент же сказав, що він йде на один термін. І все ж у мене є надія, що я зможу як продюсер брати участь в деяких проектах. Дуже багато моїх проєктів були спрямовані на молодь. Освіта молоді — це дуже важливо. Не можна втрачати рівень освіти наших людей. І я хочу, щоб якісь освітні програми продовжували виходити. Я думаю, що я зможу брати в них участь.

Ви маєте на увазі депутатську діяльність чи поза нею?

Депутатська — це безумовно. Але ще й трошки шити вдома.

Щоб трошки урізноманітнити депутатські будні.

Так, так. Це буде безкоштовно, але це буде для кайфу, для душі.

Читайте все, що стосується позачергових виборів до парламенту в одному розділі — Вибори

Поділитись: