Революція довіри: як у Вірменії будують нову демократію за рік після зміни влади

Минув рік від «оксамитової» революції у Вірменії — масштабних протестів, внаслідок яких подав у відставку прем'єр-міністр Серж Саргсян. Десятки тисяч людей, які вийшли на вулиці вірменських міст, змогли запобігти фактичному третьому терміну правління Саргсяна. Лідер революційного руху Нікол Пашинян очолив уряд і розпочав реформи. Журналісти незалежних вірменських медіа Сівілнет, JAMnews і EVN за підтримки «Медиасети» розповідають про те, як змінюється життя у Вірменії внаслідок цих реформ.

До революції 2018 року ворота біля будівлі парламенту Вірменії були наглухо зачинені. Їх не відкривали ні в роки незалежності, ні тоді, коли в будівлі засідав Центральний комітет Комуністичної партії.

Ворота вперше відчинилися минулої весни за наказом прем'єр-міністра Нікола Пашиняна. Тепер у парламентському парку цілодобово гуляють містяни.

Люди перестали боятися

Оля Азатян вважає, що після революції багато дверей у Вірменії відчинилися і в переносному сенсі. Рік тому Оля стояла під стінами парламенту, домагаючись нової влади, а сьогодні вона підбиває підсумки першого року роботи цієї влади. Як і багато активістів, Оля і досі симпатизує команді Нікола Пашиняна і, говорячи про підсумки, поки не наполягає на соціально-економічній конкретиці:

«Головне, що люди перестали жити в страху, в країні нарешті є свобода слова, люди вже не бояться, що можуть втратити роботу чи опинитися у в'язниці через свої висловлювання», — каже Оля.

На відміну від активістів, які спостерігають за роботою нової влади, журналісти оцінюють підсумки тверезіше і критичніше.

«Свобода слова була і при Сержі Саргсяні, і нині,— каже журналіст Арман Сулейманян. — Уряд не відбувся за рік, працює багато молодих людей, які не знають, чого вони сюди прийшли. І остаточну відповідь на будь-яке питання дає прем'єр-міністр. Немає міністрів, які вичерпно можуть відповісти журналістам».

Арман порівнює революцію із галасливим кавказьким весіллям — на душі досі радісно, але родичі роз'їхалися, а молодятам прийшли рахунки за комунальні послуги:

«Ми відсвяткували хороше весілля, і продовжуємо радіти, що воно сталося, та побутові питання вже потрібно вирішувати».

Зарплати, пенсії та корупція

Прем'єр-міністр і лідер демократичних перетворень Нікол Пашинян про роботу своєї команди говорить так:

«Так, у Вірменії є люди, які не живуть краще після революції. Але [...] чи є люди, які живуть гірше?»

За словами Пашиняна, за рік уряду вдалося підвищити соціальні виплати і пенсії для 85 тисяч громадян, ще двом тисячам чоловік підняли зарплати. Чисельність населення Вірменії становить близько 3 мільйонів осіб.

З першого дня роботи уряд Пашиняна поставив собі за мету боротьбу з корупцією і монополіями. Рік по тому журналісти Сівілнет звертають увагу на те, що тепер цукор, бензин, борошно та імпортні фрукти в країну завозять кілька десятків компаній. Раніше у продуктів масового споживання десятиліттями був один постачальник.

Ці досягнення можуть здатися досить скромними, але завдяки їм громадяни Вірменії стали більше довіряти новій владі і силовим структурам. Згідно з офіційними даними вірменських правоохоронців, після революції 2018 року деякі люди вперше наважилися поскаржитися в поліцію після багаторічного мовчання. Всього за 2018, за рік революції, звернень у поліцію було на 30 відсотків більше, ніж у 2017.

У 2018 порушили майже тисячу кримінальних справ, так чи інакше пов'язаних зі зловживанням повноваженнями. Порушники повернули до казни загалом близько 50 мільйонів доларів — до 2% від розміру всього бюджету Вірменії. Кримінальні справи порушувалися проти людей, яких у Вірменії звикли вважати недоторканими — наприклад, проти брата колишнього президента Сержа Саргсяна — Олександра Саргсяна.

Вперше на пострадянському просторі під арештом опинився один з екс-президентів — Роберт Кочарян. Його звинувачують у поваленні конституційного ладу після президентських виборів 2008 року. Тоді, під час масових заворушень в Єревані, були вбиті 10 осіб, зокрема двоє поліцейських. За статтею повалення конституційного ладу були порушені кримінальні справи і проти генерального секретаря Юрія Хачатурова, а також проти двох колишніх міністрів оборони.

«Навчилися всього на вулиці»

Секретар Ради безпеки Вірменії Армен Григорян торішні протести згадує так:

«21 квітня минулого року мене заарештували силові структури, а тепер, за рік, я відповідаю за їхню роботу. Після відставки Сержа Саргсяна, коли мене випустили на свободу, один із силовиків підійшов до мене і пошепки запитав: "А наші зарплати піднімуться?" (Сміється). Я йому тоді відповів: "Це — не революція однієї людини чи однієї групи, це — революція всього народу"».

За великими політичними перетвореннями стоїть ціла низка неполітичних акцій протесту, вважає секретар Радбезу.

«Ми навчилися всього на вулиці», — пояснює чиновник, перераховуючи акції з екологічними і соціальними вимогами, які проходили у Вірменії з 2012 по 2015 рік.

«Якби не всі ці акції, ми би не домоглися революції. Ми добре знали стратегію поліцейських, знали, що якщо навіть у нас не вийде, ми навчимося чогось нового. Коли ми були на вулиці, ми знали, що нас заарештують, ми були готові до всього. Революція все-таки відбулася, тому що ми не здавалися, вірили і ставилися до всього з гумором».

Одним з досягнень першого року роботи Григорян вважає активізацію переговорів щодо врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту. З приходом Пашиняна вірменська сторона почала наполягати на тому, щоб Карабах визнали стороною переговорів (досі переговори велися між Вірменією і Азербайджаном).

«Що стосується зовнішньої політики країни, ми вже під час революції заявляли, що змін не буде. Ми кажемо — є потенціал розширення відносин Вірменії з іншими країнами і союзами, і ми цей потенціал будемо використовувати» — каже Григорян.

«Наступна революція буде феміністською»

Серед людей, що заполонили міські площі, було дуже багато жінок. І часто саме вони очолювали і підтримували протест.

Фотограф Ерік Григорян, який працював тоді в центрі Єревана, згадує, як зустрів юну дівчину, яка блокувала жваву вулицю:

«Під'їхала автівка, з неї вийшов водій, великий молодий чоловік, і став кричати на дівчину.

Вона була зовсім юна, років 15-16; вона стояла навпроти цього великого хлопця і їй було страшно. Дівчина озирнулася в пошуку підтримки, але нікого не виявила.

Вона вже була готова поступитися, та потім стрепенулася, наче сказала сама собі: ні, не піду. І залишилася стояти перед машиною».

На жаль, зазначає Оля Азатян, жінкам революція поки не принесла вагомих результатів.

«Нині у нас лише один міністр-жінка. Виходить, що знову жінки і чоловіки роблять спільну справу, але від результату виграють лише чоловіки. Якщо так буде продовжуватися, наступна революція буде феміністською».

На площі були представники й інших дискримінованих груп, наприклад, ЛГБТ, додає Оля. Але і вони не дочекалися бонусів від нової влади.

На початку квітня в парламенті Вірменії під час слухань з прав людини несподівано для депутатів виступила трансгендерна активістка Ліліт Мартиросян. «Прошу сприймати мене як збірний образ замучених, зґвалтованих, які зазнали фізичного насильства, спалених, поранених ножем, убитих, які емігрували, підданих дискримінації, бідних і безробітних трансгендерів», — заявила Ліліт. Ця промова викликала цілий шквал гомофобних заяв, причому поза конфліктом не залишився і прем'єр-міністр Пашинян: він заявив, що виступ Ліліт Мартиросян — провокація, яку йому підготували суперники, тобто Республіканська партія Вірменії (вона була при владі до революції). У своїй заяві Пашинян назвав опонентів «гей-активістами».

Попри очевидні проблеми з правами жінок і ЛГБТ в країні, у міжнародних правозахисних рейтингах позиції Вірменії в 2018 помітно поліпшилися. Правозахисна організація Freedom House у своїй доповіді зарахувала Вірменію до нечисленних країн, які досягли найбільшого прогресу в демократії. В рейтингах Economist Intelligence Unit і Transparency International був відзначений прогрес країни в боротьбі з корупцією. У доповіді Doing Business зафіксовано збільшення можливостей для дрібних інвесторів, поліпшення механізмів сплати податків і складання угод і договорів у Вірменії. Доповідь ООН, присвячена щастю, констатувала, що Вірменія «ощасливішала» на цілих 13 пунктів. А журнал The Economist назвав Вірменію країною 2018 року.

«Революція має продовжуватися»

Політолог Рубен Меграбян, який обговорив перший ювілей вірменської революції з журналістами JAMnews, переконаний, що те, що сталося рік тому, було неминучим:

«Революції не могло не бути. Вона була наслідком дій колишньої влади. Ситуація вкрай загострилася, і стався природний вибух. Інша річ, що революцію не можна вважати завершеною. Владні структури досі діють за інерцією, і простіше їх ліквідувати і створити нові, ніж виправити існуючу систему».

Частково з експертом згоден і журналіст Арман Сулейманян:

«Попередня влада говорила — так, ми не зовсім хороші хлопці, але немає нікого краще за нас. Потім відбулася революція, але нам говорять те ж саме. І дійсно немає альтернативи. Лише цей факт рятує чинний уряд. Ми поставимо пам'ятник нинішнім, тому що вони зробили революцію, завдяки якій у нас були чесні вибори, та я не бачу людей, які можуть заявити про свої переваги над чинною владою, і це проблема».

Опозиція все частіше піднімає питання про повноваження прем'єр-міністра: свого часу вони були істотно розширені колишнім президентом, який готувався обійняти пост прем'єра і таким чином утримати владу. Новий лідер Вірменії Нікол Пашинян поки ці «суперповноваження» не скорочував, і деякі парламентарі цим незадоволені.

Оля Азатян вважає, що розмовляти з новим урядом мовою критики — корисно і важливо. «З минулим ми спілкувалися виключно мовою опору. А нам зараз потрібна конструктивна критика, без неї не побудувати демократію. Революція має продовжуватися».