Рош га-Шана 2023: чому хасидам не страшно і хто має прибирати сміття
«Ви сюди щороку приїжджаєте?»
«Ні, вперше. Раніше були на передовій. Краще б на фронті, ніж тут гратися з хасидами».
Так реагує поліціянт на неформальне запитання збентеженої молодої журналістки, яка вперше приїхала в Умань. Сюди її, практикантку, відправила редакція, щоб зробити матеріал про святкування Рош га-Шана, єврейського Нового року.
Ми разом стоїмо й очікуємо, коли знайдеться два вільних поліціянти, що повинні нас супроводжувати вулицею Туристів, яку місцеві досі називають по-старому — Пушкіна. Таблички з колишньою назвою на будинках ще ніхто не міняв, хоча вулицю перейменували в серпні 2022 року.
«Заборонене, навпаки, притягує»
Без супроводу поліції сюди журналістів не пускають. За словами правоохоронців, можуть бути різні непередбачувані ситуації, оскільки щодо жінок у культурі та віросповіданні хасидів є суворі обмеження. Чоловікам-хасидам заборонено молитися та святкувати разом із жінками.
Частина паломників приїжджає сюди з родиною. Але їхні дружини не з'являються на вулиці під час Шабату, коли триває основне святкування — з вечора п'ятниці до вечора неділі.
Хоча до заходу сонця у п'ятницю більшість паломників ще радо спілкуються з журналістами, незалежно від статі. І навіть ті, хто не знає жодної мови, крім івриту, самі підходять і намагаються розповісти щось про велику радість бути тут, в Умані, на Рош га-Шана.
«Ні, ні, нам не страшно!» — традиційна відповідь хасидів на запитання, чи не було боязко їм сюди їхати через війну в Україні та регулярні ракетні обстріли.
Пояснюють такий спокій вірою в те, що від потенційних загроз їх оберігає святиня — могила цадика Нахмана, засновника брацлавського хасидизму. Понад 200 років тому він перед смертю переїхав жити до Умані, вшановуючи пам'ять євреїв, загиблих унаслідок Коліївщини.
Друга причина, якою пояснюють свою безстрашність паломники, — це звичка жити у військових умовах. Адже більшість приїжджих тут з Ізраїлю, який багато років у стані війни з палестинцями.
А втім, цього разу багато паломників-хасидів зі США, які традиційно приїздять до Умані тисячами, не відвідали місто, розповів нам місцевий підприємець-хасид Хайм Хазін. Чоловік каже, що вони усе-таки бояться військових загроз, тож наважились їхати лише найвідчайдушніші.
Водночас ми зустріли дуже багато паломників, які приїхали сюди взагалі вперше.
«Заборонене, навпаки, притягує», — посміхаючись, пояснює Хазін цей феномен.
Серед тих, хто тут уперше, американець із Нью-Йорка Єдзі Голстін. Каже, що сам він не брацлавський хасид, але як єврей теж святкує Рош га-Шана. А його пасинок-хасид приїжджає сюди 12-й рік поспіль, тож умовив їхати з ним і відчути цю неймовірну атмосферу свята.
«Медіа показують Україну чи не найстрашнішим місцем на землі. Але тут дуже безпечно, якщо говорити про дорогу від кордону до Умані», — пояснює американець відсутність побоювань.
Те, що в Умані у червні та квітні були прильоти російських ракет (унаслідок влучання в житловий будинок 28 квітня загинули 23 людини), Єдзі відомо. Проте він спокійно аргументує, що це ж сталося не на вулиці, де похований цадик Нахман і відбувається основне паломництво.
«Це не сталося дуже близько від цієї вулиці. І в нас немає страху, коли треба зробити те, що нам важливо. Я тут із тисячами євреїв, і страху немає», — додає американець.
«Це вперше за чотири роки так багато паломників»
Скільки точно паломників приїхало на святкування, ніхто не знає. Адже офіційні органи подавали статистку тих, хто перетнув кордон за останні дні (станом на ранок 15 вересня це понад 32 тисячі осіб). Але чимало хасидів приїжджають за кілька тижнів до святкування. Крім того, багато паломників в Умані — це ті, хто живе в Україні постійно.
За оцінкою Хайма Хазіна, на Рош га-Шана в Умань прибуло до 50 тисяч хасидів.
«Це вперше так багато за останні чотири роки!» — з емоційним піднесенням каже Хайм.
У 2020 році українська влада за кілька тижнів до Рош га-Шана ввела тотальну заборону на в'їзд іноземців до України через коронавірус. Наступного року кордон був відкритий, але ще залишалося багато карантинних обмежень. Торік війна стримала частину паломників, але загалом їх було до 20 тисяч.
У готелі, який належить Хайму, немає жодного вільного місця. Ліжко в його двомісному номері коштує тисячу доларів за п’ять днів. Ця сума передбачає і триразове харчування.
Хайм показує розкладачку, яку буквально щойно купив, щоб доставити як третє спальне місце в малогабаритний номер. За його словами, чоловіки, що бронювали один із номерів, приїхали втрьох і погодилися заплатити ще тисячу доларів, якщо в кімнату доставлять ліжко.
Скільки грошей привозять паломники й чому місто тоне у смітті?
Кожен паломник має сплатити в бюджет Умані туристичний збір. Це 27 доларів, якщо оплата відбувається заздалегідь онлайн, або 40 доларів, якщо людина оплачує після прибуття, на місці. З огляду на кількість паломників це щонайменше мільйон доларів у міський бюджет.
«Ці гроші, зокрема, мають іти й на прибирання», — каже Хайм, згадуючи, як часто деякі українці нарікають, що хасиди багато смітять.
Він додає, що після будь-яких масових заходів і гулянь залишається багато сміття, незалежно від національності тих, хто святкує. Хайм додає, що на вулиці Туристів просто критично бракує смітників.
«Невже за зібрані з хасидів гроші не можна на кожному кроці поставити урну?» — риторично запитує він.
На закиди про те, що хасиди смітять і в автобусах, якими добираються в Умань (ролик із засміченим автобусом після перевезення паломників нещодавно розійшовся українськими соцмережами), Хайм відповідає: дорога була дуже довга, тому й багато сміття. Крім того, мовляв, за такі трансфери паломники платять чимало, тож немає проблеми за такі гроші в автобусі поприбирати.
Місцеві таксисти під час Рош га-Шана найменше думають про сміття. Їхня основна мета — якнайбільше заробити за ці кілька днів. Вони чергують недалеко від так званого контрольно-пропускного пункту на вулиці Туристів, звідки возять паломників до магазинів.
Тариф до найближчого супермаркету й назад — 10 доларів. Авто на годину по Умані — 15 доларів. Найбільше щастить тим таксистам, у яких паломники замовляють далеку екскурсійну поїздку в інші області, де також є святі місця для євреїв.
«У нас війна. Можна було б обійтися без музики»
У магазини частина хасидів їдуть не лише по продукти, а й по алкоголь. На вулицях поруч із місцем паломництва продавати його заборонено. А при вході на вулицю Туристів поліція перевіряє речі кожного паломника.
«Це добре, бо тепер немає стільки п’яних», — каже місцевий охоронець, який стоїть на варті гігантського шатра, де вдень хасиди моляться, співають, а ввечері танцюють.
«Але вони все одно нечемно себе ведуть. Ну от учора не могли дочекатися, коли ми почнемо запускати всередину на їхні танці, і стали фактично штурмувати ворота», — каже чоловік.
Загалом місцевому охоронцю атмосфера свята не подобається. Каже, що в Україні війна, а вони танцюють: «Можна було б обійтися принаймні без цієї веселої музики».
Хайм Хазін натомість пояснює, що впродовж усього святкування паломники постійно моляться за мир в Україні. На вході у будівлю, всередині якої розміщена могила цадика Нахмана, другий рік поспіль висить величезний банер у кольорах українського прапора з написом «Молимось за мир в Україні».