росія дала маху. Що сталося в Польщі та як діятиме НАТО

Під вечір 15 листопада місцеві польські ЗМІ почали писали про вибух трактора в селищі Пшеводув Люблінського воєводства, що за менш як десять кілометрів від кордону з Україною.

Їхню увагу привернув не лише сам вибух у непримітному населеному пункті та повідомлення про двох загиблих, а й те, що на місце події не пускали журналістів. А поліція перекрила дороги за пів кілометра від вибуху.

Що насправді сталося в польському селищі та якою може бути реакція НАТО — у матеріалі hromadske.

Загадка Пшеводува

Офіційна інформація спочатку була така: стався вибух трактора, який заїхав на ваги в районі зерносушарки. Проте місцеві мешканці розповідали дещо інше.

«Я мав іти за коровами, а наді мною пролетіли дві ракети. Я боявся за свій будинок. Почув страшний шум. Пішов за коровами — корови злякалися, втекли до хліва. Снаряди пролітали високо над будинком. Якби вони були низько, то могли б мене вбити й розгромити хату. Я думав, що в нашому домі починається війна, аж мороз шкірою йшов. Вибуху не було, просто свист, такий шум», — розповів «Радіо Люблін» житель Пшеводува Станіслав Іванейко.

«Спочатку пролунав гучний свист, потім усе вибухнуло. Поруч валялися також осколки від цього снаряда. Сусіди казали, що була ще одна ракета, але вона нібито впала десь у полі», — говорила місцева мешканка виданню lublin112.

Коли прем’єр-міністр Матеуш Моравецький скликав урядовий До його завдань входить забезпечення координації підготовки, діяльності та оперативного ухвалення рішень з питань національної безпеки й оборони, а також підготовка пропозицій уряду або прем'єр-міністра з цих питаньКомітет з питань національної безпеки та оборони, а у ЗМІ почали писати про присутність військових на місці вибуху у Пшеводуві, версія про ракету стала ще більш правдоподібною.

Лише після опівночі президент Польщі Анджей Дуда остаточно підтвердив: так, на територію Польщі впала ракета (хоча раніше йшлося про дві). Схоже, російського виробництва. Але хто саме її випустив, говорити поки рано.

«Британська провокація»

Можливо, нам і справді не відомо, хто запускав ракету (або ракети) по Польщі. Але відомий час, коли вона впала, — близько 15:40 (16:40 за Києвом), коли в Україні тривала повітряна тривога, а росія здійснювала найбільш масований ракетний обстріл енергетичної інфраструктури. Влучило й по сусідній із Пшеводувом Львівській області, де почалися перебої зі світлом.

Отже, теоретично це могли бути і росія, і Україна.

російські медіа почали поширювати фото нібито з місця падіння ракети, стверджуючи, що впав снаряд радянської зенітно-ракетної системи С-300, яка є на озброєнні ППО Збройних Сил. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заперечив це та закликав не поширювати російську пропаганду.

Друга версія — що йдеться про крилату ракету Х-101, якою росіяни регулярно обстрілюють Україну. На користь неї аргументів поки більше. Хоча міноборони рф , звісно ж, офіційно відхрестилося від звинувачень, заявивши, що уламки не мають жодного стосунку до російських засобів ураження.

В американській розвідці неофіційно підтвердили, що російські ракети входили до повітряного простору Польщі (хоча офіційний Вашингтон набагато обережніший у заявах). Зрештою, польське МЗС у своїй заяві про виклик посла рф Сергія Андрєєва прямо написало, що у Пшеводуві впала ракета російського виробництва.

Може виникнути питання, як ракету могла не помітити польська система протиповітряної оборони. У рф, певна річ, нагадали, що Польща інтегрує у свою систему ППО провідні американські комплекси Patriot, і заговорили про «польську» чи «британську» провокацію. Заяви Симоньян про «польський Бєлгород» тут навіть згадувати не будемо.

Та варто врахувати, що ракета впала не дуже далеко від кордону Польщі з Україною; крім того, за неофіційними даними, її збили ЗСУ, а у Пшеводуві впали самі уламки.

Уже після публікації цього тексту, по обіді 16 листопада, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що, за попередніми даними, у Польщі впала ракета української ППО, але провини України в цьому немає.Втім Зеленський каже, що не сумнівається: вибух .спричинений не українською ракетою або не ракетним ударом України. Тому Україна просить невідкладно надати доступ до місця вибуху.

Чому ракета опинилася там, де опинилася, — інше питання. В українському фейсбуці поширилася версія, що рф хотіла вдарити по Добротвірській ТЕС на Львівщині, однак розташована вона відносно далеко від кордону з Польщею — за кількадесят кілометрів. Журналісти lublin112 припускають, що удар міг бути скерований на місто Белз, де розташована залізнична станція, — а це вже фактично впритул біля Польщі.

Від четвертої до п’ятої статті договору НАТО

У відповідь на падіння ракети у Пшеводуві польська влада оголосила про переведення основних силових відомств — від прикордонних до спецслужб та сил повітряної оборони — у стан підвищеної бойової готовності. А польські прем’єр і президент згадали про аналіз можливого задіювання статті 4 Північноатлантичного договору.

Варто процитувати цю статтю повністю, бо вона не набула такого широкого обговорення, як «п’ята стаття» про колективну оборону.

«Сторони здійснюватимуть спільні консультації щоразу, коли, на думку будь-якої з них, територіальну цілісність, політичну незалежність або безпеку будь-якої зі Сторін буде поставлено під загрозу».

Фактично це механізм консультацій у межах НАТО, застосування якого зумовлене обґрунтованою занепокоєністю держави-члена про свою безпеку. Випадок Польщі більш ніж відповідає «четвертій статті». Але що саме дають такі консультації?

Практика застосування статті 4 Північноатлантичного договору невелика — лише сім разів. («П’яту статтю», до слова, застосували лише раз, після терактів 11 вересня 2001 року у США.) Як вказують у самому НАТО, щойно це відбувається, «питання обговорюється і потенційно може призвести до певного спільного рішення або дій від імені Альянсу», а членів Альянсу «заохочують реагувати на ситуацію, яку країна-член доводить до їхнього відома».

Найчастіше «четверту статтю» Договору про НАТО задіювала Туреччина. 2003 року Анкара запросила консультації через збройний конфлікт у сусідньому Іраку. У відповідь Альянс погодив пакет оборонних заходів і провів кількамісячну операцію «Демонстративне стримування» (Display Resolve), у межах якої розгорнув біля турецько-іранського кордону ЗРК Patriot.

2012 року після двох задіювань Туреччиною статті 4 НАТО розпочало операцію «Активна загорожа» (Active Fence) із розгортанням тих-таки Patriot (операція, до речі, триває й досі). А 2015-го Туреччина використала консультації, щоб поінформувати Альянс про дії, яких вона вживає після серії терактів.

Ще два показові випадки застосування статті 4 Північноатлантичного договору тісно пов’язані з війною рф проти України. У березні 2014 року Польща запросила консультації з огляду на зростання напруженості в сусідній державі (тоді ще не відбулася анексія Криму). І в лютому 2022-го Польща спільно з вісьмома іншими державами (таке колективне звернення, до речі, сталося вперше) вже зажадала обговорити повномасштабне російське вторгнення.

В обох цих випадках НАТО не ухвалював рішення про здійснення якоїсь військової операції. Йшлося передусім про консультації та подальше стеження за подіями. Хоча 2022-го, звісно, це доповнилося посиленням оборони східноєвропейських країн Альянсу.

Уже відомо, що стаття 4 буде задіяна й зараз — у середу, 16 листопада, відбудуться консультації в межах Північноатлантичної ради, у якій беруть участь посли членів НАТО. Прогнозувати її рішення — річ невдячна. Та, спираючись на попередній досвід, програмою максимум, на яку варто розраховувати, буде посилення ППО членів Альянсу на кордонах з Україною, аби відвернути подібні інциденти в майбутньому. Можливо (але це дуже оптимістичний сценарій), будуть нові рішення про постачання зброї Україні, адже 16 листопада також відбудеться вже сьомий «Рамштайн».

Зваженіший варіант (до якого автор схиляється найбільше) — висловлення Альянсом стурбованості вкупі з допомогою Польщі в розслідуванні.

А от чого точно не варто очікувати, то це задіяння статті 5 Північноатлантичного договору про колективну оборону.

Почнімо з того, що падіння однієї російської ракети, навіть якщо це справді підтвердиться, важко назвати «збройним нападом» (а саме таке формулювання міститься в Договорі про НАТО). А по-друге, не варто забувати, що Альянс від початку повномасштабного вторгнення робив абсолютно все, аби не справити в очах росії враження про пряму участь — приміром, категорично відкидав заклики про закриття неба над Україною в критичні перші тижні.

***

Ситуація із заблукалою ракетою дуже нагадує інший інцидент кінця вересня — вибух на підземних російських трубопроводах «Північний потік» і «Північний потік 2» у Балтійському морі, оточеному державами-членами НАТО. Те, що це був саме вибух, а не нещасний випадок, у країн, які його розслідують, сумнівів майже немає. А от можлива причетність росії досі викликає запитання.

Водночас очевидною є причетність рф до падіння ракети на території Молдови біля українського кордону 31 жовтня і до масштабного, але тимчасового блекаута 15 листопада, коли вийшла з ладу лінія, якою електроенергія постачається з Румунії.

Можливо, на тлі військових невдач і наближення зими росія перевіряє, наскільки далеко може зайти у своїх провокаціях. І нагадує, що війна в Україні цілком може вийти — якщо вже не виходить — за її межі.