«Луганщина зараз нагадує Припʼять», — новий голова обласної адміністрації

Новим очільником Луганської обласної адміністрації призначили Сергія Гайдая. До цього він керував Мукачівською районною адміністрацією та працював у Київраді.

hromadske поговорило з Гайдаєм про те, за що він одразу візьметься на новій посаді, чи знає він, де в регіоні крадуть державні гроші, про клани в Закарпатті, портал «Луганщина Help», плани щодо будови обласної адміністрації в стилі магазину Metro та про отримання вищої освіти в 38 років.

Чому звільнили вашого попередника Віталія Комарницького?

Я не аналізував його роботу. І не можу говорити, яким він був керівником. Бо не маю на це морального права. Чому таке рішення — це не до мене. Мені запропонували — я погодився. Незважаючи на те, що розумію, яка це космічна відповідальність. Багато людей мене вітали. Я не уявляю собі, щоб я зустрів шахтаря та сказав: «Вітаю, клас, ти йдеш в забій, молодець! Бажаю успіхів!» Це дурня! Це важка робота, бо у мене справді є плани розвивати регіон і протягом півріччя показати результати.

Які пріоритети вам визначив президент?

Економічний розвиток. Я готовий говорити з інвесторами, але на таких умовах: якщо вони бачать, що можуть вкладатися — нехай самостійно проводять тендери, і нехай їхні компанії тут щось будують або ремонтують. Щоб не було корупційних складових, щоб ніхто не казав, що ми лобіюємо певну компанію.

Ви якось казали, що ваша політика — це економіка. Але економіка — це завжди цифри. Цифри економічного зростання, залучених інвестицій... Яких цифр реально досягти?

Зараз важко говорити про конкретні цифри — будь-який проект має економічне обґрунтування. Але є вже домовленості про зустрічі, є люди, які готові інвестувати. Є ті, хто готовий завозити сюди асфальтно-бетонні заводи. Є люди, які готові кредитувати нас та робити дороги. Я їм казав: якщо ваші гроші — заводьте свої компанії. Єдине прохання — я наполягаю на тому, щоб вони реєстрували їх в області. Тому що це податки.

Коли вас мали призначити першим заступником голови Закарпатської ОДА, ви казали: «Я знаю, де вони крадуть гроші, знаю досконально». Чи знаєте ви, де крадуть гроші на Луганщині?

Досконало, поки що ні. Але певні моменти мені вже відомі. Маючи досвід керівника непростого району, я знаю напрямки, на яких треба концентрувати увагу. Тому мені не треба багато часу, щоб розібратись.

Основне моє завдання — показати тимчасово окупованій території, що у нас все ремонтується, будується. Що у нас добре, спокійно, мирно. І мені би дуже хотілось, щоб за рік ми побачили не депресивний регіон, а величезний будівельний майданчик. Це стосується і ремонту доріг, і будівництва, і відновлення певних підприємств.

Ще про Закарпаття ви казали таке: «Мені би хотілося, щоб Закарпаття залишилося такою собі Барселоною, де добре, затишно і комфортно». Що скажете про Луганщину?

Я проїхався, побачив багато розрізаних заводів, які стоять і розвалюються. Іноді таке враження, що їдеш десь по Припʼяті, по Чорнобильській зоні. Але це треба змінювати. Луганська область — найбільш відповідальна. Так, є лінія фронту і в Луганській, і в Донецькій області. Але грошей менше все ж таки на Луганщині. І ми раніше вже говорили про це трохи, що і в мирний час на Луганську область менше звертали уваги. Тому зараз ми будемо звертати увагу на все. Єдине, що хороше в такій важкій ситуації: все, що буде зроблено, одразу ж буде видно.

Напевно, головна мета: ремонтуючи, будуючи, домовляючись про нові інвестиції, треба показати окупованій частині Луганської області, що в нас набагато краще. Щоб люди там зрозуміли, що вся та пропаганда, яка їм в уха вкладається, що це неправда.

Чому вас все ж таки не призначили першим заступником голови Закарпатської ОДА Ігоря Бондаренка? На початку осені ви казали, що призначення погоджене і з президентом, і з головою ОДА.

Був величезний спротив місцевих кланів, так званої політичної еліти. Все таке щось хороше кланом не назвуть... З певними представниками тих чи інших кланів я не зустрічався принципово, тому що я знаю, як це відбувається. Навіть якщо я би просто випив з ними філіжанку кави і поговорив про моду, про погоду, весь інтернет писав би про те, що я з кимось домовився. Мене не цікавила контрабанда, яка повсюди на Закарпатті. Цікавила тільки робота в районі, і мені здається, що я виконав її добре. Більше того, я, як держслужбовець, отримав свого часу найвищу оцінку Кабміну (у 2016 році Сергій Гайдай отримав нагороду «Відзнака «За службу державі» — ред).

З 2002-го по 2015-й ви жили в Києві. Були радником депутата Київради та радником голови Обухівської РДА. Радник — це, зазвичай, неоплачувана посада. Чим ви заробляли на життя?

Доводилось працювати. Це були більш-менш керівні посади — в.о. директора, виконавчий директор, гендиректор. Я брався за будь-яку роботу. У нас відсутня така ланка, як лобіювання, але доводилося займатися і цим теж. Працював і в юридичних компаніях. Ми величезний проект привозили в Грузію — про енергонезалежність Грузії від РФ.

Ви отримали вищу освіту в 38 років, так?

Так. Мама наполягала: «Йди вчитись, тому що…» Хоча вчитись — некоректне формулювання. Точніше — «йди отримай диплом». Були скандали, коли виявлялось, що дипломи міністрів липові. Хтось купував їх у переходах, і в мене така можливість була. Але я здавав всі екзамени, я памʼятаю, яка у мене була дипломна робота. Мені пощастило — я в той час спілкувався з банкірами. В мене була спеціальність «Фінанси і кредит». І моє питання стосувалось саме банків, тож я захищав дипломну на прикладі певного банку. Закінчив саме в той рік, коли мене вперше призначили. І вже на посаді голови Мукачівської РДА, поступив в Національну академію державного управління при Президентові України. Цього року закінчив її з відзнакою.

Є два прізвища, які називають, коли йдеться про вас. Це депутат Ігор Палиця та помічник президента Андрій Єрмак.

Немає у мене ніяких стосунків з Палицею (Ігор Палиця — колишній очільник Одеської обласної адміністрації, соратник Ігоря Коломойського та фігурант декількох журналістських розслідувань — ред.). Так, я знайомий з ним, багато років тому просто бачилися на якихось заходах.

Андрій Єрмак — це справді мій друг. Я давно його знаю.

Все інше, що нам приписують в інтернеті, це дурня. Я не маю стосунку до лобіювання жодного олігарха, або народного депутата, або я не знаю, кого ще.

В мене є єдине завдання від президента — розвиток регіону. В мене є спілкування іноді з президентом. І регулярне — з Андрієм Єрмаком.

Я так розумію, що вперше ви почули про те, що можете очолити цей регіон саме від Єрмака.

— Угу.

Що він про нього казав?

Що якщо в мене не вийде, то він мені по-дружньому відірве голову. Це буквальний вислів. Він міг цього не говорити — я й сам розумію, що не маю права на помилку.

Що для вас буде критерієм успіху на посаді?

Якщо хоча б найближчим часом ми підпишемо якісь угоди стосовно інвестицій, то це вже буде якась галочка, що вдалось.

Той самий ремонт доріг — є дорожний фонд, який відносно загальної протяжності і кількості доріг в критичному або аварійному стані. Тому я сподіваюсь, що вдасться домовитись з європейськими фондами або інвесторами, щоби вони дали додаткові сотні мільйонів гривень в Луганську область на побудову доріг.

Ми порахуємо протягом тижня, і думаю, виявиться, що освоєння коштів Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) — десь на рівні 30-40%. Я доведу, що цей відсоток може бути 100%. Але для мене в пріоритеті освоєння коштів не лише ДФРР, а й всіх додаткових джерел фінансування.

Ви згадали ремонт доріг. Коли ви керували Мукачівською районною державною адміністрацією, ходили чутки, що вам нібито заносили 15% — на ремонті доріг, і на інших тендерах.

Чого тільки не говорили оті клани про мене. Яким тільки брудом мене не поливали. І «лісовиків» я ставив на посади — там навіть прописувалася цифра 45 тисяч доларів. І за 100 - 120 тисяч доларів ставив на посади керівників департаментів в області. І голів райдержадміністрації я ставив на посади… За весь той час, поки я був на Закарпатті — жодної людини не поставив. За місяць до того, як я приїхав, керівник обласного лісового господарства, переподав усіх на Київ і їм подовжили контракти.

Що стосується доріг. Мене звинувачують, що я нібито не впорався з завданням, і жодний проєкт або тендер не був готовий. Але є факти: проєкти були готові, в мене навіть їхні фотографії були. Тендери були проведені. Це публічна інформація. Беремо ProZorro, дивимось, які проєкти. Звертайтесь до підприємців, які виконували роботи, вони всі прозоро заходили на тендери.

Немає таких людей, які можуть сказати, що я прийшов і сказав: «Так, ви будете працювати, але заносьте мені 15%». Були моменти, коли люди приходили і казали: «Сергію Володимировичу, ви нам допомогли, ми готові вам віддячити». Наприклад, інвестори з Німеччини: «У нас є 30 тисяч євро». Я викликаю керівника Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Питаю, що треба. Він каже: пожежна машина. Я їх дві подарував. Яким чином ці машини зʼявились? Інвестори придбали. Були і менші суми, коли приходили: «Готові 15 тисяч гривень дати» — «Добре, придбайте пральну машину в той-то дитячий садочок як спонсорську допомогу». Поставили на баланс, і люди користуються.

Ви тоді казали, що готові повісити в своєму кабінеті портрети загиблих на війни закарпатців. Повісили?

Не встиг. Тому що не було кабінету. Але я б це зробив. Я — наскільки була в мене можливість — допомагав людям, які звертались. Всі родини загиблих «атовців» були забезпечені безкоштовно дровами на зимовий період. Звертались один раз по допомогу — була зламана медична військова машина. І я домовився, щоб її в Донецькій області загнали на сервіс, там відремонтували. Я фінансував лікування деяких ветеранів, бо та безкоштовна допомога, яку вони отримували, не була належною.

Ви матимете свій кабінет у Сєвєродонецьку. Чиї портрети будуть висіти там?

Побачимо. Але тут трохи інша ситуація з загиблими — на жаль, кабінету не вистачить. Допомога ветеранам, військовим, прикордонникам повинна бути і вона буде.

Це все ж таки прифронтова територія, і людям треба показувати, що ми дійсно не хочемо війни. Памʼятаєте пісню «Хотят ли русские войны»? Ми розуміємо, що так. Але ми не хочемо. Але і не хочемо віддавати території.

Давайте порівняємо тимчасово окуповані та підконтрольні території. Так, у нас досі є корупція, але сподіваємось, що ми все ж таки це поборемо. У нас мирна територія, вільно ходять люди. У нас не ріжуть заводи, не грабують квартири, будинки. Там дійсно по-варварськи «віджимали» бізнес, фірми, підприємства.

Я розумію військових, які на «нулі». В яких, можливо, поранило або вбило побратимів. Але я розумію і президента. Тому що коли він говорить про розведення, то це саме про розведення, а не про відступ.

Дякую вам.

І вам. В мене є мета, яку можна втілити за 3-4 місяці. Портал «Луганщина Help». Доступ до нього матиме кожен, хто проживає на території області. Якщо є якась критична аварійна проблема, то сфотографував, виклав і ця проблема одразу потрапляє в профільний департамент. Вона світиться червоним кольором. Як тільки її запустили в роботу — перефарбовується у жовтий. Якщо питання вирішили в терміни, то стає зеленою. Якщо ні — знову червоніє, і я бачу, що питання не вирішене. Це миттєва комунікація з людьми.

Ще я б дуже хотів побудувати нове приміщення обласної адміністрації — недорогу легкозбірну конструкцію. Відкритий офіс. І зробити електронну чергу. Думаю, що ми отримаємо якісь грантові гроші і дійсно щось таке побудуємо. Обовʼязково.