Що відбувається зараз на Донбасі? Розповідають жителі окупованих територій

18-го лютого ватажки бойовиків «ЛНР» та «ДНР» оголосили про масову «евакуацію» місцевих мешканців до Росії. Людей лякали великим наступом Києва. Пізніше був оприлюднений «наказ» про «загальну мобілізацію» для чоловіків віком від 18 до 55 років. Відтоді чоловікам заборонили залишати території. hromadske зв’язалося з людьми, які мешкають на окупованих територіях, щоби зрозуміти, що там відбувається.

***

Анна (ім’я змінене) — жителька Луганська. Разом із чоловіком та сином вона виїхала до Ростова. Її родина — україноцентрична. Вони добре фільтрують інформацію і не піддаються пропаганді. 

Нещодавно ми виїхали з Луганська. Встигли взяти лише сина. Жодних особистих речей, навіть трусів. Поїхали на машині. Була команда виїжджати негайно. Нібито під Луганськом підірвали будинок. У бік України не могли виїхати, отримали інформацію, що в Станиці Луганській йде бій. Тому поїхали в бік Ростова.

Наступного дня планувала повернутися та забрати батьків, але назад вже не пустили. Я шокована. Сиджу плачу. В чоловіка мама старенька. До моїх батьків «швидка» вночі приїжджала, бо в них проблеми зі здоров'ям. Люди не витримують. Єдине, що добре, — чоловік виїхав, бо після 18-го чоловіків з «ЛНР» більше не випускають.

2014-го ми вже виїжджали з Луганська, але зрештою повернулися, бо там лишилися літні батьки. Ну і власне житло і маленький родинний бізнес. На початку війни ми втратили будиночок за містом — його спалили під час бойових дій.

Оксана (ім’я змінене) — молода жінка. Освічена та не зазомбована російською пропагандою. Зараз перебуває в Луганську. 

Повна мобілізація. Забирають чоловіків з вулиці, з квартир. За «законом», навіть машину можуть забрати та сказати, що вона потрібна для війни. Садки та школи закриті. Евакуація людей продовжується. Багато хто лишається, бо не хоче залишати дім чи квартиру.

У магазинах — величезні черги, паніка, з полиць змітають буквально хліб, борошно, свічки. У чергах говорять, що Україна збирається напасти на Луганськ. Але більшість людей у це не вірить. Майже всі розуміють, що це — провокація. Ті люди, яких показували по телевізору, що їх евакуйовують, — куплені, це все постановка. Кажуть, що незабаром може зникнути світло, зв’язок й інтернет.

Я читаю в українських пабліках, що так нам і треба, бо ми кликали Путіна, мовляв, спіть тепер на розкладачках. Але легко звинувачувати людей і насміхатися, коли ти не знаєш, як під ногами здригається від снарядів земля. І тобі байдуже, куди тікати, тільки б урятувати свою дитину. Я плачу.

Володимир (ім’я змінене) — житель Донецька. Працює на себе, має маленький бізнес. 

Сьогодні не стріляли, тихо, а вчора і позавчора було дуже чути, як у 2014-му.

Давно такого не було. Два дні тому на заправках були черги. Сьогодні нема. Продуктів у магазинах — достатньо, ажіотажу нема. На вулицях все, як зазвичай. У банкоматах нема грошей. До магазину ходить дружина. Я сиджу вдома, навіть слухавку не беру. На вулиці всіх чоловіків загрібають. Навіть квартирами ходять, бо надто охочих немає. Тих, кого таки змогли зловити, вислали рити якісь ями в місті.

На сайті так званого міністерства внутрішніх справ «ЛНР» рапортують про 400 добровольців із Росії, які приїхали захищати «республіку». Також є відео, на якому в спортивному залі в черзі стоять чоловіки, яких забирають в армію. Під відео підпис: «Співробітники силових відомств Республіки надають допомогу у проведенні мобілізаційного збору громадян та доставку їх у "Пункти попереднього збору громадян", для оформлення та подальшого відправлення у військові частини для подальшого проходження служби у лавах Народної міліції ЛНР». Тобто в «народній міліції» й самі не заперечують — вступати до армії «допомагають».