«Щоб списали з армії, треба, щоб ногу відірвало вище коліна». Як військові воюють із бюрократією та байдужістю держави
Ветерани та військові часто стикаються з необхідністю вести свою другу війну — з бюрократією. Замість того, щоб піклуватися про своїх захисників, держава змушує їх пройти дев’ять кіл пекла, при цьому не гарантує у фіналі визнання їхніх заслуг.
Одним із таких кіл стає МСЕК — медико-соціальна експертна комісія — спеціальний заклад Міністерства охорони здоров’я, який зокрема надає висновки для бійців із пораненнями.
hromadske поспілкувалося з такими військовими про те, як вони намагаються вибороти справедливість у держави, з’ясувало, чому все йде шкереберть, та запитало правозахисників, як можна змінити ситуацію.
«Нога повністю втрачена»
До 24 лютого 2022 року Дмитро Олійник займався розвитком територіальної оборони на посаді радника голови Харківської ОДА. Із першого дня повномасштабної війни він захищав Харків у складі спецпідрозділу ГУР.
27 лютого 2022-го Олійник брав участь у бою за школу №134. Тоді понад 30 військових з елітного псковського десанту та ГРУ рф забарикадувалися в школі на вулиці Шевченка. Їм протистояли від 70 до 90 українських військових.
Штурм школи тривав приблизно з 8:30 до 19:00. Майже всі росіяни, які барикадувалися в школі №134, загинули, кількох вдалося взяти в полон — їх передали в поліцію та СБУ.
«Для Харкова це ключовий момент, тому що була поставлена крапка і знищена найбільша група професійних регулярних військових, — наголошує Олійник. — Сумно, що жоден із [наших] хлопців, який тут був [брав участь у штурмі], не відзначений».
Наприкінці штурму Дмитра поранило: в ногу потрапили три уламки, найімовірніше — від гранати. 6 із половиною місяців він проходив лікування. За цей час змінив 4 лікарні в Україні, також обстежувався й лікувався за кордоном.
Загалом Олійник переніс 15 операцій — останню в травні 2023 року в Інституті травматології та ортопедії в Києві. Через анестезію та потужні знеболювальні «здавали» внутрішні органи й удвічі впав зір. Водночас відновити рухливість стопи, попри лікування, не вдалося: Дмитро змушений пересуватися з ціпком, свою ногу називає «біопротезом».
«Нога повністю втрачена, менша на три розміри, всихається, — розповідає він. — Вже етап лікування завершено, тому що нічого не можна зробити — жити, як є».
Ще наприкінці 2022-го Олійник на рік отримав III групу інвалідності в Харківській обласній МСЕК, але оформлювати її не став — продовжував службу в ГУР. Проте 7 серпня 2023-го, після того, як зрозумів, що не вдасться відновити ногу, звільнився.
«Треба було ампутувати»
Дмитро досі не має статусу учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, а через це — і соціальної підтримки з боку держави. Лікувався він власним коштом.
Двоє юристів підтвердили Олійнику, що за діагнозами, які він має, може претендувати на II групу інвалідності. Вона передбачає певний соціальний пакет, а також — більшу разову грошову виплату (805 200 грн — ред.), ніж для III групи (671 000 грн — ред.), і деякі додаткові пільги. Щоб отримати групу, Дмитро пішов до Харківської обласної МСЕК.
«Я віддав усе, що в мене було — здоров’я й особисті кошти. Сподіваючись, що держава все ж зможе забезпечити моє подальше життя, звернувся в обласну МСЕК, щоб вони вивчили мої документи й ухвалили рішення», —каже Олійник.
Засідання комісії відбулося 10 жовтня. У кабінеті, згадує Дмитро, було п’ятеро, більшість — старшого віку. Серед них — голова комісії Лариса Бунічева.
«Вона навіть не відкрила мою папку з документами, лише сказала: “У вас III группа [інвалідності], можете быть свободным”, — розповідає Олійник. — Я спитав: “Вибачте, як III група?” Голова комісії відповіла: щоб у мене 100-відсотково була II група, треба було ампутувати ногу. Потім я ще до них заходив, подякував “за розуміння”».
Таке ставлення до себе Олійник пов’язує з корупційною складовою.
«Ти або заносиш [гроші], або отримуєш занижену групу [інвалідності], — вважає він. — У мене висновки інститутів столиці, з Німеччини, де лікарі вже по 30 років працювали, а “королева бала” ставить під сумнів фах і досвід цих людей».
Голова комісії Харківської обласної МСЕК Лариса Бунічева відмовилася відповідати на наші запитання. МСЕК підпорядковується Харківській обласній військовій адміністрації, тож ми звернулися за коментарем до директора Департаменту охорони здоров’я ХОВА Максима Хаустова. За його словами, наступного дня після ситуації з Олійником його департамент створив комісію з перевірки цього випадку.
«У мене є пояснення експертів і там сказано, що йому [Олійнику] було роз’яснено, чим вона [II група інвалідності] відрізняється [від III групи], — каже він. — Якщо у хворого є аудіо-, відеозаписи [що підтверджують слова голови комісії щодо ампутації ноги] — хай надасть і далі вже будуть висновки».
Допис Олійника про його ситуацію у Facebook набрав тисячі репостів. А втім, попри розголос, Харківська обласна МСЕК так і не ухвалила рішення й направила документи Дмитра до Центральної МСЕК у Києві. Хаустов заявив, що «це їхнє юридичне право».
Натомість у правозахисній організації «Принцип», яка займається адвокацією прав військових, наголошують, що у випадку Олійника відмова в наданні II групи інвалідності з боку МСЕК була незаконною.
«МСЕК діє на підставі певної методології, — пояснює юристка «Принципу» Анна Пашкіна. — Є документ, за яким встановлюється інвалідність — Інструкція про встановлення груп інвалідності. Тобто звичайна людина може його подивитися, зіставити свій діагноз у медичних документах із вказаним у цій Інструкції, та визначити свою групу. У випадку Дмитра це ІІ група».
Олійник сподівався, що в Києві нарешті отримає справедливий і об’єктивний результат.
«Мені сказали: проходьте дообстеження, у вас нога є, і ви на неї спираєтеся. Значить, вона функціонує», — написав він у Facebook.
Після завершення дообстеження Дмитро знову має пройти комісію центральної МСЕК. Попередньо, вона збереться вже 1 листопада. Висновок комісії, каже Хаустов, визнають і в харківських інстанціях.
«Двічі готові були підірвати себе гранатами»
Випадок Дмитра Олійника — не поодинокий. На момент нашої розмови він нарахував 64 повідомлення від військовослужбовців, які опинилися в подібних ситуаціях. Зокрема, у МСЕКах Хмельницького та Рівного, де, каже Олійник, хлопцю без п’ятки, який підірвався на міні, дали лише III групу інвалідності.
У схожу історію потрапив і харків’янин Вадим Мохов. До повномасштабного вторгнення він керував великими видобувними підприємствами, входив у список найкращих топменеджерів України. Невдовзі після початку великої війни, 28 лютого 2022-го, приєднався до 35 бригади морської піхоти. Займався артилерійською розвідкою, рік був на фронті без ротацій і відпусток.
22 лютого 2023-го під Мар’їнкою група з трьох розвідників на чолі з Моховим опинилася в оточенні й почала відходити з позицій. Бійці потрапили під автоматний вогонь, усі отримали важкі поранення, на місці надали один одному допомогу.
«Коли нас поранили, ми змогли відповзти в болото, в очерет, сховатися там, — розповідає Вадим. — Дві години чекали на допомогу — ішов дуже щільний бій і евакуаційна група не могла до нас пройти.
П’ять годин повзли крізь болото назустріч евакуаційній групі. Двічі вже готові були підірвати себе гранатами, бо [російські] штурмові групи підходили до нас десь на 50 метрів.
Потім ще три години хлопці виносили нас на руках до точки, куди змогла під’їхати БМП, бо всюди були заміновані поля. Тобто першу медичну допомогу нам змогли надати тільки через 10 годин після поранення. Те, що ми вижили, — просто диво».
Мохов отримав складне комплексне поранення — два кульових і контузію. Із фронту його привезли в Дніпро, потім — у Харківський військовий шпиталь. Далі лікувався в численних лікарнях Харкова, консультувався з провідними нейрохірургами України, пройшов п’ять операцій. Загалом, лікування тривало 146 діб.
«У мене була перебита ліва рука, те ж саме з попереком — куля в поперек потрапила, зупинилася в хребті, є проблеми з нервами в правій нозі. Багато наслідків від контузії — втрата зору та слуху, —перераховує військовий. — Під час лікування кололи сильні антибіотики, тому що в рани потрапило багато бруду, сильний больовий синдром, почали ставити блокади потужними гормональними препаратами, внаслідок чого розвився діабет II типу.
Дуже великі проблеми з шийним відділом. Лікарі сказали, що треба ставити імплантат, заміняти цей хребет, але висновки нейрохірургів були такі, що операція дуже складна, і [результат] — 50 на 50. Тому я відмовився».
«Не знаю, як зараз служитиму»
Після лікування Мохова направили на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) в Одесу, бо там розташований пункт постійної дислокації його бригади. Комісія визнала військового обмежено придатним.
«При проходженні ВЛК було встановлено, що моє поранення відноситься до тяжких і супутньо — ще дев’ять діагнозів середньої тяжкості, — розповідає Вадим. — Мене визнали обмежено придатним, хоча всі лікарі не для протоколу казали, що треба ставити діагноз “непридатний для служби”».
Після ВЛК Мохов поїхав у свою бригаду й написав рапорт із проханням направити його на проходження МСЕК за місцем проживання — у Харкові. Спочатку його відправили на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) на дообстеження та підтвердження попередньо встановлених діагнозів.
«По деяких моїх діагнозах дали заключення, що в мене погіршився стан, — розповідає він. — Наприклад, встановили, що в мене глухота I ступеню. Лікарі ЛКК сказали, що в мене 100% повинна бути III група інвалідності, а, скоріше за все, навіть II».
Два тижні тому, після проходження ЛКК, документи Мохова передали до Харківської обласної МСЕК. Врешті 26 жовтня військового викликали на комісію МСЕК — але ту, яку проходив Олійник. Після скандалу з Дмитром, каже він, «там усі поводяться дуже чемно».
«Питали, чи є в мене скарги, я фактично повторив усе, що в мене було в виписках, — розповідає Вадим. — Подивилися пакет документів, сказали, що не можуть встановити мені групу інвалідності, тільки дати 25% втрати працездатності.
Я запитав: “На підставі чого ви ухвалили таке рішення?” Відповіли, що головний документ для них — це довідка ВЛК, а там визначено, що я обмежено придатний, і вони не можуть ухвалювати рішення, яке суперечитиме рішенню ВЛК.
Аргументація [МСЕК] ні в які ворота не лізе, тому що ВЛК розглядає поранення за іншими принципами — кожне поранення окремо, а МСЕК повинна розглядати сукупність ознак».
Побратим Вадима, який отримав важкі поранення в одному з ним бою, потрапив у таку ж історію в МСЕК у Чернівцях — там теж сказали, що не можуть присвоїти інвалідність, посилаючись на рішення ВЛК. Натомість у Харківській МСЕК хлопець без ступні, на протезі, який був у черзі перед Вадимом, отримав II групу інвалідності.
«Я впевнений, що в нього в висновку ВЛК було написано “обмежено придатний”, бо якщо ампутація ноги нижче коліна, ВЛК ставить такий діагноз, — каже Мохов. — Щоб списали з армії, треба, щоб ногу відірвало вище коліна».
Військовий намагався потрапити до голови МСЕК, щоб оскаржити рішення, проте його не було на місці. Тоді він написав заяву, що не згоден із рішенням і просить направити його документи для заочного розгляду до Центральної МСЕК у Києві. Заочно — через те, що має повернутися на місце служби, у свій підрозділ.
«Хоча як я служитиму, я не знаю, тому що зараз не здатен виконувати свої функції», — наголошує Мохов.
Рішення в Центральній МСЕК обіцяють приблизно за місяць. Якщо результат буде негативним, військовий оскаржуватиме рішення в судовому порядку.
«Думаю, це якась негласна команда — не присвоювати групу інвалідності, якщо людина продовжує служити і є рішення ВЛК про обмежену придатність. Тому що це призводитиме до протиріччя з законом про мобілізацію — не можна мобілізовувати людей з інвалідністю, — підкреслює Вадим.
Навіть справедливий вирок не дає змогу демобілізуватися за станом здоров’я, тому що навіть з інвалідністю у нас не демобілізують. У нашій бригаді багато таких людей на ППД: у них обмежена придатність, вони не можуть виконувати свої функції, але їх і не списують».
У чому причина проблеми та як її вирішити?
Проблема з визначенням групи інвалідності військовим, наголошують у «Принципі», глибше, ніж здається. З одного боку, є документ, який встановлює методологію визначення групи інвалідності. З іншого боку, є питання субʼєктивності рішень лікарів та доказів. До того ж чинна система визначення інвалідності недосконала та застаріла.
«Експертиза, по-перше, досі погано прив'язана до МКХ 10 [Міжнародна класифікація хвороб-10], а, по-друге, не враховує Міжнародний класифікатор функціональності, — наголошує Анна Пашкіна.
У майбутньому методологія, за якою працює МСЕК, перейде на Міжнародний класифікатор функціональності (Повноцінний запуск усіх складових реформи триватиме до 2025 року — ред). Це важливо, щоб обʼєктивізувати критерії визначення інвалідності й мінімізувати людський фактор. Поки ми не обʼєктивізуємо критерії, існуватиме субʼєктивність лікаря, і військовим доведеться оскаржувати рішення МСЕК та виборювати своє право на статус».
У разі відмови у встановленні певної групи інвалідності, військовий, який не згоден із рішенням МСЕК, має право його оскаржити.
«Для цього після одержання висновку комісії потрібно протягом місяця подати письмову заяву до центральних міських комісій або до комісії, в якій оглядалися, чи до відповідного управління охорони здоров'я, — пояснює Пашкіна.
Протягом трьох днів після надходження відповідного запиту вони мають надіслати всі наявні документи на розгляд обласної або центральної міської комісії, яка протягом місяця повторно оглядає таку особу й ухвалює рішення.
Також це можна зробити через адміністративну позовну заяву до суду. У цьому випадку строк — шість місяців із дня, коли висновок був виданий установою. Для оскарження знадобиться юридична допомога, тому краще звернутися до громадських організацій, які працюють з військовими та ветеранами, або до юристів, які надають такі послуги».
Натомість Дмитро Олійник вважає, що на роботу в МСЕК потрібно залучати ветеранів.
«Я переконаний, що з тисяч демобілізованих важкопоранених знайдеться 5-10 людей із медичною освітою, які зможуть фахово і незаангажовано виносити справедливі рішення, — каже він.— Я вимагаю від державних установ нормального ставлення до всіх військовослужбовців. Не можна просто закрити очі на людей, які не мають кінцівок або важко поранені під час боїв».