«Складне рішення» щодо Карабаху: капітуляція Вірменії, перемога Росії або мир за будь-яку ціну?
Азербайджан і Вірменія за посередництва Росії домовилися припинити воєнні дії в Нагірному Карабаху з 10 листопада. Заява про припинення вогню викликала жорстку реакцію у Вірменії. Тисячі протестувальників вийшли на вулиці, обурені умовами врегулювання.
Згідно з документом, підписаним очільниками Вірменії, Азербайджану та Росії, під контроль Азербайджану повертаються прилеглі до Нагірного Карабаху райони. Передбачається також повернення сюди азербайджанських біженців.
Жителі Вірменії розцінили цю угоду як «здавання Карабаху Азербайджану». Протестувальники в Єревані вночі увірвалися до будівель уряду та парламенту. Заворушення в столиці тривали майже всю ніч.
Водночас багато хто не вірив, що прем'єр-міністр і лідер «оксамитової» революції 2018 року, який прийшов до влади завдяки підтримці народу, міг піти на підписання документа, очевидно неприйнятного для жителів країни. Тому вночі люди обговорювали кілька версій, серед яких — Пашиняна примусили підписати угоду або він пішов на змову і тепер вже перебуває поза країною. Що ж сталося насправді?
Заява прем’єр-міністра
Вночі Нікол Пашинян виступив у прямому ефірі на своїй сторінці у Facebook. Він пояснив, що ухвалив це складне для себе особисто та для всього вірменського народу рішення в результаті аналізу військової ситуації й оцінок людей, які добре її уявляють:
«Армія говорила, що потрібно зупинитися. Тому що у нас є питання, перспектив їх вирішення немає».
Свій виступ він підписав «Чому і хто винен», але врешті не відповів на ці запитання. Прем'єр заявив, що не може повідомити деталі, чому підписав угоду, бо зараз ще триває процес припинення вогню, ситуація не стабілізувалася. Пашинян обіцяв відкрити всі деталі якийсь час потому.
Крім того, він заявив, що перебуває в країні та продовжує виконувати свої обов'язки. Більш того, прем'єр підкреслив, що його дружина і син перебувають на передовій, тоді як представники опозиції, які критикують його рішення, нині дуже далеко від бойових дій.
Заклик дружини прем’єра
Після підписання документа Анна Акопян на своїй сторінці у Facebook закликала людей не піддаватися паніці:
«Як наші солдати, так і ми міцно стоїмо на наших позиціях... У нас немає батьківщини, якою б ми поступилися ворогам і зрадникам».
Цей запис знову ж поставив під сумнів, чи підписував Пашинян угоду — доти, доки прем'єр сам не виступив у прямому ефірі й не підтвердив інформацію.
«Це було вимушене рішення»
З такою заявою виступив «президент» Нагірного Карабаху. За словами Араіка Арутюняна, якби військові дії тривали, втрат було б більше:
«Ми мали ухвалити це рішення, щоб врятувати життя військовослужбовців».
Але тепер, коли вже воно ухвалене, «президент» вважає більшою загрозою для Вірменії та Карабаху громадянську війну й закликає консолідуватися:
«У нас буде можливість приймати тверезі рішення, для цього нам потрібна солідарність».
Президент Вірменії розпочинає політичні консультації
Армен Саркісян уранці 10 листопада повідомив, що дізнався про підписання угоди щодо Карабаху й умови припинення війни з преси. Президент підкреслив, що не брав участі в обговореннях цього питання. Але він вважає, що рішення карабаського конфлікту має загальнонаціональне значення, отже, будь-яка дія, рішення, тим паче підписання документа, має бути результатом загальних і повноцінних обговорень.
У зв'язку з цим Армен Саркісян заявив, що негайно починає політичні консультації для узгодження «рішень, що випливають з порядку захисту всенародних інтересів»:
«Я сподіваюся, що протягом десятиденного терміну нам вдасться домогтися такої єдності».
«Армія зробила все можливе»
Міноборони Вірменії і генеральний штаб заявили, що військові зробили все можливе та навіть неможливе, що вірменська армія стола проти переважних за кількістю азербайджанських збройних сил, яким сприяла Туреччина, і проти кількох тисяч найманих терористів.
У заяві йдеться також, що війна ще не закінчена, бойові дії в Карабаху тривають, але час зупинити кровопролиття:
«Ми закликаємо утриматися від дій, які можуть підірвати основи державності, і, засвоюючи уроки з усіх скоєних помилок, створити незрівнянно сильнішу та боєздатну армію».
Про миротворців
Згідно з підписаним документом, у зоні конфлікту буде розміщений миротворчий контингент Росії: 1960 військовослужбовців зі стрілецькою зброєю, 90 бронетранспортерів, 380 одиниць автомобільної та спеціальної техніки.
Повідомляється, що вже вісім літаків з миротворцями вилетіли з Росії до Вірменії. Частина з них вже в Карабаху й починає займати свої позиції.
Раніше президент Азербайджану говорив, що в миротворчій місії в Нагірному Карабаху братимуть участь також і турецькі військові. Але прессекретарка вірменського прем'єра спростувала цю інформацію.
З цього питання висловилась також офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова:
«Хотіла б звернути увагу на миротворчі сили. Йдеться про миротворчі сили РФ. Коли буде опублікований текст заяви, ні в кого не залишиться сумнівів».
А що відбувається в Азербайджані?
Президент Азербайджану Ільхам Алієв виступив зі зверненням, у якому назвав досягнуту угоду «капітуляцією Вірменії».
«Можна сказати, що ми підписали максимально вигідний нам документ, Пашинян його підписав, іншого шляху не було. По суті, це визнання поразки, це капітуляція у війні», — сказав він.
Також Алієв стверджує, що угода не передбачає жодного особливого статусу для Нагірного Карабаху.
«Жодного статусу немає. Це наша велика політична перемога. Жодного статусу у Карабаху не буде, доки я президент!» — заявив азербайджанський лідер.
Після появи новин про укладену угоду жителі Баку вийшли на вулиці, аби відсвяткувати закінчення війни.
Водночас деякі азербайджанські політики та громадські діячі неоднозначно оцінюють укладену угоду. Найбільше їх турбує введення в регіон російських миротворців.
«45-денну війну виграв Азербайджан, програла Вірменія, але, як і за останні 200 років, перемогу в регіоні здобула Росія», — написав у Facebook один із лідерів опозиційної партії «Республіканська альтернатива» Натіг Джафарлі.
А відомий опозиціонер і колишній політв'язень Тофік Ягублу вважає, що тепер уся надія — на США та інші країни Заходу:
«Одного разу вони вже поставили на коліна СРСР і створили для нас умови для відновлення суверенітету. А тепер вони можуть поставити на коліна Росію і дозволити нам відновити повний суверенітет над Ханкенді (азербайджанська назва Степанакерта — ред.). Інше мені видається дуже складним».
За підтримки «Медиасети»