Скульптура Олександра Мацієвського у Києві спричинила дискусії через гіперреалістичність

Так, скульптуру Олександра Мацієвського встановили на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця». Директорка закладу Оксана Новікова-Вигран розповіла, що експозицію поспішали відкрити саме 6 грудня, у День Збройних сил України.

На відкритті були присутні родичі загиблого військового: мати Параска Мацієвська-Демчук і дружина Юлія Мацієвська. Автори скульптури розповіли, що працювали над проєктом понад два місяці. Використовували пластилін, глину, силікон та комп’ютерні технології.

Згодом історик та письменник Вахтанг Кіпіані у своєму Facebook написав, що думає, що «такий спосіб меморіалізації подвигу солдата Олександра Мацієвського не ок».

«Це кіч. І сама реалістична фігура наче з воску й оця "халабуда" навколо. Як до такого взагалі можна було додуматися», — написав він.

У коментарях під цією публікацією користувачі висловлювали різні думки: одні казали, що скульптура була зроблена «дуже влучно», інші погоджувалися з Кіпіані, зокрема порівнювали з Лондонським музеєм воскових фігур Мадам Тюссо.

Один користувач написав, що, на його думку, лише рідні та близькі Героя можуть вирішувати, що є доречним способом вшанування, а що ні.

«Вся історія військової мартирології, слава Богу, не спирається на "думку рідних". Є традиції, є символіка, є практика вшанування», — відповів на це Вахтанг Кіпіані.

Пізніше письменник написав розлогий пост, у якому він зауважив, що відвідав пів сотні кладовищ у Північній Америці, де є дільниці для військових поховань, вивчав написи, символіку, етику тих поховань.

«На правах зацікавленого маю спостереження — культура пам'яті про загиблих побудована зокрема на урівнянні тих, кого вже нема — генералів і солдатів, людей різних рас, релігій і життєвих колізій. Поряд можуть лежати вчорашній злодій і той, хто його засадив до в'язниці. Поряд — бо вони захисники держави та нації і їх обох не забудуть ніколи», — додав він.

І зазначив, що там родини знають, що вони не можуть щось додати до пам'ятника, адже всі рівні, бо такий закон. Водночас в Україні ніхто системно цим не займається, наслідки чого вже можна побачити. У більшості випадків родини самі вирішують як виглядатимуть меморіали їхніх близьких.

«І вже видно, що поряд лежать багаті й бідні, відомі медійні і ті, кого знали лише друзі й батьки. Декому уже встановлюють великі бронзові фігури, мармурових ангелів і дорогі скульптурні композиції, а поряд роками стоятиме скромний дерев'яний хрест. Бо нема кому і нема за що», — йдеться в його повідомленні.

Засновник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега поділився, що «якщо ми будемо продовжувати робити з міст цвинтарі або музеї воскових фігур просто неба — то можемо дискредитувати й маргіналізувати саму ідею та отримати зовсім небажаний результат».

«Кажуть що мама була на відкритті та говорила з ним ніби з живим. Звала додому… Ви ж розумієте що вона точно дивилась те відео? Правда?» — йдеться в його публікації.

Комунікаційниця Марія Кравченко у Facebook написала про недоречність місця для встановлення скульптури — на території Київської фортеці, де останні два роки рідше бувають цивільні, а частіше військові.

«І мені навіть страшно уявити, як вони себе почувають, коли проходять повз памʼятник. Чи як почуваються ті, хто цілий день стоять на КПП під пильним поглядом. Військові, які проходять повз цей памʼятник, приходять у госпіталь. І я вже бачила кілька коментарів від них, що це — лякає», — вважає вона.

Кравченко зазначила, що сподівається, що скульптуру перенесуть в інше місце. Також користувачка заявила, що експозицію Олександру Мацієвському вже використовують як рекламу послуг.

«Засновник проєкту Валентин Вінцелевич із командою розробив окремий сайт, де памʼятник Олександру можна роздивитися з різних ракурсів. Там же вони пропонують послуги "Приміряння" памʼятників до різних локацій», — написала Марія.

Що відомо про Олександра Мацієвського?

Навесні у соцмережах поширилося відео вбивства українського військовополоненого: чоловік у формі української армії говорить «Слава Україні!», після чого його одразу розстрілюють.

Служба безпеки України 12 березня остаточно назвала ім'я вбитого військового. Це Олександр Мацієвський — снайпер 163 батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області. Мацієвський з першого дня повномасштабної війни пішов до військкомату, але відразу не зміг потрапити до війська.

Він допомагав робити укріплення, чатував на блокпосту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і звертався до збірного пункту. А 11 березня його зарахували до Ніжинського батальйону тероборони та призначили снайпером.

Мацієвський пішов добровольцем у тероборону в березні 2022 року. З кінця грудня він вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Красна Гора на Донеччині. СБУ встановила, що його розстріляли 30 грудня 2022 року. Тіло повернули додому в лютому 2023-го.

У ТрО «Північ» розповідали, що Мацієвський народився 10 травня 1980 року в Молдові, куди за розподіленням відправили його матір Парасковію Михайлівну. Вона працювала технологинею на Кишинівській взуттєвій фабриці.

У Кишиневі Олександр закінчив середню школу та електротехнічний коледж. Потім родина повернулася на батьківщину, до Ніжина. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом.

Після встановлення особи загиблого президент посмертно надав Олександрові Мацієвському звання Героя України.