«Словом і тілом»: історія про сексуальні домагання в університеті Рівного

Рівненський державний гуманітарний університет — найбільший виш в області. Тут навчають майбутніх педагогів і працівників культури.

Утім, незважаючи на поважний статус університету, студентки й викладачки розповідають, що часом тут відбуваються неприйнятні речі. Одна з випускниць, яку ми заради її безпеки назвемо «Тетяною», ділиться з нами своєю історією.

Завідувач кафедри хореографії пообіцяв допомогти поселитися в гуртожиток. Але розмова про поселення плавно переросла в розмову про особисте життя студентки. Зрештою професор запропонував дівчині стати для неї «старшим наставником», який знає, «як зробити жінці приємно».

Ідеться про 70-річного професора Володимира Годовського. Він керує кафедрою хореографії вишу майже 20 років. Заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, Годовський у Рівному — людина відома і поважна. Утім, деякі випускники й студенти про нього геть іншої думки.

Дівчина каже: в обмін на візити в неробочий час чоловік пропонував, «кришувати» студентку й навіть влаштувати на державну форму навчання. Цей випадок для «Тетяни» став справжнім потрясінням: дівчина довго не могла заспокоїтися й хотіла покинути університет.

Тринадцять студенток і випускниць кафедри хореографії різних років, з якими ми поспілкувалися, розповіли нам про факти домагань з боку професора Годовського. Комусь він лише натякав на інтимний зв’язок. Іншим прямо пропонував секс. Ті, хто погоджувався, могли розраховувати на допомогу в улаштуванні на роботу, отримати матеріальну підтримку чи вирішити інші проблеми.

«Мені ще пощастило, адже я чула про випадки, коли він перегинав палку. Тобто не просто мацав студенток, а відверто пропонував секс. Я вважаю, що це просто аморально. Для нього це такий варіант оплати. Якщо дівчина не має грошей, вона може розрахуватися власним тілом»,  — розповідає випускниця кафедри хореографії РДГУ 2017 року «Марина».

Професор проявляв цікавість і до викладачок. Колишня балерина Алла Геккель працювала на кафедрі хореографії 13 років. З перших тижнів роботи відмовлялася підписувати документи з уже виставленими оцінками студентам, яких ніколи не бачила. Вона розповідає, що через постійні проблеми, тиск і погрози звільненням працювати було складно.

«Одного разу вкотре зайшла до нього підписувати якісь документи, а він мені сказав таку фразу: «Ти не вписуєшся в нашу систему. Ти не хочеш робити того, що я тобі наказую як начальник. Тому або ти стаєш моєю коханкою і спиш зі мною, або ти тут не працюватимеш. Вирішуй сама», — згадує Алла.

Коли вона відмовила, студенти під тиском завідувача почали скаржитися на неї в деканат. Жінка розповіла про домагання іншим викладачам і керівництву вишу. Але жодної реакції не було. Викладачка каже, що не могла захистити навіть себе, а тим часом захисту потребували і її студентки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Вони лізли цілуватися в щоку, але ніби випадково цілували губи

Сором, страх утратити роботу чи бути відрахованим з університету — такі причини багаторічної мовчанки називають студентки, випускниці й викладачки хореографічної спеціальності РДГУ.

Відтак ми вирішили самі перевірити, чи справді завідувач кафедри такий, як про нього розповідають. Для цього ми попросили одну з випускниць вишу з іншої спеціальності прийти до нього на зустріч. Вона нібито зверталася до професора з приводу поселення в гуртожиток та вступу на кафедру хореографії. Ми також попросили приховано зняти зустріч. Під час розмови професор досить відверто натякнув про свої наміри.

«Як ви будете моєю студенткою, мені не потрібен буде ні ректор, ні проректор, ні декан. Тому що я матиму моральне та аморальне право вас опікати», — каже завкафедри Володимир Годовський потенційній абітурієнтці.

Дівчина запитує в Годовського, чи потрібно сплачувати кошти за поселення в гуртожиток. Утім, завідувач запевняє, що грошей не треба. На прощання він не забуває зробити дівчині комплімент.

«Був поцілунок, були обійми, але це було вже міцніше, ніж першого разу. А насамкінець він сказав, що страх як любить цілуватися», — розповідає «Катерина».

Експертка з питань захисту прав жінок Тетяна Мельник уважає поведінку Володимира Годовського яскраво вираженими сексуальними домаганнями.

«Однозначно студентки або абітурієнтки залежні від цього чоловіка. Тому що він це казав, проговорював чітко, конкретно. Від нього ж залежить її доля, як майбутньої студентки. Отже, коли це стосунки людини, яка на посаді, із залежною людиною — це сексуальні домагання», — розповідає Тетяна Мельник.

Від зустрічі з журналістами Володимир Годовський відмовився. Коли ми вирішили навідатися без попередження й заскочили його на робочому місці, нас просто виперли з кабінету. Але згодом завкафедри все ж погодився поговорити з нами.

Володимир Годовський не пригадує пропозицій «кришувати» студенток, запрошень до себе в кабінет, домагань чи натяків вступити з ним в інтимний зв’язок. Жартує, нервує й називає свідчення студенток і викладачки брехнею.

«Якби це було років 20-30 тому... А в 70 років уже, знаєте, можу вам надати документ, що я, можливо, вже й неспроможний жити з дівчатами. А дівчата можуть казати все, що завгодно. Це специфіка роботи», — каже Володимир Годовський.

Ми демонструємо панові Годовському запис з прихованої камери, що його зробила наша співрозмовниця. Він дивиться відео кілька секунд і пригадує, хто до нього приходив.

— Дякую, я вже знаю, що це за дівчина... Валечко, я хочу пояснити, — завкафедри звертається до методистки Валентини.

Колишня викладачка Алла Геккель, яка тепер працює вчителем  танців у дитячому гуртку, каже, що скаржилась на поведінку професора ректорові університету.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ #ЯТакож: як жінки в США почали всесвітній флешмоб проти домагань

Натомість ректор відповідає, що чув про домагання в Голлівуді, але не в своєму університеті. Руслан Постоловський стверджує, що на завкафедри хореографії ніхто ніколи йому не скаржився.

«Вона мені такого не казала. Ну не казала, бо вона знає, що я розповів би її чоловікові. Бо я ж з її чоловіком дружу давно. Мені зовсім неприємно це чути. Я його викличу... якщо вже дійде до того, шукатимемо заміну...», — каже він.

Жертви можуть мовчати роками, а коли нарешті згоджуються розповісти, стикаються з нерозумінням, звинуваченнями і критикою. Ба більше, українське законодавство у сфері протидії домаганням на практиці не працює.

«Небезпечно й страшно, що в нашім суспільстві таке стереотипне уявлення, що жінка сама цього хотіла. Або вона якось це спровокувала. Тому що стаття в кримінальному кодексі так сформульована, що це примушування до вступу в сексуальний зв’язок. І що таке примушування і чи воно справді було? Тобто, доказову базу зібрати надто непросто, тому що це зазвичай відбувається сам на сам», — розповідає юристка правозахисної організації ЦПГІ «Чайка» Тетяна Мельник.

Сексуальні домагання — тема табуйована. Студентки-хореографи скаржилися в деканат на поведінку свого завідувача, майже 20 років. Але безрезультатно. Про домагання перешіптуються, зустрічей із завідувачем уникають, попереджають інших. Але безкарність стає нормою. Лише нещодавно екс-викладачка вишу Алла Геккель написала заяву в поліцію.

Випускниця кафедри хореографії, яку заради її безпеки називаємо «Мариною», розповідає, що дуже багато студенток-хореографів відмовлялися говорити про домагання, вони відчували себе жертвами й намагалися про все забути.

«Він когось бувало навіть облизував, до когось ліз цілуватися, когось, приміром, просто мацав, або просто казав прямо: переспи зі мною. По-різному було. Більшість старалися просто про це забути, відхреститься й узагалі уявити, що це було не з ними. Їм справді було важко й боляче. Коли в людини сльози в очах, а ти  дивишся на неї й не можеш нічим зарадити, того що це вже сталося, це справді вражає до глибини душі», — каже «Марина».

Щороку сюди приходять десятки юних дівчат, які не знають нічого про долю попередниць. Долю, яка, можливо, змінилися після візиту до професорського кабінету. Скільки таких кабінетів, таких керівників і скільки жертв домагань в Україні — важко навіть уявити.

/Анна Калаур для «Слідства.Інфо»